Рішення

від 03.11.2020 по справі 926/1804/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

03 листопада 2020 року Справа № 926/1804/20

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участю помічниці судді Попової К.Г., що виконує повноваження секретаря судового засідання розглянувши справу №926/1804/20

За позовом Департамент розвитку Чернівецької міської ради (58000, м.Чернівці, вул. О.Кобилянської,3)

До професійної спілки автомобільних самозайнятих перевізників м.Чернівці (58002, м.Чернівці, вул. Вірменська, буд.5, кв. 10)

Про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 89/К від 30.04.2014 року в сумі 7545,37 грн та звільнення нежитлового приміщення

За участю представників:

Від позивача: Настас О.Л. - нач.відділу орендних відносин (дов. від 09.01.2020р.), Федорів О.А.- юрист (розпорядження від 08.01.2020р.)

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Департамент розвитку Чернівецької міської ради 11.08.2020 року звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до професійної спілки автомобільних самозайнятих перевізників м.Чернівці про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 89/К від 30.04.2014 року в сумі 7545,37 грн та звільнення нежитлового приміщення.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 21.02.2011 року між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та професійною спілкою автомобільних самозайнятих перевізників м.Чернівці був укладений договір оренди нерухомого майна № 13/К, за яким відповідач прийняв у користування нежитлове приміщення загальною площею 9,20 кв.м., розташоване за адресою: м.Чернівці вул. Шептицького Андрея Митрополита, 23, з метою використання під офіс громадської неприбуткової організації. 30.04.2014 року між тими ж сторонами був укладений договір оренди № 89/К (далі - договір), яким продовжено строкове платне користування нежитловим приміщенням загальною площею 9,20 кв.м., розташоване за адресою: м.Чернівці вул. Шептицького Андрея Митрополита, 23, з метою використання під офіс громадської неприбуткової організації. 07.03.2017 року між сторонами підписано додатковий договір до договору № 89/К від 30.04.2014 року, яким строк оренди продовжено до 01.03.2020 року.

В порушення умов договору оренди від №89/К від 30.04.2014 року відповідач не сплатив орендну плату за користування вказаним приміщенням, за період з травня 2018 року по 02.03.2020 року, внаслідок чого заборгував позивачеві 4564,47 грн. За порушення умов договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.06.2018 року по 01.03.2020 року в сумі 1252,18 грн, а також у зв`язку з незвільненням приміщення позивач нарахував відповідачу неустойку за період з 02.03.2020 року по 30.06.2020 року в сумі 1728,72 грн.

22.12.2018 року Чернівецька міська рада на 66 сесії VII скликання прийняло рішення "Про структуру, загальну чисельність виконавчих органів Чернівецької міської ради", яким вирішено утворити з 01.03.2019 року Департамент розвитку Чернівецької міської ради та з 28.02.2019 року ліквідувати Департамент економіки міської ради. Рішенням міської ради від 18.02.2019 року №1620 визначено дату утворення Департаменту розвитку з 21.02.2019 року та затверджено Положення "Про департамент розвитку Чернівецької міської ради", яким визначено, що останній є правонаступником департаменту економіки по діючим договорам оренди приміщень, а відтак саме департамент розвитку звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів, пені за несвоєчасне виконання умов договору оренди, неустойки за несвоєчасне звільнення приміщення, а також враховуючи те, що відповідач самостійно не звільнив приміщення після закінчення строку оренди, позивач висунув вимогу про звільнення орендованого приміщення у судовому порядку.

Витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями позовну заяву 11.08.2020 року передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 12.08.2020 року позовну заяву Департаменту розвитку Чернівецької міської ради прийнято та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.09.2020 року.

Ухвалою суду від 02.09.2020 року підготовче засідання відкладено на 16.09.2020 року.

Ухвалою суду від 16.09.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд підготовчого засідання на 20.10.2020 року.

05.10.2020 року позивачем через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подано для долучення до матеріалів додаткові докази по справі (вх.№2847).

