Постанова

від 27.10.2020 по справі 607/19399/15-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/19399/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/538/20 Доповідач - Сташків Б.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Сташків Б.І.

суддів - Хома М. В., Щавурська Н. Б.,

за участю секретаря - Сович Н.А.

позивача ОСОБА_1 та її представника-адвоката Федірко В.С., представника відповідача КП «Земельно-кадастрове бюро» -адвоката Берегуляка В.Ф., представника відповідача головного управління Держгеокадастру-Бойко О.В., третіх осіб- ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 та її адвоката- Берегуляка В.Ф.

розглянувши у вкритому судовому засіданні у місті Тернополі цивільну справу № 607/19399/15-ц за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Земельно-кадастрове бюро" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2020 року, ухваленого суддею Дзюбич В.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства"Земельно-кадастрове бюро, відділу Держгеокадастру у місті Тернополі, за участю третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів комунального підприємства Земельно-кадастрове бюро , відділу Держгеокадастру у місті Тернополі, треті особи- ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні належними їй земельними ділянками для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання: 1)комунального підприємства Земельно-кадастрове бюро за власний рахунок внести зміни в технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки позивача щодо координат земельних ділянок; 2) відділу Держгеокадастру у місті Тернополі внести до Державного земельного кадастру (поземельної книги) відомості(зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки ОСОБА_1 ; 3) ОСОБА_3 , ОСОБА_2 демонтувати бутобетонну огорожу і огорожу з металевої сітки на забетонованих стовпчиках, зведених на належних позивачу земельних ділянках.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що їй на праві приватної власності належать дві земельні ділянки, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 , а саме: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030. Вказувала, що під час виготовлення у 2005 році КП Земельно-кадастрове бюро технічної документації із видачі державних актів на вказані земельні ділянки були складені кадастрові плани і абрис ділянок, згідно яких мінімальна відстань від межі земельної ділянки зі сторони суміжного землекористувача ОСОБА_2 до належного позивачу гаража становить 1 м, до господарської будівлі-0,5 м. 20.08.2005 року складено акт визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки, яким межі належних позивачу земельних ділянок були погоджені всіма суміжними землекористувачами, в тому ОСОБА_5 без будь-яких заперечень. При цьому КП Земельно-кадастрове бюро в таблиці точок, ліній і дирекційних кутів в кадастровому плані обох належних позивачу земельних ділянок неправильно вказало координати меж зазначених ділянок, оскільки вказані координати меж не відповідають кадастровим планам і абрису, що підтверджується координатами поворотних меж обох ділянок, визначених ТОВ Геоземсервіс на замовлення позивача. Зазначені помилки з боку відповідача призвели до того, що визначені в технічній документації межі належних позивачу земельних ділянок зміщені зі сторони суміжних землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в бік позивача на 0,25м довжиною 20м і на 0,50м довжиною 50м. Також позивач зазначила, що про допущені КП Земельно-кадастрове бюро помилки в технічній документації їй стало відомо після 14.09.2015 року, коли треті особи у справі почали будівництво на належних їй земельних ділянках бутобетонної огорожі і огорожі з металевої сітки на забетонованих металевих стовпчиках, з приводу чого вона зверталась у Тернопільський МВ УМВСУ в Тернопільській області із заявами від 14 вересня 2015 року та 15 жовтня 2015 року та у Тернопільську міську раду із заявою від 15 вересня 2015 року. Зазначала, що в ході спорудження третіми особами бутобетонної огорожі на належних їй земельних ділянках останніми були знищені 30 кущів картоплі, 30 кущів полуниць, грядки щавлю, кущі порічок, аргусу, деревовидної півонії, троянди та малини, зрізано 2 гілки яблуні діаметром 0,20м з плодами, чим створюються перешкоди у користуванні належним їй нерухомим майном. У відповідності до ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом способів. Відповідно до ч.ч.4,5 ст.37 Закону України Про Державний земельний кадастр виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельних ділянок у натурі(на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду. Із врахуванням наведеного позивач просить заявлені нею позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області суду від 03 березня 2020 року провадження у вказаній цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області внести до Державного земельного кадастру (поземельної книги) відомості(зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки ОСОБА_1 : -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 по АДРЕСА_1 ; - для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030 по АДРЕСА_1 - закрито за заявою представника позивача- адвоката Федірка В.С. про відмову від позовних вимог.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано Комунальне підприємство Земельно-кадастрове бюро за власний рахунок виготовити ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 площею 0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031; для ведення особистого селянського господарства АДРЕСА_1 площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030.

