Рішення

від 20.10.2020 по справі 143/1463/18

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/1463/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2020 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області, в складі:

головуючого - судді Бойка А.В.,

з участю секретаря судових засідань Мельніченко Т.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Скалецького О. О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

Встановив:

22.10.2018 в провадження Погребищенського районного суду Вінницької області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є власником корови червоно-рябої масті, молочної, по кличці Калина , робочий №1290, ідентифікаційний номер корови UA8013731290, середньої вгодованості.

25.07.2018 близько 8 год. ранку він вигнав вказану корову на пасовище у череду та передав її пастухам. В той день, за усною домовленістю між власниками великої рогатої худоби про черговість випасу корів у с. Ординці Погребищенського району Вінницької області, обов`язок щодо випасу був покладений на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Випас худоби здійснювався на випасному масиві з кадастровим номером 0523482500:03:000:0004 с. Ординці, яке межує з посівами сої. Протягом усього дня корова перебувала під наглядом пастухів, однак ввечері, разом із іншими коровами, із пасовища не повернулася. Після обстеження пасовища корова була знайдена мертвою. Відповідно до заключення патолого-анатомічного розтину, тварина загинула внаслідок поїдання великої кількості паростків сої, що призвело до атомії преджелудків та інтоксикації внаслідок застою вмістимого.

Вважає, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неналежно виконували свої обов`язки щодо випасу худоби, що призвело до загибелі тварини, а тому просить стягнути з останніх нанесену йому шкоду.

Ухвалою суду від 09.11.2018 позовну заяву було залишено без руху та позивачу визначено десятиденний строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

На виконання ухвали суду 26.11.2018 недоліки позовної заяви усунуто та ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 28.11.2018 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.02.2019 підготовче провадження у справі було закрито, справа призначена до розгляду по суті.

У зв`язку зі припиненням повноважень судді Марченко Л. В., яка була головуючою у справі, ухвалою судді Погребищенського районного суду Вінницької області Бойка А. В. від 05.03.2020 справа була прийнята у його провадження та призначена до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.09.2020 провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 закрито в зв`язку зі смертю останнього.

У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Скалецький О. О. позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, вважаючи їх безпідставними, оскільки в той день черга випасу худоби була ОСОБА_3 , а він лише йому деякий час допомагав.

Оскільки відповідно до ч. 12 ст.33 ЦПК України, після зміни складу суду, суд повторно розпочав розгляд справи по суті, враховуючи, що сторони відмовилися від повторного допиту свідків, які допитані в судовому засіданні під час головування судді Марченко Л. В., то суд свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , не допитував, надані ними покази під час головування судді Марченко Л. В. до уваги не приймає.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до паспорта великої рогатої худоби LF 679388, позивач ОСОБА_1 був власником корови породи Українська червоно-ряба молочна, по кличці Калина , робочий №1290, ідентифікаційний номер корови UA8013731290 (а. с. 8-9).

За усною домовленістю між власниками корів с. Ординці Погребищенського району Вінницької області, в селі здійснюється почерговий випас великої рогатої худоби. Згідно з чергою 25.07.2018 випасати корови мав ОСОБА_3 .

З протоколу паталого-анатомічного розтину трупа тварини від 25.07.2018 вбачається, що 25.07.2018 корова віком 4 роки червоно-рябої масті, що належала ОСОБА_1 загинула. Розтином трупа тварини, проведеного в присутності господаря ОСОБА_1 , депутата сільської ради ОСОБА_8 та пастуха ОСОБА_3 , встановлено, що причинами, які визвали хворобу та загибель тварини є поїдання бобових трав сої (а. с. 10-11).

Згідно з довідками №396 від 03.09.2018 та №472 від 10.10.2018, виданими Левківською сільською радою Погребищенського району Вінницької області, земельна ділянка площею 60,5216 га, кадастровий №0523482500:03:000:0004, з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, дійсно використовується за призначенням - як пасовище, та межує з земельними ділянками на яких в 2018 році була посіяна соя (а. с. 12, 15).

Відповідно до довідки №141 від 14.09.2018, виданої ТОВ Поділля Агропродукт у 2018 році на полі №120-5944 була посіяна соя сорту Кофу (а. с. 14).

Згідно з положенням ч. 1 ст. 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В своїй постанові від 28.02.2018 у цивільній справі № 650/1223/14-ц Верховний Суд зробив висновок, що у аспекті положень ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 11 ЦК України випасання власниками сільськогосподарських тварин (зокрема, великої рогатої худоби) череди цих тварин в порядку черговості на безвідплатній основі є звичаєм, дії осіб щодо безпосередньої реалізації якого за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Суб`єктами правовідносин щодо почергового випасання сільськогосподарських тварин на безвідплатній основі є власники таких тварин - учасники черги.

Частиною 1 ст. 180 ЦК України визначено що, тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, закон, у вказаних правовідносинах, ставить можливість покладання відповідальності за заподіяну шкоду в залежність від наявності вини заподіювача.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зміст ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, обов`язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається на нього.

Однак, в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України, позивачем не надано суду безперечних і достатніх доказів, які б доводили обґрунтування його позовних вимог до ОСОБА_2 , зокрема: не доведено, що дії чи бездіяльність саме відповідача ОСОБА_2 спричинили шкоду - загибель корови, які це дії чи бездіяльність, не доведено наявність причинного зв`язку між діянням відповідача та завданою шкодою.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених позивачем межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13, 258, 265, 268 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 30.10.2020.

Суддя