Рішення

від 22.10.2020 по справі 923/464/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Херсон Справа № 923/464/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. , за участю секретаря судового засідання Степанової Н.Д., розглянувши справу

за позовом: Підприємства об`єднання громадян "Навчально-спортивна база "Колос" (75700, Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Гагаріна, буд. 61, код ЄДРПОУ 02647510)

до: Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області (75700, Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Гагаріна, 63, код ЄДРПОУ 26285017)

про признання п.2 рішення відповідача № 1185 від 12.03.2020 недійсним

за участю представників сторін:

від позивача - Пасічник Л.А., керівник, витяг з ЄДР,

Карасьов І.О., адвокат, ордер № 100513 від 06.08.2020;

від відповідача - Мурадли Г.І. огли, представник, витяг з ЄДР.

Підприємство об`єднання громадян "Навчально-спортивна база "Колос" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області (надалі - відповідач), якою просить суд визнати недійсним пункт 2 рішення Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області від 12.03.2020 № 1185 "Про вилучення земельної ділянки, наданої в постійне користування та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування зі зміною її цільового призначення".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.07.2020.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.07.2020 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 18.08.2020.

За результатами проведеного підготовчого провадження суд ухвалою від 18.08.2020 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 15.10.2020.

В судовому засіданні 15.10.2020 оголошувалась перерва до 22.10.2020. В судовому засіданні 22.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд вважає, що справа розглянута з дотриманням принципу розумності строків, відповідно до ст.2 ГПК України. Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288..... продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до постанови КМУ України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу « COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 на території країни введено карантин з 16.03.2020, який діє на день розгляду справи.

Фактичні обставини справи, що встановлені судом

Постановою Президії єдиного учасника (засновника) позивача - Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства Колос від 23.04.2008 №11/1 позивач перейменований на Підприємство об`єднання громадян Навчально - спортивна база Скадовськ Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства Колос Агропромислового комплексу України.

Рішенням Президії Громадської організації Всеукраїнського фізкультурно - спортивного товариства Колос , оформленого Постановою № 3 від 30 жовтня 2019 року найменування позивача змінено на діюче - Підприємство об`єднання громадян Навчально - спортивна база Колос .

На підставі рішення Виконавчого комітету Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області від 07.07.1993 №174 позивачу - Підприємству об`єднання громадян Навчально-спортивна база Колос 03.01.1994 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХС-ХVІ-1-8, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8, яким посвідчено право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 2,9468 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, кадастровий № 6524710100:001:0353, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район м. Скадовськ, вул. Гагаріна, 61.

Земельна ділянка була надана позивачу у користування під його первісним найменуванням -Учбово-спортивна база Скадовськ .

Рішенням сесії Скадовської міськради VII скликання від 22.11.2017 № 583 "Про вилучення з постійного користування частини земельної ділянки" вилучено частину земельної ділянки, кадастровий номер 6524710100:01:001:0353, площею 366,0 кв. м. у м. Скадовську по вул. Незалежності (біля УСБ "Колос"), яка знаходиться в постійному користуванні Скадовської навчально-спортивної бази "Скадовськ" (м. Скадовськ вул. Гагаріна, 61) згідно державного акта на право постійного користування землею серія ХС-ХVІ-1-8 від 03.01.1994, для встановлення зони санітарної охорони свердловини № 16-32 комунальному підприємству "Водне господарство" Скадовської міської ради Херсонської області (далі - КП "Водне господарство").

Рішенням сесії Міськради VII скликання від 09.11.2018 №841 дано дозвіл Міськраді на розроблення технічної документації із землеустрою земельної щодо поділу земельної ділянки за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6524710100:01:001:0353, площею 366 кв. м., у м. Скадовську по вул. Незалежності (біля УСБ "Колос"), яка знаходиться в постійному користуванні Скадовської навчально-спортивної бази "Скадовськ" (м. Скадовськ вул. Гагаріна, 61) згідно державного акта на право постійного користування землею серія ХС-ХVІ-1-8 від 03.01.1994, для встановлення зони санітарної охорони свердловини № 16-32 КП "Водне господарство".