Ухвалою суду від 20.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2020 року, також у зв`язку з нез`явленням відповідача у попередні судові засідання судом здійснено виклик шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідач або уповноважений ним представник в судове засідання, 03.11.2020 року не з`явився, причини не з`явлення суду не повідомив, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: 58000, м.Чернівці, вул, Вірменська 5/10, яка співпадає з адресою вказаною в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, при цьому слід відмітити те, що відправлення суду повертаються з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання". При цьому, слід відмітити, що поштова кореспонденція також була направлена за адресою: м.Чернівці, вул. Шептицького 23.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв`язку з відсутністю адресата.

Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Зважаючи на зазначене вище, господарським судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення відповідача про здійснення розгляду даної справи.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 року по справі №916/3188/16.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, окрім того, у зв`язку з систематичним нез`явленням відповідача до суду, про призначений розгляд справи по суті на 03.11.2020 року відповідача було повідомлено також через офіційний сайт господарського суду Чернівецької області.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду ( ч.3 ст.177 ГПК України).

Згідно ч.2 ст.195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.11.2020 року було досліджені всі докази, закінчено з`ясування обставин справи та здійснено перехід до судових дебатів. Під час судових дебатів представники позивача свої вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.08.2005 року серій СЯЯЯ №169728 територіальна громада м. Чернівців на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09.08.2005 року №601/13 є власником 1/1 частки нежилих приміщень, що знаходяться у м. Чернівці по вул. Шептицького (вул.Щорса), буд.23, що складається з нежилих приміщень мансандри в нежитловій будівлі літ.А загальною площею 98,70 кв.м., що складаються з приміщень ІІІ, 5 - 1 - 5 - 7.

24.01.2011 року професійна спілка автомобільних самозайнятих перевізників м.Чернівці звернулась з заявою про допуск до участі у комерційному конкурсі на право укладання договору оренд приміщення, яке розташоване за адресою місто Чернівці, вул. Шептицького, 23, загальною площею 9,2.

Відповідно до витягу із рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.02.2011 року №76/3 "Про передачу в оренду приміщень та внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради" погоджено передачу в оренду відповідачу приміщення (5-4) 3 поверху на вул. А.Шептицького, 23, загальною площею 9,2 кв.м. під офіс громадської неприбуткової організації, яка запропонувала ставку орендної плати за один квадратний метр на місяць 4,55 грн (без ПДВ) (пункт 1).

21.02.2011 року між Департаментом економіки Чернівецької міської ради (орендодавець) та професійною спілкою автомобільних самозайнятих перевізників м.Чернівці (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна №13/К (далі - договір), згідно пункту 1.1 якого позивач на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради, передає, а відповідач приймає у строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 9,2 кв.м., розташоване за адресою: м.Чернівці вул. Шептицького Андрея Митрополита, 23, на третьому поверсі будівлі з метою використання під офіс громадської неприбуткової організації (далі - майно).

Згідно з актом передання-приймання об`єкта оренди по А.Шептицького, 23, від 21.02.2011 року позивач передав, а відповідач прийняв вбудовані приміщення 3-го поверху, загальною площею 9,2 кв.м.

Пунктом 1.5 договору оренди передбачено, що його укладено строком на два роки й одинадцять місяців, що діє з 21.02.2011 року по 20.01.2014 року (включно).

01.04.2014 року професійна спілка автомобільних самозайнятих перевізників м.Чернівці звернулась з заявою про укладення нового договору оренди приміщення за адресою місто Чернівці, вул. Шептицького, 23, загальною площею 9,2, у зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди №13/К від 21.02.2011 року.

30.04.2014 року між тими ж сторонами був укладений договір оренди № 89/К (далі - договір), згідно з яким орендодавець продовжив орендарю строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 9,2 кв.м., розташоване за адресою: м.Чернівці вул. Шептицького Андрея Митрополита, 23, на третьому поверсі будівлі з метою використання під офіс громадської неприбуткової організації (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.4 договору строк дії договору з 30 квітня 2014 року по 29 березня 2017 року.

