Рішення

від 30.10.2020 по справі 280/5046/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року Справа № 280/5046/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю ТД АВТОЛІГА (70432, Запорізька область, Запорізький район, с.Степне, вул.Виноградна, буд.23; код ЄДРПОУ 42569472)

до Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, м.Харків, вул.Короленка, буд.16 Б; код ЄДРПОУ 43332958)

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ТД АВТОЛІГА (далі - позивач, ТОВ ТД АВТОЛІГА ) до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 02.04.2020 №UA 807000/2020/000892/2;

2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2020/00583 від 02.04.2020.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Асатрян Є.М., яка діє на підставі ордеру серія АР №1019985 від 24.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час митного оформлення товару надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, а посилання митного органу на те, що надані документи не підтверджують митну вартість товару, є безпідставними.

Ухвалою суду від 03.08.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 19.08.2020.

Ухвалою суду від 19.08.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 05.10.2020.

26.08.2020 відповідач подав відзив на позов (вх.№39187), в якому висловлює свою незгоду із заявленими позовними вимогами з тих підстав, що у поданих позивачем до митного оформлення документах заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи. У відповідь уповноваженою особою надано лист, в якому повідомлено про відсутність можливості подати додаткові документи митному органу з проханням прийняти рішення про визначення митної вартості товару на підставі інформації, яка наявна у митному органі. Враховуючи зазначене, оскілки позивачем не підтверджено заявлену митну вартості товару, підстави для оформлення товару за визначеною ним митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття Митницею оскаржуваних рішень. Просить в задоволенні позову відмовити.

08.09.2020 представником позивача подано відповідь на відзив (вх.№41451), у якій підтримав раніше висловлені доводи та аргументи, та вказав, що запит митного органу не містив чіткого визначення переліку документів, які необхідно надати, а мав лише загальні посилання, що позбавило декларанта права на надання повного пакету документів.

Ухвалою суду від 05.10.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2020.

У судове засідання 22.10.2020 учасники справи та їх представники не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. 04.09.2020 представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, 22.10.2020 представник позивача подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи без їх участі, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.

Між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРАМО , Російська Федерація, м.Москва (Продавець) укладено контракт №21538 від 16.10.2019 (далі - Контракт від 16.10.2019), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець купити та оплатити автомобільні запчастини та автокомпоненти. Найменування, артикул, кількість, ціна товару та при необхідності інші умови поставки погоджуються у вивантажувальних специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно Специфікації №1 до Контракту від 16.10.2019 Продавець зобов`язався передати партію товару загальною вартістю 2 394 163,07 рос. рублів.

Для здійснення митного оформлення товару позивач через повіреного ПП Мерксія 02.04.2020 подав до Митниці митну декларацію UA807170/2020/017895, відповідно до якої заявлена митна вартість імпортованих товарів за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з митною декларацією надано пакет документів, а саме:

- Рахунок - фактура (інвойс) Zp-94/8 від 31.03.2020;

- автотранспортна накладна від 31.03.2020;

- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №5 від 13.03.2020 SWIFT;

- рахунок-фактура про надання транспортно - експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно - експедиційні послуги №5 від 31.03.2020;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) від 31.03.2020;

- Контракт від 16.10.2019;

- додаток до контракту - специфікація №1 від 26.02.2020;

- Договір про надання послуг митного брокера №01/12 від 21.12.2018;

- Договір про перевезення №01191118 від 18.11.2019;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №5346890;

- копія митної декларації країни відправлення №10013160/31030/0169421 від 31.03.2020.

За результатами здійснення митного контролю щодо правильності визначення митної вартості, у зв`язку із спрацюванням програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за кодом, зокрема, 105-2 контроль правильності визначення митної вартості товарів , 106-2 витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів декларанту було направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписки з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення, та оцінки ризиків при здійсненні контрою правильності визначення митного контролю товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.2015 №689.

Крім того, у зв`язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР АСМО Інспектор необхідно надати інформацію про митне оформлення ідентичних або подібних товарів.

Також було повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Листом від 02.04.2020 від 02.04.2020 ПП Мерксія повідомило Митницю, що на даний момент не представляється можливим подати додаткові документи, необхідні для митного органу, та просило прийняти рішення про визначення митної вартості товару, вказаного в ЕМД №UA 807170/2020/017895 на підставі інформації, яка наявна у митного органу.

