Рішення

від 21.10.2020 по справі 916/1847/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1847/20

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Прижбило О.В.,

Розглядаючи справу №916/1847/20

За позовом Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області

(вул. Незалежності, 39, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700)

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вулиця Канатна, будинок 83, місто Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 39765871)

до відповідача: Фермерського господарства Карамаврова Костянтина Георгійовича (вул. Верхня, будинок 4, село Нові Каплани, Арцизький район, Одеська область, 68410, код ЄДРПОУ 22493345)

про визнання державного акту таким, що втратив чинність, скасування запису та зобов`язання повернути земельну ділянку

Представники сторін:

Від прокуратури: Бондаревський О.М.

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Білгород-Дністровська місцева прокуратура Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Фермерського господарства Карамаврова Костянтина Георгійовича, в якому просить господарський суд:

- визнати державний акт без номеру від 24.11.1992 на право постійного користування землею, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення ХІІІ сесії ХХІ скликання Арцизької районної ради народних депутатів Арцизького району Одеської області від 22.10.1992 року, зареєстрований в Книзі реєстрації Державних актів на право постійного користування землею №1 таким, що втратив чинність;

- скасувати запис №1 про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею без номеру від 24.11.1992 в Книзі реєстрації Державних актів на право постійного користування землею;

- зобов`язати ФГ "Карамаврова Костянтина Георгійовича" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5120484200:01:001:1141 площею 29,962 га, яка знаходиться на території Новокапланівської сільської ради (за межами населеного пункту).

В обґрунтування своїх вимог посилається на надання ОСОБА_1 рішенням XIII сесії XXI скликання Арцизької районної ради народних депутатів Арцизького району Одеської області від 22.10.1992 у постійне користування земельної ділянки площею 30га для ведення селянського (фермерського) господарства, видачу державного акту на право постійного користування землею без номеру від 24.11.1992, здійснення реєстрації в Книзі реєстрації Державних актів на право постійного користування землею за № 1, присвоєння на теперішній час земельній ділянці кадастрового номеру 5120484200:01:001:1141, реєстрацію фермерського господарства "Карамаврова К.Г." 23.01.1992 з внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру про юридичну особу 12.04.2007. Вказує, що в подальшому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. Смерть фізичної особи є одним з юридичних фактів, з якими пов`язане виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин. Прокурор посилається на факт використання відповідачем вказаної земельної ділянки для вирощування зернових та технічних культур, вважає що таке використання суперечить вимогам чинного законодавства та здійснюється без належних правових підстав. Обґрунтовує свої вимоги щодо визнання недійсним державного акту без номеру від 24.11.1992 на право постійного користування землею, скасування запису №1 про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею, зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5120484200:01:001:1141 площею 29,962 га нормами земельного та цивільного законодавства України, судовою практикою Верховного суду України.

Відповідач відзив на позов суду не надав, правом участі у судовому засіданні та надання пояснень не скористався.

Позивач також будь-яких додаткових доказів або пояснень щодо спору суду не надав.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.07.2020.

27.07.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на заходи щодо протидії короновірусної інфекції.

Ухвалою суду від 27.07.2020 підготовче засідання відкладено на 09.09.2020.

В судовому засіданні 09.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 23.09.2020.

23.09.2020 судове засідання не відбулось в зв`язку із знаходженням судді Волкова Р.В. на лікарняному.

Ухвалою від 02.10.2020 судове засідання призначено на 13.10.2020.

В судовому засіданні 02.10.2020 представник прокуратури заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для вирішення питання щодо наявності підстав для відмови від позову. Вказане клопотання судом задоволено, судове засідання перенесено на 21.10.2020.

В судовому засіданні 21.10.2020 за результатами розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника прокуратури та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

На підставі рішення XIII сесії XXI скликання Арцизької районної ради народних депутатів Арцизького району Одеської області від 22.10.1992 громадянину ОСОБА_1 було видано Державний Акт на право постійного користування землею без номеру від 24.11.1992. В Акті зазначено про надання 30га в межах згідно з планом, про надання землі для ведення селянського (фермерського) господарства та про реєстрацію Акту в Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 1.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Можливість надання місцевими радами землі громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства у постійне користування передбачалась ч.5 ст.7 Земельного Кодексу України в редакції станом на жовтень 1992 року.

Законність отримання земельної ділянки в користування в рамках цього позову не оспорюється, доказів незаконності її отримання позовні матеріали не містять, вказане питання не є предметом розгляду у цій справі.

Ч.1 ст.23 Земельного кодексу України в редакції 1992 року передбачала, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

23.01.1992 було зареєстроване Фермерське господарство Карамаврова Костянтина Георгійовича.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство станом на момент отримання державного акту, селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.

Ч.4 вказаної статті встановлювала, що на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності.

З ним укладається договір на користування землею на умовах оренди, складаються також й інші документи відповідно до законодавства України.

З урахуванням встановлених законодавством обмежень щодо неможливості використання земельної ділянки інакше аніж її цільове призначення, надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом могла використовуватись лише для здійснення підприємницької діяльності селянським (фермерським) господарством, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.

З моменту створення Фермерського господарство Карамаврова Костянтина Георгійовича відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 559 від 23.09.2015.

Прокурор зазначає, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи на підставі державного Акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. На підтвердження цього посилається насамперед на ч.4 ст.25 Цивільного кодексу України щодо втрати цивільної правоздатності фізичної особи у разі її смерті та на правові висновки, викладені у Постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 № 6-2329цс16, від 23.11.2016 № 6-3113цс15, від 03.04.2019 № 61-27443св18. Вказує на продовження використання відповідачем земельної ділянки без належних правових підстав. Вважає, що відповідач після вказаних подій повинен був заново набути право користування земельною ділянкою з дотриманням встановленої Земельним Кодексом України процедури.

Позовні вимоги прокурора щодо визнання державного акту на право постійного користування землею таким, що втратив чинність, скасування запису про реєстрацію Державного акту та зобов`язання ФГ "Карамаврова Костянтина Георгійовича" повернути земельну ділянку ґрунтуються на твердженні, що право землекористування припиняється зі смертю ОСОБА_1 і що такого права користування у відповідача не існує на теперішній час.

Разом з цим, поза увагою прокурора залишилась Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 179/1043/16-ц, в якій викладена актуальна на теперішній час правова позиція з цього питання, а саме:

51.1. Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

51.2. З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

За таких обставин твердження прокурора про відсутність у відповідача правових підстав для користування вказаною земельною ділянкою суд вважає безпідставними та недоведеними належними доказами.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позовні вимоги щодо визнання недійсним державного акту без номеру від 24.11.1992 на право постійного користування землею, скасування запису №1 про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею, зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5120484200:01:001:1141 площею 29,962 га, ґрунтуються на помилковому твердженні про відсутність у відповідача права землекористування, а тому задоволенню не підлягають.

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного та керуючись ст.6, 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 7, 23 ЗК України, ст.2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , ст.ст. 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області (вул. Незалежності, 39, м. Білгород-Дністровський, Одеська область,67700) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вулиця Канатна, будинок 83, місто Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 39765871) до Фермерського господарства Карамаврова Костянтина Георгійовича (вул. Верхня, будинок 4, село Нові Каплани, Арцизький район, Одеська область, 68410, код ЄДРПОУ 22493345) про визнання державного акту таким, що втратив чинність, скасування запису та зобов`язання повернути земельну ділянку, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 21.10.2020. Повний текст рішення складений та підписаний 30 жовтня 2020 р.

Суддя Р.В. Волков