Рішення

від 29.10.2020 по справі 910/10361/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2020Справа № 910/10361/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика ЗІГ" (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 24; ідентифікаційний код 40342591)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генерація Тепла" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, офіс 711; ідентифікаційний код 40366015)

про стягнення 210 095, 35 грн

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика ЗІГ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генерація Тепла", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 06.11.2019 № КІ 06112019 в загальному розмірі 210 095, 35 грн, яка складається із суми основного боргу - 184 013, 54 грн, пені - 22 867, 68 грн та 3 % річних - 3 214, 13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала суду від 22.07.2020 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105474353865, однак, конверт з вказаною ухвалою повернувся на адресу суду із зазначенням причин "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відтак, станом на дату ухвалення рішення відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано, враховуючи те, що строки розгляду справи продовжувалися у відповідності до вимог п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 03.07.2020 та у зв`язку із запровадженням на території України карантину Кабінетом Міністрів України з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, а також не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/10361/20 за правилами спрощеного позовного провадження належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.11.2019 між ТОВ "Фабрика ЗІГ"(далі - постачальник) та ТОВ "Генерація Тепла" (далі - покупець) був укладений договір поставки № КІ 06112019 за умовами якого постачальний зобов`язується у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця вироби з нержавіючої, оцинкованої сталі, та (або) інші вироби, асортимент, кількість і ціна якого вказується у специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Поставка товару за цим договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС 2010", на умовах EXW - склад постачальника: Київська область, Васильківський район, с. Калинівка, вул. Залізнична, буд 166, якщо інше не зазначено сторонами у специфікації/ях (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.2., 3.3. договору оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Порядок розрахунків: 100% попередня оплата, якщо інше не обумовлено у специфікації/ях..

Строк оплати за товар встановлюється в рахунку, якщо інше не зазначено у специфікації/ях. Факт оплати товару є підтвердженням отримання покупцем рахунку (п. 3.4. договору).

Згідно п. 7.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочення платежу, за кожний день порушення строку.

Цей договір № КІ 06112019 вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019 (п. 11.1. договору).

Пунктом 11.4. сторони дійшли згоди, що закінчення строку дії договору або його дострокове розірвання не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії даного договору.

06.11.2019 сторонами підписано специфікацію № 1 до договору. Згідно специфікації постачальник постачає у термін 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з дня підписання специфікації, на умовах EXW - склад постачальника, а покупець приймає та сплачує товар на загальну вартість 262 820,35 грн, у т.ч. ПДВ 43 803,39 грн при цьому 30% (тридцять відсотків) передоплата, а 70% (сімдесят відсотків) покупець сплачує протягом 5 (п`яти) календарних днів, з дати відвантаження товару зі складу постачальника.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору та специфікації № 1 відповідно до видаткової накладної № 856, ним 22.11.2019 було відвантажено товар на загальну суму 267 859,65 грн, у т.ч. ПДВ 44 643,28 грн.

Відтак, позивач вказує, що свої зобов`язання із поставки покупцю товару, виконав у повному обсязі.

Як відзначає позивач, відповідач 11.11.2019 сплатив 78 846,11 грн. та 21.11.2019 - 5 000 грн, а всього 83 846,11 грн.

Граничним днем повного розрахунку за товар згідно специфікації № 1 є 27.11.2019 (22.11.2019 - день поставки + 5 (п`ять) календарних днів).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що в порушення договірних зобов`язань покупцем не було здійснено в повному обсязі оплати за відвантажений постачальником товар, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Генерація Тепла" утворилася заборгованість в розмірі 184 013, 54 грн. Крім того, позивачем на суму основного боргу було нараховано пеню в розмірі 22 867, 68 грн та 3 % річних в розмірі 3 214, 13 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № КІ 06112019 від 06.11.2019 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22.11.2019 позивачем на виконання умов договору та специфікації № 1 було відвантажено товар на загальну суму 267 859,65 грн, у т.ч. ПДВ 44 643,28 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випадковою накладною № 865.

Суд вказує, що означена вище накладна підписана представниками сторін та скріплена відтисками печаток товариств, а відтак, підтверджує факт приймання товару відповідачем та виникнення у нього зобов`язання здійснити оплату за поставлений товар.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, суд вказує, що граничним днем розрахунку за товар, що визначений сторонами в специфікації № 1 є 27.11.2019, зважаючи на дату відвантаження товару - 22.11.2019 та відтермінування оплати - протягом 5 календарних днів з дати відвантаження товару .

