Постанова

від 20.10.2020 по справі 916/61/13-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/61/13-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В.

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Національної академії аграрних наук України

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020

у справі № 916/61/13-г

за заявою Управління Пенсійного фонду України у м. Котовську та Котовському районі Одеської області

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Новоселівське" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення"

про визнання банкрутом

Учасники справи:

представник УПФ України - не з`явився;

представник ДП "ДГ "Новоселівське" - не з`явився;

представник НААН України - Столяр О. П. (адв.);

представник Офісу Генерального прокурора - Збарих С. М.;

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. 02.01.2013 Управління Пенсійного фонду України у м. Котовську та Котовському районі Одеської області (далі - УПФУ у м. Котовську та Котовському районі Одеської області, ініціюючий кредитор) звернулося до господарського суду із заявою про визнання банкрутом Державного підприємства "Дослідне господарство „Новоселівське" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" (далі - ДП "ДГ „Новоселівське", боржник), оскільки останнє неспроможне виконати свої грошові зобов`язання щодо сплати заборгованості на загальну суму у розмірі 618.379,41 грн після настання встановленого строку їх сплати.

2. Процесуальний рух справи

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2013 порушено провадження за вказаною заявою у справі № 916/61/13-г про визнання ДП „ДГ „Новоселівське" банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та залучено учасником провадження у справі Національну академію аграрних наук України, як орган по управлінню державним майном закріпленим за господарством.

2.2. Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду Одеської області від 03.04.2013 введено процедуру розпорядження майном боржника ДП „ДГ „Новоселівське", розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Панова Андрія Борисовича.

2.3. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 10.07.2013 затверджено поданий розпорядником майна боржника реєстр визнаних судом грошових вимог конкурсних кредиторів до ДП „ДГ „Новоселівське".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2013 припинено процедуру розпорядження майном ДП „ДГ „Новоселівське" та повноваження розпорядника майном боржника арбітражного керуючого Панова Андрія Борисовича; введено процедуру санації ДП „ДГ „Новоселівське"; керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Панова Андрія Борисовича.

2.4. Постановою Господарського суду Одеської області від 18.03.2015 припинено процедуру санації ДП „ДГ „Новоселівське" у справі №916/61/13-г; припинено повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Шаргало Романа Вікторовича; визнано банкрутом ДП „ДГ „Новоселівське" та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шаргало Романа Вікторовича.

2.5. 10.12.2019 за вх. №25532/19 від Національної академії аграрних наук України, яка є органом управління боржника згідно з п.1.3 Статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надійшла заява про закриття провадження у справі №916/61/13-г у зв`язку з тим, що боржником є державне підприємство, щодо якого застосування ліквідаційної процедури не допускається. Окрім того, ДП "ДГ „Новоселівське" включено до списку підприємств на передачу для приватизації і відповідну інформацію опубліковано на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України (витяг з сайту додано до заяви).

3. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

3.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2019 задоволено заяву Національної академії аграрних наук України про закриття провадження у справі.

Провадження у справі про банкрутство ДП "ДГ „Новоселівське" закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

4. Обґрунтування прийнятого місцевим господарським судом рішення

4.1. Боржник є державним підприємством, у зв`язку з чим до нього не застосовується судова процедура ліквідації, а перехід до іншої процедури після визнання боржника банкрутом чинним Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено, у зв`язку з чим справа не підлягає подальшому розгляду господарським судом.

4.2. Згідно з пунктом 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" у справах про банкрутство державних підприємств, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про банкрутство підлягає закриттю, якщо справа не підлягає розгляду в господарських судах України.

4.3. Суд відхилив посилання Національної академії аграрних наук України на факт опублікування на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України списку підприємств на передачу для приватизації, до якого включено боржника - ДП "ДГ "Новоселівське", вказавши на відсутність доказів прийняття рішення про приватизацію ДП "ДГ "Новоселівське".

5. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5.1. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.12.2019 про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство „Новоселівське" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" та направлено справу № 916/61/13-г для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Обґрунтування прийнятого судом апеляційної інстанції рішення

6.1. Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки ліквідаційну процедуру у справі № 916/61/13-г було розпочато ще 18.03.2015, тобто більше ніж за 4 роки до набрання законної сили Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", а норми даного закону не встановлюють можливість припинення уже застосованої ліквідаційної процедури та закриття з цих підстав провадження у справі про банкрутство.

Висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням набрання чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" необхідно закрити провадження у справі №916/61/13-г про банкрутство, оскільки дана справа не підлягає розгляду господарськими судами України, є безпідставним та незаснованим на нормах Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) та Кодексу України з процедур банкрутства.

6.2. Враховуючи дату набрання законної сили Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", відповідні процедури ліквідації не застосовуються до 20.10.2022. Названа норма передбачає не застосування ліквідаційної процедури у справах про банкрутство державних підприємств, якщо така ліквідаційна процедура не була застосована раніше. Тобто ця норма забороняє переходити у справах про банкрутство державних підприємств від процедури розпорядження майна чи санації до ліквідаційної процедури протягом трьох років з дня набрання чинності такою нормою. Однак жодних вказівок на необхідність припинення уже існуючої ліквідаційної процедури чи процедури санації, яка була розпочата до 20.10.2019, Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", не містить.

6.3. Норми ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства не передбачають такої підстави для закриття провадження у справі банкрутство, як не застосування ліквідаційної процедури у справах про банкрутство державних підприємств.

7. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7.1. 22.07.2020 Національна академія наук подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.12.2019.

8. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8.1. Боржник у цій справі є державним підприємством, відносно нього не має застосовуватися судова процедура ліквідації, а перехід до іншої процедури після визнання боржника банкрутом чинним Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено, у зв`язку з чим справа не підлягає подальшому розгляду господарським судом

8.2. Судом апеляційної інстанції здійснено помилкове тлумачення положень пункту 6 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства та пункту 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

8.3. Суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про застосування норми в часі, вказавши про те, що пункт 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" застосовується лише до тих державних підприємств, до яких ліквідаційна процедура не була застосована раніше. Однак, до набрання чинності названим Законом процедура банкрутства ДП "ДГ "Новоселівське" відбувалась на підставі нормативно-правових актів, які діяли на той час, а після набрання ним чинності деякі раніше прийняті норми не мають застосовуватися до процедури з банкрутства державного підприємства.

8.4. Судом апеляційної інстанції не було враховано доводи скаржника про те, що підприємство боржника підлягає приватизації з підстав відсутності доказів. Проте в матеріалах справи був наявний витяг зі списку підприємств, які підлягають приватизації, опублікованому на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України. Вказані у списку відомості є публічно доступними, а тому у суду були відсутні підстави не брати ці докази до уваги у розумінні частини 9 статті 80 ГПК України.

Наведене свідчить про те, що апеляційним господарським судом було не в повній мірі досліджено матеріали справи та не враховано норми ГПК України, що призвело до погіршення процесуального становища скаржника.

9. Позиція інших учасників у справі щодо касаційної скарги

9.1. Управління виконавчої дирекції Фонду соціально страхування України в Одеській області у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржувану постанову суду без змін з підстав ідентичних тим, які наведені судом апеляційної інстанції.

9.2. Ліквідатор ДП "ДГ "Новоселівське" арбітражний керуючий Мачульний Олександр Іванович у відзиві заперечував проти доводів касаційної скарги, просило суд в задоволенні скарги відмовити, з наступних підстав:

- положення Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не відповідають принципу юридичної визначеності, суперечать Конституції України, не узгоджуються з положенням інших законів, є незрозумілими, а також порушує права та інтереси інших учасників справи, які звернулися за захистом своїх прав до суду;

- Розділом І вищезгаданого Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Разом з тим названий Закон не передбачає затвердження іншого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

- положення Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" про запровадження мораторію на застосування процедур санації та ліквідації у справах про банкрутство до усіх підприємств боржників, що є державними підприємствами та підприємствами, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п`ятдесят відсотків, суперечить чинним нормам ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства;

- Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не містить прямої норми щодо закриття провадження у справах про банкрутство державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п`ятдесят відсотків, а тому висновки суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі на підставі п.2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" названого Закону є помилковими;

- суд першої інстанції під час застосування положень закону, який суперечить загальним засадам правосуддя та доступу до правосуддя, не звернув увагу на те, що вказаний Закон порушує права та інтереси інших учасників справи, не містить чіткої норми щодо закриття провадження у справах державних підприємств та не вирішує велику кількість процесуальних питань у справах про банкрутство.

10. Касаційне провадження

10.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 916/61/13-г за касаційною скаргою Національної академії аграрних наук України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020. Призначити справу до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2020 о 15:30.

В судовому засіданні представники Національної академії аграрних наук України та Офісу Генерального Прокурора підтримали касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити.

Ліквідатор ДП "ДГ "Новоселівське" заперечував проти касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 06.10.2020 оголошено перерву до 20.10.2020 на 12:00 год.

10.2. 16.10.2020 на адресу Верховного Суду від керівника ДП "ДГ "Новоселівське" Мачульного О. І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через епідемію, мотивоване неможливістю Мачульного О. І. з`явитися у судове засідання, призначене на 20.10.2020, через особисті обставини (поховання рідної сестри).

В судовому засіданні 20.10.2020 представники Національної академії аграрних наук України та Офісу Генерального Прокурора з приводу вищезгаданого клопотання зазначили про те, що оскільки представники учасників, в тому числі і заявника клопотання, у минулому судовому засіданні надали свої пояснення по суті касаційної скарги, то підстав для відкладення немає і доцільним є здійснення розгляду справи у відсутності представника ДП "ДГ "Новоселівське".

Розглянувши подане клопотання, Суд вирішив відмовити у його задоволенні з наступних підстав.

Відносно посилання у клопотанні на епідемію, то колегією суддів враховано, що з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу продовжено дію карантину та запроваджених у зв`язку з цим обмежувальних заходів на всій території України до 31.12.2020.

Разом з цим, за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд неодноразово наголошував на тому, що роль національних судів полягає в організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Відносно доводів клопотання про необхідність відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю заявника клопотання з`явитися у судове засідання, призначене на 20.10.2020, колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Натомість до визначеної дати проведення судового засідання від учасників у справі не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 20.10.2020. Окрім того, колегією суддів враховано обмеженість строку розгляду касаційної скарги, визначеного в статті 306 ГПК України, та неможливість відкладення судового розгляду в межах цього строку.

10.3. Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників цієї справи, які не з`явились.

11. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

11.1. Предметом даного судового розгляду є заява Національної академії аграрних наук України, як органу управління боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство ДП "ДГ "Новоселівське" у зв`язку з тим, що до боржника, який є державним підприємством, не допускається застосування ліквідаційної процедури. Окрім того, боржника включено до списку підприємств на передачу для приватизації.

Місцевий господарський суд задовольнив клопотання та закрив провадження у справі про банкрутство, погодившись із доводами заявника клопотання про те, що до боржника, як державного підприємства, не застосовується судова процедура ліквідації. Оскільки перехід до іншої процедури після визнання боржника банкрутом чинним Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено, справа не підлягає подальшому розгляду господарським судом. При цьому суд послався на норми Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком місцевого господарського суду з підстав його передчасності та наголосив на тому, що ліквідаційну процедуру у цій справі було більше ніж за 4 роки до набрання законної сили Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", а норми даного закону не встановлюють можливість припинення уже застосованої ліквідаційної процедури та закриття з цих підстав провадження у справі про банкрутство.

З наведеного слідує, що при касаційному перегляді цієї справи належить перевірити правильність застосування судами попередніх інстанцій положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та встановити наявність чи відсутність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство ДП "ДГ "Новоселівське".

