Рішення

від 22.10.2020 по справі 931/294/20

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/294/20

Провадження № 2/931/164/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря - Гупалик А.С.,

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

в с т а н о в и в :

22.05.2020 року позивачі звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 07 лютого 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Лексус ES 300, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 та автомобіля ВАЗ 210994-20, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що належить ОСОБА_1 . Згідно з постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18.02.2020 року у справі №154/491/20 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_3 .

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Лексус ES 300, державний номер НОМЕР_1 , застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.01.2020 року № АО /7142208 в АТ СГ TAC .

Внаслідок ДТП автомобіль ВАЗ 210994-20 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Про настання страхового випадку було повідомлено АТ СГ TAC .

Після чого АТ СГ TAC залучено експерта для проведення експертного автотоварознавчого дослідження щодо встановлення переліку пошкоджень, отриманих автомобілем.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 02.03.2020 р. вих. № 19-R/66/0/0320 середня ринкова вартість автомобіля ВАЗ 210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки складає 65150,00 грн, з них: ринкова вартість пошкодженого майна внаслідок ДТП становить 24587,00 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 40563,00 грн.

На рахунок ОСОБА_1 було перераховано АТ СГ TAC страхове відшкодування в сумі 35519,19 грн, з вирахуванням франшизи в розмірі 1500,00 грн.

Однак, відновлювальна вартість ремонту автомобіля значно більша, ніж отримане страхове відшкодування. Невідшкодованими залишилися 31 130,81 грн.

Крім того, позивач ОСОБА_2 зазначив, що тривалий час знаходився в шоковому стані, зазнав душевних та психологічних страждань внаслідок ДТП, зокрема, і через те, що мав повідомити батька ОСОБА_1 щодо вимушених змін у його житті, позаяк останній позбавлений можливості використовувати свій автомобіль, що суттєво вплинуло на їх особисті та сімейні стосунки.

27.07.2020 року позивачі подали заяву про уточнення позовних вимог, з врахуванням яких просять стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 31130,81 грн. у відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судовий збір в розмірі 840,80 грн., а також стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо- транспортної пригоди та судовий збір в розмірі 840,80 грн.

30.06.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позову повністю, мотивуючи це тим, що його відповідальність за шкоду, котра може бути завдана внаслідок ДТП, була застрахована у АТ "Страхова група "TAC", та відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума становить 130 000 грн. Разом з тим, ОСОБА_1 погодився на виплату йому страхового відшкодування в розмірі 35519,16 грн. з вирахуванням франшизи в сумі 1500 грн, що стверджується його письмовою заявою. Сума франшизи йому була відшкодована відповідачем.

Також відповідач просив стягнути на його користь витрати, понесені ним при розгляді справи, а саме: витрати на правничу допомогу адвоката, орієнтовний розмір яких становить 3000 грн.

Позивачі у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю із підстав, зазначених в уточненій позовній заяві. Просили позов задовольнити, заперечували щодо стягнення з них витрат на правничу допомогу адвоката, що понесені відповідачем.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Окрім того, представник відповідача зазначив, що позивачем ОСОБА_2 не доведено розміру завданої йому моральної шкоди. Просили відмовити у задоволенні позову повністю та стягнути з позивачів понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07 лютого 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Лексус ES 300, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , та автомобіля ВАЗ 210994-20, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що належить ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобіль ВАЗ 210994-20 отримав механічні пошкодження. Винуватцем ДТП визнано ОСОБА_3 , що підтверджується постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18.02.2020 року у справі № 154/491/20, що набрала законної сили 29.02.2020 року (а.с. 17).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Лексус ES300, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/ 7142208 в АТ СГ TAC , чинного в період з 24.01.2020 року по 23.01.2021 року (а.с. 36).

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження, наданого експертом, залученим страховою компанією АТ СГ TAC , від 02.03.2020 р. вих. № 19-R/66/0/0320 визначено, що ринкова вартість автомобіля ВАЗ 210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки складає 65150,00 грн, з них: ринкова вартість пошкодженого автомобіля ВАЗ 210994-20 - 24587,00 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу - 40563,00 грн (а.с. 110-117).

ОСОБА_1 було перераховано АТ СГ TAC страхове відшкодування в сумі 35519,19 грн, а також 1500,00 грн франшизи (сплачена відповідачем), що підтверджується страховим актом № 07638/16/920 від 07.04.2020 та додатком №1 до нього (а.с. 34, 35).

Вищезазначені обставини визнаються учасниками справи, а тому на підставі ч.1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають доказуванню, оскільки суд не має сумніву щодо їх достовірності.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що невідшкодованими залишилися 31130,81 грн, які просить стягнути з відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення майнової шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з положеннями ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Вирішуючи спори, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, належить виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (ст. 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої її завдано.

Відповідно до положень ст. 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом, відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, така шкода відшкодовується власником джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 1.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV).

Стаття 3 вказаного Закону метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону №1961-IV).

Згідно зі ст.6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону №1961-IV (ст. ст. 9, 22, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону №1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У постанові від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Проте покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування відповідальності та сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Велика Палата вважає, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі виникнення деліктного зобов`язання страховик бере на себе виконання обов`язку страхувальника у межах суми страхового відшкодування, а страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, може звернутися з позовом до страховика, у якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що розмір страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/ 7142208 автомобіля Лексус ES 300, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , за шкоду, заподіяну майну, становить 130000,00 грн. (а.с. 87), а вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 210994-20, д.н.з. НОМЕР_2 , оцінено в розмірі 40563 грн, ринкова вартість пошкодженого автомобіля ВАЗ 210994-20 визначена в сумі 24587 грн. (а.с.110-117).

Таким чином, оскільки розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика (страхової суми), у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 31130,81 грн слід відмовити.

В даному випадку, позаяк ОСОБА_1 вважає недостатнім розмір виплаченого йому страхового вішкодування, він має право звернутися з відповідною вимогою до страхової компанії, що проводила відшкодування.

Оскільки у задоволенні позову про стягнення майнової шкоди відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору за даною вимогою залишаються за позивачем ОСОБА_1 відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь моральної шкоди в розмірі 5000 грн, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичнійабо юридичній особінеправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу в результаті ДТП, яка виникла з вини відповідача, суд виходить з того, що ОСОБА_2 зазнав душевних та психологічних страждань внаслідок ДТП, яке призвело до вимушених змін у його житті та житті його батька (власника автомобіля), пов`язаних із неможливістю користування транспортним засобом, необхідностю прикладення зусиль для його відновлення (ремонту), порушення при цьому нормального (усталеного) ритму життя їх сім`ї, а тому суд вважає, що моральну шкоду слід визначити у розмірі 2000 грн, яку стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 .

Враховуючи, що позов в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково, з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 на підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 336,32 грн.

Оскільки в задоволенні позову про стягнення з відповідача майнової шкоди судом відмовлено, позовні вимоги про стягнення маральної шкоди задоволені частково, а ОСОБА_3 скористався професійною правничою допомогою і просить стягнути понесені ним зазначені витрати з відповідачів, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктами 2, 3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.1, 2 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами.

Відповідачем надано суду договір про надання правової (правничої) допомоги від 17.06.2020 року, укладений із адвокатом Ульчаком Б.І. (а.с. 57, 58), акт виконаних робіт від 19.06.2020 року із додатком №1 до вказаного договору, з яких вбачається види юридичних послуг, наданих відповідачу адвокатом та їх вартість, а саме: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 1000 грн, вивчення та детальний правовий аналіз позову, підготовка відзиву - 2000 грн (а.с. 59, 60), сплата вказаних коштів позивачем адвокату підтверджується квитанцією № 0.0.1745982536.1 від 23.06.2020 року на суму 3000 грн (а.с. 61).

Відповідно до ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачі заперечували щодо стягнення з них витрат на правничу допомогу.

Враховуючи характер інституту судових витрат, оплата послуг адвоката безпосередньо пов`язана з розглядом справи, а тому до уваги судом береться складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, вивчення позову та підготовки відзиву.

Аналізуючи вищевикладене, та оскільки позивачами заперечується розмір витрат на правничу допомогу, суд вважає розмір таких витрат завищеним в порівнянні із складністю справи, бере до уваги види виконаних адвокатом робіт, а тому вимога відповідача про стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення частково в сумі 1500 грн, тому з позивачів на користь відповідача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу по 750 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 999, 1166, 1167, 1187, 1188ЦК України, ст.ст. 3, 5, 6, 9, 21, 22, 29, 35, 36 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 2000 грн моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 336,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 750 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 750 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Позивач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий.

Третя особа: акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС", юридична адреса: м. Луцьк, проспект Волі, 50, код ЄДРПОУ 25787745.

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба