Рішення

від 21.10.2020 по справі 916/416/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/416/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.

розглянувши справу № 916/416/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Балтської міської ради Одеської області /ЄДРПОУ 04056954, адреса - 66101, Одеська обл., м. Балта, вул. Любомирська, 193, e-mail: info@balta-rada.gov.ua/

до відповідача: фізичної особи - підприємця Бутучел Ліни Шимонівни /ІПН НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 /

про визнання договору оренди землі недійсним

за участю представників:

від позивача: не з`явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: Бутучел Л.Ш., особисто.

ВСТАНОВИВ:

17.02.2020 року Балтська міська рада Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 435/20/ до фізичної особи - підприємця Бутучел Ліни Шимонівни про визнання договору оренди землі від 27.09.2005 року недійсним та стягнення судових витрат.

Позовну заяву обґрунтовано порушенням встановленого чинним законодавством України порядку передачі земельної ділянки комунальної форми власності в довгострокову оренду, зокрема у Договорі від 27.09.2005 року, укладеному між ФОП Бутучел Л.Ш. та Коритненською сільрадою Балтського району Одеської області, за згодою сторін строк дії договору не був визначений, оскільки рішення Коритненської сільради про надання земельної ділянки під Коритненським ставом № 1 на 25 років ніколи не приймалось.

Позов пред`явлено на підставі ст. 42, 46, 162-164, 171-172 ГПК України, положень Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.02.2020 року позовну заяву Балтської міської ради Одеської області за вх. № 435/20 від 17.02.2020 року залишено без руху.

10.03.2020 року вх. № 6156/20 господарським судом одержано заяву про усунення недоліків позовної заяви у порядку ст. 42, 162-164, 169-170, 174 ГПК України на виконання вимог ухвали суду від 20.02.2020 року.

Ухвалою суду від 13.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/416/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.04.2020 р.

Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та розпорядженням Одеського міського голови від 15.03.2020 року № 218 "Про тимчасове зупинення роботи об`єктів загального користування, розташованих у м. Одесі, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19", запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 у період з 12 березня по 03 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 № 225, запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 по 24 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291, запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 по 11 травня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 з 11.03.2020 року по 22.05.2020 року на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" зі змінами внесеними постановою КМУ від 17.06.2020 року № 500 дію карантину продовжено з 22.06.2020 року до 31 липня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).

Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 року, затвердженого протоколом № 916-3/2020 у період дії вказаного карантину рекомендовано перенести судові засідання за межі призначеного строку.

Відповідно до п. 4 Розділу Х Прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) /редакція від 23.05.2020р., чинна на момент відкладення судових засідань /.

У зв`язку із викладеним, судом неодноразово відкладались судові засідання, про що сторони по справі сповіщались ухвалами та телефонограмами.

Зокрема, 31.03.2020 року за вх. № 8160/20 господарським судом отримано клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі № 916/416/20, в якому представник позивача просить суд, з огляду на запровадження карантину на всій території України до 24 квітня 2020 року, відкласти призначене на 08.04.2020 року о 12:30 підготовче засідання на іншу дату, після завершення дії карантину та заборони на здійснення пасажирських перевезень.

02.04.2020 року за вх. № 8384/20 господарським судом отримано заяву про зупинення підготовчого провадження, в якому відповідач просить суд, з урахуванням того, що на всій території України до 24 квітня 2020 року введено карантин, на підставі статті 228 ГПК України зупинити провадження у справі № 916/416/20 до завершення оголошеного карантину.

Також 02.04.2020 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 8381/20/ відповідача на позовну заяву, в якій відповідач просить застосувати позовну давність до позовних вимог та відмовити у задоволені позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що документи, що стали підставою для укладання договору оренди, готувались не відповідачем особисто, а Коритненською сільською радою Балтскького району Одеської області.

Ухвалою суду від 08.04.2020 року підготовче судове засідання відкладено господарським судом на 20.05.2020 року о 11:00 год.; відмовлено у задоволенні заяви Бутучел Л.Ш. вх. № 8334/20 від 02.04.2020 року про зупинення підготовчого провадження.

18.05.2020 року за вх. №12351/20 господарським судом отримано клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання у справі № 916/416/20 на іншу дату, після завершення дії карантину.

20.05.2020 року за вх. №12674/20 господарським судом отримано заяву відповідача, згідно якої останній просить суд відкласти судове засідання у зв`язку із продовження дії карантину, на іншу дату після завершення карантину.