11.2. Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ДП "ДГ "Новоселівське" було порушено відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Однак на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень по заяві Національної академії аграрних наук України провадження у справі здійснювалося відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 2 названого Кодексу провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20.10.2019 набув чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", в пункті 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" якого визначено, що у справах про банкрутство державних підприємств, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, вказаною нормою Закону до боржника, як державного підприємства, встановлено обмеження в застосуванні процедур санації чи ліквідації, з єдиним виключенням щодо процедури санації, яке полягає у належності боржника до державних підприємств, які задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, а також виключенням щодо процедури ліквідації - за умови здійснення ліквідації боржника за рішенням власника.

Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові зазначив про те, що норми пункту 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" забороняє застосування ліквідаційної процедури у справах про банкрутство державних підприємств, якщо така ліквідаційна процедура не була застосована раніше, тобто забороняє переходити у справах про банкрутство державних підприємств від процедури розпорядження майна чи санації до ліквідаційної процедури протягом трьох років з дня набрання чинності такою нормою.

Однак колегія суддів не погоджується з таким тлумаченням апеляційним господарським судом наведеної норми, оскільки зміст пункту 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" дає підстави для висновку, що встановлені обмеження відносно процедур санації чи ліквідації державних підприємств підлягають застосуванню незалежно від того, на яких стадіях розгляду перебуває справа про банкрутство.

11.3. В статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства наведено перелік підстав для закриття провадження у справі про банкрутство, згідно з частиною 1 якої господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника;

4) відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;

5) затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;

6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;

7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України;

8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;

9) в інших випадках, передбачених законом.

Встановивши, що боржник є державним підприємством, відносно якого не підлягає застосуванню судова процедура ліквідації, а перехід до іншої процедури після визнання боржника банкрутом чинним Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що справа про банкрутство ДП "ДГ „Новоселівське" не підлягає подальшому розгляду господарським судом, що в свою чергу є підставою для застосування положень пункту 7 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства та закриття провадження у справі.

11.4. Висновок суду апеляційної інстанції в оскарженій постанові про відсутність такої підстави для закриття провадження у справі банкрутство, як не застосування ліквідаційної процедури у справах про банкрутство державних підприємств зроблений без системного аналізу положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" у справах про банкрутство державних підприємств не застосовується судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Разом з цим у названому Законі відсутні норми, які б передбачали можливість повернення (перехід) у справах про банкрутство до іншої процедури у зв`язку із застосуванням пункту 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Встановивши наявність законодавчого обмеження в застосуванні процедури ліквідації державного підприємства, а також неможливість повернення провадження у справі про банкрутство до іншої процедури після визнання боржника банкрутом, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що справа про банкрутство не підлягала подальшому розгляду господарським судом.

Наслідком виявлення після порушення провадження у справі обставини, з якою закон пов`язує неможливість судового розгляду справи господарським судом, є закриття провадження у справі.

Відтак, за встановлених обставин, місцевий господарський суд вірно зазначив про наявність правової підстави для закриття провадження у справі, передбаченої у пункті 7 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до частини 2 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом).

На спростування висновку суду апеляційної інстанції про відсутність у законодавстві такої підстави для закриття провадження у справі банкрутство, як не застосування ліквідаційної процедури у справах про банкрутство державних підприємств, в касаційній скарзі скаржник зазначав про застосування підстави для закриття провадження у справі, передбаченої пунктом 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме в інших випадках, передбачених законом. За твердженням скаржника таким іншим випадком є пункт 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації").

Однак колегія суддів відхиляє такий довід скаржника, як помилковий, оскільки положення пункту 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, як підстава для закриття провадження у справі, підлягають застосуванню лише до визнання боржника банкрутом, про що прямо вказано у частині 2 названої статті.

