Постанова

від 29.10.2020 по справі 645/1226/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року

м. Харків

справа № 645/1226/20-ц

провадження № 22ц/818/4815/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Колосовської А.Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представниця позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Комунальний заклад Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ХТЗ Харківської обласної ради, представник відповідача - Слюсар А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 липня 2020 року в складі судді Горпинич О.В.

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ХТЗ Харківської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу.

Позовна заява мотивована тим, що він обіймає посаду старшого тренера-викладача з футболу у Комунальному закладі Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ХТЗ Харківської обласної ради.

Наказом № 17-к від 15 січня 2020 року йому винесено догану за непрофесійний підхід та халатне відношення до організації та проведенню змагань, що призвело до підриву авторитету закладу.

Зазначив, що відповідно до наказу № 2 від 02 січня 2020 року Про проведення змагань було наказано провести з 09 січня 2020 року по 12 січня 2020 року в легкоатлетичному манежі відкритий зимовий турнір з міні-футболу на призи КДЮС ХТЗ серед юнаків 2009-2010 років народження. Відповідальність за проведення змагання було покладено на нього.

Вказав, що порушення трудової дисципліни відповідач вбачав у не відстороненні ним судді ОСОБА_3 від виконання своїх посадових обов`язків. В мотивувальній частині наказу зазначено, що у суботу, 10 січня 2020 року, під час гри до нього в усній формі звернулися батьки команди ДЮСШ-11 з проханням зробити заміну судді ОСОБА_3 , посилаючись на те, що він нібито обслуговував матч в нетверезому стані.

Посилався на те, що він не відсторонив судді ОСОБА_3 , оскільки останній проводить арбітраж ігор на відповідному професійному рівні, а ступінь наркотичного або алкогольного сп`яніння будь-якої людини, і в тому числі, арбітра ОСОБА_3 , може визначити тільки лікар нарколог після взяття відповідних аналізів.

Вважав, що причиною винесення догани стало саме не відсторонення судді спортивних змагань, на що він не був уповноважений. Повноважень з притягнення до дисциплінарної відповідальності інших тренерів йому не надано.

Зазначив, що ОСОБА_3 не застосовано дисциплінарних стягнень за появу на робочому місці у нетверезому стані.

Посилався на те, що письмові пояснення були затребувані у нього вже після накладення стягнення, а отже він не мав можливості пояснити свої дії та довести їх правомірність.

Просив визнати незаконним і скасувати наказ Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ХТЗ Харківської обласної ради № 17-к від 15 січня 202 року Про прийняття заходів дисциплінарного покарання ; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що для того, щоб притягнути його до дисциплінарної відповідальності, необхідно вчинення дисциплінарного проступку, а непрофесійний підхід та халатне відношення є оціночними судженнями, і аж ніяк не є підставою для застосування заходів дисциплінарного стягнення; що жодним нормативно-правовим актом не передбачено його повноважень з відсторонення арбітра або перевірки його стану; що у будь-кого була можливість звернутися до лікаря під час проведення змагань з проханням перевірити, чи перебуває будь-хто з суддів або з учасників змагань у стані алкогольного сп`яніння; лікар, як особа, відповідальна за медичне обслуговування змагань, не вчинив жодних дій для перевірки стану арбітра; що він не є уповноваженою особою на перевірку стану алкогольного сп`яніння будь-кого з арбітрів на спортивному змаганні; що ним було надано письмові пояснення вже після накладення на нього дисциплінарного стягнення, що свідчить про недотримання відповідачем процедури застосування дисциплінарного стягнення; що копії документів, що надані відповідачем належним чином не засвідчені.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно - залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів неправомірність застосування до нього заходу стягнення та порушення процедури його накладення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу № 90 від 30 серпня 2019 року Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ХТЗ Харківської обласної ради ОСОБА_1 призначено старшим тренером-викладачем з футболу з 01 вересня 2019 року (а.с.15, 52).

Як вбачається з розділу ІІ Посадової інструкції тренера-викладача першої категорії дитячо-юнацької спортивної школи, він організовує і проводить спортивні заходи, а також бере участь у встановленому порядку змаганнях і навчально-тренувальних зборах; забезпечує облік і своєчасне подання звітів про проведення спортивних заходів; виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.

За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачено цією інструкцією, несе відповідальність у межах, визначених чинним законодавством України про працю (розділ ІV Інструкції).

