Ухвала

від 03.11.2020 по справі 910/14476/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/14476/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації" Бондарук Юлії Олександрівни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяни Миколаївни, Державного реєстратора Комунального підприємства "Світоч" м. Києва Дмитрунця Любомира Васильовича

про визнання недійсним договору та скасування рішень державних реєстраторів,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" (далі - ТОВ "АК Консалтинг", Відповідач-1) звернулося безпосередньо до Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у цій справі.

19.10.2020 від Відповідача-1 надійшла друга касаційна скарга аналогічна за змістом, підписана представником ТОВ "АК Консалтинг", адвокатом Кириченко Р. Ю.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

За положенням частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі ТОВ "АК Консалтинг" зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на обґрунтування чого посилається на статті 3, 15, 16, 203, 215, 546, 553, 554, 556, 572, 575, 583, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України та статті 1, 3, 24 Закону України "Про іпотеку".

Також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.05.2018 у справі №910/15567/17, від 21.11.2018 у справі №161/5127/17-ц, від 12.12.2018 у справі №758/3453/16-ц.

Втім, скаржник не наводить обґрунтування того, у чому саме полягає неправильне застосування конкретних норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржуваного судового рішення з відповідним обґрунтуванням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі №910/14476/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 18.11.2020.

Суддя К. М. Пільков