Рішення

від 29.10.2020 по справі 903/571/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2020 року Справа № 903/571/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Державної служби України з безпеки на транспорті

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра-1"

про стягнення 14879,70 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Бірук В. Я., довіреність від 24.12.2019;

від відповідача: н/з;

від прокуратури: Присяжнюк І. Б., посвідчення № 045087 від 29.11.2016.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть: заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача - Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра-1" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 14879,70 грн.

При обґрунтуванні позову вказує, що відповідачем допущено перевезення вантажів без оформлення відповідних документів, перелік яких визначено ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме дозволу, який дає право на перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

Ухвалою суду від 17.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.09.2020, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, прокурору та позивачу - відповідь на відзив.

04.09.2020 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, про те, що транспортний засіб внаслідок габаритно-вагового контролю затримувався, а після його проходження подальший рух транспортного засобу заборонявся, як це передбачено п. 22 Порядку здійснення габаритно-вагового контрою, а також вказує, що при проведені габаритно-вагового контролю тварин - свині постійно рухались, зважування здійснювалось без дотримання часу для врівноваження (зупинення свиней), тварини не є нерухомим майном, а тому постійно переміщаються по причепу, а їх маса не є сталою у різних точках транспортного засобу, що в свою чергу не дає можливості з достовірністю встановити, що перевезення здійснюється з перевищенням вагових обмежень саме на 3,4,5 осях.

Ухвалою суду від 08.09.2020 відкладено підготовче засідання на 06.10.2020.

09.09.2020 прокурор подав відповідь на відзив № 05-1593вих-20 від 07.09.2020 де вказує, що викладені у відзиві доводи відповідача про обставини, за яких тварини не є сталим (нерухомим) вантажем, що не дозволяє здійснити габаритно-ваговий контроль транспортного засобу та твердження про те, що у разі виявлення на стаціонарних пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із ст. 265-2 КУпАП були предметом дослідження в ході розгляду адміністративної справи за позовом ТзОВ Віра-1 до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 157798 від 02.12.2019 (справа № 140/3911/19); рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2020, яке набрало законної сили 02.04.2020, у задоволенні даного позову відмовлено; враховуючи наведене у відповіді на відзив просить позов задоволити.

28.09.2020 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав відповідь на відзив в якій вказує, що посадовими особами Укртрансбезпеки рейдова перевірка була здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства, під час якої було з`ясовано всі обставини для проведення розрахунку плати за проїзд, який є законним та обґрунтованим відповідно до вимог законодавства та просить позов задоволити повністю.

Ухвалою суду від 06.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2020.

В судовому засіданні 29.10.2020 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позові та відповідях на відзив.

Відповідач в судове засідання 29.10.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача у справі про дату, час та місце судового слухання, проте останній не скористався своїм правом на участь адвоката відповідача у судовому засіданні, також відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищенаведене та те, що сторони в судовому процесі повідомлені про розгляд справи належним чином, суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п.3, п.п.15, 27 п.5, абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015р. №592 "Про деякі питання забезпечення діяльності Держаної служби з безпеки на транспорті", ст.29 Закону України "Про дорожній рух", п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Уктрансбезпека здійснює функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Так, 15.10.2019 Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області на 338 км автомобільної дороги Н-09 Мукачево-Львів було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - автомобіля марки DAF, модель XF 460FT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Michieletto, модель SM 38, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належать Товариству з обмеженою відповідальністю Віра-1 , що підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 15.10.2019 № 0009131, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 15.10.2019 № 0011205 (а.с.17-19).

За наслідками перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №1278 від 15.10.2019 (а.с.15).

Під час проведення контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням встановлених осьових навантажень, а саме: повна фактична маса транспортного засобу склала 41,035 тонн, при нормативно допустимій - 40 тонн, осьові навантаження становили 7,185 тонн/9,535 тонн/24,315тонн при нормативно допустимих 11,0тонн/ 11,0тонн/22,0тонн.

На підставі акта від 15.10.2019 № 0011205 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 15.10.2019 № 106 на суму 549,12 євро (а.с.22). Згідно вказаного розрахунку пройдена відстань транспортного засобу становила 286 км.

02.12.2019 Управління Укртрансбезпеки у Волинській області прийняло постанову №1577998 про застосування адміністративно-господарського штрафу до відповідача в розмірі 1700 грн (а.с.57).

Положеннями пункту 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879, в редакції, що діяла на час виявлення порушення, встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати сплатити її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Як слідує з доводів прокурора, про необхідність сплати визначеної контролюючим органом плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у розмірі 549,12 євро ТзОВ Віра-1 було відомо, про що свідчить сплата ним адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №157798 від 02.12.2019, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 23.03.2020 ВП № 61030943 (а.с.56), а також згідно повідомлення про заборгованість надісланого позивачем на адресу відповідача та отримано останнім 06.11.2019, що підтверджується відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 7649201740462 (а.с.26-28).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 дійшла правового висновку про те, що зазначена категорія справ не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - Положення).

Звертаючись з позовною заявою до суду, Володимир-Волинська місцева прокуратура обґрунтувала наявність інтересів держави, які, на її думку, полягають в порушенні законності в бюджетній сфері та сфері забезпечення розвитку дорожнього господарства країни, а також визначила уповноважений орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на надземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Державна служба України з безпеки на транспорті здійснює функції з управління автомобільними дорогами спільного користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.

Згідно з підпунктами 15, 27 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Наведена редакція підпункту 27 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 320 від 25.04.2018, яка набрала чинності 03.05.2018.

Законом України №54-ІХ від 11.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю", який набрав чинності 25.09.2019, ч.7 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" доповнено новим абзацом, згідно з яким центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нараховує плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу та з огляду на внесені зміни до законодавства має право вживати заходи щодо стягнення цієї плати.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 12.11.2019 у справі № 904/31/19 Державна служба України з безпеки на транспорті має повний обсяг процесуальної дієздатності щодо захисту майнових інтересів держави, відповідні повноваження передбачені статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

В матеріалах справи міститься лист Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області №43144/27/21-20 від 05.06.2020, в якому Управління просить Прокуратуру Волинської області звернутися з позовом до суду про стягнення плати за проїзд з ТзОВ Віра-1 та зазначає про те, що у неї відсутня можливість забезпечити належний рівень сплати судових зборів (а.с.9-12).

Зміст даного листа дозволяє дійти висновку про те, що Укртрансбезпека не мала наміру звертатися з позовом до суду.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, звернення заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТзОВ Віра-1 про стягнення 14879,70 грн зумовлене об`єктивною причиною: нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом, незважаючи на наявність у нього права на стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у зв`язку із внесеними змінами до Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, якою затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, та до ч.7 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Прокурор дотримався процедури, встановленої ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню з позовом до суду.

Листом №34/4-1371вих-20 від 05.08.2020 Володимир-Волинська місцева прокуратура повідомила позивача про ініціювання пред`явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТзОВ Віра-1 про стягнення плати за проїзд та про можливість оскарження наявності підстав для представництва.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Проте, позивач і після звернення прокурора 10.08.2020 не звернувся з позовом до суду.

За таких обставин пред`явлення позову заступником керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави про стягнення 14879,70 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, є відповідним засобом захисту інтересів держави в суді, оскільки уповноважений орган - Державна служба України з безпеки на транспорті не здійснювала захист інтересів держави у спірних правовідносинах після того, як він набув права на стягнення плати у зв`язку із внесеними змінами до законодавства та у зв`язку з неоплатою відповідачем коштів добровільно.

Прокурор не виступає як альтернативний суб`єкт звернення до суду, оскільки уповноважений орган - Укртрансбезпека, який може захистити інтереси держави, з позовною заявою про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом до суду не звертався.

Отже, заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури, звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача 10275,74 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, належним чином обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, зазначив орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, навів підстави для представництва - нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом, який не вживав заходів позовного характеру для забезпечення надходження до бюджету грошових коштів.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції станом на час перевірки) у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу 40 тон (для контейнеровозів понад 44 т), навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі - 16 т, строєні осі - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) здійснюється за спеціальними правилами.

Як передбачено п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (надалі - Порядок), пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пунктом 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які, в установленому порядку, не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Абзацом 1 пункту 28 Порядку встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку визначено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Відповідач порушив вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки вантаж перевозився з перевищенням встановлених осьових навантажень без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.

Цей факт підтверджується:

- актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №103584 від 17.10.2018;

- актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 15.10.2019 № 18617;

- довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 15.10.2019 № 0009131;

- талоном зважування від 15.10.2019.

Як вбачається з позовної заяви заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури сума, заявлена до стягнення з відповідача, була обчислена враховуючи курс гривні до євро станом на 15.10.2019.

Станом на 15.10.2019 одне євро становило 27,0973 грн. Згідно з розрахунком №106 від 15.10.2019 відповідачу за перевищення вагових параметрів нараховано 459,12 євро, що в національній валюті становить 14879,70 грн.

Верховний Суд в постанові від 12.02.2020 у справі №926/16/19 дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговими транспортними засобами є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває у його власності, відповідач суду не надав. Також відповідач не надав доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми.

Враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, сума плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 14879,70 грн підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Твердження відповідача щодо неправильного визначення маси вантажу, оскільки тварини не відносяться до нерухомого вантажу та порушень в частині того, що транспортний засіб не було затримано, не беруться судом до уваги, оскільки дані факти досліджувались при розгляді адміністративної справи № 140/3911/19 і в силу ст. 75 ГПК України не потребують повторного доведення.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У зв`язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст.129 ГПК України покладаються судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Віра-1 (вул.Луцька,3, м.Нововолинськ, Волинська область, код ЄДРПОУ 13358625) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: УК у Галиць.р-ні/Галицьк.р./22160100, р/р UA668999980313171216000009079, код ЄДРПОУ 37953206, Казначейство України) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 14879,70 грн .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Віра-1 (вул.Луцька,3, м.Нововолинськ, Волинська область, код ЄДРПОУ 13358625) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 02909915, на р/р НОМЕР_3 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. 256 ГПК України.

Повний текст

рішення складено

03.11.2020.

Суддя С. В. Костюк