Рішення

від 02.11.2020 по справі 910/3386/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2020Справа № 910/3386/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "Київбуд"

про стягнення 46 500,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "Київбуд" (далі - відповідач) про стягнення 46500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору підряду №692/5/16-18 від 11.05.2018 позивачем перераховано відповідачу аванс у розмірі 46500,00 грн, однак останній роботи у визначений цим правочином строк не виконав, аванс у вищевказаному розмірі не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 відкрито провадження у справі №910/3386/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть подані - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду у справі №910/3386/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 10.03.2020 був повернутий відділенням поштового зв`язку з відміткою "організація вибула".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення на поштовому конверті відмітки: "організація вибула" за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення останньому відповідної ухвали суду.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.05.2018 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦК "Київбуд" (підрядник, відповідач) було укладено договір підряду №692/5/16-18 (договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик і своїми силами виконати роботи, а саме: заміна віконних блоків в приміщенні цеху реагентного господарства Управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції Департаменту експлуатації водопровідного господарства ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх. Склад та вартість робіт за договором визначається договірного ціною та кошторисом, які погоджуються обома сторонами (п.п.1.1, 1.2).

Орієнтовна загальна вартість робіт за даним договором становить 62638,33 грн в т.ч. ПДВ. Вартість робіт, вказана в п.2.1 договору, визначена договірного ціною та кошторисом, погодженими та підписаними сторонами, які є невід`ємною частиною договору. На підставі окремої заявки підрядника замовник на власний розсуд має право надати підряднику аванс для придбання матеріалів і перерахувати його на розрахунковий рахунок підрядника. Подальша оплата виконується після остаточного виконання робіт на підставі акту виконаних робіт згідно фактичних обсягів виконаних робіт протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 Розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника (п.п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору).

Договірна ціна за цим договором визначається на підставі договірної ціни №1, договірної ціни №2 та договірної ціни №3 (додаток №1 до договору) та становить 2244124,30 грн, крім того ПДВ 20% - 448824,86 грн, всього з ПДВ 20% - 2692949,16 грн (п.3.1 договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.1.1, 3.3, 3.3.1 договору підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами і засобами, в повному обсязі, своєчасно і якісно виконати роботи, передбачені договором, а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити роботи згідно з умовами договору.

Строк виконання робіт - 2 місяці з моменту підписання сторонами даного договору. Окремі етапи робіт деталізуються у графіку виконання робіт, оформленому сторонами, що є невід`ємною частиною договору. Здача-приймання результатів виконаних робіт оформлюється актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін (п.п.4.1, 4.7 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку на виконані роботи (п.6.1 договору).

Згідно п.11.7 договору замовник має право відмовитись від договору в односторонньому порядку у разі порушення підрядником будь-якої умови цього договору. Про відмову від договору замовник повідомляє підрядника письмово.

Також сторони погодили договірну ціну та локальний кошторис на будівельні роботи.

Листом №239 від 10.05.2018 підрядник звернувся до замовника з проханням про перерахування авансу на суму 46500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено відповідачу зазначену суму авансу, що підтверджується платіжним дорученням №3821 від 23.05.2018.

21.12.2019 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення №7469/121/36/02-19 від 19.12.2019 про відмову від договору.

07.02.2020 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №694/12/36/02-20 від 07.02.2020 про повернення сплачених грошових коштів у розмірі 46500,00 грн.

Як стверджує позивач, внаслідок відмови замовника від укладеного між сторонами договору в односторонньому порядку у зв`язку з невиконанням відповідачем робіт у встановлений договором строк, кошти отримані підрядником в якості авансу у розмірі 46500,00 грн є такими, що використовуються відповідачем безпідставно, а отже у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "Київбуд" виник обов`язок повернути суму авансу на вимогу позивача.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст.846 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.ч.1, 2, 4 ст.849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

За змістом ч.2 ст.320 Господарського кодексу України у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитись від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст.877 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами укладеного між сторонами правочину позивач доручив, а відповідач зобов`язався на власний ризик і своїми силами виконати роботи, а саме: заміну віконних блоків в приміщенні цеху реагентного господарства Управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції Департаменту експлуатації водопровідного господарства ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" у строк до 11.07.2018.

Здача-приймання результатів виконаних робіт за договором оформлюється актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем було сплачено відповідачу аванс на виконання робіт у розмірі 46500,00 грн, однак відповідач роботи у строк, погоджений сторонами у договорі не виконав.

За твердженнями позивача у зв`язку з невиконанням відповідачем робіт у встановлений договором строк, 21.12.2019 замовником направлено на адресу підрядника повідомлення №7469/121/36/02-19 від 19.12.2019 про відмову від договору відповідно до положень мт.849 Цивільного кодексу України та п.11.7 договору.

Отже за висновками суду, позивачем було реалізовано своє право на відмову від договору в односторонньому порядку внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за вказаним правочином, у зв`язку з чим укладений між сторонами договір є відповідно припиненим.

За змістом положень ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до приписів ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже із врахуванням того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем робіт на суму 46500,00 грн, а укладений між сторонами правочин є припиненим наслідок реалізації позивачем свого права на відмову від договору в односторонньому порядку у зв`язку з порушення відповідачем своїх зобов`язань за вказаним правочином, підстава для отримання 46500,00 грн, які були оплачені позивачем як аванс за договором відпала, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача 46500,00 грн авансу визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "Київбуд".

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "Київбуд" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "Київбуд" (03151, місто Київ, вул.Смілянська, будинок 15, ідентифікаційний код 39538465) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вул.Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 46500 (сорок шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. безпідставно збережених коштів та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.11.2020.

Суддя М.Є.Літвінова