Рішення

від 27.10.2020 по справі 904/1600/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2020м. ДніпроСправа № 904/1600/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінто", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 157 781 747 грн. 41 коп. за кредитним договором від 09.04.2014 № 4Т14293И в редакції додаткових угод

Представники:

від позивача: Гринь І.В., довіреність №1498-К-О від 25.03.2019, представник;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 17.03.2020 № 20191023РВ0000000670, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінто" заборгованість в сумі 157 781 747 грн. 41 коп., з яких: 4 941805 грн. 55 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 135 238 807 грн. 96 коп. - заборгованість зі сплати винагороди за користування кредитом, 17 601 133 грн. 90 коп. - пеня, 3% річних, відповідно до умов кредитного договору від 09.04.2014 № 4Т14293И в редакції додаткових угод.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. У зв`язку із запровадженням на території України карантину про дату та час підготовчого засідання вирішено повідомити учасників справи додатково.

Господарський суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.

Крім того, згідно із п. 11 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (редакція п. 4 розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України до 17.07.2020).

У подальшому строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343), з 22.05.2020 до 22.06.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392), з 22.06.2020 до 31.07.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500), з 31.07.2020 до 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641), з 31.08.2020 до 31.10.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760), з 31.10.2020 до 31.12.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 956).

21.04.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача від 08.04.2020 на виконання ухвали суду.

Відповідач вимоги ухвали від 30.03.2020 не виконав, витребувані судом документи не надав.

Після послаблення карантину, ухвалою господарського суду від 07.05.2020 підготовче засідання у справі призначене на 16.06.2020.

16.06.2020 на електронну адресу суду надійшла заява позивача від 16.06.2020 № 20191023РВ0000000670/2 про проведення засідання за відсутності представника позивача та відкладення розгляду справи через запровадження карантинних заходів.

Ухвалою господарського суду від 16.06.2020 підготовче засідання відкладено на 14.07.2020, у зв`язку із неявкою представників сторін та ненаданням витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду від 14.07.2020 підготовче засідання відкладене на 04.08.2020, вирішено повідомити відповідача про дату та час наступного засідання шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Ухвалою господарського суду від 04.08.2020 за клопотанням позивача продовжено строк проведення підготовчого провадження до 06.10.2020 в порядку п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України; підготовче засідання відкладено на 06.10.2020; вирішено повідомити відповідача про дату та час наступного засідання шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2020 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 27.10.2020; про дату та час наступного засідання відповідача повідомлено шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У призначені засідання відповідача явку повноважного представника не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернулися конверти з ухвалами від 16.06.2020, 14.07.2020, 04.08.2020, що направлялись на адресу відповідача, з відмітками відділення поштового зв`язку: Повернення за зворотною адресою: інші причини , Фірма вибула , Адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику , за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд зазначає, що ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням того, що за місцем реєстрації відповідач не отримував поштову кореспонденцію, господарський суд повідомляв відповідача про дату та час засідань, призначених на 04.08.2020, 06.10.2020, 27.10.2020 шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки за вказаних вище обставин, він вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 27.10.2020 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

Господарський суд зазначає, що за приписами за приписами ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2014 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", найменування якого змінене на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тінто" (позичальник) укладений кредитний договір №4Т14293И (надалі - договір).

Відповідно п.1.1 договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії в сумі 230 000 000 грн. на цілі - фінансування поточної діяльності підприємства, терміном до 03.07.2019 (з урахуванням додаткової угоди від 07.07.2016) з оплатою відсотків 11,9% річних, а з 15.09.2016 12% річних з урахуванням додаткової угоди від 28.07.2016, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни.

Кредит надається банком шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника у межах суми, визначеної у п. 1.1, а також за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених у п.п. 2.2.1., 2.2.11. Для одержання кредиту (або його частини) позичальник зобов`язується не пізніше дати планованого одержання кредиту надати до банку попередню вимогу у довільній формі з зазначенням суми кредиту і терміну його надання.

Відповідно п. А.8 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 30.01.2015 р., додатковою угодою від 30.01.2015, додатковою угодою від 30.03.2015, додатковою угодою від 30.06.2015, додатковою угодою від 22.07.2015, додатковою угодою від 29.02.2016 оплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в період з 25 числа місяця, починаючи з 25.06.2016 по останній день місяця, а також в дату встановлення нульового поточного ліміту, зазначеного в п. А.2.1. При неоплаті процентів в зазначений строк, вони вважаються простроченими. Погашення кредиту, процентів, винагороди та неустойки по цьому договору здійснюється в валюті кредиту.

Відповідно п.А.7 договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань з погашення/повернення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 47,6% річних, а з 28.03.2016 - 23,8% річних (з урахуванням додаткової угоди від 28.03.2016) від суми залишку непогашеної заборгованості.