Стягнуто із Комунального підприємства Земельно-кадастрове бюро в користь ОСОБА_1 487 гривень 20 коп. сплаченого судового збору та 5226 гривень 40 коп. витрат за проведення судових експертиз.

Не погодившись із вказаним рішенням суду від Комунального підприємства Земельно-кадастрове бюро поступила апеляційна скарга, в якому апелянт просить скасувати рішення суду Тернопільської області від 03 березня 2020 року та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

У доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції зобов`язавши Комунальне підприємство Земельно-кадастрове бюро за власний рахунок виготовити ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок порушив норми матеріального та процесуального законодавства України.

Вказує, що позивач звернулася до суду передчасно, так як КП Земельно-кадастрове бюро не порушувало права позивачки. Зазначає, що позивач не зверталася в добровільному порядку до КП Земельно-кадастрове бюро із вимогою розробити нову технічну документацію до звернення до суду, натомість одразу звернулася до суду, не скориставшись засобами досудового врегулювання спорів, а тому на думку апелянта суд виніс рішення без наявного фактично спору.

Окрім того вказує, що позивачем визнавалися позовні вимоги в частині виготовлення нової технічної документації, але ці пояснення подавалася із врахуванням первісних позовних вимог, зокрема в яких йшлося про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області внести до Державного земельного кадастру (поземельної книги) відомості(зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки ОСОБА_1 : -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 по АДРЕСА_1 ; - для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030 по АДРЕСА_1 .

Апелянт зазначає, що первісні позовні вимоги позивача були взаємопов`язаними. КП Земельно кадастрове бюро фактично позбавлене можливості виготовити нову технічну документацію, яка б відрізнялася від наявної технічної документації на земельні ділянки позивача, так як для цього необхідно вносити зміни у відомості в Державному земельному кадастрі. А дані дії можуть бути здійснені тільки іншими суб`єктами владних повноваження, зокрема ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області.

Також апелянт зазначає, що згідно висновки експерта, в разі виготовлення нової технічної документації фактично відбудеться зміщення земельних ділянок та порушення прав суміжних власників земельних ділянок. Вказує, що експертом і рішенням суду не встановлено, що було першопричиною настання даної ситуації.

Окрім того стверджує, що наявність у позивача технічної документації, яка була виготовлена жодним чином не порушує її права та КП Земельно-кадастрове бюро не перешкоджає позивачу у користуванні належних їй земельних ділянок. А тому апелянт вважає, що позивач відмовившись від частини первісних позовних вимог підтвердив той факт, що його права не порушуються.

Також, апелянт не погоджується із розподіленням судових витрат за розгляд справи, оскільки у справі за первісними позовними вимогами брав участь інший відповідач, також усі експертизи проводили за клопотаннями позивача, відповідно апелянт вважає , він повинен понести судові витрати за проведення даних експертиз. Також, КП Земельно-кадастрове бюро знаходиться на фінансову утриманні Тернопільської міської ради, в бюджеті не закладено кошти, які потрібно буде відшкодовувати позивачу за проведення експертиз.

