Рішення

від 30.10.2020 по справі 917/1188/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2020 Справа № 917/1188/20

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофарба", пр. О.Поля 28-А, к. 330, м. Дніпро, 49000

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

про стягнення грошових коштів

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екофарба" (далі - позивач/ ТОВ "Екофарба") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - відповідач/ ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод") 14631,35 грн., в тому числі 13398,36 грн. основного боргу, 781,66 грн. пені, 143,16 грн. річних та 308,17 грн. втрат від інфляції. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки товару № 0053-СН від 05.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.07.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на його необґрунтованість.

Позивач у відповіді на відзив наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2020 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено Договір поставки товару № 0053-СН (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно п. 1.2. Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначається специфікацією(ями), що є додатками до цього Договору.

Відповідно до Специфікації № 1 за Договором позивач повинен був поставити наступний товар: грунтовка ГФ-021 сіра - 100 кг на суму 2226,00 грн.; розчинник 646 (1л) - 230 шт. на суму 5292,30 грн.; емаль ПФ-115 біла - 200 кг на суму 5460,00 грн.; емаль ПФ-115 жовта - 100 кг на суму 2415,00 грн.; емаль ПФ-115 сіра - 200 кг на суму 4298,00 грн.

Всього вартість товару згідно Специфікації 1 складає 23629,56 грн. з ПДВ.

24.02.2020 відповідач листом № 40-11/689 (копія листа - в матеріалах справи) повідомив про необхідність поставки лише частини товару, передбаченого Специфікацією № 1, а саме, було подано заявку на наступний товар: грунтовка ГФ-021 сіра - 100 кг; розчинник 646 (1л) - 230 шт.; емаль ПФ-115 біла - 50 кг; емаль ПФ-115 жовта - 50 кг; емаль ПФ-115 сіра - 50 кг.

По вказаній заявці позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000076 від 25.02.2020 на суму 13398,36 грн. (копія рахунку-фактури - в матеріалах справи).

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що поставка товару за цим Договором здійснюється протягом 10 банківських днів від дати отримання постачальником заявки покупця на замовлення товару.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу передбачений заявкою товар 28.02.2020, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № РН-0000057 від 28.02.2020, яка підписана представником відповідача без зауважень.

На підтвердження повноважень представника відповідача на отримання товару позивачем надано копію довіреності № 0000000193 від 19.02.2020, виданої відповідачем економісту Трушенко Ю.О. на отримання від позивача товару по Договору.

Згідно п. 6.1 Договору розрахунки за товар здійснюються на умовах відстрочки платежу 10 календарних днів від дати поставки продукції на підприємство.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за поставлений товар не пізніше 09.03.2020. Проте, станом на день подання позову до суду відповідач вказану суму за поставлений товар не сплатив.

Сума боргу відповідача за поставлений позивачем товар складає 13398,36 грн.

Позивач стверджує, що на його неодноразові звернення відповідачем інформації щодо дати повного погашення боргу за Договором не надано.

Також позивач зазначає, що 19.06.2020 ним було направлено на адресу відповідача претензію про погашення боргу, яка була отримана відповідачем, проте борг ним так і не погашено. Копія претензії в матеріалах справи відсутня.

Згідно п. 10.6. Договору у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов`язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Враховуючи вказаний пункт Договору та на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу за період з 10.03.2020 по 17.07.2020 781,66 грн. пені та 143,16 грн. 3% річних, а також 308,17 грн. втрат від інфляції за період з березня 2020 року по липень 2020 року.

Вважаючи свої права порушеними позивач просить суд стягнути з відповідача 13398,36 грн. основного боргу, 781,66 грн. пені, 143,16 грн. річних та 308,17 грн. втрат від інфляції.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що при поставці товару позивачем не передано відповідачу документів, які підтверджують якість продукції, що позбавляє відповідача права на використання поставленого товару за призначенням. Відповідач вважає, що вказані обставини позбавляють позивача права вимагати оплати за поставлений товар.

Також відповідач заперечує проти нарахування позивачем штрафних санкцій, посилаючись при цьому на те, що постановою КМ України в Україні введено надзвичайний стан, який є форс мажорною обставиною, яка відповідно до умов Договору є підставою для ненарахування штрафних санкцій та притримання в оплаті до моменту закінчення форс-мажорних обставин.

Крім цього, відповідач зазначає, що товариство знаходиться в режимі простою, зупинило виробництво, скоротило працівників, повністю припинило господарську діяльність. Жодних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що обов`язок позивача передавати відповідачу сертифікат якості на товар не передбачений умовами Договору. Крім цього, від відповідача не надходило жодних претензій щодо ненадання позивачем документів щодо якості товару.

Також позивач зазначає, що відповідач не надсилав позивачу повідомлення про форс-мажорні обставини, як це передбачено умовами п. 11.3 Договору.

В зв`язку з цим, позивач вважає відзив відповідача необґрунтованим та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

При ухваленні рішення суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на суму 13398,36 грн., який відповідач повинен був оплатити не пізніше 09.03.2020.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми боргу за поставлений позивачем товар.

Таким чином, позов в частині стягнення 13398,36 грн. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, запереченя відповідача стосовно того, що при поставці товару позивачем не передано відповідачу документів, які підтверджують якість продукції, що позбавляє позивача права вимагати оплати за поставлений товар, судом до уваги не беруться з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачем до позивача з вимогою про надання документів, що підтверджують якість поставленого товару, Відповідач отримав поставлений позивачем товар без зауважень та не повернув його продавцеві. Крім цього, умовами Договору чітко не передбачено зобов`язання продавця передати покупцю при поставці товару документів щодо якості товару.

Таким чином, відповідач безпідставно вважає, що позивач втратив право вимагати від відповідача оплати товару.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 10.03.2020 по 17.07.2020 781,66 грн. пені та 143,16 грн. 3% річних, а також 308,17 грн. втрат від інфляції за період з березня 2020 року по липень 2020 року.

Згідно п. 10.6. Договору у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов`язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Враховуючи вказаний пункт Договору та зазначену норму позивач правомірно нарахував відповідачу пеню, річні та інфляційні втрати.

При цьому суд не погоджується із запереченням відповідача стосовно того. що постановою Уряду України було введено надзвичайний стан, який являє собою форс-мажорну обставину і є підставою для не нарахування штрафних санкції протягом строку дії карантину на території України.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто вказаною нормою дійсно встановлено, що введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України є форс-мажорною обставиною.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України постановою від 11.03.2020 № 211 установив карантин на усій території України з 12.03.2020.

Проте, суд зазначає, що саме по собі оголошення Кабінетом Міністрів України карантину не має наслідком автоматичне припинення нарахування штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань.

Так, зокрема ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідачем не надано доказів засвідчення торгово-промисловою палатою форс-мажорних обставин за зверненням відповідача.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені та річних і встановлено, що при нарахуванні пені та річних позивачем допущено математичні неточності, в результаті чого розмір пені та річних завищено. Судом встановлено, що за вказаний позивачем період нарахування сума пені становить 776,81 грн., а сума річних - 142,77 грн.

Таким чином, стягненню підлягають 776,81 грн. пені та 142,77 грн. 3% річних. В іншій частині стягнення пені та річних позов задоволенню не підлягає.

Крім цього, судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням вказаної норми нарахування інфляційних втрат на борг, який виник у березні 2020 року розпочинається з наступного місяця - квітня 2020 року.

Судом здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з квітня по липень 2020 року та встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 93,36 грн.

В зв`язку з цим стягненню підлягають 93,36 грн. інфляційних втрат. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач у позові просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 38/2020 від 16.07.2020, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "Воронько", з додатком № 1;

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1029091 від 16.07.2020, виданого адвокатом Воронько О.О. на представництво інтересів ТОВ "Екофарба";

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- платіжне доручення № 1696 від 16.07.2020 про оплату позивачем Адвокатському бюро "Воронько" юридичних послуг за договором про надання правової допомоги № 38/2020 від 16.07.2020 на суму 3000,00 грн.

Згідно ч. ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Відповідач у відзиві заперечує проти стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, посилаючись на те, що спір, який розглядається у даній справі є малозначним, а отже послуги адвоката не є обов`язковими у даній справі, представляти інтереси позивача може директор або будь-який інший працівник. На думку відповідача оплата найнятого адвоката не відноситься до обов`язків відповідача, оскільки ці необов`язкові послуги заявив саме позивач, і розмір таких витрат є не пропорційним відносно суми позову та складності справи, оскільки не потребує спеціальних знань.

На вказані заперечення відповідача суд зазначає, що звертаючись з позовом до суду позивач має право скористатися послугами адвоката не залежно від предмета спору, в тому числі і по малозначних справах.

Також суд не погоджується із запереченнями відповідача стосовно неспівмірності витрат позивача складності справи та вважає, що відповідач належним чином неспівмірність не довів.

Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позовні вимоги позивача задоволені частково, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково в розмірі 2954,88 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621; код ЄДРПОУ 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофарба" (пр. О.Поля 28-А, к. 330, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 40869434) 13398 грн. 36 коп. основного боргу, 776 грн. 81 коп. пені, 142 грн. 77 коп. річних та 93 грн. 36 коп. втрат від інфляції, 2070 грн. 39 коп. судового збору, 2954 грн. 88 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук