Рішення

від 26.10.2020 по справі 920/823/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.10.2020 Справа № 920/823/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними матеріалами справу №920/823/20

за позовом: Державного підприємства Свеське лісове господарство (41226, Сумська область, Ямпільський район, смт. Свеса, вул. Дачна, 24, код ЄДРПОУ 00992929),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ямпільський ливарний механічний завод (41200, Сумська область, Ямпільський район, смт. Ямпіль, вул. Ботанічна, буд. 2, код ЄДРПОУ 38094493),

про стягнення 13184,81 грн.,

УСТАНОВИВ:

10.08.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 13184,81 грн. заборгованості за поставлену лісопродукцію, відповідно до договору від 18.09.2019 № 172П, укладеного між сторонами даного спору, а також стягнути 2102 грн. судового збору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не виконав зобов`язання по договору купівлі-продажу лісопродукції №172 П від 18.09.2019 в частині своєчасної оплати за отриману продукцію, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 5.2 Договору, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 13184 грн. 81 коп.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.08.2020 відкрито провадження у справі № 920/823/20, відповідачу встановлено строк до 07.09.2020 для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 19.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідачем подано письмовий відзив №61 від 07.09.2020 (вх. №8015/20 від 10.09.2020) на позов, в якому позовні вимоги вважає необгрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

14.09.2020 від позивача надійшла відповідь від 14.09.2020 (вх. №8164/20) на відзив відповідача, в якій він зазначив про те, що відповідач вчинив дії по визнанню суми боргу, здійснивши часткову оплату боргу після отримання претензії.

Від відповідача 18.09.2020 судом отримані письмові пояснення (вх. №8374/20), в яких він зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття другої партії продукції, а отже позовні вимоги є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків:

18.09.2019 між Державним підприємством Свеське лісове господарство і Товариством з обмеженою відповідальністю Ямпільський ливарний механічний завод було укладено договір №172 П купівлі-продажу лісопродукції (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого позивач зобов`язується продати відповідачу лісопродукцію (деревина дров`яна промислового використання, сосна) у кількості 65 м.куб. на суму 35749,74 грн., в т.ч. ПДВ 5958,29 грн.

Відповідно до п. 3.6. Договору поставка лісопродукції здійснюється на умовах франко-склад Продавця.

Зі змісту п. 4.2. Договору вбачається, що датою передачі лісопродукції продавцем та прийому її покупцем (датою поставки) вважається відмітка покупця в товарно-транспортній накладній або відмітка на залізничній накладній.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що оплата здійснюється (100% попередня оплата) шляхом безготівкового перерахування після отримання договору покупцем, зазначеної в рахунках суми коштів на поточний рахунок продавця.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору відповідачем 30.09.2019р. було внесено на рахунок позивача передплату в розмірі 10560,00 грн. відповідно до платіжного дорученням №40 від 30.09.2019р., копія якого міститься в матеріалах справи.

На зазначену суму передплати позивачем було здійснено поставку лісопродукції, що підтверджується ТТН №650976 від 11.10.2019р. на суму 5 913,01 грн.) та ТТН №650978 від 11.10.2019р. на суму 4 646,36 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Наступна передплата в розмірі 10 560,00 грн. була здійснена відповідачем 04.12.2020р., що підтверджується платіжним дорученням №81 від 04.12.2019р., копія якого міститься в матеріалах справи.

На виконання умов Договору, позивачем було здійснено передачу відповідачу наступної партії лісопродукції на суму 24 745,44, що підтверджується ТТН № 813754 від 05.12.2019р. на суму 6 054,36 грн., ТТН № 813756 від 05.12.2019р. на суму 6 054,36 грн., ТТН №813762 від 06.12.2019р. на суму 6 315,06 грн., ТТН №813767 від 06.12.2019р. на суму 6 321,66 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, відповідачем не було виконано обов`язок щодо остаточного розрахунку за отриману продукцію, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 14 184,81 грн.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензії №199 від 17.02.2020р. та №252 від 04.03.2020р., з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 14184,81 грн.

Зазначені претензії були отримані відповідачем відповідно 26.02.2020 та 10.03.2020, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, які міститься в матеріалах справи.

20.05.2020 відповідачем було перераховано 1000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується копією платіжного доручення №63 від 20.05.2020, яке міститься в матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 13184,81 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що в Договорі сторони не обумовили строк виконання зобов`язання та не визначили строк оплати відповідачем поставленого товару.

Виходячи з викладеного, суд керується п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , згідно якого якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17 та 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Враховуючи те, що відповідачем після отримання претензій позивача з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 14184,81 грн. було здійснено оплату в розмірі 1000,00 грн., суд розцінює такі дії відповідача як визнання зазначеної у претензіях суми боргу, оскільки відповідь на жодну претензію з боку відповідача на адресу позивача не надходила.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу лісоматеріалів на загальну суму 35304,81 грн., а також внесення часткової оплати відповідачем в розмірі 22120,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 13184,81 грн. заборгованості та задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ямпільський ливарний механічний завод (41200, Сумська область, Ямпільський район, смт. Ямпіль, вул. Ботанічна, буд. 2, код ЄДРПОУ 38094493) на користь Державного підприємства Свеське лісове господарство (41226, Сумська область, Ямпільський район, смт. Свеса, вул. Дачна, 24, код ЄДРПОУ 00992929) 13184 грн. 81 коп. заборгованості, 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Рішення складено та підписано 03.11.2020.

Суддя В.Л. Котельницька