На апеляційну скаргу поступив відзив від ОСОБА_1 , в якому позивач просить відмовити КП Земельно-кадастрове бюро у задоволені апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Вважає, що судом першої інстанції правомірно взято до уваги висновки первинної земельно-технічної експертизи №62/17-22 від 31 липня 2017 року і додаткової судової земельно-технічної експертизи №35/19-22 від 24 квітня 2019 року , оскільки вони не суперечить обставинам справи. Вказує, що дані висновки підтверджують, що відповідачем КП Земельно-кадастрове бюро при виготовленні у 2005 році технічної документації на земельні ділянки позивача: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 було допущено помилку та невірно визначено координати меж земельних ділянок, відомості про які були внесені до Державного земельного кадастру. В результаті зазначеної помилки в подальшому були невірно визначені координати меж земельних ділянок суміжних землекористувачів, які не відповідають фактичному землекористуванню, внаслідок чого зведена у вересні 2015 року бутобетонна огорожа та огорожа з металевої сітки проходить по території належних їй земельних ділянок, що створює їй перешкоди у користуванні своєю власністю.

В судовому засіданні представник КП Земельно-кадастрове бюро адвокат адвокат Берегуляк В.Ф. Та представник Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області- Бойко О.В.- повністю підтримали доводи апеляційної скарги зіславшись на мотиви, викладені в ній та просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її адвокат - Федірко В.С. проти доводів апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 повністю підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду скасувати і в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред`явлених у суді першої інстанції вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Задовільняючи позов і зобов`язуючи КП «Земельно- кадастрове бюро» за власний рахунок виготовити ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0343 га, господарських споруд та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га в м. Тернополі, суд першої інстанції виходив з того, що при виготовленні позивачу ОСОБА_1 у 2005 році КП «Земельно - кадастрове бюро»допустило помилку при визначенні кординат поворотних точок меж належних позивачу земельних ділянок, які були внесені в базу АС ЦДСК(автоматизованої системи) Такі відомості були внесені до Державного земельного кадастру, а тому кординати точок меж фактичного розташування земельних ділянок не відповідають кадастровим планам і абрису зазначених у Державних актах на право власності на земельні ділянки та витягам Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується та вважає їх передчасними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силу статті 79 цього кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А в порядку статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання .

Згідно до статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення, суд вирішує такі питання:1) чи мали місце обставини (факти),якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;. 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3( які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 у справі є власником земельних ділянок, що знаходяться по АДРЕСА_1 , а саме: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030.

Суміжними до позивача землекористувачами на момент розгляду справи у суді є ОСОБА_3 , якій належать на праві власності земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка) 0,1 га кадастровий номер 6110100000:01:009:0067 та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,0058 га кадастровий номер 6110100000:01:009:0073, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_2 , якій належить на праві власності земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га кадастровий номер 6110100000:01:009:0032, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

У відповідності до договору дарування житлового будинку від 28 березня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Гордєєвою Л.І. за реєстром №5-761 ОСОБА_1 отримала в дарунок від ОСОБА_6 житловий будинок з двома прибудовами та надвірними будівлями АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташовано цегляний житловий будинок з двома прибудовами, зазначений в плані під літерою А , загальною площею 99,2 кв.м., житловою площею 53,0 кв.м., сарай з підвалом цегляний під літ. Б , гаражі цегляні під літ. В , Г , туалет з дощок під літ. Д , огорожа штахетна під цифрою 1 , огорожа з сортового заліза під цифрою 2 , ворота металеві під цифрою 3 .

У відповідності до договору дарування 23/50 частини житлового будинку від 19 липня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О.С., за реєстром №4665, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_7 23/50 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель і споруд з належного їй цілого житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 .

Письмовою заявою від 05 вересня 2005 року, посвідченою приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О.С., зареєстрованою в реєстрі за №5939 Крещик О.А. Та ОСОБА_6 погодили між собою розподіл земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 загальною площею 0,2030 га у наступному порядку: у користуванні ОСОБА_6 залишається земельна ділянка площею 0,0595 га, а у користування ОСОБА_1 -земельна ділянка площею 0,01435 га.

Рішенням Тернопільської міської ради від 10 листопада 2005 року №4/17/34 Про передачу у приватну власність та надання в оренду земельних ділянок громадянам позивачу передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 1435 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Тернопільської міської ради №4/18/45 від 14 лютого 2006 року Про передачу у приватну власність та надання в оренду земельних ділянок громадянам ОСОБА_2 , яка на той час була власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22 грудня 2004 року, посвідченим державним нотаріусом Другої Тернопільської державної нотаріальної контори, за реєстром №1-638, передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 2058,0 кв.м. .

З отриманого судом висновку експерта ОСОБА_8 за результатами проведення земельно-технічної експертизи №62/17-22 від 31 липня 2017 року та додаткової судової земельно-технічної експертизи №35/19-22 від 24 квітня 2019 року встановлено, що станом на день дослідження координати меж належної ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,00343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031, які вказані у таблиці в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовленій у 2005 році КП Земельно-кадастрове бюро , не відповідають кадастровому плану, абрису та існуючій до приватизації межі вказаної земельної ділянки по лінії розмежування з південної сторони.

Координати меж належної ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030, які вказані у таблиці в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовленій у 2005 році КП Земельно-кадастрове бюро , відповідають кадастровому плану і абрису вказаної земельної ділянки, однак не відповідають існуючій до приватизації межі вказаної земельної ділянки.

Експертом встановлено, що невідповідності, зазначених КП Земельно-кадастрове бюро в технічній документації координат меж належних ОСОБА_1 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,00343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030, перетину із земельними ділянками суміжних землевласників ОСОБА_9 та ОСОБА_4 не спричинило.

Із висновку призначеної за клопотанням позивача додаткової судової земельно-технічної експертизи №35/19-22 від 24 квітня 2019 року встановлено, що станом на день дослідження координати меж належних ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,00343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030, що розташовані кадастровим планам, і абрису вказаних земельних ділянок, що містяться в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовленій у 2005 році КП Земельно-кадастрове бюро не відповідають.

Координати точок меж земельних ділянок ОСОБА_3 кадастровий номер 6110100000:01:009:0073 та кадастровий номер 6110100000:01:009:0067 та координати меж земельної ділянки ОСОБА_4 кадастровий номер 6110100000:01:009:0032, що розташовані по по АДРЕСА_1 координатам точок меж земельних ділянок їх первинного власника ОСОБА_2 кадастровий номер 6110100000:01:009:0032 і кадастровий номер 6110100000:01:009:0033 відповідають.

Фактичного захоплення частини земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 зі сторони ОСОБА_1 та суміжних землекористувачів немає.

Із нанесених у Додатку №3 до експертизи поворотних точок досліджуваних земельних ділянок відповідно до первинних координат земельної ділянки ОСОБА_2 , координат земельних ділянок учасників справи, внесених в АС ЦДЗК та координат, визначених станом на день дослідження вбачається, що станом на момент проведення дослідження координати поворотних точок із південної сторони земельної ділянки відповідають фактично існуючій огорожі між земельними ділянками ОСОБА_10 та ОСОБА_2 .. Із північної сторони лінія розмежування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проходить по координатах, внесених в АС ЦДЗК, як координат ОСОБА_1 , так і координат ОСОБА_2 , які співпадають. Однак, фактично в натурі(на місцевості) лінія розмежування проходить не згідно координат, внесених в АС ЦДЗК.

Вказане зумовлене тим, що відповідно до уже введених координат в АС ЦДЗК ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , вирахуваної площі земельної ділянки ОСОБА_2 та прийнятого рішення про надання їй у приватну власність земельної ділянки площею 0,2058 га КП Земельно-кадастрове бюро вносились зміни в координати поворотних точок меж вищевказаних земельних ділянок, які були після цього внесені в АС ЦДЗК

На підставі цивільно-правових угод земельні ділянки ОСОБА_2 перейшли у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . на момент дослідження координати поворотних точок меж земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідають координатам меж земельних ділянок ОСОБА_2 із внесеними змінами в АС ЦДЗК від 04 вересня 2006 року.

Висновки первинної земельно-технічної експертизи №62/17-22 від 31 липня 2017 року та додаткової судової земельно-технічної експертизи №35/19-22 від 24 квітня 2019 року суд вважає обгрунтованим та таким, що не суперечить іншим матеріалам цивільної справи та не викликають сумнівів у суду у своїй достовірності.