Рішенням відповідача - Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області від 24.05.2019 №991 відповідачу затверджена технічна документація із землеустрою щодо поділу зазначеної вище земельної ділянки за рахунок земель рекреаційного призначення м. Скадовська на дві окремі земельні ділянки за кадастровим №6524710100:01:001:1259 площею 0,0154 га та за кадастровим №6524710100:01:001:1258 площею 2,9314 га та зобов`язано позивача в місячний термін звернутися до відповідача із заявою щодо оформлення речових прав на земельну ділянку за кадастровим №6524710100:01:001:1258 площею 2,9314 га (пункт 3 рішення).

Рішення відповідача у вказаній частині фактично виконане у наступному порядку - 25.09.2019 відомості про земельну ділянку за кадастровим №6524710100:01:001:1258 площею 2,9314 га були внесені до Державного земельного кадастру, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

25.09.2019 речове право позивача - право постійного користування земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно, що підтверджується відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підстава держаної реєстрації речового права - Державний акт про право постійного користування землею від 03.01.1994.

12.03.2020 Скадовською міською радою прийняте рішення №1185 Про вилучення земельної ділянки, наданої в постійне користування та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування зі зміною її цільового призначення , яким вирішено:

1.Вилучити із постійного користування позивача земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту з кадастровим №6524710100:01:001:1259 площею 0,0154 га для обслуговування зони санітарної охорони свердловини №16-32 за згодою землекористувача, згідно заяви від 13.05.2019 №174 та нотаріально посвідченої заяви від 31.01.2019, зареєстрованої в реєстрі за №18.

2.Припинити Скадовській навчально-спортивній базі Скадовськ право постійного користування земельною ділянкою площею 29468,00 м 2 , а Державний акт на право постійного користування землею від 03.01.1994 року серії ХС-ХVІ-1-8 вважати таким, що втратив чинність.

3.Надати дозвіл комунальному підприємству Водне господарство на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 154,00 м 2 у м. Скадовську по вул. Гагаріна, 61 кадастровий №6524710100:01:001:1259 в постійне користування зі зміною цільового призначення зі земель для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту за рахунок земель рекреаційного призначення м. Скадовська на землі під зоною санітарної охорони свердловини №16-32.

4.Підприємству об`єднання громадян Навчально-спортивної бази Скадовськ Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства Колос агропромислового комплексу України виконати пункт 3 рішення міської ради від 24.05.2019.

Виклад позиції позивача

Позивач - Підприємство об`єднання громадян Навчально-спортивна база Колос вважає, що рішення відповідача - Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області від 12.03.2020 року № 1185 підлягає визнанню недійсним в частині припинення позивачу права постійного користування землею та нечинності державного акту на право постійного користування землею (пункт 2 рішення) у зв`язку із його невідповідністю актам цивільного законодавства та порушення прав позивача на користування земельною ділянкою. У зв`язку з цим, він звернувся до суду з позовною заявою.

Свої вимоги позивач обґрунтовує нормами ст.ст. ч.1 ст.92, ч.3 152, ч.1.ст.155, Земельного кодексу України, ст.22 ЗК Української РСР.

Позивач доводить, що використання земельної ділянки на праві постійного користування на підставі відповідного Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою є законним землекористуванням.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 22 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII, чинного на момент видачі позивачу державного акта на право постійного користування землею встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що діюча стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Відповідно до ч. 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ч. 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 9 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

При цьому, відповідно до положень ч. 13 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Позивач доводить, що внаслідок поділу земельна ділянка площею 29468,00 м2 припинила існування як об`єкт цивільних прав, у зв`язку із чим у відповідача не було права вчиняти відносно ділянки будь-які дії, у тому числі дії спрямовані на припинення прав позивача на земельну ділянку та припинення чинності Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Позивач доводить, що зміст зазначених вище рішень відповідача свідчить про те, що 31.01.2019 позивачем складена заява, адресована до компетентних органів , якою позивач надав згоду на поділ земельної ділянки площею 2,9468 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, кадастровий № 6524710100:001:0353, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, м. Скадовськ, вул. Гагаріна, 61 з подальшим формуванням окремих земельних ділянок: земельна ділянка (№1) - площею 2,9314 га; земельна ділянка (№2) - площею 0,01545 га. Позивач звертає увагу суду, що наступною заявою, від 13.05.2019, позивач надав відповідачу згоду на припинення права користування лише земельною ділянкою площею 0,01545 га.

Позивач доводить, що він у встановленому законом порядку, визначеному ст.141, ч.3,4 ст.142 ЗК України відмовився від частини земельної ділянки, що перебуває у його постійному користуванні, а саме від ділянки площею 0,01545 га. В той же час, позивач не погоджувався та не надавав згоди на припинення його права постійного користування іншою частиною земельної ділянки площею 2,9314 га.

З огляду на вказане, на думку позивача, рішення відповідача в частині припинення позивачу права постійного користування земельною ділянкою, а також щодо нечинності державного акту на права постійного користування земельною ділянкою прийняте без наявності підстав, встановлених законом для добровільного припинення прав па землю, а саме статтями 141, 142 Земельного кодексу України, а також без підстав, встановлених у статті 143 Земельного кодексу України для примусового припинення прав на землю.

При цьому, позивач просить враховувати, що згідно із висновками, наведеними у пункті 7.36 постанови Верховного Суду (у складі Великої Плати) від 01.10.2019 у справі №922/2723/17 (провадження 12-2гс19) формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Відтак, позивач доводить, що після поділу земельної ділянки не втратив речових прав на неї, зберіг право постійного користування на частину земельної ділянки, від якої не відмовився у добровільному порядку, вказана частина земельної ділянки сформована як об`єкт цивільних прав, речове право позивача було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень саме на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, у зв`язку із чим рішення відповідача в оскаржуваній частині безпідставно спрямоване на припинення позивачем права користування частиною земельної ділянки, від якої він не відмовлявся.

Частиною 10 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 8) частини 1 статті 27 Закону встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Позивач доводить, що інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно достовірно підтверджується, що право постійного користування позивача на земельну ділянку, на вилучення якої він згоди не надавав, зареєстроване на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 03.01.1994.

Також позивач доводить, що рішення відповідача про нечинність Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою фактично спрямоване на скасування державної реєстрації речового права позивача та втрату позивачем права постійного користування земельною ділянкою.

При цьому, позивач звертає увагу, що положеннями пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

З огляду на вказане також позивач зауважує, що відповідач хоч і є власником спірної земельної ділянки, виступає як рівноправний суб`єкт земельних та цивільних відносин, однак одночасно із вказаним, відповідач є органом місцевого самоврядування і його право, - та дієздатність, повноваження і компетенція обмежені Законом.

Так, повноваження позивача у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища визначені у статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Також відповідні повноваження визначені у статті 12 Земельного кодексу України.

Порядок реалізації таких повноважень визначено у положеннях ст. 118,122, 123, 186 Земельного кодексу України в частині надання прав на землю та в 141-149 Земельного кодексу України в частині припинення прав на землю.

На підставі викладених обставинах та норм чинного законодавства, позивач доводить, що жодна із вказаним норм матеріального права не наділяє позивача повноваженнями припиняти чинність державних актів, які посвідчують права на землю чи вважати вказані акти такими, що втратили чинність.

Також позивач окремо акцентує увагу на зміст пункту 4 оскаржуваного рішення відповідача, яким позивач зобов`язується виконати пункт 3 рішення міської ради від 24.05.2019 (щодо оформлення речових прав на земельну ділянку після їх поділу).

В контексті вказаного слід взяти до уваги, що у мотивувальній частині рішення від 22.05.2005 №5-рп/2005 Конституційний Суд України виходив із того, що поняття набувають права за змістом частини другої статті 92 та частини першої статті 116 Кодексу в аспекті вимоги переоформлення права користування земельною ділянкою не відповідає вимозі ясності і визначеності правової норми: зазначені положення припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, а також громадянами та юридичними особами, які набувають права власності та користування земельними ділянками.

Таким же невизначеним є словосполучення "переоформити у встановленому порядку" без посилання на відповідні норми Кодексу або інших законів. При цьому в Кодексі та інших законах немає спеціальних норм щодо такого порядку переоформлення права постійного користування. На думку позивача, оскільки переоформлення може означати оформлення за тих самих умов, що й раніше, а також за новими, іншими умовами, то ці умови мають бути зазначені в Перехідних положеннях Кодексу. Відсутність розмежування надання земельної ділянки і зміни титулу прав на земельні ділянки ускладнює переоформлення і на практиці вирішується довільно.

Порівняльний аналіз змісту положень пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року і пункту 6 Перехідних положень Кодексу свідчить, що в першому акті йдеться про оформлення права на земельну ділянку громадянами, підприємствами, установами та організаціями, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Земельного кодексу Української РСР (грудень 1990 р.), а в другому - про переоформлення права постійного користування земельними ділянками. Ні в Кодексі, ні в інших нормативно-правових актах не розкривається юридичний зміст термінів "оформлення" і "переоформлення", не визначається їх співвідношення. Невизначеність суті цих термінів негативно впливає на практику здійснення суб`єктивних прав на земельні ділянки громадянами та юридичними особами. Від правильного визначення сутності "оформлення" і "переоформлення" прав на землю залежить можливість здійснення громадянами та юридичними особами гарантованого Конституцією України права власності на землю і права користування нею, довіра громадян до держави.

З огляду на вказане слід виходити з того, що 1) вимога відповідача щодо позивача щодо оформлення прав на земельну ділянку після її поділу є невизначеною та нечіткою, не встановлює вимог щодо порядку, способу такого переоформлення ; 2) на момент прийняття оскаржуваного рішення речове право позивача на ділянку оформлене шляхом внесення ділянки до Державного земельного кадастру та державної реєстрації речового права; 3) пункти 2 та 4 рішення відповідача є взаємовиключними, оскільки пунктом 2 рішення позивач фактично позбавлений права користування земельною ділянкою, в той час, як пунктом 4 рішення від позивача вимагається оформлення такого права.

Окремо позивач зауважує на якість складання рішення відповідача, а саме у пункті 2 рішення відповідач вирішив припинити право користування та вважати таким, що втратив чинність Державний акт, виданий Скадовській навчально-спортивній базі Скадовськ , в той час як відповідач ніколи не мав такого найменування і Державний акт не видавався підприємству під такою назвою. А у пункті 4 позивач зобов`язує вже Підприємство об`єднання громадян Навчально-спортивної бази Скадовськ Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства Колос агропромислового комплексу України виконати пункт 3 рішення міської ради від 24.05.2019 року, в той час, як назва позивача на вказаний момент вже змінена на Підприємство об`єднання громадян Навчально-спортивна база Колос .

Підсумовуючи зазначене вище, позивач вважає, що пункт 2 рішення Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області від 12.03.2020 року №1185 Про вилучення земельної ділянки, наданої в постійне користування та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування зі зміною її цільового призначення підлягає визнанню недійсним, оскільки порушує право позивача па постійне користування земельною ділянкою, а відповідач діяв всупереч актам цивільного законодавства не маючи встановленого Законом права та повноважень приймати рішення в оскаржуваній частині.

Виклад позиції відповідача

Відповідач не визнає позовні вимоги, виходячи із наступних обставин.

Відповідач доводить, що рішення Скадовської ради № 841 від 09.11.2018 було прийнято на підставі заяви ПОГ "НСБ "КОЛОС", посвідченої 31.01.2019 державним нотаріусом Скадовської районної державної нотаріальної контори Сисаком Д.П. та зареєстрованої в реєстрі за № 58. Цією заявою ПОГ "НСБ "КОЛОС" дало згоду на поділ земельної ділянки загальною площею 2,9468 га для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, кадастровий номер 6524710100:01:001:0353, яка знаходиться за адресою: Херсонська обл., Скадовський р-н, м. Скадовськ, вул. Гагаріна, 61 та перебуває в постійному користуванні Скадовської навчально-спортивної спортивної бази "Скадовськ" згідно державного акта на право постійного користування землею від 03.01.1994 серії ХС-ХVІ-1-8 з подальшим формуванням окремих земельних ділянок: земельна ділянка (№ 1) - площею 2,9314 га, земельна ділянка (№ 2) - площею 0,0154 га та розробити відповідну технічну документацію із землеустрою.

Відповідач звернув увагу суду, що заявою від 13.05.2019 №174 ПОГ "НСБ "КОЛОС" надало свою добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту з кадастровим номером 6524710100:01:001:1259, площею 0,0154 га, яка знаходиться в м. Скадовську по вул. Гагаріна, 61.

Рішенням міськради VІІ скликання від 24.05.2019 №991 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за рахунок земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту загальною площею 2,9468 га у м. Скадовську по вул. Гагаріна, 61 на дві окремі земельні ділянки з кадастровим номером 6524710100:01:001:1259, площею 0,0154 га та кадастровим номером 6524710100:01:001:1258, площею 2,9314 га.