За користування майном відповідач сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку орендної плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого міською радою, та на дату укладення цього договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору, з урахуванням ПДВ становить 53,10 грн (пункт 2.1 договору).

У свою чергу пунктом 2.2 договору оренди встановлено, що нарахування орендної плати починається з дня підписання договору.

Згідно із пунктами 2.4 та 2.5 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередні місяць на індекс інфляції попереднього місяця. Орендар щомісячно самостійно розраховує орендну плату з урахуванням податку на додану вартість та сплачує її впродовж поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності. При цьому в платіжному документі вказується загальна сума та сума податку на додану вартість.

Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. В разі зміни ставки податку з 20% на іншу орендар самостійно проводить нарахування ПДВ на орендну плату по новій ставці з моменту набрання чинності змін законодавства (п.п.2.6 договору).

Пунктом 2.12 передбачено, що починаючи з першого числа наступного місяця на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період за який сплачується пеня.

При передачі орендарем частини майна в суборенду на передану площу нараховується подвійна ставка орендної плати. При цьому, плата за суборенду не повинна перевищувати орендної плати орендаря (пункт 2.14 договору оренди).

Відповідно до пункту 4.1.2 договору визначено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі щомісячно сплачувати орендну плату.

Згідно з п.4.1.16 договору орендар зобов`язаний після закінчення строку дії договору у разі не продовження його на новий термін, чи у випадку його дострокового розірвання, протягом трьох робочих днів передати орендодавцю за актом приймання-передання об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі майна в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки, в разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

07.03.2017 року між орендодавцем та орендарем підписано додатковий договір до договору № 89/К від 30.04.2014 року.

Згідно з яким сторони внесли зміни до договору №89/К, а саме: в частині строку оренди, так строк оренди продовжено на два роки і 11 місяців до 01.03.2020 року, та по договору оренди починаючи з 07.03.2017 року орендна плата складає 167,47 грн та корегується на індекс інфляції попереднього місяця. Всі інші пункти договору № 89/К від 30.04.2014 року залишаються незмінними.

04.04.2018 року та 26.11.2018 року департамент економіки Чернівецької міської ради звертався з претензіями до відповідача про наявність заборгованості по сплаті орендних платежів, які направленні йому у відповідності до вимог п.7.6 договору № 89/К від 30.04.2014 року, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте останні залишені без відповіді.

12.02.2019 року орендодавець звернувся до орендаря з листом-попередженням про неналежне виконання умов договору, в якому звернув увагу останнього, на те, що після закінчення терміну дії договору він не буде продовжений на наступний період, зазначене попередження направлене відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

22.12.2018 року Чернівецька міська рада на 66 сесії VII скликання прийняла рішення № 1604 "Про структуру, загальну чисельність виконавчих органів Чернівецької міської ради", яким вирішено утворити з 01.03.2019 року Департамент розвитку Чернівецької міської ради у зв`язку з чим ліквідувати Департамент економіки міської ради.

18.02.2019 року Чернівецька міська рада на 67 сесії VII скликання прийняла рішення № 1620 "Про внесення змін до рішення міської ради VII скликання від 22.12.2018р. № 1604 "Про структуру, загальну чисельність виконавчих органів Чернівецької міської ради", яким визначено дату утворення Департаменту розвитку з 21.02.2019 року та затверджено Положення "Про департамент розвитку Чернівецької міської ради", яким визначено, що останній є правонаступником департаменту економіки по діючим договорам оренди приміщень.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач дійсно не сплачував орендні платежі за користування приміщенням, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 4564,47 грн за період з 01.05.2018 року по 01.03.2020 року.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно пункту 5.4. договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

У відповідності до вимог п.7.2 договору № 89/К від 30.04.2014 року договір припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; відчуження об`єкта оренди його власником; банкрутства орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди; ліквідації орендодавця; скасування (припинення) державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - орендаря.