Судовий експерт ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав надані ним висновки первинної земельно-технічної експертизи №62/17-22 від 31 липня 2017 року та додаткової судової земельно-технічної експертизи №35/19-22 від 24 квітня 2019 року та вказав, що КП Земельно-кадастрове бюро при виготовленні позивачу ОСОБА_1 у 2005 році документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку були допущені помилки при визначенні координат поворотних точок меж належних позивачу земельних ділянок, які були внесені в АС ЦДЗК.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За ч. 9,10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону України Про державний земельний кадастр від 07 липня 2011р. №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону.

Порядок виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру, врегульовано Закону України від 07 липня 2011 року за № 3613-VI« Про державний земельний кадастр» та пунктами 138-161 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051.

За приписами ст. 37 Закону №3613-VI у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру, органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк - письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV Про землеустрій розробниками документації із землеустрою є, зокрема, юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно з статтею 55 Закону України Про землеустрій у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 .

Згідно з п. 1.3 Інструкції № 376 виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Тобто встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (п. 4.1 Інструкції № 376).

Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції № 376 встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про державний земельний кадастр" порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 затверджено "Порядок ведення Державного земельного кадастру" (далі - Порядок № 1051).

При цьому, норми п. 153 Порядку № 1051 визначають, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що визнанню наявності помилки та для набуття підстав для її виправлення шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру передує процедура встановлення недостовірної інформації, у яку спочатку необхідно внести зміни.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених Земельним кодексом України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до ст. 107 Земельного кодексу України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками. Відомості вносяться одночасно до документів Державного земельного кадастру у текстовій та графічній формі. Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється розробником такої документації, якщо інше не встановлено договором на виконання робіт із землеустрою. Внесені відомості зберігаються у Державному земельному кадастрі постійно.

З аналізу наведених норм вбачається, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування певної земельної ділянки.

Відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Закону України "Про землеустрій" до повноважень суду не відноситься розгляд питань що стосуються встановлення меж земельних ділянок відповідно до координат обчислених землевпорядними організаціями, тому що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки, а також земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування, а не на підставі рішення суду.

Такий порядок визначено і постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі за 3128/3751/14-а та у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі за № 520/2093/19,від 03 квітня 2020 року за № 1512/2-761/11.

Із аналізу здобутих доказів можна зробити висновок, що на замовлення ОСОБА_1 КП «Земельно- кадастрове бюро» ще у 2005 році виготовило технічну документацію із землеустрою, а 30 листопада 2006 року ОСОБА_1 були видані Державний акт серії ЯГ №469003 про право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та Державний акт серії ЯГ №469004 про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0343 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

У 2006 році на замовлення ОСОБА_2 , КП Земельно-кадастрове бюро виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в якій наявні акт визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 20 серпня 2005 року, за підписами суміжних землевласників ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , які заперечень не заявляли та акт перенесення в натуру (на місцевість) зовнішніх меж земельної ділянки та прийому-передачі на зберігання межових знаків від 17 лютого 2006 року.( а.с.70 т.2).

08 лютого 2007 року ОСОБА_2 були видані Державний акт серії ЯГ №466780 про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та Державний акт серії ЯГ №466781 про право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1058 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

На підставі договору дарування земельної ділянки від 16 березня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори за реєстром №4-692 подарувала належну їй земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1058 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 своїй доньці ОСОБА_3 .

Рішенням Тернопільської міської ради №6/39/32 від 29 листопада 2013 року затверджено поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 .

22 серпня 2014 року ОСОБА_3 посвідчила у приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Кузьмович Н.Б., заяву, що зареєстрована в реєстрі за №1011, відповідно до якої надала згоду на поділ належної їй земельної ділянки площею 0,1058 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 з метою формування двох земельних ділянок: площею 0,1000 га та площею 0,0058 га.

На підставі заяви ОСОБА_3 від 20 лютого 2014 року ПП Тернопільський край виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі(на місцевості) меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 .