Відповідач звернув увагу, що за вказаним рішенням зобов`язано ПОГ "НСБ "КОЛОС" в місячний термін звернутися до Міськради із заявою щодо оформлення речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6524710100:01:001:1258, площею 2,9314 га.

Приймаючи спірне рішення від 12.03.2020 № 1185 відповідач керувався частиною тринадцятою статті 79-1 Земельного кодексу України, за якою земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини десятої статті 14 Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію.

Частиною першою статті 27 цього ж Закону встановлено, що у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.

Відповідач доводить, що після затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки загальною площею 2,9468 га, кадастровий номер 6524710100:01:001:0353, що перебувала в постійному користуванні Скадовської навчально-спортивної бази "Скадовськ", її державна реєстрація та кадастровий номер були скасовані у встановленому порядку.

Відповідач звернув увагу суду, що дана обставина визнається та не оспорюється самим позивачем.

Статтею 122 Земельного кодексу України, передбачено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

За приписами статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: - надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Згідно із статтями 125 та 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Також, згідно пункту 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок від 25.12.2015 №1127), передбачено, що для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Проте, відповідач зазначає, що рішень про передачу ПОГ "НСБ "КОЛОС" в постійне користування земельної ділянки з кадастровим номером 6524710100:01:001:1259, площею 0,0154 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6524710100:01:001:1258, площею 2,9314 га, Міськрада не приймала.

Згідно витягів з Державного земельного кадастру від 22.03.2019 №6505952602019 та № 6505952582019 земельна ділянка з кадастровим номером 6524710100:01:001:1258, площею 2,9314 га та земельна ділянка з кадастровим номером 6524710100:01:001:1259, площею 0,0154га належать до комунальної власності. Разом з тим, відомості про користувачів цих земельних ділянок відсутні.

Відповідач доводить, що позивач з власної ініціативи у добровільному порядку звернувся до Відповідача з заявою про вилучення частини земельної ділянки площею 0,0154 га, у зв`язку з вилученням якої фактично утворилося дві нові земельні ділянки, яким присвоєно два окремих кадастрові номери.

Також відповідач звернув увагу суду, що чинним законодавством України не передбачена можливість внесення змін до державних актів на право постійного користування землею, а накази Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 №28 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 за № 31, та відвід 04.05.1999 №43 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за №354/3647, постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", втратили свою чинність.

Оскаржуваним пунктом 2 рішення від 12.03.2020 № 1185 не порушено право позивача на постійне користування земельною ділянкою і не порушено норми Конституції України та Земельного кодексу України щодо забезпечення гарантій прав на землю. Факт припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 2,95 га, яка припинила існувати як об`єкт цивільних прав, та визнання правовстановлюючого документу на цю земельну ділянку, таким що втратив чинність, який також вичерпав свою дію, не свідчить про автоматичне припинення права позивача на постійне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6524710100:01:001:1258, площею 2,9314 га під належним йому нерухомим майном - навчально-спортивна база "Скадовськ".

Відповідач доводить, що, оскільки площа земельної ділянки, яка зазначена в державному акті на право постійного користування землею від 03.01.1994 серії ХС-ХVІ-1-8 (2,95 га) та площа, яка утворилася після поділу цієї земельної ділянки (2,9314 га) змінилась, виникла необхідність впорядкувати розмір земельної ділянки під навчально-спортивною базою "Скадовськ". Саме ця обставина стала підставою для прийняття пункту 2 рішення від 12.03.2020 №1185. Оскаржуваним пунктом 2 рішення від 12.03.2020 № 1185 жодним чином не порушується право позивача, про що свідчать пункт 4 цього ж рішення, а також пункт 3 рішення від 24.05.2019 № 991, за змістом яких позивачу необхідно звернутися до Міськради для вирішення питання оформлення у встановленому законом порядку право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6524710100:01:001:1258, площею 2,9314 га. Проте позивач, без рішення компетентного органу, поза встановленої законом процедури, здійснив оформлення речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6524710100:01:001:1258, площею 2,9314 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6524710100:01:001:1259, площею 0,0154 га.

Відповідач прийшов до висновку, що позивач не довів порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів, факту припинення у нього права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6524710100:01:001:1258, площею 2,9314 га, унаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного пункту 2 рішення від 12.03.2020 № 1185.