25.05.2020 року за вх. №13185/20 господарським судом отримано від позивача відповідь на відзив, згідно якого відзив відповідача вважають необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Підтримують вимоги, викладені в позовній заяві. Позивач підкреслює, що про порушення своїх прав оспорюваним договором позивачу стало відомо лише у 2019 році під час розгляду скарг на відповідача. Позивач наполягає на тому, що укладення спірного Договору оренди земельної ділянки з ФОП Бутучел Л.Ш. відбулося з порушенням вимог ст. ст. 116, 118, 125, 124 ЗК України, ст. ст. 6, 15, 16, 17, 19 ЗУ Про оренду землі та ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні .

Ухвалою суду від 25.05.2020 року викликано учасників справи в підготовче засідання, відкладене на 09.06.2020 р. о 12:00 На електронну пошту суду від відповідача по справі надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 09.06.2020 року, на іншу дату поза межами карантину.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року викликано учасників справи в підготовче засідання, відкладене на 08.07.2020 р.

08.07.2020 року господарським судом отримано заяву від позивача про відкладення підготовчого провадження на іншу дату після закінчення карантину.

08.07.2020 року господарським судом отримано заяву від відповідача про відкладення підготовчого провадження, в якому ФОП Бутучел Л.Ш. просить суд відкласти підготовче засідання у справі № 916/296/20, призначене на 08.07.2020р. на іншу дату після повного завершення карантину.

Ухвалою суду від 08.07.2020 року відкладено підготовче судове засідання по справі № 916/416/20 на 03.09.2020 р.

03.09.2020р. за вх.№23283/20 господарськи судом отримано клопотання від представника позивача про продовження підготовчого провадження у справі №916/416/20.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/416/20; відкладено підготовче засідання на 24.09.2020 р.

У судовому засіданні 24.09.2020 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 05.10.2020 року.

Матеріали справи містять заяву представника позивача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а також представник просить провести підготовче засідання за його відсутності /вх. № 26049/20 від 01.10.2020 року/.

Ухвалю суду від 05.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/416/20 до судового розгляду по суті; судове засідання по суті призначено на 21.10.2020 р.

07.10.2020 року на адресу суду надійшла заява відповідача /вх. № 26761/20/ про відкладення судового засідання на іншу дату після повного закінчення карантину.

20.10.2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача /вх. № 27980/20/ про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку із перебуванням представника позивача на лікарняному.

До судового засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просила застосувати позовну давність до вимог позивача.

Вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 27 вересня 2005 р. між фізичною особою - підприємцем Бутучел Л.Ш. /орендар/ та Коритненською сільською радою Балтського району Одеської області /орендодавець/ було укладено договір оренди землі № б/н, який зареєстрованого у Балтському районному відділі ОРЦДЗ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.10.2005р. за № 01055140392.

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під ставом № 1 для товарного риборозведення, яка знаходиться на р. Батяжок в центральній частині с. Коритне Балтського району на земельній площі 6,9499 га, в тому числі: під ставком - 5,6004 га, під прибережною захисною смугою - 1,1299 га, під гідротехнічними спорудами - 0,2196 га для експлуатації і обслуговування товарного риборозведення.

Пунктом 8 договору визначено, що договір оренди під ставом № 1 укладено на 25 років.

Пунктом 9 договору узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 140 грн за 1 га. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції /п. 10 договору/. Орендна плата вноситься в такі строки щомісячно до кожного 10 числа місяця /п. 11 договору/.

Пунктом 14 договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строк, визначені цим договором, орендар сплачує пеню у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 18 договору визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є: лист - замовлення Коритнянської сільської ради Балтського району Одеської області від 31.03.2004 року, дозвіл Коритнянської сільської ради на розробку проекту землеустрою щодо відведення. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря.

Інші умови передачі земельної ділянки в оренду відсутні /п. 19 договору/.

Судом встановлено, що укладенню оспорюваного договору передував тривалий період підготовки документів, а саме:

- рішення 8-ї сесії Коритненської сільської ради від 24.12.2003 року, згідно якого відповідачу надано згоду на оренду земельної ділянки (водоймища) на 30 років, та на розробку технічної документації;

- рішення № 4 від 18.02.2004 року Балтської районної конкурсної комісії по відбору селянських (фермерських) господарств, яким погоджено надання в оренду на 30 років водойм, зокрема у с. Коритному;

- 04.03.2004 р. Бутучел Л.Ш. звернулася до Коритненської сільради із заявою про надання їй в оренду на 30 років земельної ділянки площею 6,9499 га. із земель запасу водного фонду Коритненської сільради;

- 24.03.2004 р. Балтським районним відділом Одеської регіональної філії Центру ДЗК погоджено та затверджено 26.03.2004 р. СПД Бутучел Л.Ш. технічне завдання на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СПД Бутучел Л.Ш. в оренду на 30 років земельної ділянки площею 6,9499 га

- 31.03.2004 р. листом № 49 Коритненська сільрада доручила Одеській регіональній філії Центру ДЗК виконання робіт по підготовці проекту землеустрою щодо відведення СПД Бутучел Л.Ш. в оренду на 30 років земельної ділянки площею 6,9499 га та виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі.

- 31.03.2004 р. листом Коритненської сільради № 51 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СПД Бутучел Л.Ш, в оренду на 30 років земельної ділянки площею 6,9499 га із земель запасу водного фонду Коритненської сільради

- 04.04.20204р. начальником Балтською районного відділу земельних ресурсів В.М. Олійник надано умови відведення земельної ділянки СПД Бутучел Л.Ш. в оренду на 30 років земельної ділянки площею 6,9499 га.

- 05.05.20204 року укладено договір № 13-її на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення СПД Бутучел Л.Ш. в оренду на 30 років земельної ділянки площею 6,9499 га.

- 03.06.2004 року Балтською райдержадміністрацією листом № 13-03/37 погоджено проект землеустрою щодо відведення СПД Бутучел Л.Ш. в оренду на 30 років земельної ділянки площею 6,9499 га.

- 06.06.20204 р. Балтською районною санітарно- епідеміологічною станцією листом № 14 погоджено проект землеустрою щодо відведення СПД Бутучел Л.Ш. в оренду на 30 років земельної ділянки площею 6,9499 га,

- 07.06.2004 р. Балтським районним відділом земельних ресурсів листом № 72 погоджено проект землеустрою щодо відведення СПД Бутучел Л.Ш. в оренду на 30 років земельної ділянки площею 6,9499 га.

- висновок державної землевпорядної експертизи № 3742 від 30.08.2004, згідно якого досліджений експертизою проект землеустрою щодо відведення в оренду на 30 років Коритнепського ставка на території сільради, для експлуатації, обслуговування і товарного риборозведення, відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних рекомендацій, і за умови зменшення строку оренди до 25 років оцінюється позитивно;

- комісійний акт обстеження ставу у селі Коритному від 14.04.2005 року, складений на виконання розпорядження голови Балтської райради, яким зафіксовано безхазяйне ставлення мешканців села до водойми (дренажний канал власниками прилеглих земельних ділянок захаращений сміттям від господарської діяльності, і не розчищається; прибережна захисна смуга відсутня; все це призводить до підтоплення приберегових земельних ділянок (городів, льохів) при підйомі рівня водного дзеркала.

Разом із тим 26.01.2005 р. у зв`язку із затопленням ФОП Бутучел Л.Ш. суміжних із орендованим ставом земельних ділянок та через те, що остання приступила до використання земельної ділянки без відповідних документів, які посвідчують право оренди, рішенням сесії Коритненської сільради № 137 від 26.01.2005 р. було відмінено рішення Коритненської сільради від 22.07.2004 р. № 109 і відмовлено ФОП Бутучел Л.Ш. в укладенні договору оренди.

Дане рішення Коритненської сільради набрало чинності та не оскаржувалось.

19.05.2005 на сесії Коритненської сільради розгляд заяви Бутучел Л.Ш. про надання в оренду їй земельної ділянки площею 6,9499 га під ставом призначено на чергове засідання Коритненсько сільради.

09.06.2005 р. Коритненська сільрада рішенням № 158 вирішила надати в оренду ФОП Бутучел Л.Ш. став в центрі с. Коритне загальною площею 6,9499 га строком на три роки.

За змістом ст. 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи ч. 1 і 2 ст. 373 ЦК України та ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 ст. 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, е комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, ЗУ Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ЗУ Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 116 ЗК України (в редакції, яка була чинною в 2004-2005 роках), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено ст. 124 ЗК України, за змістом якої (в редакції, чинній в 2004-2005 роках) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Частинами 1, 3, 4, 5 ст. 123 ЗК України (в редакції, чинній в 2004-2005 роках) визначено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 151 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк І дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки,

Так само згідно ч. 6 І ч. 7 ст. 118 ЗК України (в редакції, чинній в 2004-2005 роках) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

А за змістом ст. 144 Конституції України, ст. 12, ст. 122 ЗК України, ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування, в Україні (в т.ч. і в редакції, що діяла в 2004-2005 роках) до виключної компетенції, зокрема, сільських, селищних, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Так згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції чинній в т.ч. і в 2004-2005 роках) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст. 125 ЗК України в редакції, чинній 2004 - 2005 роках).

