Ухвала

від 03.11.2020 по справі 915/1322/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

03 листопада 2020 року Справа № 915/1322/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,

розглянувши матеріали

заяви: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МРІЯ» в особі голови правління Ковалева Олександра Сергійовича, 54003 м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 129а, (ідентифікаційний код 32542501)

про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДОМОБУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ» , 54028, м. Миколаїв, вул. Чорновола, буд. 1 (код ЄДРПОУ 01273160)

заборгованості за типовим договором відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя від 02.01.2018 у розмірі 10256,96 грн, пені у розмірі 119,15 грн, 3% річних у розмірі 136,33 грн., інфляційних втрат у розмірі 44,03 грн., судових витрат;

-

в с т а н о в и в:

29.10.2020 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МРІЯ» в особі голови правління Ковалева Олександра Сергійовича звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою від 29.10.2020 (вх.№13716/20 від 29.10.2020) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДОМОБУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ» заборгованості за типовим договором відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя від 02.01.2018 у розмірі 10256,96 грн., пені у розмірі 119,15 грн., 3% річних у розмірі 136,33 грн., інфляційних втрат у розмірі 44,03 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 3000, 00 грн.

Як на підставу своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником умов типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя від 02.01.2018.

03.11.2020 судом виданий судовий наказ про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДОМОБУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ на користь Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «МРІЯ» в особі голови правління Ковалева Олександра Сергійовича заборгованості за типовим договором відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя від 02.01.2018 у розмірі 10256,96 грн., 3% річних у розмірі 136,33 грн., інфляційніх втрат у розмірі 44,03 грн. та 210,20 грн. судового збору.

Стосовно вимог заявника щодо видачі судового наказу в частині стягнення з боржника пені у розмірі 119,15 грн. за період з 20.02.2020 по 20.08.2020 за несвоєчасність виконання зобов`язань слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже згідно норм ст.230 ГК України вимога про стягнення пені є вимогою про стягнення штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, а сама пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання та відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Заявлена заявником до стягнення пеня в сумі 119,15 грн є штрафними санкціями в розумінні приписів ч.1 ст.230 ГК України, а отже за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, тобто вимога заявника в цій частині не відповідає положенням ч.1 ст.148 ГПК України.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Приписами ч.ч.2, 3 ст.152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Оскільки вимоги про стягнення пені за неналежне виконання зобов`язань за договором має розглядатись у позовному провадженні, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав та періодів таких нарахувань, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для видачі судового наказу в частині стягнення з боржника 119,15 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Стосовно вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за вимогою про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн., з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 12 ГПК України визначає, що Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно ст. 147 ГПК України до судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Згідно з ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З вищевикладеного вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В свою чергу, стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДОМОБУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ» витрат на правову допомогу за укладеним між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «МРІЯ» та адвокатом Котовою В.С. Договором про надання правової допомоги б/н від 10.10.2019 суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.

В свою чергу, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з наступного.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною першою ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В свою чергу, відповідно до приписів ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, розділ ІІ Господарського процесуального кодексу України не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Стаття 126 ГПК України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 1 ст. 13 ГПК України визначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів означених норм, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Також, частина 4 ст. 129 ГПК України визначає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи із вищевикладеного в сукупності, процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, що свідчить про те, що заявлена заявником вимога не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Частиною 2 ст.153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ч.1 ст.148, п.3 ч.1, ч.2 ст.152, ст.ст.153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «МРІЯ» в особі голови правління Ковалева Олександра Сергійовича, 54003 м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 129а, (ідентифікаційний код 32542501) у видачі судового наказу в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДОМОБУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ» , 54028, м. Миколаїв, вул. Чорновола, буд. 1 (код ЄДРПОУ 01273160) 119,15 грн пені та витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

2.Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

3.Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ГПК України, ухвала про відмову у видачі судового наказу може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки визначені ст.256 ГПК України.

Суддя В.О.Ржепецький