Рішення від 03.11.2020 по справі 120/4516/20-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 листопада 2020 р. Справа № 120/4516/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)

про: визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача Про відмову у наданні дозволу на розробку документації від 05.03.2020 року № 2-6074/15-20-СГ та зобов`язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03; кадастровий номер земельної ділянки: 0524887400:09:002:0037).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що звернувся з клопотанням до відповідача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок площею 2 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0524887400:09:002:0037. Відповідач, за наслідками розгляду клопотання позивача, наказом від 05.03.2020 року відмовив останньому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, з мотивів того, що запитувана земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи, оскільки наказом від 28.02.2020 року № 2-4971/15-20-СГ Про поновлення договору оренди землі поновлено договір оренди землі щодо користування земельною ділянкою площею 86 га кадастровий номер 0524887400:09:002:0037 державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області. Наказ від 28.02.2020 року № 2-4971/15-20-СГ Про поновлення договору оренди землі позивач вважає протиправним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує принципи правової визначеності та законні сподівання позивача, адже у зв`язку з відмовою та втратою орендарем права на поновлення договору оренди на новий строк, єдиним можливим шляхом оформлення продовження користування земельною ділянкою є отримання нового права на оренду відповідної земельної ділянки за результатами проведення земельних торгів. Це в своїй сукупності, на переконання позивача, вказує на порушення процедури передачі земельної ділянки в оренду та, відповідно, на протиправність відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 07.09.2020 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 28.02.2020 року № 2-4971/15-20-СГ Про поновлення договору оренди землі .

Ухвалою від 07.09.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано у відповідача належним чином завірену заяву та документи, що подавалися позивачем з метою отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок площею 2 га.

25.09.2020 року за вх. № 28703/20 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому він просив відмовити у його задоволенні. По суті спірних правовідносин, відповідач пояснив, що позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0524887400:09:002:0037 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області за межами населеного пункту. Відповідачем було повідомлено позивача, що бажана земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи. Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Вказує, що наказом від 28.02.2020 року № 2-4971/15-20-СГ на земельну ділянку було поновлено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0524887400:09:002:0037 на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області за межами населеного пункту. З огляду на зазначене, позивачеві й було відмовлено у наданні дозволу. Не погоджується відповідач й з вимогою позивача стосовно зобов`язання його надати дозвіл на розроблення земельної документації, адже на переконання відповідача це є дискреційними повноваженнями. До відзиву відповідачем додані витребувані ухвалою від 07.09.2020 року документи.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

11.01.2020 року позивач звернувся до відповідача із клопотання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства державної форми власності орієнтовною площею 2,0 га (кадастровий номер ділянки 0524887400:09:002:0037), яка розташована на території Уланівської сільської ради, розташованої за межами с. Воронівці Хмільницького району Вінницької області. Додатково позивач повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства він не скористався. До клопотання позивач додав копію паспорта, ідентифікаційного номера, копію посвідчення учасника бойових дій та викопіювання із чергового кадастрового плану Уланіської сільської ради Хмільницького району Вінницької області з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Відповідач, за результатами розгляду клопотання, наказом № 2-6074/15-20-СГ від 05.03.2020 року відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Причиною відмови зазначено те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Не погоджуючись із прийнятим наказом позивач звернулася до суду із цим позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Системний аналіз наведених норм доводить, що громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб`єкт владних повноважень розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік не передбачає виключень, розширеного тлумачення та є загальним для всіх. Відмова з інших, не передбачених у вказаному вище переліку, причин є незаконною.

Одночасно, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

У свою чергу, зміст ст. 118, 122 ЗК України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача від 28.02.2020 року поновлено договір оренди землі, укладений 08.02.2005 року між Хмільницькою райдержадміністрацією та гр. ОСОБА_2 та зареєстрованого від 17.02.2005 року за № 040502500525, зі змінами внесеними додатковою укладеною від 09.07.2012 року, за земельну ділянку площею 86,0 га із кадастровим номером 0524887400:09:002:0037 державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У таких випадках згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Водночас позивач 11.01.2020 року звернувся до відповідача з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до якого додав графічний матеріал земельної ділянки із позначенням бажаного місця розташування. Відповідач наказом від 05.03.2020 року відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з тим, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи.

У цьому контексті суд вказує, що згідно ст. 125 ЗК України право постійного користування земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, право оренди виникає з моменту державної реєстрації такого речового права. При чому, датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Разом з тим, згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку датою державної реєстрації права в державному реєстрі прав є 27.08.2020 року.

Таким чином, на момент розгляду відповідачем клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за гр. ОСОБА_2 речове право оренди на земельну ділянку зареєстроване не було. Відповідно земельна ділянка не перебувала у його користуванні. Крім цього, позивач звернувся до відповідача із клопотанням 11.01.2020 року і відповідач повинен був розглянути його у місячний строк, тобто до 11.02.2020 року, а наказ про поновлення договору оренди землі прийнято 28.02.2020 року.

Від так, відповідачем без достатніх правових підстав відмовлено у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, тобто оскаржуваний наказ є протиправним, відповідно позовні вимоги в частині визнання протиправним наказу відповідача Про відмову у наданні дозволу на розробку документації від 05.03.2020 року № 2-6074/15-20-СГ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування наказу відповідача Про відмову у наданні дозволу на розробку документації від 05.03.2020 року № 2-6074/15-20-СГ, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої, адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.

З огляду на те, що суд задовольнив позовну вимогу про визнання протиправним наказу відповідача Про відмову у наданні дозволу на розробку документації від 05.03.2020 року № 2-6074/15-20-СГ, відповідно позовна вимога про скасування вказаного наказу також підлягає задоволенню, як похідна.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03; кадастровий номер земельної ділянки: 0524887400:09:002:0037), суд зазначає наступне.

Наслідком скасування судом у цій справі наказу відповідача Про відмову у наданні дозволу на розробку документації від 05.03.2020 року № 2-6074/15-20-СГ є те, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишається нерозглянутим.

Кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржений позивачем наказ не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність наказу, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами ст. 118 ЗК України, умов для прийняття рішення про надання позивачу бажаного для нього дозволу.

Від так, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 11.01.2020 року та прийняти мотивоване рішення у формі наказу із оцінкою усіх істотних обставин, які у відповідності із ст. 118 ЗК України, мають значення при вирішенні питання про надання чи відмові у наданні бажаного для позивача дозволу.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Про відмову у наданні дозволу на розробку документації від 05.03.2020 року № 2-6074/15-20-СГ.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.01.2020 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства державної форми власності орієнтовною площею 2,0 га (кадастровий номер ділянки 0524887400:09:002:0037), яка розташована на території Уланівської сільської ради, розташованої за межами с. Воронівці Хмільницького району Вінницької області та прийняти мотивоване рішення у формі наказу із оцінкою усіх істотних обставин, які у відповідності із ст. 118 ЗК України, мають значення при вирішенні питання про надання чи відмові у наданні бажаного для позивача дозволу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.11.2020 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна