Рішення

від 28.10.2020 по справі 914/1610/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2020 справа №914/1610/20

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця

в особі: Регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівпобутхім

про: стягнення 30132,33грн.,

Представники

позивача: Ориник А.Р.;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2020р. до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівпобутхім про стягнення 30132,33грн.

07.07.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 12.08.2020р.; викликати представників сторін у судове засідання.

11.08.2020р. позивачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№23966/20.

У судове засідання 12.08.2020р. сторони участь повноважних представників не забезпечили.

Протокольною ухвалою від 12.08.2020р. судове засідання відкладено на 26.08.2020р.

Крім того, ухвалами від 14.08.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України, викликав сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судове засідання 26.08.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні не забезпечив.

Протокольною ухвалою від 26.08.2020р. судове засідання відкладено на 16.09.2020р.

Крім того, ухвалою від 28.08.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

Враховуючи те, що, у зв`язку із відпусткою судді Король М.Р., відкладене на 16.09.2020р. судове засідання у цій справі не відбулося, 21.09.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив призначити судове засідання на 15.10.2020р.

У судове засідання 15.10.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні не забезпечив.

Протокольною ухвалою від 26.08.2020р. судове засідання відкладено на 26.10.2020р.

Крім того, ухвалою від 15.10.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні 26.10.2020р., в якому сторони забезпечили участь повноважних представників, оголошено перерву до 28.10.2020р.

Після закінчення перерви, у судове засідання 28.10.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні не забезпечив, при цьому, 28.10.2020р. відповідачем подано до суду письмові пояснення, які зареєстровані відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№31172/20.

Суд звертає увагу, що під час розгляду цієї справи враховано те, що, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (чинної до 17.07.2020р.), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12.03.2020р. до 22.05.2020р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020р. Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020р.), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020р. по 31.07.2020р., із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

Разом з тим, 17.07.2020р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-IX від 18.06.2020р., відповідно до положень якого, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Отже, процесуальні строки (в тому числі і для подання відзиву на позовну заяву), які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в тому числі і строк для подання відзиву на позов, закінчилися 07.08.2020р.

Відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Проте, від відповідача на адресу суду ні відзиву на позов, ні клопотання про поновлення (продовження) строку на його подання не надходили.

Суд враховує, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленні законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

У ч.3 ст.2 ГПК України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (п.п.2 і 10 ч.3 зазначеної статті).

Беручи до уваги викладене, враховуючи принцип розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на те, що зібрані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Оскільки норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.07.2020р., з врахуванням продовження такого у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 ГПК України, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позиція позивача:

позивач зазначає, що 29.11.2018р. ним, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, надіслано на електронну адресу відповідача заявку на поставку товару, проте, у визначений договором строк, поставку такого товару не здійснено.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь з відповідача визначеного умовами договору штрафу у розмірі 30123,33грн., що становить 20% від вартості непоставленого товару.

Позиція відповідача:

у судовому засіданні, що відбулося 26.10.2020р., представник відповідача зазначив, що підставою нездійснення поставки за спірною заявкою стало порушення позивачем зобов`язання щодо оплати раніше поставленого відповідачем товару (за попередньою заявкою).

За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, пояснень представників сторін, суд встановив таке:

20.08.2019р. між Акціонерним товариством Українська залізниця (надалі по тексту - Покупець ), в особі начальника структурного підрозділу Служба закупівель і постачання регіональної філії Львівська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця та заступника начальника структурного підрозділу Служба закупівель і постачання регіональної філії Львівська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця та Товариством з обмеженою відповідальністю Львівпобутхім (надалі по тексту - Продавець ) укладено договір №Л/НХ-19355/НЮ (надалі по тексту - Договір ).

28.12.2019р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору (надалі по тексту - Додаткова угода ), яка є невід`ємною частиною Договору та, відповідно до п.1. якої, сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31.03.2020р., в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в Договорі.

Відповідно до розділу І Договору, Постачальник зобов`язується у 2019-2020 роках поставити Покупцеві товар (надалі по тексту - Товар ), зазначений в Специфікації №1 (Додаток №1 до даного договору) та в Специфікації №2 (Додаток №2 до даного договору), а Покупець - прийняти і оплатити такий товар: найменування (номенклатура, асортимент) товару: Папір туалетний Код ДК 021:2015 -33760000-5 (Туалетний парі, носові хустинки, рушники для рук і серветки). Код УКТ ЗЕД: 481810 (п.1.2. Договору); кількість товару - 114018 рулонів, визначається в Специфікації №1 (Додаток №1) та в Специфікації №2 (Додаток №2) (п.1.3. Договору в редакції, викладеній в Додатковій угоді); виробник товару, країна походження: ТОВ Львівпобутхім , Україна (п.1.4. Договору).

Згідно з п.3.1. Договору (в редакції, викладеній в Додатковій угоді), ціна Товару визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації №1 (Додаток №1). Ціна за одиницю Товару визначається у Специфікації №1 (Додаток №1 до договору) та Специфікації №2 (Додаток №2 до договору). Сума даного договору складає 240767,98грн., у тому числі ПДВ 20% - 40127,99грн. (п.3.2. Договору в редакції, викладеній в Додатковій угоді).

Пунктом 5.1. Договору визначено, що Постачальник здійснює поставку Товару на умовах DAP за правилами ІНКОТЕРМС-2010 , за реквізитами, зазначеними в заявці ПОКУПЦЯ (реквізити виробничого структурного підрозділу регіональної філії Львівська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця ).

Відповідно до п.5.4. Договору, місце поставки Товару: 7(НХ) Служба закупівель і постачання - код філії 124, 79025, м. Львів, вул. Широка, 2.

Згідно з п.5.2. Договору, поставка товару проводиться партіями протягом не більше 15 днів тільки на підставі наданої письмової рознарядки/заявки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання продукції.

Відправлення заявки Покупцем (структурний підрозділ Служба закупівель і постачання регіональної філії Львівська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця , здійснюється з електронної адреси Покупця (nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу Постачальника (yogana@ukr.net).

Датою поставки Товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі Товару (п.5.5. Договору).

11.11.2019р. Покупцем сформовано заявку №НХЛьв-1/6579, відповідно до змісту якої, останній просив Постачальника здійснити поставку товару, загальною вартістю 150661,63грн. з ПДВ.

Поставку зазначеного у спірній заявці №НХЛьв-1/6579 від 11.11.2019р. товару Постачальником не здійснено, що не заперечується обома сторонами.

Згідно з п.7.2. Договору, за прострочення поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого Товару.

У зв`язку із нездійсненням поставки Товару на суму 150661,63грн., Покупцем нараховано 30123,33грн. штрафу.

З метою досудового врегулювання спору, 25.01.2020р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №НХЛьві-1/252 від 13.01.2020р., відповідно до якої, позивач впродовж 10 календарних днів з моменту отримання претензії вимагав сплатити штраф у вищевказаному розмірі. Проте, така претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 30123,33грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, позов слід задовольнити повнісю виходячи з такого:

згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 20.08.2019р. між сторонами укладено Договір, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п.10.1. Договору (в редакції, викладеній в Додатковій угоді), цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2020р.

Водночас, доказів розірвання Договору чи визнання Договору (або окремих його положень) недійсними в матеріалах справи відсутні та сторонами не подано.

Враховуючи наведене, на підставі Договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що Постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP за правилами ІНКОТЕРМС-2010 , за реквізитами, зазначеними в заявці ПОКУПЦЯ (реквізити виробничого структурного підрозділу регіональної філії Львівська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця ).

11.11.2019р. Покупцем сформовано заявку №НХЛьв-1/6579, відповідно до змісту якої, останній просив Постачальника здійснити поставку товару, загальною вартістю 150661,63грн. з ПДВ.

Як зазначає Покупець, у відповідності до умов Договору, вищевказану заявку надіслано з електронної адреси nh-mtz@railway.lviv.ua на електронну адресу Постачальника (yogana@ukr.net) 11.11.2019р.

Факт отримання вищевказаної заявки відповідач визнав у письмових поясненнях (вх.№31172/20 від 28.10.2020р.).

Згідно з п.5.2. Договору, поставка товару проводиться партіями протягом не більше 15 днів тільки на підставі наданої письмової рознарядки/заявки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання продукції.

Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.251 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Отже, останнім днем встановленого Договором строку, для здійснення поставки зазначеного у заявці №НХЛьв-1/6579 від 11.11.2019р. Товару, був 26.11.2020р.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, відповідачем факт невиконання зобов`язання щодо поставки Товару не заперечується.

При цьому, відповідач зазначає, що позивачем було допущено прострочення оплати товару, поставленого у відповідності до умов Договору до моменту формування спірної заявки, що стало підставою для нездійснення поставки за спірною заявкою.

Проте, з такими доводами відповідача суд не погоджується з огляду на наступне:

згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п.7.2. Договору, за прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

Враховуючи наведене, у зв`язку із нездійсненням відповідачем у встановлений Договором строк поставки зазначеного у спірній заявці Товару на суму 150661,63грн., у позивача у відповідності до п.7.2. Договору виникло право нарахувати штраф у розмірі 20% від вартості такого, що становить 30123,33грн. (150661,63/100*20=30132,326?30132,33).

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №899 від 18.06.2020р. про сплату судового збору в розмірі 2102,00грн.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, станом на момент прийняття цього рішення, позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позову повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2102,00грнгрн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівпобутхім (місцезнаходження: Україна, 79013, Львівська обл., місто Львів, вулиця Глибока, будинок 14, квартира 7; ідентифікаційний код: 39671918) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (місцезнаходження: Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (місцезнаходження ВП: Україна, 79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Гоголя, будинок 1; ідентифікаційний код ВП: 40081195) 30132,33грн. штрафу та 2102,00грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 02.11.2020р.

Суддя М.Р. Король