В матеріалах вказаної документації наявний акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 21 лютого 2014 року за підписами суміжних землевласників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 які заперечень щодо закріплення в натурі меж належної ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 межовими знаками у вигляді існуючої огорожі у кількості 13 штук та претензій до існуючих меж не висловлювали.

У відповідності до рішення державного реєстратора реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(із відкриттям розділу) індексний номер:16646767 та індексний номер: 16647620 від 22 жовтня 2014 року заКузьмою ОСОБА_14 зареєстровано на праві приватної власності земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд(присадибна ділянка) площею 0,1 га, кадастровий номер:6110100000:01:009:0067 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0058 га, кадастровий номер:6110100000:01:009:0073, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_2 .

Вищенаведене підтверджується виданими ОСОБА_3 свідоцтвом про право власності на нерухоме майно з індексним номером: 28415639 від 22 жовтня 2014 року, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно з індексним номером: 28417128 та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №28415711 та №28417153 від 22 жовтня 2014 року.

05 квітня 2016 року ОСОБА_2 подарувала належні їй житловий будинок та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 своїй доньці ОСОБА_4 , що підтверджується наявними у справі договором дарування житлового будинку та договором дарування земельної ділянки, які посвідчені приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, та зареєстровані в реєстрі за №1319 та №1316.

На момент розгляду даної справи у ОСОБА_4 відсутня технічна документацію із землеустрою на набуту на підставі договору дарування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні також встановлено що у 2004 році в базу були внесені координати поворотних точок меж земельної ділянки ОСОБА_10 , після цього вносились координати меж земельних ділянок ОСОБА_1 ,які були визначені з похибками, і останніми в базу вносились координати меж земельних ділянок ОСОБА_2 .. Оскільки площа переданих у власність земельних ділянок зафіксована у відповідних рішеннях міської ради, для того, щоб вказані рішення не змінювати, при внесенні відомостей в АС ЦДЗК виготовлена технічна документація підлягає коригуванню з метою уникнення накладок земельних ділянок, а тому розробником документації вносяться відповідні зміни в документацію, відомості про які після цього вносяться у АС ЦДЗК і такі зміни вносились щодо координат земельних ділянок ОСОБА_10 , ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 , що підтверджується відмітками на обмінних файлах. Фактично координати меж земельних ділянок ОСОБА_2 , які вносились останніми підганялись під координати меж земельних ділянок ОСОБА_1 , які вже були в АС ЦДЗК і мали похибки, щоб уникнути можливих накладок та дотримати вимог щодо розміру площі наданої ОСОБА_2 земельної ділянки, а тому в результаті координати меж зазначених земельних ділянок, які внесені в АС ЦДЗК, не відповідають фактичному землекористуванню.

Із висновку земельно- технічної документації №62/17-22 від 31 липня 2017 року вбачається, що в ході проведення аналізу даних абрисів, польових вимірів та кадастрових планів земельних ділянок експертом встановлено, що розробником технічної документації ОСОБА_1 координати поворотних точок земельних ділянок не приведені у відповідність до плану розподілу загальної земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , а тому відбулась нестиковка . Це пов`язано з тим, що в результаті вирахування площ земельних ділянок при розподілі ділянки була допущена помилка в площі.

При розробці технічної документації ОСОБА_2 розробником документації координати поворотних точок по лінії розмежування вказані майже з такою точністю, як у плані встановлених меж розподілу земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ..

Таким чином, земельні ділянки ОСОБА_1 не були зміщені до межі ОСОБА_2 , відповідно до розподілу, абрису та координат ділянки ОСОБА_2 в результаті чого і з`явилась нестиковка . Координати меж земельної ділянки за кадастровим планом ОСОБА_1 залишаються у відповідності до координат кадастрового плану ОСОБА_2 тобто координати поворотних точок земельної ділянки відповідають координатам точок, які існували при виготовленні документації ОСОБА_2 у 2006 році.

Під час розгляду справи судом встановлено, що предметом спору є не тільки виготовлення нової технічної документації із землеустрою в інтересах ОСОБА_1 щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031; для ведення особистого селянського господарства в площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030, які знаходяться по адресу АДРЕСА_1 , а і про внесення змін до Державного земельного кадастру(Поземельної Книги) про зареєстровані земельні ділянки не тільки на ОСОБА_1 , а і суміжних землевласників є ОСОБА_3 , якій належать на праві власності земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка) 0,1 га кадастровий номер 6110100000:01:009:0067 та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,0058 га кадастровий номер 6110100000:01:009:0073, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та ОСОБА_4 , якій належить на праві власності земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га кадастровий номер 6110100000:01:009:0032, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вже більше 15 років років користується земельною ділянкою на підставі технічної документації із землеустрою, не мав претензій щодо її виготовлення технічної документації із землеустрою, як під час отримання вказаної документації, так і після цього не висловив жодних претензій,нарікань чи заяв щодо невідповідності чи неправильності координат та їх виправлення. Виявлені помилки приводять до хибного встановлення невідповідності фактичної площі земельної ділянки ОСОБА_1 площі та розмірам, зазначеним в державному акті на землю, а також до неправильного висновку щодо наявності з боку суміжних землекористувачів та самовільного захвату земель

Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у постановах від 04.03.2019р за №№672/730/16-ц),; від 13.06.2018р. за №№911/1101/17;від 03.04.2020р.за№1512/2-761/11.

Статтею 198 ЗК України вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

У 2005 році на замовлення ОСОБА_1 КП Земельно-кадастрове бюро виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Під час розробки технічної документації було проведено визначення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 із суміжними землекористувачами ОСОБА_2 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які заперечень не висловлювали, що підтверджується актом від 20 серпня 2005 року.

20 листопада 2005 року інженером-геодезистом КП Земельно-кадастрове бюро складено акт перенесення в натуру(на місцевість) зовнішніх меж земельної ділянки площею 1435 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та закріплення їх межовими знаками, які передані на зберігання ОСОБА_1 у кількості 21 штука.

Відповідно до пояснювальної записки КП Земельно-кадастрове бюро місцеположення кутів зовнішніх меж землекористування детально досліджено і встановлено в натурі по фактичному їх положенню на місцевості в присутності землекористувача і узгоджено з представниками суміжних землекористувачів. Вказана кадастрові зйомки були включена і до технічної документації на земельну ділянку, яка в свою чергу стала підставою для державної реєстрації земельної ділянки, присвоєння кадастрового номера та відкриття Поземельної книги.

При узгоджені зовнішніх меж земельної ділянки зацікавленими сторонами претензій не заявлено. Геодезична прив`язка кутів повороту меж землекористування виконувалась з точок теодолітного ходу полярним методом з незалежним контролем геодезичного визначення. Площа ділянки вирахувана по координатах кутів повороту меж землекористування. По матеріалах польових робіт складено технічний звіт. Контроль польових робіт та прийомка матеріалів здійснювались на всіх етапах виконання робіт директором КП Земельно-кадастрове бюро .

Однак, межі земельної ділянки ОСОБА_1 з часу приватизації не змінювалися, самовільне захоплення прилеглих земель не здійснювалося, Зазначені виправлення не змінюють жодним чином площу земельної ділянки, оскільки площа розраховувалася виходячи з суми площ частин ділянки, які знаходяться в межах червоної лінії .

Таким чином, можна зробити висновок, що що відомості про земельну ділянку , яка належить на прві власності ОСОБА_1 площею0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 були зареєстровані ще в 2005 році, межі земельної ділянки були погоджені із суміжними землекористувачами, про що свідчить наявний акт визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки, який скріплений їхніми підписами. .......? Виготовлення нової технічної документації із землеустрою і тим більше скасування рішення державного кадастрового реєстратора про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, що знаходиться у користуванні третьіх осіб, не призведе до поновлення прав позивача ОСОБА_1 , оскільки виготовлена технічна документація стала стала підставою для державної реєстрації земельної ділянки, їм присвоєні кадастрові номери та відкриття Поземельної книги ,внесені і зареєстровані у державному земельному кадастрі суміжні землекористувачі вже отримали Держані акти щодо права власності на земельні ділянки. А,тому вимоги про зобовязання виправити технічну помилку із землеустою на земельну ділянку, що перебуває у власності ОСОБА_1 не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини будуть порушувати права та інтереси третіх осіб.