02.04.2020 Митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/000892/2 в якому зазначено, що заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.54, 55, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Митного кодексу України з наступних причин:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості;

2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;

3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;

4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;

5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Джерелом інформації для даного Рішення є наявна в митному органі цінова інформація з врахуванням спрацювання ризику АСАУР код 105-2, 106-2, за фактами митних оформлень ЄАІС: МД №UA807200/2020/3146 від 26.02.2020, № UА 807200/2020/4589 від 17.03.2020, №UA 807200/2020/4506 від 17.03.2020.

При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.15 №689.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості складає: тов.№4: 9,24 дол.США/кг, або разом = 932 897,13 RUB. тов.№6: 6,26 24 дол.США/кг, або разом = 446 814,83 RUB. тов.№8: 6,24 дол.США/кг, або разом = 341 528,85 RUB .

Крім того, 02.04.2020 Митниця винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2020/00583.

27.05.2020 позивач подано до відповідача додаткові документи та заяву, у якій просив скасувати рішення про коригування митної вартості №UA807000/2020/000892/2 від 02.04.2020 та підтвердити заявлену ТОВ ТД АВТОЛІГА митну вартість.

05.06.2020 відповідачем надано відповідь за №7.14-08-3/7.14-15/13/8053 Щодо розгляду документів в порядку статті 55 МКУ , в якій зазначено, що відсутні підстави для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 Митного кодексу України).

За правилами ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною 6 ст.54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 Митного кодексу України).

Частиною 1 ст.57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.12 ст.264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках.

При цьому, передбачене ч.5 ст.54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені ч.3 ст.53 Митного кодексу України надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведених вище норм Митного кодексу України слідує, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, митну вартість придбаного позивачем товару, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що воно не містить наявної в митного органу конкретної інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а перелічено лише загальні твердження та норми Митного кодексу України на підставі яких неможливо підтвердити в повній мірі ціну, заявленої декларантом.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо митного оформлення ідентичних (подібних) товарів з вищим рівнем митної вартості, роздруківка якої наявна в матеріалах справи (а.с.111-113).

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19

Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16 зазначив, що відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Як зазначалось вище відповідно до п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 02.04.2020 №UA 807000/2020/000892/2, у ньому зазначено лише дати та номер митних декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Критерії законності рішення (діяння, тобто волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд зазначає, що зміст та характер обраних владним суб`єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати це рішення правильним та обґрунтованим.

Статтею 264 Митного кодексу України визначено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта (ч.10 ст.264); Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом (ч.11 ст.264); У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі.

Тобто, видане Митницею рішення у формі коригування митної вартості товару та рішення у формі картки відмови у митному оформленні товарів співвідносяться як безумовна причина та імперативний наслідок.

Частиною 7 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тому недоведеність відповідності закону рішення Митниці про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів.

Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем не надано договору про перевезення товару із компанією ALEXTRANSGROUP LLC; заявку на перевезення товару, контрактів (угод, договорів) з виробниками товарів KVR INTERNATIONAL CO., LTD; Ningbo LKD ELECTRICAL., LTD; ZHEJIANG ZHIMING ELECTRIC Imp exp. CO., LTD, що на думку відповідача є підставою для сумніву у митного органу правильності визначення декларантом митної вартості товарів, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказане не було відображено ані у запиті про надання додаткових документів, ані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA 807000/2020/000892/2 від 02.04.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2020/00583 від 02.04.2020, не відповідають вимогам п.п.1, 2 ч.2 ст.55 Митного кодексу України оскільки не містить належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не містить наявної в митного органу інформації, у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що в межах даної справи саме відповідач повинен довести правомірність всіх складових суми коригування, яку він визначив в спірному рішенні, і в разі недоведеності таке рішення підлягає скасуванню.

Таким чином, відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови про коригування митної вартості товарів.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ТД АВТОЛІГА у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 4204,00 грн., у зв`язку з чим вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2020/00583 від 02.04.2020

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/000892/2 від 02.04.2020

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД АВТОЛІГА за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ТД АВТОЛІГА , місцезнаходження: 70432, Запорізька область, Запорізький район, с.Степне, вул.Виноградна, буд.23; код ЄДРПОУ 42569472.

Відповідач - Слобожанська митниця Держмитслужби, місцезнаходження: 61003, м.Харків, вул.Короленка, буд.16 Б; код ЄДРПОУ 43332958.

Повне судове рішення складено 30.10.2020.

Суддя М.О. Семененко