Правові висновки суду та мотивувальна частина рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній до 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

(Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (поточна редакція, чинна після 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав).

Статті 116, 118 Земельного кодексу України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

Частиною 5 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Як вбачається із ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України Про місцеве самоврядування в Україні визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 22 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII (чинного на час видачі державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23 липня 2013 року).

У справі, що розглядається, судом встановлено, що підприємство об`єднання громадян "Навчально-спортивна база "Скадовськ" змінив назву та є правонаступником навчальної бази "Скадовськ", який є землекористувачем земельної ділянки згідно з Державним актом серії ХС-ХVI-1-8 від 03.01.1994, на підставі постанови президії єдиного учасника (засновника) позивача - Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" від 23.04.2008 за № 11/1 та постанови Президії Громадської організації Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" № 3 від 30.10.2019 Також здійснено перереєстрацію статуту вказаної юридичної особи, при цьому код ЄДРПОУ не змінювався.

Відтак, Державним актом серії ХС-ХVI-1-8 від 03.01.1994 підтверджує право землекористування саме відповідача земельною ділянкою 2,95 га, яка знаходиться за юридичною адресою відповідача м. Скадовськ, вул. Гагаріна,61.

Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку 15.08.2013 зазначена земельна ділянка була зареєстрована в Державному реєстрі та їй присвоєно кадастровий номер 6524710100:01:001:0353. В реєстрі вказано, що землекористувачем цієї ділянки є Учбово-спортивна база "Скадовськ" (т.1 а.с.24).

В ході розгляду справи було встановлено, що рішенням Скадовської міської ради № 583 від 22.11.2017 на підставі ст.12,19,92, п."б" ч.1 ст.141, ст.149 Земельного кодексу України відповідачем вилучено частину земельної ділянки, кадастровий номер 6524710100:01:001:0353 площею 366 кв.м, яка знаходиться у постійному користування Скадовської навчально-спортивної бази "Скадовськ" згідно з Державним актом серії ХС-ХVI-1-8 від 03.01.1994, для встановлення зони санітарної охорони свердловини. За п.2 цього рішення визначено, що дане рішення направити Учбовій спортивній базі "Скадовськ" доля внесення змін в Державний актом серії ХС-ХVI-1-8 від 03.01.1994 (т.1 а.с.68). Однак, виконати п.2 цього рішення було не можливо, оскільки наказ Державного комітету України та земельних ресурсів, яким була затверджена Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування" від 22.06.2009 № 325 втратив свою чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства №537 від 09.09.2013.

Судом встановлено, що з 09.09.2013 та до дня винесення рішення у даній справи, питання внесення змін до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою законодавчо не врегульовано.

Як витікає із матеріалів справи, протягом 2016-2019 Скадовська міська рада намагалась врегулювати питання виділення частини земельної ділянки для суспільних потреб, про що свідчить, що між сторонами та КП "Водне господарство" мала місце переписка, за якою Скадовська міська рада зверталась до позивача з проханням надати згоду на відчудження частини земельної ділянки під зону санітарної охорони артсвердловини № 16-32, яка має бути передана КП "Водне господарство" для створення санітарної охорони водозабору (т1. а.с.69-78).

Судом встановлено, що 31.01.2019 заявою, яка нотаріально посвідчена, позивачем надана згоду на поділ земельної ділянки загальною площею 2,9468 га

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України).

За нормою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до вимог цієї статті формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз цієї норми свідчить про те, законодавець чітко визначив об`єкт земельних відносин, щодо яких можливо здійснювати формування земельних ділянок шляхом поділу, а саме: це земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні.

Отже, згода на розподіл земельної ділянки не є тотожною відмові від землекористування земельною ділянкою.

Спеціальний Закон, який визначає правові та організаційні основи діяльності сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, є Закон України Про землеустрій (далі - Закон).

Серед видів технічної документації із землеустрою відповідно до пункту й ст. 25 Закону України Про землеустрій зазначена технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Статтею 26 Закону України Про землеустрій наголошено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок визначений статтею 56 Закону.

Відповідно до вимог пункту є ст. 56 Закону технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок повинна включати згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Отже, виключний перелік документів, який включає технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, наведено у статті 56 Закону. Поділити земельну ділянку може сам власник земельної ділянки або за його згодою землекористувач.

