Постанова

від 22.10.2020 по справі 240/12528/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/12528/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

22 жовтня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,

представника відповідача: Домарацької В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (повне судове рішення складене 22 червня 2020 року) у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Дан-Мілк" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2019 року позивач, ДП "Дан-Мілк", звернулося в Житомирський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (відповідача), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007960508 від 13.12.2019.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 22.06.2020 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Суд вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції не були спрямовані на настання реальних наслідків, а відтак порушення позивачем п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п.200.1 ст. 200 ПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4 Податкового кодексу України. Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції вважає, що позивачем занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок здійсненні реалізації певних видів сільськогосподарської продукції, які є об`єктами державного цінового регулювання, за цінами, нижче мінімально встановлених, на загальну суму 11535 грн.

Також вважає, що було завищено податковий кредит з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з: ТОВ "Протеїн Постач", ТОВ "Агро Інтер Трейд". В ході проведення перевірки встановлено, що позивачем відображено в даних бухгалтерського обліку придбання товарів с/г продукції (шрот соняшниковий, ячмінь, пшениця), які фактично не могли бути поставлені контрагентами-постачальниками ТОВ "Протеїн Постач" та ТОВ "Агро Інтер Трейд", які не являються безпосередніми виробниками або переробними підприємствами даної групи товарів. Вважає, що походження товару, реалізованого зазначеними контрагентами на користь позивача, встановлено його придбання у суб`єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності, походження с/г продукції (шрот соняшниковий, ячмінь, пшениця) встановити неможливо. Враховуючи викладене, позивачем штучно сформовано податковий кредит з ПДВ.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що надані первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що дочірнє підприємство "Дан-Мілк" зареєстроване як суб`єкт підприємництва 18.05.2006, основними видами діяльності якого є розведення великої рогатої худоби молочних порід (код за КВЕД:2010 - 01.42) та вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код за КВЕД:2010 - 01.42).

З 29.10.2019 по 18.11.2019 (з урахуванням продовження строків її проведення) на підставі наказу від 16.10.2019 № 241 виданого Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області ГУ ДПС у Житомирській області), посадовими особами контролюючого органу, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України було проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Дан-Мілк" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

За наслідками перевірки, 25.11.2019 ГУДПС у Житомирській області складено акт за номером 108/06-30-05-08/34378714.

Згідно інформації викладеної в акті перевірки від 25.11.2019 № 108/06-30-05-08/34378714, відповідачем встановлено порушення наступних вимог податкового законодавства - в частині податку на додану вартість: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.188.1 ст.188, п. 201.4 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 271917 грн. в тому числі по періодах: за січень 2017 року на суму 61 372 грн.; за лютий 2017 року на суму 19215 грн.; за квітень 2018 року на суму 36045 грн.; за травень 2018 року на суму 12043 грн.; за жовтень 2018 року на суму 143242 грн.

На підставі акту перевірки, ГУ ДПС у Житомирській області, винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 13.12.2019 № 0007960508 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 339896 грн., в тому числі за основним платежем 271917 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 67 979 грн.;

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, щодо порушення позивачем п. 188.1 ст.188, п.201.4 ст.201 ПК України в частині здійснення реалізації певних видів сільськогосподарської продукції, які є об`єктами державного цінового регулювання, за цінами, нижче мінімально встановлених, на загальну суму 11535 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому, база оподаткування, зокрема, операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості (з 1 січня 2016 року - не може бути нижче звичайних цін), за винятком, зокрема, товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню.

Так, у періоді, що був предметом перевірки контролюючим органом у цій справі, мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об`єкти державного цінового і установлені додатком до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.09.2016 "Питання діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку у 2016/2017 маркетинговому періоді" №305, від 23.10.2017 "Питання діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку у 2017/2018 маркетинговому періоді".

Однак, операції з продажу сільськогосподарської продукції, які зазначені в акті перевірки, не є постачанням товарів, ціни на які підлягають державному регулюванню, тому що правовідносини з їх реалізації не пов`язані з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів (контрактів) і правилами Аграрної біржі, тобто операції здійснювалися за межами організованого аграрного ринку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням приписів Закону України Про державну підтримку сільського господарства України , яким визначено основні засади цінової політики та державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення на ринку сільськогосподарської продукції, державне регулювання цін здійснюється лише в межах організованого аграрного ринку.

Тобто, вказаним законом встановлено, що держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України (абзац 2 статті 3.2); організований аграрний ринок - це сукупність правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція, за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів (контрактів) і правилами Аграрної біржі (пункт 2.12 статті 2).

Відповідно, накази Міністерства аграрної політики та промисловості України щодо питань діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку, якими керувався відповідач під час прийняття спірних рішень та якими встановлено мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об`єкти державного цінового регулювання, не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Аналогічні правові висновки викладно у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі №818/309/18, від 23 березня 2020 року у справі № 240/6150/18.

