Рішення

від 20.10.2020 по справі 908/1533/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/92/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2020 Справа № 908/1533/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укріентеренерго (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, б. 85)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СК Катран (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 66 В)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, б. 14)

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився;

від відповідача : не з`явився;

від третьої особи : не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

18.06.2020 до Господарського суду Запорізької області звернувся з позовом позивач Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укріентеренерго» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Катран» , в якому просить стягнути заборгованість за поставлену електричну енергію в сумі 376629,97 грн, пеню в сумі 96864,19 грн, 15% річних в сумі 45501,72 грн, інфляційні втрати в сумі 9874,29 грн.

18.06.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1533/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 22.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1533/20, присвоєно справі номер провадження 35/92/20. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 21.07.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Топчій О.А. на лікарняному, судове засідання, призначене на 21.07.2020 не відбулось.

Позивачу та відповідачу справи направлено повідомлення про неможливість проведення судового засідання, яке долучено до матеріалів справи. Представнику третьої особи вручено вказане повідомлення особисто.

Ухвалою суду від 27.07.2020 призначено підготовче засідання на 28.07.2020.

Ухвалою від 28.07.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 18.08.2020.

Ухвалою суду від 18.08.2020 усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено на 17.09.2020.

Ухвалою суду від 17.09.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 20.10.2020.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 27.12.2018 в частині своєчасної оплати спожитої електричної енергії за період січень-березень 2019 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 376 629,97 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в сумі 96 864,19 грн, 15% річних в сумі 45 501,72 грн, інфляційні втрати в сумі 9 874,29 грн.

Письмового відзиву на позов відповідач не надав, проте 17.09.2020 від відповідача надійшла заява про застосування строків спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала.

У зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

В судовому засіданні 20.10.2020 судом прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

27.12.2018 між ТОВ СК Катран - споживач та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго укладено договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії , за умовами п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до умов п. 13.1 вказаного Договору, договір набуває чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно із п. 5.8. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Умовами комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018, у пункті Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником визначено: Споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання Споживача, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Відповідно до п. 5.10 Договору про постачання електричної енергії з постачальником останньої надії та комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

На виконання зазначеного договору ДПЗД Укрінтеренерго на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії, отриманих від ОСР - ПАТ Запоріжжяобленерго , складені:

- рахунок № 000035105030/07/О01/03515 від 09.02.2019 у відповідності до даних оператора системи розподілу про обсяги споживання електричної енергії 22 240,00 кВт.год. за період січень 2019 на суму 70 176,36 грн та Акт купівлі-продажу електроенергії № 000593 від 31.01.2019.

Відповідачем вищевказані документи було отримано 26.02.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

- Рахунок № 000035105030/07/О02/05579 від 13.03.2019 у відповідності до даних оператора системи розподілу про обсяги споживання електричної енергії 39 284,00 кВт.год. за період лютий 2019 на суму 123 957,20 грн та Акт купівлі-продажу електроенергії № 001966 від 28.02.2019.

Відповідачем вищевказані документи було отримано 25.03.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

- Рахунок № 000035105030/07/О03/06423 від 09.04.2019 у відповідності до даних оператора системи розподілу про обсяги споживання електричної енергії 67 276,00 кВт.год. за період березень 2019 на суму 212 283,49 грн та Акт купівлі-продажу електроенергії № 002673 від 31.03.2019.

Відповідачем вищевказані документи було отримано 19.04.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, станом на дату подання позовної заяви заборгованість ТОВ Катран перед ДПЗД Укрінтеренерго за поставлену електричну енергію за січень-березень 2019 становить 376 629,97 грн.

Відповідач частково здійснив оплату за спожиту е/е в розмірі 70 176,36 грн, про що свідчить платіжне доручення №14 від 26.03.2019.

Відповідач посилається на те, що ним також здійснено часткову оплату за лютий 2019 року на суму 123 957,20 грн. В той же час, позивачем повернуто відповідачеві зазначену грошову суму платіжним дорученням №142114472 від 28.05.2019 як помилково сплачену. З зазначеного платіжного доручення вбачається, що відповідачем помилково внесено оплату на інший поточний рахунок, ніж визначений Комерційною пропозицією №2 від 27.12.2018.

27.06.2019 Позивачем складено Коригувальний акт № 003052 за червень 2019 на суму 376 629,97 грн.

При цьому, посилання відповідача на те, що він не отримував ані коригувальний акт, ані відповідний рахунок на оплату судом не приймається з огляду на те, що підпунктом 2 пункту 7.1. договору передбачено право постачальника оформлювати та надавати платіжні документи споживачу у строки, визначені цим договором (додаток 1 комерційна пропозиція ). Також, в підпункті 3 пункту 7.2. договору постачальник зобов`язався обчислювати та виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбаченому ПРРЕЕ та цим договором.

Відповідно до п. 4.14 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 312, платіжний документ формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Платіжні документи надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно.

Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

Вимоги щодо порядку та форми надання інформації в платіжних документах електропостачальника встановлені розділом ІХ цих Правил.

За умовами п. 9.1.3. зазначених Правил, інформація надається споживачу: за його запитом та/або запитом уповноваженої ним особи; на сайті учасників роздрібного ринку; у центрах обслуговування споживачів; у рахунках; в його особистому кабінеті на сайті учасників роздрібного ринку; у місцях оплати за електричну енергію (за наявності укладених договорів про розрахунково-касове обслуговування з банківськими установами, поштовими відділеннями); через засоби масової інформації тощо.

Умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем, не визначено чіткого обов`язку позивача надсилати відповідні рахунки на адресу відповідача.

Відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогою надати рахунок для оплати скоригованої вартості електроенергії за січень 2019 року.

Докази отримання відповідачем рахунків на лютий та березень 2019 року залучені до матеріалів справи.

Оскільки Відповідач не виконував свої договірні зобов`язання, ДПЗД Укрінтеренерго було направлено Відповідачу Вимогу про сплату штрафних санкцій від 17.02.2020 № 44/10-274/ПОН з вимогою сплати заборгованості в семиденний термін.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати вартості отриманої електричної енергії стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії .

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України Про ринок електричної енергії визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України Про ринок електричної енергії визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано достатні, належні та допустимі докази. Відповідачем доказів виконання в повному обсязі зобов`язання щодо оплати отриманої електричної енергії не надано.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 376 629,97 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, за прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії, позивачем нараховано пеню у сумі 96 864,19 грн, 15% річних у розмірі 45 501,72 грн та інфляційні втрати у розмірі 9 874,29 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.11 договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

У відповідності до Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018, за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією Комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня споживачем сплачується на підставі рахунків постачальника, а у разі незгоди споживача, стягується в судовому порядку.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені та встановлено, що при розрахунку пені період заборгованості визначено неправильно, оскільки позивачем не враховані приписи п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань відповідно до яких визначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Також, позивачем не враховано приписи ст. 253 ЦК України, яка передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково (за вирахуванням дня - 26.03.2019 - в який було здійснено оплату відповідачем, а також обмеження нарахування пені на суму 376 629,97 грн шестимісячним строком) на суму 94 983,10 грн.

При цьому, заява відповідача про застосування до вимоги про стягнення пені строку спеціальної позовної давності задоволенню не підлягає з огляду на те, що у Комерційній пропозиції №2 сторони узгодили, що строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) становить 2 роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів :

3.2. Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. А при стягненні сум збитків, заподіяних у зв`язку зі сплатою неустойки (штрафу, пені), застосуванню підлягає загальна позовна давність.

3.3. За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Як вже зазначалося, сторони узгодили більш тривали строк спеціальної позовної давності.

За прострочення здійснення остаточного розрахунку спожитої електричної енергії, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 45 501,72 грн. 15 % річних, нарахованих з 01.01.2019 по 31.03.2019 на суму 376 629,97 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до «Комерційної пропозиції № 2» від 27.12.2018, яка є додатком № 1 до Договору, розділом «Додаткові зобов`язання Споживача» встановлено сплату 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання з оплати електроенергії на вимогу постачальника.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що він виконаний невірно, оскільки станом на 01.01.2019 у відповідача не існувало заборгованості у розмірі 376 629,97 грн. Зобов`язання з оплати рахунку за січень виникло у відповідача лише з 05.03.2019, відтак розрахунок відсотків річних може бути здійснений лише з 05.03.2019 по 25.03.2019 на суму 70 176,36 грн.

Зобов`язання з оплати рахунків за лютий та березень виникло у відповідача з 01.04.2019 та 26.04.2019 відповідно, що виходить за межі строку, визначеного позивачем для нарахування відсотків річних.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 15% річних у розмірі 576,80 грн, нарахованих з 05.03.2019 по 25.03.2019 на суму 70 176,36 грн. В іншій частині вимог про стягнення 15% річних судом відмовляється в задоволенні позову.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення 9 874,29 грн інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розрахунок здійснено вірно, відтак вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат судом задовольняється в повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

За викладених обставин, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укріентеренерго до Товариства з обмеженою відповідальністю СК Катран , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СК Катран (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 66 В, ідентифікаційний код юридичної особи 35105030) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укріентеренерго (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, б. 85, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) заборгованість за поставлену електричну енергію в сумі 376 629,97 коп. (триста сімдесят шість тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень 97 коп.), пеню у сумі 94 983,10 грн (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят три гривні 10 коп.), 15% річних у розмірі 576,80 грн (п`ятсот сімдесят шість гривень 80 коп.), інфляційні втрати в сумі 9 874,29 грн (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 29 коп.), судовий збір у розмірі 7 231,00 грн (сім тисяч двісті тридцять одна гривня 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 листопада 2020 року.

Суддя О.А. Топчій