Рішення

від 03.11.2020 по справі 910/12056/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2020Справа № 910/12056/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/12056/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАЛГРУП"

про стягнення 202 111,58 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго-Інвест звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порталгруп" про стягнення 202111,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № ЕІ-161228/2 від 28.12.2016, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 165000,00 грн, за прострочення сплати якої позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України додатково нараховані інфляційні втрати в сумі 24 426,14 грн та 3% річних - 12 685,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-Інвест залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

11.09.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази на виконання ухвали суду від 21.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/12056/20 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.11.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, вулиця І. Кудрі, 5, оф. 402, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 23.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Станом на дату винесення рішення від відповідача не надійшло відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

28.12.2016 між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено договір № ЕІ-161228/2 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи з розробки проектної документації, внутрішніх інженерних мереж складських будівель №1 та 2 об`єкту: Логістичний центр Одесса-парк логістики на території Нерубайської ради Бєляївського району Одеської області (надалі - Роботи), стадії Проект , а Замовник в свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити виконані Роботи.

Згідно п. 1.3. Договору, результатом виконаних робіт є проектна документація.

Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна вартість Робіт, передбачених даним договором, згідно з протоколом погодження договірної ціни (Додаток №1) та Розрахунком договірної ціни (Додаток №2), та становить: 300 833,33 грн, крім того ПДВ 20% - 60 166,67 грн, всього разом з ПДВ - 361 000,00 грн.

У п. 2.2.1. Договору зазначено, що Замовник перераховує Виконавцю на виконання робіт авансовий платіж в сумі: 150 416,67 грн, крім того ПДВ 20% - 30 083,33 грн, всього разом з ПДВ - 180 500,00 грн.

Подальші розрахунки між Замовником і Підрядником проводяться протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання актів здачі-приймання робіт (форма КБ-2в, КБ-3), з урахуванням раніше перерахованих авансових платежів (п. 2.3. Договору).

Згідно п. 5.1. Договору, по завершенню робіт по договору та згідно ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво Виконавець передає Замовнику проектну документацію в 4 (чотирьох) примірниках та в електронному вигляді.

Відповідно до п. 5.2. Договору, після закінчення робіт з розробки проектно-кошторисної документації Підрядник впродовж 5 (п`яти) робочих днів зобов`язаний передати зазначену документацію, інші звітні матеріали про виконані роботи для розгляду та погодження.

У п. 5.3. Договору зазначено, що Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання розробленої проектно-кошторисної документації, звітних матеріалів про проведення робіт, забезпечує їх розгляд та погодження.

Згідно п. 5.4. Договору, у разі наявності зауважень або претензій у Замовника до Підрядника щодо повноти та якості проектної документації та виконаних робіт, Замовник надає зауваження у письмовому вигляді. Підрядник зобов`язаний прийняти надані зауваження до уваги та усунути їх у строк, визначений п.2.2. Договору. У разі мотивованої відмови Замовника від прийняття розробленої документації Сторонами складається двосторонній Акт з переліком необхідних доопрацювань. Підрядник зобов`язаний за власний рахунок усунути недоліки, зафіксовані в Акті протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів. Після усунення недоліків, Замовник підписує підготовлений Підрядником Акт приймання-передачі виконаних проектних робіт та оплачує виконані роботи згідно умов договору.

Пунктом 5.7. Договору визначено, якщо у встановлений термін Виконавець не отримує обґрунтованих зауважень, а Акт приймання-передачі виконаних робіт не буде підписаний Замовником, Роботи вважаються такими, що прийняті з дотриманням умов договору.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором або його розірвання у відповідності із положеннями Договору (п. 7.1. Договору).

11.01.2018 між позивачем та відповідачем було підписано акт № 1 здачі-приймання проектних робіт 361 000,00 грн.

Позивач зазначив, що відповідач оплатив надані послуги частково на суму 195 000,00 грн, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість на суму 165 000,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання договірних зобов`язань щодо оплати наданих послуг, у зв`язку із чим просить стягнути з останнього заборгованість у загальній сумі 165 000,00 грн, за прострочення сплати якої позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України додатково нараховані інфляційні втрати в сумі 24 426,14 грн та 3% річних - 12 685,44 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України , зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, виконав передбачені договором роботи на загальну суму 361 000,00 грн, які були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств Актом здачі-приймання проектних робіт від 11.01.2018 №1.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене та умови договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних робіт за зазначеним вище актом є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату виконаних робіт, а саме на суму 195 000,00 грн.

Враховуючи те, що строк оплати наданих послуг за договорами настав, а доказів оплати їх в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 165 000,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За перерахунком суду розмір 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем, проте суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вказані вимоги відповідно до розрахунку позивача в сумі 12 685,44 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

За перерахунком суду розмір з урахуванням викладеного розмір інфляційних втрат становить 19 378,58 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором № ЕІ-161228/2 від 28.12.2016 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, сторона, яка заявляє витрати на професійну правничу допомогу, повинна документально довести, що нею понесено ці витрати, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок таких витрат, детальний опис робіт (наданих послуг) та платіжні документи про оплату таких послуг у разі наявності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Однак, заявник у підтвердження розміру витрат на правничу допомогу не надав суду жодного доказу того, що ним дійсно понесено витрати на правову допомогу у заявленому розмірі, зокрема, договір про надання правової допомоги, розрахунок таких витрат, детальний опис робіт (наданих послуг), акт приймання-передачі, платіжні документи про оплату таких послуг, тощо.

За таких обставин, оскільки заявник в порушення вимог статті 126 Господарського процесуального кодексу України не надав всіх, визначених законом документів, необхідних для розподілу судових витрат на правову допомогу, у суду відсутні підстави для покладення на боржника цих витрат.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАЛГРУП" (01042, м. Київ, вулиця І. Кудрі, 5, оф. 402, ідентифікаційний код 34494214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" (01042, м. Київ, улиця І. Кудрі, 5, ідентифікаційний код 33439880) основний борг в розмірі 165 000 грн, інфляційні втрати в розмірі 19 378 грн 58 коп., 3% річних в розмірі 12 685 грн 44 коп. та судовий збір в розмірі 2 955 грн. 97 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.11.2020.

Суддя А.І. Привалов