Ліквідатор ДП "ДГ "Новоселівське" арбітражний керуючий Мачульний О. І. у відзиві на касаційну скаргу зазначив про помилкове застосування місцевим господарським судом Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", оскільки останній не містить прямої норми щодо закриття провадження у справах про банкрутство державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п`ятдесят відсотків.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що вищезгадані норми Закону є нормою матеріального права, яка дійсно не містить прямої вказівки про закриття провадження у справі про банкрутство державних підприємств. Разом з тим, встановлені цією нормою обмеження є передумовою для застосування судом відповідної процесуальної норми, якою у даній справі є пункт 7 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, врахувавши обставини справи та застосувавши положення пункту 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 7 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Натомість суд апеляційної інстанції допустив невірне тлумачення пункту 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", що призвело до безпідставного скасування ухвали суду першої інстанції від 10.12.2019.

Заперечення на касаційну скаргу, викладені у поданих відзивах, наведеного висновку не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів.

11.5. Відносно посилання скаржника на те, що боржника включено до списку підприємств на передачу для приватизації, Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", який регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Наведена правова норма самостійно застосовується у передбачених нею випадках у справах про банкрутство та є достатньою правовою підставою для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство у розумінні пункту 12 частини 1 статті 83 Закону про банкрутство стосовно боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

Таким чином, господарські суди, які здійснюють провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, повинні враховувати обов`язкову вимогу законодавця та застосувати імперативні вимоги частини 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (окремо або разом з нормою пункту 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство) щодо припинення (закриття) провадження у таких справах у разі прийняття компетентним органом рішення про приватизацію державного підприємства-боржника на будь-якій стадії провадження у справі, незалежно від того, яка судова процедура банкрутства застосовується до боржника і на яких стадіях розгляду перебуває ця справа про банкрутство (розпорядження майном, санація, ліквідація).

Відтак, для прийняття рішення про закриття/припинення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі частини 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" необхідним і достатнім є встановлення судом, на підставі поданих сторонами доказів у справі, обставин належності Державі Україна прямо або опосередковано частки акцій цього боржника, що перевищує 50 % акцій, та чинності (на момент ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого стосовно боржника рішення про приватизацію.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 1/17-3666-2011, від 20.06.2019 у справі № 910/3406/18, від 16.10.2019 у справі № 905/338/15, від 12.11.2019 у справі № 10/1106, від 26.02.2020 у справі № 5/31-Б-09.

Наведене вище дає підстави для висновку про те, що передумовою для припинення (закриття) провадження у справі про банкрутство державного підприємства в порядку частини 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" є наявність рішення про приватизацію такого підприємства.

Натомість надані до матеріалів справи докази, зокрема, витяг зі списку підприємств, які підлягають приватизації, опублікованого на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України, не свідчать про ухвалення рішення про приватизацію підприємства боржника та опублікування інформації про його прийняття.

При цьому колегія суддів враховує, що в статті 10 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" наведено порядок приватизації вказаного майна, який серед іншого передбачає як формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації з опублікуванням таких переліків в офіційних виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі, так і безпосередньо прийняття рішення про приватизацію.

За відсутності доказів прийняття рішення про приватизацію ДП "ДГ „Новоселівське", правові підстави для застосування частини 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" і припинення провадження у справі про банкрутство відсутні.

11.6. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Очевидним є те, що скасувавши ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції у своїй постанові повинен був навести більш аргументовані доводи, аніж ті, що їх наведено судом першої інстанції.

Однак аналіз мотивувальної частини оскарженої постанови свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не знайшов спростування висновкам місцевого господарського суду та допустив невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Відтак, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції у цій справі не відповідає наведеним вимогам статті 236 ГПК України, що підтверджує обґрунтованість доводів касаційної скарги.

12. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12.1. За результатами перегляду цієї справи колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо невірного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого судом апеляційної інстанції було скасовано законне судове рішення, ухвалене місцевим господарським судом про закриття провадження у справі.

В пункті 4 частини 1 статті 308 ГПК України визначено, що за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням викладеного у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 з залишенням в силі ухвали Господарського суду Одеської області від 10.12.2019 у справі № 916/61/13-г.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Національної академії аграрних наук України задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі № 916/61/13-г скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.12.2019 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

С. В. Жуков