Як про це зазначає позивач, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару, зокрема, 11.11.2019 сплачено 78 846,11 грн. та 21.11.2019 - 5 000 грн, а всього 83 846,11 грн.

Відтак, як про це вказує позивач та з чим також погоджується суд, заборгованість ТОВ "Генерація Тепла" за поставлений згідно специфікації № 1 від 06.11.2019 товар становить 184 013, 54 грн.

Водночас, позивач стверджує, що станом на 01.07.2019 означену заборгованість відповідачем сплачено не було.

Разом з тим, суд вказує, що доказів здійснення оплати наявної заборгованості в сумі 184 013, 54 грн в матеріалах справи станом на час її розгляду також не міститься. Доводів позивача відповідачем не було спростовано, доказів протилежного суду не надано.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду належних доказів виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме доказів оплати за поставлений товар вчасно та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № КІ 06112019 від 06.11.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 184 013, 54 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору здійснено нарахування пені в розмірі 22 867, 68 грн та 3 % річних в розмірі 3 214, 13 грн.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочення платежу, за кожний день порушення строку.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, враховуючи дати поставки товару, дати здійснення відповідачем оплат та відповідно строк оплати, що погоджений у специфікації № 1, то суд дійшов висновку, що позивачем не вірно було визначено період нарахування пені та 3 % річних.

Суд вказує, що оскільки останнім днем оплати є 27.11.2019, про що зазначає й сам позивач, то розрахунок пені та 3 % річних повинен здійснюватися з наступного дня, тобто з 28.11.2019.

Так, здійснивши розрахунок пені та 3 % річних, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 22 729, 62 грн та 3 % річних в розмірі 3 199, 01 грн.

Разом з тим, суд вказує, що позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 14 000, 00 грн витрат понесених ним на професійну правничу допомогу.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Суд вказує, що матеріали справи містять: договір про надання правової допомоги та юридичних послуг № 17/06/20 від 17.06.2020, укладений між Адвокатським об`єднанням "Сухов, Кочан енд баррістерс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика ЗІГ", додаток № 1 від 17.06.2020 до договору про надання правової допомоги № 17.06.20 від 17.06.2020.

В пункті 2 додатку до № 1 від 17.06.2020 до договору про надання правової допомоги № 17.06.20 від 17.06.2020 сторони узгодили, що гонорар за підготовку, складання, подання до Господарського суду міста Києва позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Генерація Тепла" заборгованості за договором від 06.11.2019, підготовку, складання, подання клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, участь у розгляді справи у суді першої інстанції становить 14 000, 00 грн без ПДВ.

Згідно п. 3 додатку до № 1 від 17.06.2020 до договору про надання правової допомоги № 17.06.20 від 17.06.2020 сторони погодили, що визначена у пункті 2 сума гонорару за надання правової допомоги у розмірі 14 000, 00 грн оплачується одноразово клієнтом на розрахунковий рахунок Об`єднання протягом п`яти робочих днів з моменту підписання даного додатку.

Отже, суд вказує, що в додатку № 1 від 17.06.2020 до договору про надання правової допомоги № 17.06.20 від 17.06.2020 сторони погодили гонорар в розмірі 14 000, 00 грн без ПДВ саме за підготовку, складання, подання до Господарського суду міста Києва позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Генерація Тепла" заборгованості за договором від 06.11.2019, підготовку, складання, подання клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, участь у розгляді справи у суді першої інстанції.

Разом з тим, суд звертає, що при відкритті ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 провадження у даній справі, вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у даній справі не призначалося. Разом з тим, суд вказує, що будь-яких клопотань про вжиття заходів забезпечення позову станом на момент розгляду справи до суду не надходило.

Водночас, суд дослідивши матеріали справи, вказує, що позивачем в порушення імперативних приписів ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, ані до поданої позовної заяви, ані під час розгляду справи не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Отже, з огляду на викладене, суд позбавлений можливості визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які були надані позивачу, з метою розподілу судових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальності понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000, 00 грн при розгляді даної справи, а відтак, такі витрати не підлягають відшкодуванню та стягненню з відповідача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика ЗІГ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Генерація Тепла" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, офіс 711; ідентифікаційний код 40366015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика ЗІГ" (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 24; ідентифікаційний код 40342591) заборгованість в розмірі 184 013 (сто вісімдесят чотири тисячі тринадцять) грн 54 коп., пеню в розмірі 22 729 (двадцять дві тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн 62 коп., 3 % річних в розмірі 3 199 (три тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн 01 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 149 (три тисячі сто сорок дев`ять) грн 13 коп.

3. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000, 00 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 29.10.2020

Суддя Д.О. Баранов