Відповідно до пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується:

- у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України;

- у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем;

- у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Відповідно до пункту 10 статті 24 Про державний земельний кадастр у разі поділу земельної ділянки державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію.

За нормою пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації:

- набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора;

- відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи;

- зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Виходячи з вищевикладеного, поділ земельної ділянки призводе до скасування її державної реєстрації, як об`єкта цивільних прав, формування нових земельних ділянок та внесення інформації про них до Державного земельного кадастру.

Процедура внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про зареєстровані земельні ділянки визначена пунктами 116-134 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 .

В ході розгляду справи було встановлено, що Скадовська міська рада виступила замовником виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, на розділ якої надав згоду позивач.

Рішенням Скадовської міської ради № 991 від 24.05.2019 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки з кадастровим номером 6524710100:01:001:1259 площею 0,0154 га та кадастровим номером 6524710100:01:001:1258 площею 2,9314 га. За п.3 цього рішення позивач зобов`язаний в місячний термін звернутися до міської ради із заявою про оформлення речових прав на земельну ділянку кадастровим номером 6524710100:01:001:1258 площею 2,9314 га.

До матеріалів справи додана заява позивача від 13.05.2019, за якою він добровільно відмовився від права постійного користування земельною ділянкою кадастровим номером 6524710100:01:001:1259 площею 0,0154 га.

Із огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що Скадовська міська рада вчиняла дії щодо поділу земельної ділянки , яка належала позивачеві на праві постійного користування у відповідності до приведених вище норм чинного законодавства.

Що стосується спірного п.2 рішення № 1185 від 12.03.2020, прийнятого Скадовською міською радою, за яким припинено землекористування позивача земельною ділянкою площею 29468 кв.м та визнано Державний акт на право постійного користування таким, що втратив чинність, то суд прийшов до висновку про визнання його недійсним, бо міська рада, приймаючи таке рішення перевищила свої повноваження та діяла не в межах чинного законодавства.

Суд прийшов до висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом про визнання недійсним частини рішення у відповідності до прав передбачених ст.152 ЗК України.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори, які витікають із права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суд враховує, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України.

Суд також зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Як витікає із вищенаведених норм Земельного кодексу України, припинення землекористування вказаною земельною ділянкою можливе при наявності обставин, визначених у ст.141 ЗК України.

В ході розгляду справи відповідач доводив, що на підставі заяви відповідач відмовився від права постійного користування земельною ділянкою, що стало підставою для прийняття спірного пункту оскарженого рішення.

Однак, в ході розгляду справи факту відмови позивачем від права земелекористування земельною ділянкою площею 29468 кв.м. не встановлено.

До матеріалів справи додано дві заяви позивача, з якими він звертався до Скадовської міської ради: заява від 13.05.2019 № 174 про відмову від права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6524710100:01:00161259 площею 0,0154 га, яка знаходиться за адресою м. Скадовська, вул. Гагаріна,61 та яка сформована шляхом поділу земельної ділянки 65247110100:01:001:0353 загальною площею 2,9468 га, що знаходиться у позивача на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування від 03.01.1994 (т.1 а.с. 81).

Зазначена заява свідчить, що позивач відмовився від частини земельної ділянки, яка раніше була вилучена для суспільних потреб та передана у користування КП "Водне господарство". В заяві позивач підтверджує своє право постійного користування рештою земельної ділянки на підставі Державного акту на право постійного користування від 03.01.1994.

Інша заява, яка була нотаріально посвідчена 31.01.2019, свідчить про надання позивачем згоди на поділ земельної ділянки загальною площею 2,9468 га кадастровий номер 65247110100:01:001:0353, що знаходиться у позивача на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування від 03.01.1994 та формування двох земельних ділянок площею 2,9314 га та 0,0154 га (т.1 а.с.85). Зазначена заява була подана позивачем у порядку ст.79-1 ЗК України та ніяк не свідчить про відмову позивача від землекористування на праві постійного користування земельною ділянкою площею 2,9314 га.

Що стосується визнання відповідача Державного акта на право постійного користування таким, що втратив чинність, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1.ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43 (який був чинним до 23.08.2013) було затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (далі - Інструкція №43).