Із розділу V Інструкції вбачається, що тренер-викладач 1 категорії КДЮШС повинен знати: основи методичного спортивного тренування, вимоги навчально-тренувальної, науково та лікувально-профілактичної роботи зі спортсменами, правила змагань, методичні нормативні інші керівні матеріали з питань навчально-спортивної роботи, перспективи і напрями розвитку фізичної культури в країні, ведення і оформлення документів, складання та формування звітів спортивної діяльності.

З вказаною Інструкцією ОСОБА_1 ознайомлений у 2009 році (а. с.9, 53).

Наказом № 2 від 02 січня 2020 року Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ХТЗ Харківської обласної ради заплановано провести з 09 січня 2020 року по 12 січня 2020 року в легкоатлетичному манежі відкритий зимовий турнір з міні-футболу на призи КДЮС ХТЗ серед юнаків 2009-2010 року народження. Відповідальність за проведення змагань покладено на старшого тренера - викладача відділення футболу ОСОБА_1 , якого призначено головним суддею змагань. Відповідальність за медичне обслуговування змагань покладено на зав. лікаря МВЦ ОСОБА_4 (а.с.7, 54).

Як вбачається із звернення від 12 січня 2020 року батьків дітей, які приймали участь у змаганнях з футболу на ім`я директора Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ХТЗ Харківської обласної ради батьки дітей просили звернути увагу та прийняти міри щодо головного судді матчу ОСОБА_1 , який допустив до гри суддю ОСОБА_3 та який судив футбольну гру 11 січня 2020 року у нетверезому стані, що призвело до порушень правил гри, спірного матчу, легких травмувань дітей, які були на полі, а він за своїм станом цього не помічав. Головний суддя відмовив в заміні судді, апелюючи тим, що немає заміни (а.с.8, 63).

Із доповідної записки інструктора - методиста ОСОБА_5 вбачається, що 10 січня 2020 року в суботу під час проведення гри до головного судді ОСОБА_1 в усній формі звернулися батьки команди ДЮСШ-11 з проханням замінити суддю ОСОБА_3 , оскільки він знаходиться в стані алкогольного сп`яніння. Проте, головний суддя ніяким нічим не відреагував на прохання батьків, після чого батьки дітей написали скаргу на ім`я директора Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ХТЗ Харківської обласної ради. Також, зазначив, що він разом з тренером по футболу ОСОБА_6 підійшли до головного судді ОСОБА_1 та попросили його виправити конфліктну ситуацію та здійснити заміну судді Перемота А.А. (а.с.10-11, 58-59).

В пояснювальній записці ОСОБА_1 зазначив, що ним для проведення арбітражу турніру по міні - футболу, який проходив з 08 по 12 січня 2020 року у манежі КДЮСШ ХТЗ був запрошений арбітр, який входив до комітету арбітрів Харківської області з 2000 року ОСОБА_3 , який проводив арбітраж гри на відповідному рівні. По скарзі батьків вказав, що ступень наркотичного або алкогольного сп`яніння особи, у тому числі, арбітра ОСОБА_3 , може бути визначено тільки лікарем-наркологом після здачі відповідних аналізів (а.с.14, 60).

Як вбачається з доповідної лікаря-терапевта ОСОБА_7 , яка обслуговувала турнір, остання вказувала на те, що на матчі було два судді, які стояли на протилежній від неї стороні, а коли другий суддя (не знає його прізвища) проходив повз неї, від нього був стійкий запах алкоголю (а.с.55).

З доповідної медичної сестри ОСОБА_8 , яка разом з лікарем-терапевтом ОСОБА_7 обслуговувала міні-футбол, вбачається, що остання була свідком конфлікту між батьками футболістів та другим суддею з приводу того, що він знаходився у нетверезому стані (а.с.56).

Із доповідної чергової ОСОБА_9 вбачається, що 11 січня 2020 року в ході легкоатлетичного манежу вона бачила молодого чоловіка, вдягненого у форму судді, який був не з їхньої організації, із запахом спиртного (а. с.57).