Пунктом 7.7 договору № 89/К від 30.04.2014 року у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, якщо інше не встановлено законодавством. Зазначені дії оформляються додатковим договором оренди, який є невід`ємною частиною договору, а може укладатись новий договір.

Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право, за інших рівних умов, на його продовження на нових умовах, у разі належного виконання ним умов цього договору, крім випадків, коли об`єкт оренди необхідний для потреб орендодавця або з інших підстав, визначених законодавством (п.7.8 договору № 89/К від 30.04.2014 року).

Як вже було зазначено, за умовами пункту 4.1.16 договору орендар зобов`язаний після закінчення строку дії договору у разі не продовження його на новий термін, протягом трьох робочих днів передати орендодавцю за актом приймання-передання об`єкт оренди у належному стані.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення орендарем майна при припиненні або розірванні цього договору він сплачує орендодавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його орендодавцеві за актом приймання-передання. В разі відмови орендаря від складання акта приймання-передання об`єкта оренди, такий акт складається комісією, створеною орендодавцем.

Сторони звільняються від за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання стало наслідком дії непереборної сили, що виникла під час дії договору в результаті подій надзвичайного характеру )землетрус, повінь, пожежа, страйк, військові дії, тощо), що зобов`язання сторона не могла ні передбачити, ні запобігти цим діям (п.6.1 договору). Вказані в пункті 6.1 цього договору події повинні бути підтверджені торгово-промисловою палатою України (п. 6.2 договору).

Відповідачем, всупереч вимог чинного законодавства та умов договору не сплачено орендну плату в сумі 4564,47 грн, що стало підставою для нарахування позивачем за період з 01.06.2018 року по 02.03.2020 року пені в сумі 1252,18 грн, а також у зв`язку з неповерненням орендованого майна орендодавцеві після припинення дії договору, позивачем нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 02.03.2020 року по 30.06.2020 року в сумі 1728,72 грн та висунуто вимогу про звільнення нежитлового приміщення, що знаходяться у м.Чернівці по вул. Шептицького, 23, 3-й поверх, загальною площею 9,20 кв.м., шляхом передання приміщення департаменту розвитку міської ради по акту приймання-передання.

Між сторонами у справі виникло зобов`язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Тотожні норми права закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

При укладенні договору оренди нерухомого майна №89/К від 30.04.2014 року орендодавець діяв на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Положення про департамент економіки, Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Чернівці, та інших нормативних актів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до пункту 4.1.2 договору орендар зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору в частині своєчасного не виконання зобов`язання по сплаті обумовлених наведеним договором платежів.

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано доказів сплати орендної плати за період з 01.06.2018 року по 01.03.2020 року по договору оренди нерухомого майна №89/К від 30.04.2014 року.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення даної суми заборгованості по орендній платі за приміщення в сумі 4564,47 грн за договором оренди №89/К від 30.04.2014 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, пунктом 5.4 договору оренди передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 4116,55 грн. за період з 01.11.2018 року по 30.05.2019 року, суд вважає його арифметично неправильним, оскільки позивачем здійснювалось нарахування пені не на окремі прострочені платежі, а на суму заборгованості за наростаючим підсумком, а відтак розмір пені становить 565,41 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 686,77 грн (1252,18 грн - 565,41 грн) задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 статті 142 Конституції України встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно із частинами 4, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У відповідності до частин 1, 3 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Судом встановлено, що дію договору сторони не продовжували, а відтак договір оренди припинив свою дію з 02.03.2020 року. Отже, після припинення договору, орендар повинен був повернути майно орендодавцю, проте відповідач об`єкт оренди не повернув.

Як вже було зазначено вище, відповідно до пункту 5.6 договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення орендарем майна при припиненні або розірванні цього договору він сплачує орендодавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його орендодавцеві за актом приймання-передання.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Зі змісту статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах: від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17, від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, а також Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Судом встановлено, що - позивач вживав необхідні заходи, зі свого боку, а саме: повідомив орендаря проте, що у зв`язку неналежним виконанням умов договору, договір оренди не буде продовжено на новий термін, що підтверджено листом-попередженням від 12.02.2019 року, який був направлений відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Проте, відповідач добровільно не виконав свій обов`язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення наймачем орендованого майна шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна після закінчення дії договору.

Доказів добровільного виконання вказаного обов`язку відповідач суду не надав, доказів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря після закінчення строку дії договору, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі майна матеріали справи також не містять, і відповідачем такі докази не подавалися. Також відповідачем не надано доказів, що невиконання умов договору стало наслідком непереборної сили.

Зважаючи на встановлення судом обставин припинення дії договору оренди з 02.03.2020 року та неповернення в добровільному порядку відповідачем об`єкта оренди, а саме нежиле приміщення приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул. Шептицького Андрея Митрополита, буд.23, 3-й поверх, загальною площею 9,20 кв.м. на підставі договору оренди нерухомого майна №89/К від 30.04.2014 року, суд погоджується про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 02.03.2020 року до 30.06.2020 року.

Проте, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що він проведений невірно, так як позивачем при його нарахуванні взято орендну плату помісячно з березня по червень 2020 року, тоді як слід було взяти орендну плату, яка була на дату закінчення дії договору оренди, а відтак позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково на суму 1724 грн (215,50 грн орендна плата за лютий місяць х 2 х 4 місяці).

В частині стягнення неустойки в сумі 04,72 грн позивачу слід відмовити.

Пунктом 4.1.16 договору сторони узгодили обов`язки орендаря, які полягають у тому, після закінчення строку дії договору у разі не продовження його на новий термін, чи у випадку його дострокового розірвання, протягом трьох робочих днів передати орендодавцю за актом приймання-передання об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі майна в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки, в разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

У зв`язку з закінченням договору оренди та з урахуванням вище викладеного, нежиле приміщення приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул. Шептицького Андрея Митрополита, буд.23, 3-й поверх, загальною площею 9,20 кв.м. на підставі договору оренди нерухомого майна №89/К від 30.04.2014 року підлягає звільненню та поверненню орендодавцю.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку, що позовна заява Департаменту розвитку Чернівецької міської ради є обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростовано, а відтак такою, що підлягає задоволенню частково.

Згідно вимог статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236 - 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Департаменту розвитку Чернівецької міської ради (58000, м.Чернівці, вул. О.Кобилянської, 3, код 42843402) до професійної спілки автомобільних самозайнятих перевізників м.Чернівці (58002, м.Чернівці, вул. Вірменська, буд.5 кв. 10, код 36325706) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 89/К від 30.04.2014 року в сумі 7545,37 грн та звільнення нежитлового приміщення - задовольнити частково.

2.Стягнути з професійної спілки автомобільних самозайнятих перевізників м.Чернівці (58002, м.Чернівці, вул. Вірменська, буд.5 кв. 10, код 36325706) на користь Департаменту розвитку Чернівецької міської ради (58000, м.Чернівці, вул. О.Кобилянської, 3, код 42843402) заборгованість по сплаті орендної плати за приміщення в сумі 4564,47 грн, пеню в сумі 565,41 грн, неустойку в сумі 1724 грн та судовий збір в сумі 4003,05 грн.

3.Зобов`язати професійну спілку автомобільних самозайнятих перевізників м.Чернівці ( 58002, м.Чернівці, вул. Вірменська, буд.5 кв. 10 ) звільнити приміщення яке знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул. Шептицького Андрея Митрополита, буд.23, 3-й поверх, загальною площею 9,20 кв.м. шляхом передання нежитлового приміщення департаменту розвитку міської ради по акту приймання-передання.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено 03.11.2020 року

Суддя Гушилик С.М.