Відповідно до п.1.1 Інструкції №43 право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом: на право приватної власності на землю; на право колективної власності на землю; на право власності на землю; на право постійного користування землею.

Пунктом 3.4 Інструкції № 43 встановлено, що державні акти, що посвідчують, зокрема, право постійного користування землею реєструються, відповідно, у Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею (громадянами) за формою згідно з додатком 4.

Книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю або на право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) ведуться відповідними радами, договорів оренди - виконавчим органом відповідної ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; державних актів на право власності на землю - місцевими державними органами земельних ресурсів Держкомзему України окремо по кожному селу, селищу, місту, а для міст з районним поділом - по кожному району міста.

02.04.2002 постановою Кабінету Міністрів України №449 (чинною до 22.07.2013) було затверджено форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 22.06.2009 № 325 (який був чинним до 15.10.2013) затверджено Інструкцію про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою (далі - Інструкція №325).

Так, відповідно до п.1.2 Інструкції № 325 (в редакції від 22.06.2009) встановлено, що бланки державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою (далі - бланки) є бланками документів суворого обліку.

Згідно з п.4.18 Інструкції № 325 у випадку припинення права власності (права користування) земельною ділянкою, добровільної заміни державного акта або поділу чи об`єднання земельної ділянки землевласник (землекористувач) повертає свій примірник державного акта до територіального органу Держкомзему, де зберігається інший примірник державного акта, після чого на них робляться відмітки "скасовано". Такі акти залишаються на зберіганні у архіві територіального органу Держкомзему.

Суд зазначає, що Інструкцією №325 було передбачено, що у разі припинення права користування земельної ділянки землекористувач повертає свій примірник державного акта до територіального органу Держкомзему, де зберігається інший примірник державного акта, після чого на них робляться відмітки "скасовано".

Суд зазначає, що з 01 січня 2013 року набули чинності Закони України Про Державний земельний кадастр , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , згідно з якими повноваження територіальних органів Держземагентства у частині державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земель, права сервітуту, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій) з 1 січня 2013 року припинилися.

Зокрема, з набранням чинності з 01.01.2013 Закону України № 3613-VІ від 07.07.2011 Про Державний земельний кадастр та постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , посвідчення права власності та іншого речового права на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без оформлення державних актів.

У пунктах 9, 10 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр № 3613-VІ від 07.07.2011 зазначено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданою їм права користування земельною ділянкою.

Суд зазначає, що за законодавством, яке діяло до 01.01.2013, у разі повернення державного акта до територіального органу Держкомзему у зв`язку з припиненням права користування землею, на державному акті робилась відмітка "скасовано", після чого такий акт залишався на зберіганні в архіві територіального органу Держкомзему.

Отже, за законодавством, яке діяло до 01.01.2013 не вимагалось прийняття окремого рішення, як індивідуально-розпорядчого документу, про скасування або визнання таким, який втратив чинність державного акту. Не передбачено чинним законодавством таких дій і на день винесення відповідачем спірного рішення ні органом самоврядування, який видав державний акт , ні органом Держкомзему.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та визнання недійсним п.2 рішення Скадовської міської Ради від 12 березня 2020 року № 1185 "Про вилучення земельної ділянки в постійне користування та надання дозволу на розробку проекту земелустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування у зв`язку із зміною її цілового призначення", за яким припинено Скадовській навчально-спортивній базі "Скадовськ" право постійного користування земельною ділянкою 29468,0 кв.м., а Державний акт на право користування землею від 03.01.1994 серія ХС-ХVI-1-8 вважати таким, що втратив чинність.

Відповідно до ст.129 ГПК України, суд судові витрати покладає на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1.Задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

2.Визнати недійсним пункт 2 рішення Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області від 12.03.2020 № 1185 "Про вилучення земельної ділянки, наданої в постійне користування та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування зі зміною її цільового призначення".

3.Стягнути з Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області (75700, Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Гагаріна, 63, код ЄДРПОУ 26285017) на користь Підприємства об`єднання громадян "Навчально-спортивна база "Колос" (75700, Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Гагаріна, буд. 61, код ЄДРПОУ 02647510) 2102 грн. витрат по сплаті судового збору.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення надіслати учасникам провадження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення оформлено і підписано 02.11.2020

Суддя Л.М. Немченко