Рішення

від 02.11.2020 по справі 910/12994/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2020Справа № 910/12994/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України до товариства з обмеженою відповідальністю "Аеростиль" про стягнення 31 703,61 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - Інститут) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аеростиль" (далі - Товариство) заборгованості в розмірі 31 703,61 грн., з яких: 19 139,59 грн. - основний борг, 10 431,13 грн. - пеня, 1 685,06 грн. - три проценти річних, 447,83 грн. - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди від 1 листопада 2018 року № 1687/А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 вересня 2020 року вищенаведену позовну заяву Інституту прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12994/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, ухвалою про відкриття провадження у справі відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 1 вересня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/12994/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 56/15, офіс 203.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Товариству.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 1 вересня 2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17 березня 2020 року в справі № 910/245/20 за позовом Інституту до Товариства про стягнення 86 606,93 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди від 1 листопада 2018 року № 1687/А вимоги позивача задоволено повністю. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 74 722,37 грн., пеню у розмірі 10 593,80 грн., 993,74 грн. трьох процентів річних, інфляційні втрати на суму 297,02 грн. та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

На час розгляду даного спору вказане судове рішення набрало законної сили.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищенаведеним рішенням Господарського суду міста Києва було встановлено, що 1 листопада 2018 року між Інститутом та Товариством укладено договір оренди № 1687/А, за умовами якого відповідно до Закону України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України" на підставі дозволу НАН України позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне майно, яке перебуває на балансі Інституту та розміщене за адресою: місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 56, поверх 2, кімнати 202-205, загальною площею 88,30 кв.м, приведена площа 138,63 кв.м, вартість якого становила за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 31 жовтня 2018 року - 529 800,00 грн., 1 кв.м - 6 000,00 грн. (без ПДВ).

Майно передане в оренду під офіс (пункт 1.2 вказаної угоди).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що орендар здійснює відшкодування комунальних, інженерних, господарських послуг, земельного податку, наданих та оплачених орендодавцем, відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 цієї угоди орендар мав вступити у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі покладався на орендодавця.

Відповідно до пункту 3.1 даного правочину орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами), становить за базовий місяць розрахунку - жовтень 2018 року, при 18 % орендній ставці під офіс за 1 кв.м - 90,00 грн.; за все приміщення - 7 947,00 грн.; ПДВ - 1 589,40 грн. Разом до сплати за місяць - 9 536,40 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за попередні місяці. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам останнього: відшкодування спожитих комунальних послуг - електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення (додаток № 1 без ПДВ - ст. 188.1 ПКУ); відшкодування земельного податку (додаток № 2); вартість послуг з інженерного (обслуговування електро-, тепло-, водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв`язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень (додаток № 3).

За умовами пункту 3.6 цієї угоди нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Нарахування орендної плати та інших платежів згідно з пунктом 3.1 здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим, крім додатку № 4. Нарахування і оплата вартості послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень здійснюється в поточному місяці. Орендар сплачує орендну плату та інші платежі згідно пункту 3.1, до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків. Якщо орендар не розрахувався за комунальні послуги до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, орендар без попередження позбавляється енергопостачання до погашення заборгованості. Орендодавець має право виставляти розрахунки на попередню оплату орендної плати та інших платежів згідно з пунктом 3.1 (пункт 3.3 договору).

Орендна плата та інші платежі згідно пункту 3.1, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (пункт 3.5 договору).

Відповідно до вимог статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), сторони узгодили, що нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктами 3.3, 3.4, 3.5 договору не обмежуються шестимісячним строком, а нараховуються і сплачуються за весь час прострочення виконання зобов`язання. Нарахування припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) орендар сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (пункт 3.6 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей правочин діє з 1 листопада 2018 року по 31 грудня 2019 року включно.

Умови цього договору зберігають силу протягом усього терміну дії цієї угоди, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань щодо сплати орендної плати та нанесених збитків - до виконання зобов`язань (пункт 10.2 договору).

Актом приймання-передачі нерухомого майна від 1 листопада 2018 року вищезазначене нерухоме майно було передано відповідачу в оренду.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що Товариство своїх зобов`язань за вищевказаним договором за грудень 2019 року належним чином не виконало, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 19 139,59 грн., з яких: 10 142,39 грн. - орендна плата, 7 107,97 грн. - комунальні послуги, 462,83 грн. - відшкодування податку на землю, 1 426,40 грн. - інженерне і господарське забезпечення приміщень.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором оренди за грудень 2019 року, яка складає 19 139,59 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про задоволення вимог Інституту до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу.