Наказом № 17-к від 15 січня 2020 року Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ХТЗ Харківської обласної ради ОСОБА_1 тренеру - викладачу з футболу винесено догану за непрофесійний підхід та халатне відношення до організації та проведенню змагань, що привело до підриву авторитету закладу. В обґрунтування наказу зазначено, що в суботу 10 січня під час гри до головного судді ОСОБА_1 в усній формі звернулися батьки команди ДЮСШ-11 з проханням зробити заміну судді ОСОБА_3 , так як він обслуговував матч в нетверезому стані, але головний суддя не відреагував на прохання батьків, які в свою чергу написали письмову скаргу на ім`я директора закладу про некомпетентність головного судді змагань. Інструктор-методист ОСОБА_5 разом з тренером - викладачем з футболу ОСОБА_10 підійшов до ОСОБА_1 із проханням виправити конфліктну ситуацію та замінити суддю ОСОБА_3 на іншого (а.с.6, 61).

16 лютого 2020 року інструктором - методистом ОСОБА_5 , старшим інспектором по кадрам ОСОБА_12 та юристом ОСОБА_11 складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовився підписувати наказ № 17-к від 15 січня 2020 року (а.с.12-13).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 139 КЗпП України визначено основні обов`язки працівників, відповідно до якої працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до частини першої статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

За правилами статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

У відповідності до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 760/7225/16-ц (провадження № 61-35225св18), від 18 березня 2020 року у справі № 484/2962/17 (провадження № 61-3225св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 757/28453/14-ц (провадження № 61-10309св18), від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18).

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачені статями 147-1 - 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строки, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Тягар доведення правомірності застосування до працівника заходу стягнення та дотримання процедури його накладення, покладається саме на власника або на уповноважений ним орган.

Пунктом 33 Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2008 року № 993 передбачено, що тренери-викладачі та інші фахівці, які залучені до навчально-тренувальної та спортивної роботи у спортивній школі, зобов`язані: користуватися в роботі навчальними програмами з видів спорту; навчати вихованців, формувати у них вміння і навички з різних напрямів навчально-тренувальної та спортивної роботи диференційовано з урахуванням індивідуальних можливостей, інтересів, схильностей вихованців; сприяти розвитку фізичних якостей відповідно до задатків та запитів вихованців, а також збереженню здоров`я; здійснювати контроль за додержанням вихованцями норм морально-етичної поведінки, дотримуватися вимог документів, що регламентують організацію навчально-тренувальної роботи; додержуватись етики, поважати гідність вихованців, захищати їх від будь-яких форм фізичного, психічного насильства; здійснювати контроль та нести відповідальність за додержанням норм антидопінгового законодавства; берегти здоров`я вихованців, пропагувати здоровий спосіб життя, не допускати до навчально-тренувальної та спортивної роботи вихованців, які не пройшли медичне обстеження в установленому порядку; постійно підвищувати свій професійний рівень знань, загальну культуру; вести документацію з питань виконання посадових обов`язків (журнали, плани роботи тощо); сприяти особистим прикладом вихованню поваги до державної символіки, принципів загальнолюдської моралі; проходити щороку в установленому порядку медичне обстеження; додержуватися вимог статуту спортивної школи, виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку та посадові обов`язки, накази і розпорядження керівництва спортивної школи; брати участь у роботі тренерської ради спортивної школи; додержуватися норм санітарно-гігієнічного та антидопінгового законодавства під час проведення навчально-тренувальних занять і спортивної роботи.

Пунктом 49 Положення передбачено, що старший тренер-викладач виконує обов`язки, визначені для тренерів-викладачів, і здійснює контроль за діяльністю тренерів-викладачів з видів спорту, несе відповідальність за організацію навчально-тренувального процесу, комплектування та проведення тренерських рад відділень, організацію заходів з підвищення кваліфікації тренерів-викладачів і за результати виступу спортсменів на змаганнях та здійснює контроль і несе відповідальність за додержання норм антидопінгового законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що при винесенні догани ОСОБА_1 з боку відповідача порушень трудового законодавства не було.

В суді апеляційної інстанції представниця позивача наполягала на тому, що ОСОБА_1 винесено догану за не відсторонення ОСОБА_3 від арбітражу матчу. Однак, із змісту спірного наказу вбачається, що ОСОБА_1 винесено догану за непрофесійний підхід та халатне відношення до організації та проведенню змагань, що призвело до підриву авторитету закладу. Догана винесена на підставі звернень батьків дітей, які приймали участь у матчі, доповідних працівників, які безпосередньо обслуговували матч та були свідками цих подій.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_1 був зобов`язаний належним чином організувати і провести змагання. Однак, не перевірив інформації стосовно звернення батьків команди щодо знаходження судді ОСОБА_3 в нетверезому стані, не звернувся з цього приводу до лікаря, що і стало причиною підриву авторитету відповідача.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2020 року.