Ухвала

від 28.10.2020 по справі 910/4961/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"28" жовтня 2020 р. Справа№ 910/4961/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.

у присутності представників сторін:

від ПрАТ "Росава": ліквідатор Комлик І.С. - посвідчення № 130 від 04.02.2013

від ТОВ "Фінансова Оферта": Зимненко Є.В. - довіреність б/н від 03.06.2020

від ТОВ "Монтале": Авраміч В.О. - ордер серії АІ № 1062531 від 25.10.2020

розглядаючи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Росава" на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.06.2020 року

у справі № 910/4961/18 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою Приватного акціонерного товариства "Росава"

до Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 03.06.2020 року у справі №910/4961/18 визнано кредиторами боржника:

- ПрАТ "Росава" на суму 14 426 242,58 грн., з яких: 17 620,00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів, 14 408 622,58 - четверта черга;

- Національний банк України на суму 3 542,00 грн. - перша черга;

- ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 1 190 975 674,04 грн., з яких: 3542,00 грн. - перша черга, 1 036 888 411,40 грн. - четверта черга, 154 083 720,64 грн. - шоста черга.

Визнано кредитором у справі №910/4961/18 по відношенню до боржника, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника:

- Національний банк України на суму 4 214 859 886,22 грн.

- ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" на суму 15 660 847,51 грн.

Задоволено частково заяву ТОВ "Фінансова Оферта" та замінено кредитора у справі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - ТОВ "Фінансова Оферта" в частині визнаних вимог на суму 1 190 972 132,04 грн., з яких 1 036 888 411,40 грн. - вимоги четвертої черги, 154 083 720,64 грн. - вимоги шостої черги.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПрАТ "Росава" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити пункти 1-4 ухвали господарського суду міста Києва від 03.06.2020 року у даній справі шляхом викладення їх наступним чином:

"1. Визнати кредитором у справі №910/4961/18 по відношенню до боржника:

- ПрАТ "Росава" на суму 14 426 242,58 грн., з яких: 17 620,00 грн. - перша черга, 14 408 622,58 - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

- Національний банк України на суму 3 542,00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.

2. Визнати кредитором у справі № 910/4961/18 по відношенню до боржника, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника:

- Національний банк України на суму 4 214 859 886,22 грн.;

- ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 15 660 847,51 грн.;

- ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 1 190 975 674,04 грн.

3. Заяву ТОВ "Фінансова Оферта" задовольнити частково.

4. Замінити кредитора у справі № 910/4961/18 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - ТОВ "Фінансова Оферта" в частині визнаних вимог на суму 1 190 972 132,04 грн., які повністю забезпечені заставою майна боржника.".

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 року апеляційну скаргу ПрАТ "Росава" на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.06.2020 року у справі №910/4961/18 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та встановлено строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом 10 днів з дня отримання відповідної ухвали, а саме: доплатити 3 184,00 грн.

21.08.2020 року, згідно відмітки канцелярії суду, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали суду від 12.08.2020 року подано докази доплати судового збору у розмірі 3 184,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 року справу № 910/4961/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Остапенко О.М., судді Отрюх Б.В., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 26.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Росава" на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.06.2020 року у справі №910/4961/18, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.09.2020 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому до початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Фінансова Оферта" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою суду від 17.09.2020 року відкладено розгляд справи на 22.10.2020 року на підставі ст. 216 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від розпорядника майна боржника Шмуйла А.Д. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні 22.10.2020 року оголошено перерву у справі до 28.10.2020 року на підставі ст. 216 ГПК України.

27.10.2020 року від ТОВ "Монтале" надійшло клопотання про заміну сторони її правонаступником, в якому останнє просить суд замінити ТОВ "Фінансова Оферта" на його правонаступника - ТОВ "Монтале" у справі №910/4961/18 за всіма існуючими вимогами до ПрАТ "Готель "Салют".

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши позиції заявника клопотання та присутніх представників ПрАТ "Росава" і ТОВ "Фінансова Оферта", дійшла висновку відкласти вирішення даного питання та надати учасникам провадження у справі строк для подання суду письмових пояснень з приводу заявленого клопотання.

Разом з тим, як вбачається з апеляційної скарги, ПрАТ "Росава" в апеляційному порядку оскаржує законність включення кредиторських вимог ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" до боржника у сумі 1 190 972 132,04 грн. з віднесенням 1 036 888 411,40 грн. до четвертої черги та 154 083 720,64 грн. - до шостої черги задоволення вимог кредиторів, які виникли у зв`язку із неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором №915-01-04 від 19.11.2004 року, кредитним договором №1481-13 від 22.10.2013 року та кредитним договором № 1488-14 від 06.02.2014 року.

Як зазначає апелянт, 30.06.2011 між ПрАТ "Готель "Салют" та АТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено Договір застави майнових прав №3144ИП/0611, відповідно до п.1 якого (у редакції відповідно до Договору про внесення змін від 13.07.2014 року) майнові права вимоги передаються в заставу як забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, за Кредитним договором №915-01-04 від 19.11.2004 року, № 1481-13 від 22.10.2013 року та № 1488-14 від 06.02.2014 року. Узгоджена сторонами вартість майнових прав (предмету застави) становить 3 660 000,00 грн. (в редакції договору від 20.11.2012 року про внесення змін до договору застави).

Згідно повідомлення розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Шмуйла А.Д. вимоги ПАТ "Банк Фінанси та Кредит", які ґрунтуються на вищенаведених кредитних договорах, є частково забезпеченими та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів як забезпечені майном боржника на суму 3 660 000,00 грн.

Водночас, на відміну від арбітражного керуючого, на переконання скаржника, оскільки кредитором не було подано до суду відповідної заяви про відмову від забезпечення, вимоги ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" є повністю забезпеченими незалежно від узгодженої сторонами в договорі вартості предмету застави.

Місцевий господарський суд, в свою чергу, досліджуючи подану заяву з кредиторськими вимогами до боржника на предмет наявності заставних вимог банку відповідно до вищезазначеного Договору застави майнових прав, зазначив, що вказані вимоги не розглядаються судом, оскільки кредитором не було подано до суду заяви із відповідними заставними вимогами до боржника та у своїй заяві про включення даних вимог кредитор суд не просив.

Отже, у разі, якщо колегія суддів за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку дійде висновку, що вимоги АТ "Банк "Фінанси та Кредит" є заставними з огляду на відсутність відповідної заяви банку про відмову від забезпечення, постане питання про визначення розміру забезпечених вимог вказаного кредитора.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 902/492/17 на підставі аналізу приписів статті 1, частин другої, шостої, восьмої статті 23 Закону про банкрутство, статей 572, 575, 583, 584, 589 ЦК України, статті 1, частин п`ятої, шостої статті 3, частини першої статті 7, статті 11, абзацу 3 частини першої статті 17, частини першої статті 39, абзацу 5 статті 28 Закону України "Про заставу" у пунктах 8.18., 8.19. зроблено висновок, що за наведеними вище положеннями законодавства іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом). Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.

Також у пунктах 8.20. - 8.24. цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов`язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення. Натомість, правове значення має розмір підтверджених документально зобов`язань боржника за основним зобов`язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома. У разі реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог Закону про банкрутство іпотека та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута. За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку (частина дев`ята статті 45 Закону про банкрутство). Спрямування коштів, отриманих за рахунок майна банкрута, яке є предметом забезпечення, для погашення вимог інших кредиторів, якщо ще не виконані забезпечені цим майном зобов`язання боржника за основним зобов`язанням, суперечить положенням наведеного вище законодавства.

З урахуванням викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 року у справі № 902/492/17 зроблено правовий висновок, що забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства. Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення статті 19 Закону України "Про заставу" та статті 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.

Водночас, у постанові від 17.06.2020 року у справі №905/2028/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду на підставі аналізу частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства дійшов висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави. За вказаного суд касаційної інстанції визнав правильним висновок апеляційного господарського суду про те, що вимоги кредитора є забезпеченими лише в частині вартості предмета застави, а залишок вимог вважається незабезпеченим.

У цій же постанові суд касаційної інстанції вказав, що такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений в постанові від 15.05.2018 року у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в частині другій статті 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави.

Більш того, розглядаючи в касаційному порядку справу №904/1360/19, обставини в якій в частині визначення розміру забезпечених вимог кредитора є фактично ідентичні обставинам у даній справі №910/4961/18, тобто у подібних правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду в ухвалі від 10.09.2020 року зауважила, що наведене вище свідчить про існування в судовій практиці неоднозначного підходу до визначення розміру забезпечених вимог кредитора. Зокрема, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 902/492/17 оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог, тоді як Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2020 року у справі №905/2028/18 дійшов висновку, що вимоги кредитора є забезпеченими лише в частині вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави, а залишок вимог вважається незабезпеченим.

Однак, на думку колегії суддів касаційного господарського суду, підхід до визначення вимог кредитора забезпеченими, зроблений у постанові Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2020 року у справі №905/2028/18, хоча і на підставі іншого нормативного регулювання (частина друга статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства), яке не є тотожним нормативному регулюванню, яке було предметом аналізу Великої Палати Верховного Суду при прийнятті постанови від 15.05.2018 року у справі № 902/492/17, повною мірою не охоплює питання практики визначення таких вимог, оскільки розмір погодженого сторонами в забезпечувальному договорі вартості предмета застави (іпотеки) не завжди відповідає дійсній вартості цього предмету як на час визначення розміру вимог, так і на момент реалізації майна задля задоволення вимог заставного кредитора (може бути значно вищою чи нижчою).

За вказаних вище обстави, з огляду на необхідність відступлення від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі № 905/2028/18, а також з метою формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів ухвалою від 10.09.2020 року передала справу №904/1360/19 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 30.09.2020 року прийнято до провадження справу №904/1360/19 та призначено її до розгляду на 29.10.2020.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Таким чином, оскільки вирішення наведеного вище питання у справі №904/1360/19 матиме наслідком правильність розгляду доводів апеляційної скарги ПрАТ "Росава" у справі №910/4961/18 щодо визначення розміру забезпечених вимог вказаного кредитора у разі, якщо колегія суддів за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку дійде висновку, що вимоги АТ "Банк "Фінанси та Кредит" є заставними з огляду на відсутність відповідної заяви банку про відмову від забезпечення, судова колегія дійшла висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження у цій справі (№910/4961/18) до винесення Палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повного тексту рішення у справі №904/1360/19.

Керуючись статтями 228, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Зупинити апеляційне провадження у справі №910/4961/18 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Росава" на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.06.2020 року до винесення Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду повного тексту рішення у справі №904/1360/19.

2.Зобов`язати сторін повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення апеляційного провадження у справі №910/4961/18.

3.Копію ухвали суду надіслати учасникам провадження у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текс ухвали підписано 02.11.2020 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

Б.В. Отрюх