Рішення

від 27.10.2020 по справі 918/897/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/897/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Екорембуд ЛТД" (35302, Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Великий Олексин, код ЄДРПОУ 13977647)

до Приватного підприємства "Тілтс-Грейс Україна" (33014, м.Рівне, вул.Київська, 11, кв.120, код ЄДРПОУ 34327570)

про стягнення 32 808, 92 грн

за участі представника позивача: Гарбара Олексія Миколайовича.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Екорембуд ЛТД" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Тілтс-Грейс Україна" (далі Підприємство) про стягнення 32 808, 92 грн заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором №18-1712 про надання послуг від 17.12.2018, з яких: 25 000,00 грн основного боргу, 6484,25 грн пені, 821,92 грн 3%річних та 502,75 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 15.09.2020, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.10.2020.

У зв`язку з поверненням поштового відправлення від відповідача, суд за наявним у справі номером телефону повідомив директора відповідача про дату, час та місце слухання справи, про що складено відповідну телефонограму.

У зв`язку з неявкою сторін, у судовому засіданні 06.10.2020 було оголошено перерву до 27.10.2020.

До суду повернувся конверт з ухвалою суду від 06.10.2020, що направлялась на адресу відповідача зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з відміткою відділення поштового зв`язку "інші причини невручення".

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні 27.10.2020 підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 27.10.2019 не з`явився, відзиву на позов не надав.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що відповідач про дату, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України, та неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи.

У судовому засіданні 27.10.2020 судом було оголошено перерву до 16:40 год того ж дня. Представник позивача після оголошеної перерви у судове засідання не з`явився.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

17.12.2018 між Підприємством (замовник) та Товариством (виконавець) було укладено Договір № 18-1712 на надання послуг відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати послуги у встановленому даним договором порядку в необхідному змінному режимі за допомогою крану МКГС 100 з машиністом виконавця на об`єкті: Нове будівництво комплексу будівель і споруд із встановленням нових та дооснащенням існуючих виробничих ліній деревообробного підприємства на вул. Луцькій, 20 у м. Нововолинську, Волинської області на умовах згідно даного Договору, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором (далі Договір, а.с. 8-10).

Відповідно до п. 2.1 Договору оплата за надані виконавцем послуги здійснюється на підставі фактично наданих виконавцем послуг, розмір яких визначений в актах приймання-передачі.

Згідно з п. 2.7 Договору оплата за надані виконавцем послуги здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином: замовник оплачує аванс у розмірі 225 000,00 грн на перебазування кранів МКГС 100 до початку надання послуг та 225 000,00 грн після пуску крану в роботу до початку експлуатації крана. Розрахунок за фактично надані послуги здійснюється на підставі виставлених виконавцем рахунків за надані послуги згідно даних, що містяться в актах приймання-передачі наданих послуг.

Замовник зобов`язаний розрахуватись з виконавцем протягом п`яти робочих днів з дати отримання рахунків за надані виконавцем послуги (п. 2.8 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток.

Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором (п. 11.3 Договору).

На виконання умов Договору позивачем надано послуги відповідачу за період з 25.01.2019 по 06.08.2019, про що сторонами підписано акти наданих послуг без зауважень (а.с. 16-25), а саме: №3 від 25.01.2019 на суму 225 000,00 грн; №6 від 31.01.2019 на суму 91 575,00 грн; №26 від 26.02.2019 на суму 115 335,00 грн; №42 від 18.03.2019 на суму 80 190,00 грн; №49 від 29.03.2019 на суму 86 130,00 грн; №62 від 16.04.2019 на суму 85 635,00 грн; №68 від 26.04.2019 на суму 64 845,00 грн; №83 від 16.05.2019 на суму 79 200,00 грн; №88 від 31.05.2019 на суму 91 575,00 грн; №118 від 16.07.2019 на суму 84 150,00 грн.

Також позивачем виставлено відповідні рахунки на оплату (а.с. 16-25, зворот) на загальну суму 1 003 635,00 грн.