Також сторони погодили винагороду за користування кредитним лімітом відповідно формули, що визначена в п. А.10 договору. Сплата винагороди здійснюється в термін в термін, встановлений п.1.2 цього договору або в день дострокового повернення кредиту, з урахуванням додаткової угоди від 28.07.2016, розрахунок винагороди здійснюється з дати списання коштів з позичкового рахунку по 31.07.2016 й підлягає оплаті 03.07.2019. При несплаті винагороди за користування кредитом у вказаний термін, несплачена винагорода вважається простроченою.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2014 відповідач звернувся з попередньою вимогою у довільній формі про одержання кредиту по спірному договору у розмірі 1 206 600 грн. 00 коп. в строк 17.12.2014 відповідно п. 2.1.2 договору, також відповідач надав платіжне доручення № 157 від 17.12.2014 про перерахування грошових коштів з позичкового рахунку НОМЕР_1 на поточний рахунок відповідача НОМЕР_2 .

17.12.2014 позивач здійснив перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку НОМЕР_1 на поточний рахунок відповідача НОМЕР_2 , що підтверджується випискою про рух коштів та платіжним дорученням.

22.12.2014 відповідач звернувся з попередньою вимогою у довільній формі про одержання кредиту по спірному договору у розмірі 228 793 400 грн. 00 коп. в строк 22.12.2014 відповідно п. 2.1.2 договору, також відповідач надав платіжне доручення № 159 від 22.12.2014 про перерахування грошових коштів з позичкового рахунку НОМЕР_1 та поточний рахунок відповідача НОМЕР_2 .

Після перерахунку кредитних коштів з позичкового рахунку НОМЕР_1 на поточний рахунок НОМЕР_2 відповідач використав кредитні кошти на власний розсуд, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку НОМЕР_2 .

Відповідно п.2.2.2. договору позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. 4.2., 4.3., 4.4. цього договору.

Згідно п.2.2.5. договору позичальник зобов`язується сплатити банку винагороду відповідно до п. 4.5., 4.7., 4.15. цього договору.

З урахуванням додаткової угоди від 28.07.2016 розрахунок винагороди здійснюється з дати списання коштів з позичкового рахунку по 31.07.2016 й підлягає оплаті 03.07.2019 р. При несплаті винагороди за користування кредитом у вказаний термін, несплачена винагорода вважається простроченою.

Відповідно п.5.1. договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків, винагороди за користування кредитом, передбачених п.п.2.2.2, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6 цього договору, строків/термінів повернення/погашення кредиту, передбачених п.п.1.2., 2.2.3., 2.3.2., 2.2.14. цього договору, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач зазначає, що 03.06.2016 відповідач здійснив повне погашення основної заборгованості по кредиту, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_3 .

Однак, в порушення умов договору, відповідач не здійснив повного погашення заборгованості по процентам та не здійснив погашення заборгованість по винагороді перед позивачем.

Згідно із наданим позивачем розрахунком позовних вимог заборгованість відповідача станом на 17.03.2020 становить 157 781 747 грн. 41 коп., з яких: 4 941 805 грн. 55 коп. - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01.04.2016 по 03.06.2016, відповідно до п. А.6 договору; 135 238 807 грн. 96 коп. - прострочена винагорода за користування кредитними коштами, нарахована за період з 17.12.2014 по 31.07.2016; 17 601 133 грн. 90 коп. - пенею за несвоєчасне виконання зобов`язань зі сплати винагороди за договором за період з 04.07.2019 по 19.11.2019.

На час прийняття рішення у справі відповідач жодних доказів погашення заборгованості або спростування обставин, викладених у позовній заяві, не надав.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання кредитного договору строк дії договору, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, погоджений розмір процентів за кредитом, винагороди тощо, графік погашення кредиту, наявність прострочень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст.. 10 46 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору відповідач не здійснив повного погашення заборгованості по процентам у строк, визначений п. А.8 договору та не здійснив погашення процентів щомісячно в період з 25 числа місяця, починаючи з 25.06.2016 по останній день місяця, а також в дату встановлення нульового поточного ліміту, зазначеного в п. А.2.1 договору - 03.07.2019. А також не сплати банку винагороду, відповідно до п. 2.2.5 договору у визначені додатковою угодою від 28.07.2016 порядок та строки.

Відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень, вимоги банку належними доказами не спростував.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 4 941805 грн. 55 коп. та заборгованості зі сплати винагороди за користування кредитом у розмірі 135 238 807 грн. 96 коп. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4 договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане позичальником.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінто" (49064, м. Дніпро, вул. Гомельська, буд. 59, кімн. 4, код ЄДРПОУ 38965390) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 4 941 805 грн. 55 коп. (чотири мільйони дев`ятсот сорок одну тисячу вісімсот п`ять грн. 55 коп.) заборгованості за процентами за користування кредитом, 135 238 807 грн. 96 коп. (сто тридцять п`ять мільйонів двісті тридцять вісім тисяч вісімсот сім грн. 96 коп.) заборгованості зі сплати винагороди за користування кредитом, 17 601 133 грн. 90 коп. (сімнадцять мільйонів шістсот одну тисячу сто тридцять три грн.. 90 коп.) пені, 735 700 грн. 00 коп. (сімсот тридцять п`ять тисяч сімсот грн.. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 03.11.2020

Суддя І.А. Рудь