Також у зв`язку з несвоєчасним виконанням Товариством передбаченого укладеним між сторонами договором оренди обов`язку щодо сплати визначених договором платежів, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 812,51 грн. пені, нарахованої на загальну суму заборгованості за грудень 2019 року в розмірі 19 139,59 грн. у період з 21 січня 2020 року по 4 серпня 2020 року. Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати заборгованості по орендній платі у розмірі 74 722,37 грн., що була встановлена у вищезазначеному рішенні Господарського суду міста Києва від 17 березня 2020 року в справі № 910/245/20 і не була погашена відповідачем, Інститут просив стягнути з Товариства пеню у розмірі 8 618,62 грн. нараховану на суму боргу в розмірі 74 722,00 грн. у період з 24 грудня 2019 року по 4 серпня 2020 року.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як було зазначено вище, пунктами 3.5, 3.6 договору сторони передбачили, що орендна плата та інші платежі згідно пункту 3.1, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктами 3.3, 3.4, 3.5 договору не обмежуються шестимісячним строком, а нараховуються і сплачуються за весь час прострочення виконання зобов`язання. Нарахування припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, судом встановлено, що сторонами було збільшено термін нарахування пені відповідно до частини 6 статті 231 ГК України.

Оскільки заявлений Інститутом до стягнення розмір пені в сумі 1 812,51 грн. нарахованої на заборгованість за грудень 2019 року є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Водночас при досліджені матеріалів справи судом було встановлено, що при здійсненні позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, нарахованої на загальну суму боргу в розмірі 74 722,00 грн. у період з 24 грудня 2019 року по 4 серпня 2020 року, останнім було порушено умови пункту 3.6 договору. Як зазначалося судом, за умовами даного пункту нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. На заборгованість за червень 2019 року на загальну суму 12 464,95 грн. позивач нарахував пеню за період з 24 грудня 2019 року по 4 серпня 2020 року.

Здійснивши перерахунок пені в цій частині з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою, яка підлягає стягненню з Товариства на користь позивача, є пеня в розмірі 1 380,88 грн., нарахована на вказану суму заборгованості в розмірі 12 464,95 грн. за період з 24 грудня 2019 року по 21 липня 2020 року. Разом із тим, у задоволенні вимог Інституту про стягнення з відповідача пені у розмірі 57,22 грн., нарахованої після 21 липня 2020 року, слід відмовити.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в загальному розмірі 10 373,91 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної орендної плати за грудень 2019 року, позивач також просив суд стягнути з Товариства три проценти річних у розмірі 309,06 грн., нараховані на суму боргу в розмірі 19 139,59 грн. за період з 21 січня 2020 року по 4 серпня 2020 року та 162,73 грн. інфляційних втрат, нарахованих у період з лютого 2020 року по червень 2020 року на суму боргу в розмірі 8 997,00 грн., що виключає орендну плату, оскільки при розрахунку останньої вже було враховано індекс інфляції. Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати заборгованості по орендній платі у розмірі 74 722,37 грн., що була встановлена у вищезазначеному рішенні Господарського суду міста Києва від 17 березня 2020 року у справі № 910/245/20, і не була погашена відповідачем, Інститут просив стягнути з Товариства три проценти річних у розмірі 1 376,00 грн., нараховану на вказану суму боргу за період з 24 грудня 2019 року по 4 серпня 2020 року, а також 258,10 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму стягнутої рішенням заборгованості в розмірі 14 168,00 грн. (без орендної плати) з січня 2020 року по червень 2020 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Інститутом до стягнення розміри трьох процентів річних в загальній сумі 1 685,06 грн. та інфляційних втрат в сумі 447,83 грн. є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За таких обставин позов Інституту підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аеростиль" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 56/15, офіс 203; ідентифікаційний код 42123975) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 11; ідентифікаційний код 05416923) 19 139 (дев`ятнадцять тисяч сто тридцять дев`ять) грн. 59 коп. основного боргу, 10 373 (десять тисяч триста сімдесят три) грн. 91 коп. пені, 1 685 (одну тисячу шістсот вісімдесят п`ять) грн. 06 коп. трьох процентів річних, 447 (чотириста сорок сім) грн. 83 коп. інфляційних втрат, а також 2 098 (дві тисячі дев`яносто вісім) грн. 21 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аеростиль" пені у розмірі 57,22 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 2 листопада 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко