Рішення

від 28.10.2020 по справі 925/1294/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1294/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Кваша І.В. - адвокат;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі-Оіл" (м. Черкаси) до товариства з обмеженою відповідальністю "Експертбудмонтаж" (м. Кропивницький, Кіровоградська область) про стягнення 70 943,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі70 943,16 грн. з яких: 44 328,94 грн. основний борг (збитки), 8 865,79 грн. штрафу, 10 082,18 грн. пені, 6 954,74 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами та 711,51 грн. інфляційних втрат на підставі договору підряду № 77 від 25.10.2019 укладеного між сторонами.

Справа слухається за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив свого представника у судове засідання, заперечень проти позову суду не надіслав. Відповідача про час і місце розгляду справи повідомлено рекомендованим листом та шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України. У відповідності до ст. 120,122 ГПК України в такому разі відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами. Явка представників в засідання не визнавалася обов`язковою.

В судовому засіданні 28.10.2020 в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Справа розглянута за підсудністю Господарського суду Черкаської області на підставі ч. 5 ст. 29 ГПК України, оскільки пунктом 1.1. договору підряду між сторонами визначено місце виконання договору м. Черкаси, вул. Одеська, 3.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

25.10.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕнержіОіл" (далі - Замовник, позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Експертбудмонтаж" (далі - Виконавець, відповідач по справі) укладено договір підряду № 77 (а.с. 13-17), у відповідності до якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги - ремонтні роботи на АЗС № 38, м. Черкаси, вул. Одеська, 3, що визначені в додатку № 1 (Договірна ціна) до цього Договору, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги ( п. 1.1. договору).

Загальна вартість Послуг по даному договору становить 88657,88 грн. в тому числі ПДВ (п. 3.1. договору).

Виконавець зобов`язаний надати Замовнику визначені цим договором послуги в строк не пізніше 30 календарних днів (п. 4.1. договору).

Доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Представник позивача також пояснив, що на виконання п. 13.6 договору позивач отримав оригінал підписаного сторонами Договору № 77, тому немає підстав вважати, що сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до ст. 837 Цивільного Кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 846 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За умовами укладеного сторонами договору Замовник-позивач перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця-відповідача 50 % суми (44 328,94 грн.) вказаної в п. 3.1. даного договору, в якості передоплати не раніше 20 банківських днів з моменту підписання Договору та 50 % ( 44 328,94 грн.) після підписання акту приймання - передачі наданих ( п. 3.4. договору) робіт.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 44 328,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1594(#386909195724) від 25.10.2019 (а.с. 18).

За твердженням позивача відповідач повинен був виконати роботи повністю в термін до 24.11.2019, але так і не приступив до їх виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також у відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд не погоджується із доводами позивача, що гідно п. 4.1. договору відповідач повинен був виконати роботи до 24.11.2019, тобто в місячний строк саме після перерахування авансових коштів позивачем.

Суд виходить з того, що у п. 4.1. чітко не вказано, від якої події відраховуються 30 днів (від дати укладення договору, від дати перерахування коштів чи ін.).

Однак суд погоджується, що відповідач не приступив до виконання робіт та не завершив їх у нормально необхідні строки, враховуючи умови договірних стосунків між сторонами. При цьому судом не встановлено обставин, які б свідчили про прострочення кредитора, що б перешкоджало відповідачу виконувати договірні зобов`язання по виконанню робіт.

Також згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Позивачем на адресу відповідача направлено лист № 1 від 03.03.2020 (а.с. 19) в якому просив відповідача повернути передоплату в розмірі 44 328,94 грн. сплачені платіжним дорученням № 1594(#386909195724) від 25.10.2019 (а.с. 18). Однак даний лист направлено на ім`я Трохимчак С.А. (оборот а.с. 19) і відношення цієї особи до відповідача позивачем суду не доведено. З цієї підстави суд не враховує даний документ як доказ, що стосується спору.

Відповідач відповіді на даного листа не направив, кошти в розмірі 44 328,94 грн. не повернув.

16.09.2020 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 16-09-20/1 (а.с. 20-23) про розірвання договору у зв`язку з односторонньою відмовою від виконання договірних зобов`язань на підставі п. 5.4. договору та з вимогою сплатити заборгованість в сумі 70 768,75 грн. з яких 44 328,94 грн. заборгованості за невиконану роботу, 8 865,79 грн. штрафу, 10 082,18 грн. пені, 6780,33 відсотків та 711,51 грн. інфляційних втрат у семиденний строк.

Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не повернув, чим порушив права позивача та спричинив виникнення спору.

На підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Також положеннями п. 5.4. договору передбачено, що якщо надання послуг внаслідок їх прострочення втратило інтерес для позивача, він має право розірвати цей договір та вимагати відшкодування завданих збитків.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Оскільки відповідач не приступив до виконання робіт взагалі, суд на підставі вказаних норм чинного законодавства вважає правомірними дії позивача по відмові від договору та пред`явленню вимоги відповідачу щодо повернення сплачених коштів.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Згідно цієї норми особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідач отримані від позивача кошти в сумі 44 328,94 грн. не повернув, доказів виконання на них робіт за договором між сторонами не надав. Заперечень проти доводів та розрахунків позивача з боку відповідача суду не подано.

За вказаних обставин та на підставі наведених правових норм з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 44 328,94 грн. збитків за договором підряду № 77 від 25.10.2019.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8 865,79 грн. пені та 10 082,18 грн. штрафу за порушення договірного зобов`язання за період з 25.11.2019 по травень-вересень 2020 року.

Суд вже визначився, що п. 4.1. договору підряду між сторонами не встановлює чітко події, з якої починається відлік 30 днів для надання відповідачем послуги з ремонтних робіт. Це унеможливлює обрахунок строку прострочення зобов`язання і визначення його початку.

У відповідності до положень ст. 251-253 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Щодо стягнення з відповідача 10 082,18 грн. пені за період з 25.11.2019 по 25.05.2020 (а.с. 24) за невиконання зобов`язань по договору підряду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Законом передбачена обов`язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Оскільки сторонами не додержані вимоги закону щодо письмової форми узгодження відповідальності відповідача (виконавця) у вигляді пені за невиконання робіт чи за несвоєчасне повернення коштів (на які не виконані роботи) за договором підряду № 77 від 25.10.2019, то відсутні підстави для стягнення 10 082,18 грн. пені (вона розрахована позивачем як подвійна облікова ставка НБУ від загальної ціни договору).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що за відсутності умови договору про відповідальність у виді пені, про її розмір та порядок обрахунку, у визначенні розміру пені він може скористатися нормами ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" про те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня і обрахунок може проводити саме із загальної ціни договору.

Суд при цьому враховує, що ст. 1 цього ж Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За згодою сторін спору у договорі підряду № 77 розмір пені та від чого вона обраховується, встановлено не було.

Щодо стягнення штрафу в розмірі 8 865,79 грн. судом встановлено наступне:

Відповідно до п. 7.5 договору при порушенні строків надання послуг Виконавець на вимогу Замовника сплачує йому штраф у розмірі 10 % від договірної ціни, яка визначена п. 3.1. договору (88 657,88 грн.).

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пункт 7.5. договору, на який посилається позивач, встановлює відповідальність у вигляді штрафу виключно за порушення строку надання послуг по договору.

Суд вже вказав, що для обрахунку 30 денного строку виконання ремонтних робіт пункт 4.1. договору не встановлює подію, з якої починається обрахунок 30 днів.

Це унеможливлює нарахування штрафу позивачем за порушення строків надання послуг.

За неповернення спірних коштів штраф за договором між сторонами не передбачено і позивач штраф з цієї підстави не стягує.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 45 040,45 грн. за період з 25.11.2019 по 25.05.2020 (а.с. 25) та процентів за користування коштами за період з 25.11.2019 по 28.09.2020 в сумі 6 954,74 грн. (а.с. 26).

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України "боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".

Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

В даному випадку суд погоджується з тим, що позивач має право нарахувати інфляційні по ст. 625 ЦК України на кошти, які він просить стягнути з відповідача за невиконані роботи, що відповідає практиці Верховного Суду .

Зокрема, у постанові ВП ВС від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц викладено правову позицію, що положення ст. 625 ЦК України поширюються на усі види грошових зобов`язань в незалежності від природи їх виникнення - на підставі договору або делікту .

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого Кодексу. Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, ст. 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Відповідно до п. 7.6. договору підряду № 77 сторони керуючись приписами ст. 536 Цивільного кодексу України, погодили, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти за весь період користування чужими грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховуються проценти. При цьому періодом користування чужими грошовими коштами для цілей цього пункту Договору визнається проміжок часу, що починається з першого дня прострочення виконання боржником свого обов`язку передати грошові кошти за Договором і закінчується в день повного виконання ним цього обов`язку. Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховуються на суму невиконаного або несвоєчасно виконаного боржником обов`язку передати грошові кошти за цим Договору.

Умова даного пункту про обрахунок періоду користування чужими грошовими коштами є істотною, яка повинна виконуватися обома сторонами.

В даному випадку щодо інфляційних та процентів за користування чужими грошовими коштами, суд також наголошує, що за умовами договору між сторонами не встановлено події, з якою пов`язується прострочення виконання зобов`язання відповідачем по передачі коштів, що унеможливлює правильний обрахунок строку порушення та нарахування відповідного платежу.

Крім того суд враховує, що належним доказом пред`явлення відповідачу вимоги про повернення грошових коштів, сплачених позивачем як передоплата по договору, є лише претензія від 16.09.2020, яка належним чином направлена відповідачу 16.09.20 (а.с. 20-23). Тому з урахуванням поштового обігу (5 днів) та 7ми днів на виконання претензії, строк прострочення виконання зобов`язання по поверненню грошових коштів у відповідача починається з 29.09.2020.

Однак всі розрахунки для стягнення пені, інфляційних, плати за користування чужими грошовими коштами позивач проводить з 25.11.2019 по 25.05.2020 або по 28.09.2020, тобто ще до часу, коли у відповідача виникло прострочення зобов`язання по поверненню коштів за виставленою претензією.

Враховуючи викладене, позивач довів лише правомірність підстав для стягнення основного боргу в розмірі 44 328,94 грн., а нарахування решти коштів за позовними вимогами є безпідставним через невизначеність моменту настання прострочення зобов`язання за договором та невідповідність нарахувань строкам прострочення, які випливають з факту направлення відповідачу претензії від 16.09.2020 про повернення коштів.

Відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову і примусового стягнення з відповідача лише 44 328,94 грн. основного боргу на підставі договору підряду № 77 від 25.10.2019.

В решті вимог у позові слід відмовити через безпідставність нарахування.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 102,00 грн. судового збору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Експертбудмонтаж" (ідентифікаційний код 40243677, м. Кропивницький, Кіровоградська область, вул. Героїв Сталінграда, 8 кв. 140) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі-Оіл" (ідентифікаційний код 41876966, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 55А оф. 112) --- 44 328,94 грн. основного боргу на підставі договору підряду № 77 від 25.10.2019 та 2102,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2020

Суддя Н.М. Спаських.