За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, стосовно порушення позивачем п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 п.200.1 ст. 200 ПК України, колегія суддів виходить з наступного.

Так, п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно із п.134.1.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За правилами підпункту "а" п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України

Згідно з п.198.6. ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому слід зазначити, що вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Законом України №996 від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Право платника податку на прибуток на формування витрат, що враховуються під час визначення об`єкта оподаткування податком, знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності. Так само і операції, які дають право платнику податку на формування податкового кредиту, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно висновків перевірки позивачем порушено п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 п.200.1 ст. 200 ПК України, що полягає у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з:

ТОВ "Протеїн Постач" на загальну суму 220433 грн., в тому числі по періодах: за січень 2017 на суму 61372 грн., за лютий 2017 на суму 19215 грн., за березень 2017 на суму 18517 грн., за травень 2017 на суму 44797 грн., за червень 2017 на суму 41766 грн., за серпень 2017 на суму 34766 грн.

ТОВ "Агро Інтер Трейд", на загальну суму 39949 грн., в тому числі по періодах: за вересень 2017 - на суму 14982 грн., за листопад 2017 - на суму 24967 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що позивачем відображено в даних бухгалтерського обліку придбання товарів с/г продукції (шрот соняшниковий, ячмінь, пшениця), які фактично не могли бути поставлені контрагентами-постачальниками ТОВ "Протеїн Постач" та ТОВ "Агро Інтер Трейд", які не являються безпосередніми виробниками або переробними підприємствами даної групи товарів, не мають задекларованих власних та залучених ресурсів по ланцюгу постачальників, первинні документи є дефектними. В свою чергу, ТОВ "Протеїн Постач" та ТОВ "Агро Інтер Трейд" зазначені товари згідно даних ЄРПН придбано у інших контрагентів-постачальників, які мають ознаки фіктивності та не є виробниками. Походження с/г продукції (шрот соняшниковий, ячмінь, пшениця) встановити неможливо, що свідчить про безтоварність вказаних господарських операцій.

Оскільки операції з оприбуткування, приймання-передачі ТМЦ не проводились, в Єдиному державному реєстрі накладних відсутня інформація щодо придбання вказаними підприємствами ТМЦ, податковий орган дійшов висновку про нереальність фактичного здійснення операцій з придбання позивачем шроту соняшникового, пшениці, ячменю у контрагентів.

Однак, як вже зазначалося, Дочірнє підприємство "Дан-Мілк" зареєстроване як суб`єкт підприємництва 18.05.2006, основними видами діяльності якого є розведення великої рогатої худоби молочних порід (код за КВЕД:2010 - 01.42) та вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код за КВЕД:2010 - 01.42).

Для здійснення господарської діяльності, позивач має всі необхідні фізичні, технічні та технологічні можливості, а саме:

- підприємство у своєму складі має основні засоби та власні виробничі активи балансовою вартістю станом на 31 грудня 2018 року - 76036 грн.; на 30.06.2019 - 83748,9 грн.;

- середня кількість працюючих, у тому числі виробничого персоналу на товаристві згідно штатного розкладу у 2016-2019 роках складала станом на 01.10.2016року - 23 працівників; на 30.06.2019р. - 27, які мають необхідний кваліфікаційний рівень та мають заробітку плату яка є вищою за мінімальний розмір заробітної плати встановлений чинним законодавством України на відповідний період.

Також ДП "ДАН-Мілк" використовує у власній господарській діяльності земельні ділянки на території Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області площею понад 800 га, в тому числі рілля, сіножаття, пасовища.

29.11.2016 між ДП "ДАН-МІЛК" (покупець) та ТОВ "Протеїн Постач" (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №2911/16-1.

Предметом даного договору є зобов`язання постачальника поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (макуха, соняшникова, шрот соняшниковий, пивна дробина, барда (суха)).

Відповідно до укладеного договору ТОВ "Протеїн постач" зобов`язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити.

Під сільськогосподарською продукцією в даному договорі розуміється макуха соняшникова, шрот соняшниковий, пивна дробина, барда (суха).

На виконання умов договору, ТОВ "Протеїн постач" здійснив поставку сільськогосподарської продукції ДП "ДАН-МІЛК" протягом січня-серпня 2017 на загальну суму 1 322 597 грн., в т.ч. , ПДВ - 220432,84 грн.