Так само, згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 16 ЗУ Про оренду землі (в редакції чинній в 2004- 2005 роках) особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

З наведеного вбачається, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, його затвердження та передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішень органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди в подальшому. Тобто прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на розроблення проекту відведення є необхідною умовою для його розроблення, а відповідно прийняття рішення сесії місцевої ради про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду і укладення договору оренди.

Таким чином, волевиявлення органу місцевого самоврядування як орендодавця, в даному випадку, здійснюється у формі рішення органу місцевого самоврядування і лише реалізується шляхом укладення договору оренди. Дана позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 30.11,2007 № 01-8/918.

Згідно ст. 15 ЗУ Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору) істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об`єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, Іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним І відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що "недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим ".

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що спірний договір не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", істотних умов.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Верховний Суд України неодноразово висловлював підхід, згідно якого відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що: "правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав ".

Суд враховує, що з дня укладання спірного договору /2005 рік/ відповідач відкрито користувалась землею, наданою їй в оренду, сплачувала орендну плату, а позивач відповідно отримував орендну плату, 04.02.2020 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 14.10.2005 року, та у 2019 році за позивачем було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку. Від так суд вважає, що оскільки відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом тривалого часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання його прав порушеними в момент укладення договору та визнання спірного договору недійсним з цих підстав.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції?.

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Окрім цього, відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07, яка пізніше була також викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання договорів недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання недійсним спірного договору оренди землі від 27.09.2005 року.

Разом із тим, стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

У ст. 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Згідно правової позиції Верховного Суду України у цивільній справі № 6-2469цс-16 від 16 листопада 2016 року, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 лютого 2017 р. у справі № 6-17цс17)

Судом встановлено, що позивач Балтська міська рада Одеської області (код ЄДРПОУ 04056954, місце знаходження: вул. Любомирська, 193, м. Балта, Одеська обл., 66101) є

представницьким органом Балтської об`єднаної територіальної громади, яка утворена

рішеннями Балтської міськради від 04.08.2015 р. № 1087-VI та Одеської обласної ради від

12.08.2015 р. № 1417-VI та є правонаступником в т.ч. Коритненської сільської ради

Балтського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04377500, с. Коритне, Балтський р-н,

Одеська обл., 66130, припинена 25.03.2016 р.), що увійшла до її складу.

Згідно п. 3 рішення Балтської міської ради Одеської області 04.08.2015 р. № 1087-VI Про добровільне об`єднання територіальних громад , правонаступником актів та пасивів (зобов`язань) міської і сільських рад, що об`єднуються, визначено Балтську міську раду Одеської області.

Частиною 3 ст. 8 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад визначено, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Таким чином, судом встановлено, що Балтська міська рада Одеської області є правонаступником Коритненської сільської ради Балтського району Одеської області, а відтак до Балтської міської ради Одеської області з дня набуття повноважень міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою, перейшли всі права та обов`язки Коритненської сільської ради Балтського району Одеської області.

З урахуванням вказаного, суд критично оцінює доводи позивача про те, що позивачу лише у 2019 році під час розгляду скарг громадян на обмеження відповідачем загального користування Коритненським ставом № 1, розмішеним на орендованій земельній ділянці, стало відомо про порушення прав позивача оспорюваним договором.

Таким чином позивач, виходячи із вимог статті 81 ЦПК України, не надали жодних належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження того, що протягом всього строку дії договору оренди землі позивач не знав й не міг знати про порушення свого права на земельну ділянку, належну на праві власності.

Суд вважає, що отримуючи орендну плату, починаючи з 2005 року та знаючи, що користувачем Коритненського ставу є саме відповідач, яка відкрито володіла та користувалась ставом, позивач знав ким обробляється її земельна ділянка і міг дізнатись за яким договором оренди отримує орендну плату, однак з приводу порушення її прав не зверталась ані Коритненська сільська рада Балтського району Одеської області, ані Балтська міська рада Одеської області з дня її створення у серпні 2015 року.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спору, є підставою для відмови у позові (ч. 4, 3 ст. 267 ЦК України).

З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, а відтак суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Балтської міської ради Одеської області /ЄДРПОУ 04056954, адреса - 66101, Одеська обл., м. Балта, вул. Любомирська, 193, e-mail: info@balta-rada.gov.ua/ до фізичної особи - підприємця Бутучел Ліни Шимонівни /ІПН НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 / про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 02 листопада 2020 р.

Суддя Н.Д. Петренко