Рішення

від 30.10.2020 по справі 906/87/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/87/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

- від позивача: Пилипчук Н.Д. - представник за дов. від 09.01.2020, вих. № 1

- від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина" (м. Житомир)

до Фізичної особи - підприємця Кушнір Анастасії Романівни (Житомирська область, Житомирський район, смт. Гуйва)

про стягнення 13808,00 грн.

У засіданні суду оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люцина" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Кушнір А.Р. про стягнення 16349,30 грн., з яких 13808,00 грн. основного боргу, 1160,50 грн. пені, 1380,80 грн. штрафу, а також 2102,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки товару №1165 від 14.01.2019 щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою від 31.01.2020 господарським судом відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду (а. с. 66).

Ухвалою від 18.03.2020 господарський суд продовжив підготовче провадження по 30.04.2020; призначив підготовче засідання суду (а. с. 81).

В подальшому, розгляд справи неодноразово відкладався відповідними ухвалами господарського суду з посиланням на карантинні обмеження.

Ухвалою від 04.08.2020 господарський суд відклав розгляд справи у підготовчому провадженні на 03.09.2020 о 15:00 (а. с. 108).

11.08.2020 до суду від ТОВ "Люцина" надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині штрафних санкцій на 1160,50 грн. пені та на 1380,80 грн. штрафу; заявлено до стягнення з відповідача 13808,00 грн. основного боргу та 2102,00 грн. судового збору, з доказами її направлення відповідачу (а. с. 111, 112), яку ухвалою від 28.08.2020 господарський суд призначив для розгляду в засіданні суду.

Ухвалою від 03.09.2020 господарський суд прийняв до розгляду заяву ТОВ "Люцина" від 10.08.2020 про зменшення розміру позовних вимог; постановив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з Кушнір Анастасії Романівни 13808,00 грн. основного боргу та 2102,00 грн. судового збору (а.с.118).

Ухвалою від 03.09.2020 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.10.2020 о 15:00 (а. с. 119).

Ухвалою від 02.10.2020 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 22.10.2020 о 14:30, постановив направити запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області для з`ясування фактичного місця проживання/перебування відповідача (а. с.145,146).

12.10.2020 до суду від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України надійшла відповідь від 08.10.2020 на запит суду (а. с.148), якою повідомлено, про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за такою адресою: АДРЕСА_1 .

Копію ухвали господарського суду від 22.10.2020 направлено відповідачу за вказаною адресою (а. с.152).

В засіданні суду представник позивача просила задовольнити позов щодо стягнення з відповідача 13808,00 грн. основного боргу та 2102,00 грн. судового збору.

Відповідач в засідання суду не прибула; правом на надання відзиву на позов не скористалась; про дату, час, місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористалась правами, передбаченими ст. 165 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

14.01.2019 між ТОВ "Люцина" (далі - постачальник, позивач) та ФОП Кушнір Анастасією Романівною (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки товару № 1165 (далі - договір) (а. с. 10), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Асортимент та кількість товару зазначається у відповідній накладній (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору загальну сума договору складається з суми товару, що поставляється по накладним протягом терміну дії договору.

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця в кількості узгодженій сторонами. Узгоджена кількість товару, що постачається покупцю відображається в накладній, яка підтверджує, після її належного оформлення покупцем, факту поставки товару.

Покупець зобов`язаний повідомити постачальника про коло осіб, уповноважених на прийняття товару за кількістю і якістю та які мають право підписувати видаткові накладні постачальника, шляхом оформлення повідомлення або довіреності. Підпис такої особи на видаткових накладних постачальника скріплений печаткою (штампом) покупця або без такої печатки (штампу) є підтвердженням прийняття покупцем товару постачальника за кількістю, якістю та асортиментом (п. 2.5 договору).

За п. 2.6 договору якщо покупець своєчасно не повідомить постачальника про зміну уповноваженої особи на прийняття товару і фактичний прийом товару буде здійснено іншою особою з її підписом на товаросупровідних документах, то сторони домовились вважати, що товар було прийнято покупцем на умовах договору.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару зазначається в накладній. Покупець оплачує суму товару згідно накладних у відповідності до умов договору.

Пунктом 3.3 договору сторонами погоджено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення коштів в його касу не пізніше ніж через 1 (один) календарний день з моменту передачі покупцю товару.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок або внесення коштів в касу постачальника (п. 3.5 договору).

На підставі видаткових накладних, які є в матеріалах справи (а. с. 12 - 23), позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 55776,00 грн.

До подання позовної заяви відповідач сплатила за отриманий товар кошти в сумі 41968,00 грн.

Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору, про що свідчать направлені відповідачеві акт звірки взаєморозрахунків вих. № 76, від 11.12.2019 (а. с. 27 - 29) та претензія від 20.12.2019, вих. № 82 на суму 13808,00 грн. боргу (а. с. 30 -32). Крім того, відповідачу направлявся лист від 26.12.2019, вих. № 85 з вимогою виконати добровільно зобов`язання за спірним договором (а. с. 33).

У зв`язку з невиконанням повністю відповідачем обов`язку щодо оплати за отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 13808,00 грн. основного боргу та 2102,00 грн. судового збору (з врахуванням заяви позивача від 10.08.2020 про зменшення розміру позовних вимог), що підтверджується ухвалою господарського суду від 03.09.2020 (а. с. 118).

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна, зокрема, вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Беручи до уваги зміст правовідносин та характер зобов`язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

3. Щодо особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи - підприємця.

Позовну заяву до Господарського суду Житомирської області направлено 20.01.2020, про що свідчить відповідний штемпель на конверті (а. с. 34).

21.01.2020 позовна заява надійшла до Господарського суду Житомирської області, що підтверджується відтиском штемпеля господарського суду за вх. №99/20.

Ухвалою від 23.01.2020 Господарський суд Житомирської області залишив без руху вказану позовну заяву з підстав, у ній викладених (а.с. 36).

30.01.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за ідентифікаційним номером відповідача - ФОП Кушнір А.Р.

Ухвалою від 31.01.2020 господарський суд відкрив провадження у даній справі.

З викладеного вбачається, що станом на час відкриття провадження у справі № 906/87/20 була припинена підприємницька діяльність відповідача.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так, за ч. 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Відповідно до положень ч. 2 ст. 47 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 09.10.2019 у справі 127/23144/18.

Згідно зі ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Статтею 26 ЦК України передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця.

При цьому правовий статус "фізична особа-підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Оскільки зобов`язання ОСОБА_1 під час здійснення підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця перед позивачем виникли з господарського договору та не припинились із втратою нею статусу фізичної особи-підприємця, суд вважає про правомірність поданої позовної заяви та можливість розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

4. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 13808,00 грн.

Позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 55776,00 грн. з врахуванням вартості виданої зворотної тари, про що свідчать такі видаткові накладні (а. с. 12 - 23):

- № 2244 від 15.01.2019 - на загальну суму 16490,00 грн.;

- № 5469 від 29.01.2019 - на загальну суму 2450,00 грн.;

- № 5390 від 29.01.2019 - на загальну суму 2892,00 грн.;

- № 5470 від 29.01.2019 - на загальну суму 2688,00 грн.;

- № 5389 від 29.01.2019 - на загальну суму 2646,00 грн.;

- № 7730 від 09.02.2019 - на загальну суму 2892,00 грн.;

- № 7725 від 09.02.2019 - на загальну суму 2688,00 грн.;

- № 7847 від 09.02.2019 - на загальну суму 9800,00 грн.;

- № 6879 від 09.02.2019 - на загальну суму 5292,00 грн.;

- № 7621 від 09.02.2019 - на загальну суму 2646,00 грн.;

- № 7726 від 09.02.2019 - на загальну суму 2646,00 грн.;

- № 7729 від 09.02.2019 - на загальну суму 2646,00 грн.

До подання позовної заяви відповідачем сплачено за отриманий товар кошти в сумі 41968,00 грн. В уточненій позовній заяві від 29.01.2020 (а. с. 38 - 41) позивачем повідомлено, що вказана сума розрахунку складається із: вартості повернутої тари в розмірі 37800,00 грн.; суми оплати за товар в розмірі 2800,00 грн.; вартості повернутого товару в розмірі 1368,00 грн.

В матеріалах справи є поворотні накладні від покупця на загальну суму в розмірі 39168 грн. (а. с. 49 - 65).

Станом на дату розгляду справи, відповідач не сплатила повністю позивачу за отриманий товар; відзиву на позовну заяву суду не надано.

Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку з оплати поставленого товару на підставі договору поставки №1165 від 14.01.2019, відповідач зобов`язаний оплатити позивачу борг у заявленій сумі позову 13808,00 грн.

5. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідачем не надано суду доказів сплати заявленої суми боргу.

Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню на заявлену суму 13808,00 грн.

6. Розподіл сплаченого судового збору між сторонами.

Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України унормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Враховуючи задоволення позову повністю, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина" (10029, м. Житомир, вул. Михайла Грушевського, 61, код ЄДРПОУ 30239788):

- 13808,00 грн. основного боргу;

- 2102,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.11.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1