В свою чергу, матеріали справи свідчать, що ДП "ДАН-МІЛК" перераховано грошові кошти на користь ТОВ "Протеїн постач" на загальну суму 1 322 597 грн. з ПДВ відповідно до банківських виписок: від 11.01.2017 у розмірі 156 285 грн. з ПДВ; від 19.01.2017 на суму 211 945 грн. з ПДВ; від 15.02.2017 на суму 115 290 грн. з ПДВ; від 16.03.2017 на суму 111100 грн. з ПДВ; від 31.05.2017 на суму 127 652 грн. з ПДВ; від 07.06.2017 на суму 141133 грн. з ПДВ; від 15.06.2017 на суму 144 450 грн. з ПДВ; від 06.07.2017 на суму 106144 грн. з ПДВ; від 15.08.2017 на суму 208 598 грн. з ПДВ.

Станом на 31.08.2017 по розрахункам з ТОВ "Протеїн постач" заборгованість відсутня.

Водночас, факт виконання умов договору підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином оформленими видатковими накладним, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також регістрами бухгалтерського обліку по рах.631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" за відповідний період.

Щодо встановлених перевіркою порушень при фінансово - господарських відносинах з ТОВ "Агро Інтер Трейд" в частині завищення податкового кредиту з ПДВ за вересень 2017 у розмірі 14982 грн., за листопад 2017 у розмірі 242 732 грн.

30.08.2017 між ДП "Дан -Мілк" (покупець) та ТОВ "Агро Інтер Трейд" (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 3008/17-1.

Відповідно до умов укладеного договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію. Під сільськогосподарською продукцією розуміється макуха соняшникова, макуха соєва, шрот соняшниковий, пивна дробина, пшениця, ячмінь, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити.

На виконання умов договору, ТОВ "Агро Інтер Трейд" здійснив поставку сільськогосподарської продукції ДП "ДАН-МІЛК" протягом вересня та листопада 2017 на загальну суму 239 692 грн., в т.ч., ПДВ - 39 948,67 грн.

ДП "ДАН-МІЛК" перераховано грошові кошти в адресу ТОВ "Агро Інтер Трейд" на загальну суму 239 692 грн. з ПДВ відповідно до банківських виписок від 07.09.2017 у розмірі 89 892 грн. з ПДВ, від 20.11.2017 у розмірі 149800 грн. з ПДВ.

Заборгованість за поставлений товар відсутня.

При цьому, факт виконання умов договору підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином оформленими видатковими накладним, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також регістрами бухгалтерського обліку по рах.631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" за відповідний період. (т.2 а.с. 87-101)

Отже, предмет вказаних господарських операцій відповідає видам господарської діяльності підприємства.

Тобто, проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону №996-ХIV, підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Також, використання у господарській діяльності сільськогосподарської продукції позивачем підтверджено копіями картки контролю кормів, щомісячними актами використання кормів та інших інгредієнтів, затвердженими директором ДП "Дан Мілк".

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, у бухгалтерському обліку позивача повністю підтверджуються господарські операції із контрагентами та подальший рух продукції й використання її у власній господарській діяльності.

Отже, реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними. Жодних недоліків цих документів в ході перевірки не встановлено.

Однак, відповідачем не спростовано наявність у позивача необхідних первинних документів та відповідність вказаних у них обсягів господарських операцій і задекларованих у податковій звітності сум від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток та сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Висновками перевірки не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податку податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

З урахуванням правових позицій Верховного Суду у справі №826/6280/13-а від 20.02.2018, у справі № 816/809/17 від 27.03.2018, у справі № 808/2360/17 від 26.06.2018, у справі №809/1139/17 від 05.07.2018, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином спростовано доводи відповідача про наявність у контрагентів позивача ознак фіктивності та про безтоварність проведених господарських операцій, оскільки в акті перевірки відсутнє будь-яке посилання на довідку, складену за результатами зустрічної звірки, або на акт чи довідку, які складаються за результатами проведеної перевірки, та відповідно, які б містили інформацію про встановлення фактів порушень вищезазначеними підприємствами податкового законодавства та притягнення цих підприємств до відповідальності.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Разом з тим, ТОВ "Протеїн Постач" та ТОВ "Агро Інтер Трейд", на час здійснення господарських операцій в серпні 2017-грудні 2017 були належним чином зареєстровані в Єдиному державну реєстрі підприємств та організацій Україні, взяті на облік відповідними управліннями статистики та територіальними органами ДФС України, про що розміщено відкриту інформацію на наступних офіційних порталах.

Крім цього, ДФС України підтверджувала електронний цифровий підпис керівників та печаток ТОВ "Протеїн постач" та ТОВ "Агро Інтер Трейд", про що свідчать квитанції до податкових накладних отриманих позивачем від зазначених контрагентів.

Натомість, відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18, від 04.06.2020 у справі №340/422/19.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції не були спрямовані на настання реальних наслідків, а відтак порушення позивачем п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п.200.1 ст. 200 ПК України, відповідно спірне рішення підлягає скасуванню, як протиправне.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи не встановила.

Отже, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 30 жовтня 2020 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.