Рішення

від 22.10.2020 по справі 906/673/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/673/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ"

про стягнення 78580,09 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 72541,08 грн. основного боргу, 4201,82 грн. пені, 1165,30 грн. інфляційних, 671,89 грн. 3% річних.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив.

22.10.2020 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі їх представника у зв`язку з запровадженням карантину через поширення гострої распіраторної хвороби COVID-19.

Також позивач на електронну пошту суду скерував додаткові пояснення, відповідно до яких підтвердив, що відповідачем сплачено 5000,00 грн. основного боргу.

Відповідач не направив повноважного представника в судове засідання, хоч про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія реєстру на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції.

Також матеріали справи містять відзив на позов (а.с. 67), відповідно до якого відповідач визнав позов частково в сумі 67541,08 грн. основного боргу.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ" (покупець/відповідач), відповідно до якого на підставі даного договору (Додаткових угод. Специфікацій та накладних до нього) і в порядку, передбаченому ним, продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцю, а покупець зобов`язується купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах, передбачених даним договором вироби з металу, дріт металевий та металопрокат, надалі - товар, згідно заявок останнього (п.п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 1.2. договору асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість товару, визначаються сторонами у рахунках або специфікаціях та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору та складаються на основі письмової або усної заявки покупця.

Пунктом 2.1. договору загальна сума договору орієнтовно складає 3000000,00гри., в тому числі ПДВ 500 000,00 грн.

Сума договору не с остаточно узгодженою і може бути змінена як в сторону збільшення, гак і в сторону зменшення, за взаємною згодою сторін. У такому випадку загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, накладних, підписаних в рамках цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п.п. 2.2. договору).

Також сторони погодили п.п. 6.6. договору в усіх випадках, коли партію товару продано на умовах інших, ніж вказаних в п 6.3. даного договору, покупець зобов`язаний здійснити повний розрахунок за таку партію товару протягом (не пізніше) 14 календарних днів з моменту її отримання.

Розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування покупцем суми вартості партії товару в безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок продавця зазначений в даному договорі (п.п. 6.9. договору).

Зазначений вище договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2020 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.п. 9.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар.

Відповідачем здійснено лише частково оплату товару на загальну суму 3283,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 544 від 18.02.2020 р. на суму 2283,72 грн. та № 570 від 13.03.2020 р. на суму 1000,00 грн. по рахунку №107 від 13.01.2020).

Отже у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 72514,08 грн.

Для досудового врегулювання даного спору, позивач направив відповідачу претензію вих. № 02-04/1 від 02.04.2020, відповідно до якої просив погасити борг з дня отримання претензії.

Відповідач залишив дану претензію без належного реагування.

Після пред`явлення позову до суду відповідачем сплачено основну суму боргу в розмірі 5000,00грн., що також підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с. 70).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 67541,08 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173 ГК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої об`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 67541,08 грн. В частині вимог щодо стягнення 5000,00 грн. основного боргу, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 4201,82 грн. пені, 1165,30 грн. інфляційних, 671,89 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п.п. 7.3. договору покупець відповідає за несвоєчасну проведену оплату товару, шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу і не звільняється від виконання зобов`язань.

Перевіривши розрахунок, виконаний позивачем, суд вважає вимоги щодо стягнення 4201,82 грн. пені обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір інфляційних складає 1165,30 грн. (а.с. 11).

Також перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 9), з урахуванням обставин даної справи, господарський суд вважає останній вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Зеперчення відповідача суд оцінює критично та зазначає, що ст. 42 ГК України встановлює, що підприємницькою діяльністю є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тому настання будь-яких наслідків від запровадження карантину через поширення гострої распіраторної хвороби COVID-19 є власними ризиками позивача

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 67541,08 грн. - основного боргу, 4201,82 грн. пені, 1165,30 грн. інфляційних, 671,89 грн. 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині позову щодо стягнення 5000,00 грн. основного боргу суд закриває провадження у справі на підставі п. ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд відзначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Згідно з статтею 30 Закону, статтею 28 Правил адвокатської етики ( у редакції 2012 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у Постанові від 18 грудня 2019 року № 522/17845/15-ц

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

Правило ч.1 ст. 124 та ч.3 ст. 126 Кодексу зобов`язує учасника справи у п е р ш і й з а я в і п о с у т і с п о р у (позовна заява та відзив на позов) подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Конструкція та послідовність викладення процесуальних норм ст.126 Кодексу, зокрема, частини 4, орієнтує учасника справи на те, що у першій заяві по суті спору при визначенні попереднього (орієнтовного) розміру витрат на оплату послуг адвоката , які сторона спору понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, слід враховувати його співмірність із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову;

- значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України: "заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив: заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву".

З огляду на зазначену норму Закону - першою заявою позивача по суті справи, відповідно до наявних матеріалів справи - є позовна заява від 09.06.2020 р., до якої позивачем не надано попереднього (орієнтовного) розміру витрат на оплату послуг адвоката, які сторона спору понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Такий розрахунок був наданий в уточненій заяві від 15.07.20, яка не є п е р ш о ю заявою по суті спору.

З огляду на те, що позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, господарський суд відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у Постанові від 12 листопада 2019 року № 904/4494/18.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ" (12341, Житомирська область, Черняхівський район, с. Високе, вул. Центральна, 4, ід. код 36949309)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, офіс 2/51, ід. код 36863714) 67541,08 грн. - основного боргу, 4201,82 грн. пені, 1165,30 грн. інфляційних, 671,89 грн. 3% річних, а також 2102,00 грн. сплаченого судового збору.

3. В частині позову щодо стягнення 5000,00 грн. основного боргу закрити провадження у справі на підставі п. ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.11.20

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу на ел. пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - відповідача повідомити за тел. НОМЕР_1 та НОМЕР_2.