Однак, відповідачем за надані послуги сплачено лише частково в сумі 978 635,00 грн (виписки з рахунку на а.с. 26-46). Залишок заборгованості складає 25 000,00 грн.

Відсутність оплати зазначеної суми стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Договір підписаний позивачем та відповідачем, відтак його умови повинні виконуватись сторонами. На час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Акт приймання послуг повинен містити в собі дві складові: 1) фіксація факту отримання послуг; 2) визначення ціни таких послуг.

Так, суд зазначає, що надані позивачем акти наданих послуг відповідають вищезазначеним вимогам, з останніх вбачається перелік наданих послуг, їх вартість, кількісний вимір та ціна. Такі послуги відповідають умовам Договору, однак, всупереч його умовам, відповідач лише частково здійснив оплату за договором.

Враховуючи наявні у справі докази, суд вважає підтвердженим факт надання послуг відповідачеві у заявленому позивачем розмірі. Доказів на спростування викладених позивачем обставин відповідачем не надано.

Проте, відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов`язання з оплати послуг не виконав. Невиконаними залишилися зобов`язання з оплати в сумі 25 000,00 грн.

Доказів протилежного суду не надані.

З огляду на викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 25 000,00 грн основного боргу за Договором, останнім не спростована, відтак, підлягає до задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором позивачем нараховано на основну суму боргу 6 484,25 грн пені, 821,92 грн 3% річних та 502,75 грн інфляційних втрат.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за недодержання передбачених статтею 2 даного договору строків здійснення оплат замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період за який стягується пеня, від вартості неоплачених послуг у відповідності з даним договором, за кожен день затримки платежу.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 3) та визнано його не в повній мірі вірним. Зокрема, позивачем при нарахуванні пені допущено порушення ч.6 статті 232 ГК України, а саме нараховано пеню понад шість місяців. З умов Договору не вбачається що сторонами погоджено таке нарахування. Крім того, позивачем невірно визначено початок прострочення виконання зобов`язання. Відтак, судом проведено власний розрахунок нарахованої пені.

Так, за розрахунком суду правомірним є нарахування:

- на суму боргу 25 000,00 грн за період з 24.07.2019 по 24.01.2020 = 3 967,81 грн пені.

Відтак, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3 967,81 грн. пені замість нарахованих 6 484,25 грн. А отже, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 967,81 грн. пені, а у задоволенні позову в частині стягнення 2 516,44 грн пені суд відмовляє.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 3) та визнано його не в повній мірі вірним. Так, за розрахунком суду за вказаний позивачем період з 07.08.2019 по 09.09.2020 на суму боргу 25 000,00 грн повинно бути нараховано 820,50 грн 3% річних, замість нарахованих 821,92 грн.

Позов у вказаній частині підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 820,50 грн 3% річних, а у задоволенні позову в частині стягнення 1,42 грн 3% річних суд відмовляє.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат (а.с. 2-3), та визнано вірним, відтак позов в цій частині підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25 000,00 грн основного боргу, 3 967,81 грн пені, 820,50 грн - 3% річних та 502,75 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 2 516,44 грн пені та 1,42 грн 3% річних суд відмовляє.

Сума витрат по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених позовних вимог становить 1 940,69 грн та на підставі статті 129 ГПК України підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 13, 73, 74, 77, 129, 130, 237- 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Тілтс-Грейс Україна" (33014, м.Рівне, вул.Київська, 11, кв.120, код ЄДРПОУ 34327570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Екорембуд ЛТД" (35302, Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Великий Олексин, код ЄДРПОУ 13977647) 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 3 967 (три тисячі дев`ятсот шістдесят сім) грн 81 коп. пені, 820 (вісімсот двадцять) грн 50 коп. - 3% річних, 502 (п`ятсот дві) грн 75 коп інфляційних втрат та 1 940 (одну тисячу дев`ятсот сорок) грн 69 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 2 516,44 грн пені та 1,42 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2020.

Суддя І.О. Пашкевич