Рішення

від 03.11.2020 по справі 922/2904/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2904/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старбрайт Плюс" про стягнення 127669,05 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старбрайт Плюс" про стягнення заборгованості за договором поставки № 1604/2019-1 від 14.04.2019 року у розмірі 127669,05 грн., з яких 125000,00 грн. основний борг, 1192,00 грн. інфляційні втрати, 1477,05 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 18.09.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від відповідача повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "адресат відсутній".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

16.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Технології мереж (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Старбрайтс Плюс було укладено договір поставки № 1604/2019-1, у відповідності до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач зобов`язується передати у власність позивача товар, визначений у договорі, а позивач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 договору, ціна, найменування, асортимент, кількість (об`єм) кожної партії товару погоджується сторонами в додатках (видаткових накладних) до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна вартість договору складається з сум поставок, вказаних в додатках (видаткових накладних) до цього договору, на кожну партію товару.

Згідно п. 4.1 договору, позивач зобов`язаний здійснювати оплату вартості кожної партії товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача, шляхом 100% передоплати, якщо інше не встановлено в додатках до договору, на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту повідомлення відповідачем про готовність товару до відвантаження.

Пунктом 5.2 договору визначено, що строк поставки 15 (п`ятнадцять) календарних днів з дати отримання заявки від покупця, якщо інше не встановлено в додатках до договору.

Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і дії до 31 березня 2020 року. У разі відсутності письмової заяви жодної зі сторін про припинення дії цього договору, поданої до моменту припинення дії договору, останній вважається продовженим на один календарний рік. Кількість разів продовження дії цього договору є необмеженою.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору, відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 104 від 05.03.2020 року на суму 250005,00 грн.

06.03.2020 року позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 240000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7853 від 06.03.2020 року (а.с. 11).

На підставі видаткової накладної № 150 від 08.04.2020 року відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 75000,00 грн. (а.с. 12).

Крім того, 24.04.2020 року відповідачем було здійснено повернення коштів позивачу у розмірі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1990 від 24.04.2020 року та 30.04.2020 року відповідачем було повернуто позивачу 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1995 від 30.04.2020 року.

15.04.2020 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (№ 15/04/20), в якій вказує на недопоставку відповідачем товару на суму 165000,00 грн. та в порядку ст.. 670 ЦК України повернути пошти, сплачені за товар.

22.04.2020 року відповідачем було направлено позивачу лист (№ 2204/2020-1), в якому відповідач не заперечує не виконання своїх зобов`язань перед позивачем та зазначає про часткову недопоставку товару, проте у зв`язку з форс-мажорними обставинами, зумовленими зокрема карантином, встановленим на території України, зазначає про можливість відтермінування виконання договірних зобов`язань на певний період.

Як вказує позивач, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару у повному обсязі не виконав та не здійснив повернення коштів за недопоставлений товар.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем не було поставлено товару у повному обсязі та не повернуто кошти, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 125000,00 грн.

Відповідач правом своїм передбаченим ст. 165 ГПК України не скористався відзиву на позов не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Також відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, правом на участь у судовому засіданні не скористався.

В матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем товару чи повернення коштів в розмірі 125000,00 грн. позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги те, що факт перерахування коштів позивачем підтверджується належними доказами, враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо поставки товару в повному обсязі та не повернув сплачені позивачем кошти, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача передплати в сумі 125000,00 грн., які було перераховано відповідачу в якості авансу правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 1192,00 грн. інфляційних втрат та 1477,05 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річнихвід несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, банківськими виписками, квитанціями, актами зарахування зустрічних однорідних вимог та актами звіряння взаєморозрахунків.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №918/631/19 від 22.09.2020 року.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останнім нараховано 3% річних за період з 15.04.2020 року по 01.09.2020 року у розмірі 1477,05 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2020 року по липень 2020 року у розмірі 1192,00 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, судом встановлено, що період нарахування здійснений позивачем невірно, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, претензію про повернення коштів, позивачем було направлено відповідачу 15.04.2020 року (а.с. 16). У направленій претензії позивач надав відповідачу семиденний строк на перерахування коштів з дня отримання претензії.

Листом від 22.04.2020 року відповідач підтвердив отримання вищезазначеної претензії та порушення строків поставки.

В матеріалах справи відсутні докази направлення претензії позивача, у зв`язку з чим неможливо встановити дату отримання відповідачем вказаної претензії.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає датою отримання відповідачем претензії - 22.04.2020 року, тобто дату відповіді на претензію.

Таким чином, нарахування 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням семиденного строку на здійснення повернення коштів, здійснюється з 30.04.2020 року.

Оскільки відповідачем було здійснено часткове повернення коштів 24.04.2020 року у розмірі 20000,00 грн. та 30.04.2020 року було повернуто 20000,00 грн., то 3% річних та інфляційні втрати мають нараховуватись на залишок суми боргу - 125000,00 грн. у період з 01.05.2020 року по 01.09.2020 року (оскільки останнє повернення коштів відбулось саме 30.04.2020 року, вказаний день не враховується при нарахування 3% річних та інфляційних та їх нарахування здійснюється з наступного дня).

Здійснивши перерахунок суми 3% річних за допомогою системи Ліга , судом встановлено, що розмір 3% річних за період з 01.05.2020 року по 01.09.2020 року на суму боргу 125000,00 грн. становить 1270,49 грн.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимога про стягнення 3% річних 1270,49 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних в сумі 206,56 грн., суд відмовляє в їх задоволенні, у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за вірний період з 01.05.2020 року по 01.09.2020 року на суму боргу 125000,00 грн. за допомогою системи Ліга , судом встановлено відсутність інфляційних процесів за вказаний період, у зв`язку з чим позивачем необґрунтовано нараховані інфляційні витрати у сумі 1192,00 грн., що є підставою для відмови в позові в цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 2078,97 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 693 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старбрайт Плюс" (61106, м. Харків, проспект Московський, буд. 283, код ЄДРПОУ 39878854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1 літера "К", код ЄДРПОУ 34746208, п/р НОМЕР_1 в ПАТ "ПриватБанк", МФО 320649) 125000,00 грн. основного боргу, 1270,49 грн. 3% річних та 2078,97 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1 літера "К", код ЄДРПОУ 34746208;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Старбрайт Плюс" (61106, м. Харків, проспект Московський, буд. 283, код ЄДРПОУ 39878854);

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "03" листопада 2020 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/2904/20