Така позиція узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі за № 128/3751/14-а.

Частинами другою, третьою статті 26 Закону України Про землеустрій передбачено, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 28 Закону України Про землеустрій розробники документації із землеустрою зобов`язані: а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; в) виконувати всі умови договору; г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою (частина перша статті 31 Закону України Про землеустрій ).

Отже, відносини щодо виготовлення технічної документації на земельну ділянку між її розробником і замовником виникають на підставі договору, який за своїм змістом можна віднести до договорів підряду.

Відповідно до частин першої, другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України Про землеустрій замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Таким чином, виправлення помилок, допущених у відомостях державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою здійснюється виключно на підставі та в порядку, встановленому Законом №3613-VI, а саме, державним кадастровим реєстратором .

Чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, проте у матеріалах справи немає доказів того, що позивач ОСОБА_1 скористався цим порядком для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою наданої їй для будівництва для будівництва та обслуговування житлового будинку про внесення змін в технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки.

Відповідно до п. 139 цього Порядку у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок.До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

При цьому, норми п. 153 Порядку №1051 визначають, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що визнанню наявності помилки та для набуття підстав для її виправлення шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру передує процедура встановлення недостовірної інформації, у яку спочатку необхідно внести зміни.

Відповідно до статті 9 Закону №3613-VI та підпунктів 1, 5, 6 пункту 6 Порядку №1051 внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів та відмови у їх наданні, виправлення помилок у Державному земельному кадастрі є самостійними повноваженнями відповідача.

Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 08 квітня 2020 року у справах за №520/2093/19; від 08 липня 2020 року у справі за № 362/2698/15-ц;від 20 серпня 2020 року ВС№806/1578/16.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, апеляційний суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про зобовязання КП «Земельно-кадастрове бюро « за власний рахунок внести зміни в технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки позивача земельних ділянок не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини, будуть порушувати інтереси і права третіх осіб, відносно яких у 2006 році земельні ділянки зареєстровані в Управлінні Держземагенства з присвоєнням їм кадастрових номерів та внесенням відповідного запису до Поземельної книги. У 2005 році на замовлення ОСОБА_1 КП Земельно-кадастрове бюро виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Під час розробки технічної документації було проведено визначення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 із суміжними землекористувачами. Межі земельної ділянки ОСОБА_1 з часу приватизації не змінювалися, самовільне захоплення прилеглих земель не здійснювалося,

Така позиція узгоджується з подібними за змістом правовідносинами викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі за № 128/3751/14-а.

Суд першої інстанції не надали оцінку наявній у матеріалах справи відзиву на позовну заяву Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області, які посилалися на існуючий стан земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру( поземельної книги) відомості(зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки приведе до накладення з іншими суміжними земельними ділянками, нез`ясували момент коли було допущено помилку у конфігурації земельної ділянки, чи виготовлявся оскаржуваний Державний акт про право власності на земельну ділянку на підставі помилкової технічної документації та чи необхідно для усунення такої помилки змінювати конфігурацію земельної ділянки у Державному акті, не враховали, що процес виготовлення землевпорядної документації було розпочато за замовленням позивача раніше, про що, зокрема, свідчать додані до позовної заяви копії протоколу встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акта передачі на збереження межових знаків.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи знайшли своє підтвердження.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (ст.376 ЦПК України).

На підставі викладеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним укладеного між сторонами правочину.

Керуючись ст. ст.,374,376,382,383,384 ЦПК України ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Земельно-кадастрове бюро" - задоволити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2020 року - скасувати, постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства"Земельно-кадастрове бюро, відділу Держгеокадастру у місті Тернополі, за участю третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Комунального підприємства "Земельно-кадастрове бюро 730, 80 грн. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови - 02 листопада 2020 року.

Головуючий: Сташків Б.І.

Хома М.В.

Судді: Щавурська Н.Б