Рішення

від 29.10.2020 по справі 200/1873/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 р. Справа№200/1873/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Дяченка А.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Комунального некомерційного підприємства «Інфекційна лікарня м.Костянтинівка» , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент охорони здоров`я Донецької обласної Державної адміністрації про застосування заходів реагування, -

за участі представників сторін:

представник позивача - не з`явився

представник відповідача - не з`явився

представник третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства «Інфекційна лікарня м.Костянтинівка» , в якому просить суд застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) Комунального некомерційного підприємства «Інфекційна лікарня м. Костянтинівна» , розташованого за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівна, вул. Європейська, 17 в до повного усунення порушень, шляхом заборони експлуатації вищезазначеного об`єкту.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що під час перевірки відповідача встановлені порушення, які створюють безпосередню загрозу виникнення пожежі, несуть загрозу життю та здоров`ю людей, перешкоджають вільній евакуації людей у разі настання надзвичайної ситуації (пожежі, аварії та ін.), ускладнюють гасіння пожежі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Комунального некомерційного підприємства «Інфекційна лікарня м.Костянтинівка» про застосування заходів реагування за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 березня 2020 року.

У підготовчому засіданні 11 березня 2020 року судом відкладено розгляд справи до 31 березня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року відкладено підготовче судове засідання по справі № 200/1873/20-а до 28 квітня 2020 року о 09:15 годині, продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент охорони здоров`я Донецької обласної Державної адміністрації.

У підготовчому засіданні 28 квітня 2020 року відкладено розгляд справи до 25 травня 2020 року о 14:00 годині.

У підготовчому засіданні 25 травня 2020 року відкладено розгляд справи до 22 червня 2020 року о 14:00 годині.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року відкладено підготовче судове засідання по справі № 200/1873/20-а за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Комунального некомерційного підприємства «Інфекційна лікарня м.Костянтинівка» , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент охорони здоров`я Донецької обласної Державної адміністрації про застосування заходів реагування до 13 липня 2020 року о 13:00 годині.

У підготовчому засіданні 13 липня 2020 року оголошено перерву до 15 вересня 2020 року о 14:00 годині.

13 липня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що Комунальне некомерційне підприємство Інфекційна лікарня м.Костянтинівка обрано закладом першої лінії в боротьбі з коронавірусом в Донецькій області. Окрім того, вже виготовлено проектно-кошторисну документацію та проведено комплексну експертизу за робочим проектом Капітального ремонту дитячого інфекційного боксованого відділення та Капітальний ремонт головного корпусу інфекційної лікарні м. Костянтинівки . Обидва проекти погоджені Державною службою України з надзвичайних ситуацій, в ці проекти включено усі заходи протипожежної безпеки. Також, зазначає, що частина порушень вже усунуто лікарнею.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13 жовтня 2020 року о 14:30 год.

12 жовтня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником позивача було надано клопотання про надання часу для примирення сторін.

Разом з тим, 13 жовтня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником позивача подана заява, в якій останній просив суд не розглядати клопотання про надання часу для примирення та провести судове засідання, призначене на 13.10.2020 року у порядку письмового провадження.

Також, 13 жовтня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником відповідача надана була заява про відкладення справи та продовження процесуального строку.

У судовому засіданні 13 жовтня 2020 року відкладено розгляд справи до 29 жовтня 2020 року о 12:30 год.

У судове засідання, призначене на 29 жовтня 2020 року повноважні представники сторін не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

29 жовтня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником позивача надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 29 жовтня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником відповідача надано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження процесуального строку.

Третя особа не скористалась своїм правом для надання пояснень по справі.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління ДСНС України у Донецькій області 16 Державного пожежно-рятувального загону від 13 грудня 2019 року №173 "Про проведення позапланових перевірок" (а.с.50-55), посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) за №59 від 16.12.2019 року (а.с.56-57), старшим інспектором відділення запобігання надзвичайним ситуаціям 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області, проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки Комунального некомерційного підприємства «Інфекційна лікарня м.Костянтинівка» за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська,17.

За результатом проведеної перевірки складено Акт від 17.12.2019 року № 57, яким встановлені порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417 (в акті - ППБУ), а саме:

Адміністративно-лікувальна будівля.

- відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) не встановлений протипожежний режим (Розділ II, п.3 ППБУ ),

- інструкції про заходи пожежної безпеки потребують коригуванню (Розділ II, П.4 ППБУ ),

- керівником об`єкта не визначено спеціальне місця для куріння, яке необхідно бути позначено відповідним знаком або написом, де повинна бути встановлена урна або попільниця з негорючих матеріалів (Розділ III, глава І, п.1.19 ППБУ ),

- керівником об`єкта, не забезпечено утримання засобів протипожежного захисту у працездатному стані, не забезпечено їх технічне обслуговування (Розділ III, глава 2, п.2.2 ППБУ ),

- допускається улаштовування в підвальному поверсі склади горючих матеріалів (Розділ III, глава 2, П.2.11 ППБУ ),

- на дверях електрощитових не вказано місце зберігання ключів (Розділ III, глава 2, п.2.12),

- допускається захаращення шляхів евакуації меблями, обладнанням та різними матеріалами (Розділ III, глава 2, п.2.37 ППБУ ),

- допускається підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, а також експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами) (Розділ IV, глава 1, п.1.18 ППБУ ),

- не встановлені спеціальні пожежні щити (стенди) (Розділ V, глава 3 п. 3.11 ППБУ ),

- лампи освітлення не мають захисного скла у підвальному приміщенні (Розділ IV, глава 1,п. 1.18 ППБУ ),

- будівлю та приміщення не обладнано системою протипожежного захисту згідно ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (Розділ V, глава 1, п.1.2 ППБУ ),

- сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням (Розділ III глава 2, п.2.31 ППБУ ),

- приміщення не доукомплектовані первинними засобами пожежогасіння згідно з Типовими нормами належності вогнегасників (Розділ V, глава 3 п. 3.6 ППБУ ),

- для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння не встановлені вказівні знаки (Розділ V, глава 3 п. 3.10 ППБУ ),

- відповідальним за пожежну безпеку не визначена необхідна кількість первинних засобів пожежогасіння на об`єкті окремо для кожного поверху та приміщення (Розділ V, глава 3 п. 3.8 ППБУ ),

- територія об`єкта, а також приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки (

Розділ II, п.8 ППБУ ),

- плани евакуації не виконані на основі фотолюмінісцентних матеріалів згідно ДСТУ 7313:2013 п.10 (Розділ II, п.5 ППБУ ),

- не здійснюється технічне обслуговування вогнегасників (Розділ V, глава 3 п. 3.17 ППБУ ),

- вогнегасники, які експлуатуються не мають блікові (інвентарні) номери за прийнятою на об`єкті системою нумерації (Розділ V, глава 3 п. 3.18 ППБУ ),

- з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (Розділ IV, глава 1, п. 1.6 ППБУ ),

- не забезпечено освітлення зовнішніх пожежних драбин, протипожежного обладнання, входів до будинків та споруд (Розділ III, глава 1, п.1.10 ППБУ ),

- пожежний гідрант на території лікарні не виконаний справним і не утримується таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями (Розділ V глава 2, п. 2.1., п.п 2 ППБУ ),

- приміщення лікарні не обладнані фотолюмінісцентною системою евакуації згідно ДСТУ 7313:2013 Додаток А, А2 (н) (Розділ II, п.8 ППБУ ),

- внутрішні пожежні кран-комплекти розміщені у вбудованих або навісних шафках не мають отворів для провітрювання та не пристосовані для опломбування та візуального огляду без їх розкривання (Розділ V глава 2, п. 2.2, п.п 6 ППБУ ),

- не здійснюється реєстрація результатів перевірки пожежних кран - комплектів у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування пожежних кран- комплектів не рідше одного разу на рік. Пожежні кран-комплекти не справні і не доступні для використання (Розділ V глава 2, п. 2.2., п.п 9 ППБУ ),

- біля місця розташування пожежного гідрану не встановлені покажчики (об`ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них: для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева) (Розділ V, глава 2, п.2.1 п.п.9 ППБУ ),

- допускається підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи (Розділ IV, глава 1,п.1.18 ППБУ ),

- на першому поверсі будівлі лікарні встановлені глухі ґрати на вікнах не зроблені такими щоб розкривалися, розсувалися або знімалися (Розділ III, глава 2, п.2.16 ППБУ ),

- на випадок відключення електроенергії обслуговуючий персонал поліклініки не має достатньо електричних ліхтарів (Розділ III, глава 2, п.2.34 ППБУ ),

- двері виходів до сходових кліток не обладнані пристроями для самозачинення та ущільненнями впритул (ДБНВ.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва п.7.2.11),

- не приведено у відповідність до встановлених вимог забезпечення працюючого персоналу засобами радіаційного та хімічного захисту (пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ ),

- не організовано проведення ідентифікації, не складено Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки (літера г, частини другої статті 69 КЦЗУ ),

- допускається закривання евакуаційного виходу на 3-му поверсі на замок (Розділ III, глава 2, п.2.37 ППБУ ),

- на дверцятах виходу на горище не вказане місце зберігання ключів (Розділ III, глава 2, п.2.12 ППБУ ),

- доросле та дитяче відділення не забезпечені ношами з розрахунку: одні ноші на 5 хворих та засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі з розрахунку на максимальну кількість хворих (стаціонар) та окремо для обслуговуючого персоналу (з нош на 40 хворих) (Розділ VI, глава 3, п.3.2 ППБУ ),

- відстань між ліжками у лікарняних палатах не відповідає нормативним, а саме відстань між ліжками становить менше 0,8 м. (Розділ VI, глава 3, п.3.4 ППБУ ),

-допускається розміщення в підвальному поверсі майстерні та склади (Розділ VI, глава 3, п.3.13 ППБУ ).

Дитяче інфекційне відділення.

- не приведено у відповідність до встановлених вимог забезпечення працюючого персоналу засобами радіаційного та хімічного захисту (пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ ),

- не здійснюється технічне обслуговування вогнегасників (Розділ V, глава 3 п. 3.17 ППБУ ),

- приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки (Розділ II, п.8 ППБУ ),

- дерев`яні елементи горищних покриттів не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують 1 групу вогнезахисної ефективності (Розділ III, глава 2, п.2.5 ППБУ ),

- для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння не встановлені вказівні знаки (Розділ V, глава 3 п. 3.10 ППБУ ),

- приміщення не доукомплектовані первинними засобами пожежогасіння (Розділ V, глава 3 п. 3.6 ППБУ ),

- зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням (Розділ III глава 2, п.2.31 ППБУ ),

- будівлю та приміщення не обладнано системою протипожежного захисту згідно ДБН 8.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (Розділ V, глава 1, п.1.2 ППБУ ),

- грати на вікнах 1-го поверху не відчиняються під час знаходження людей у цих приміщеннях (Розділ III, глава 2, П.2.І6 ППБУ ),

- на випадок відключення електроенергії обслуговуючий персонал не має необхідної кількості електричних ліхтарів (Розділ III, глава 2, п.2.34 ППБУ ),

- у коридорі відділення шляхи евакуації захаращені меблями та побутовою технікою (Розділ III, глава 2, п.2.37 ППБУ ),

- не приведено у відповідність до встановлених вимог забезпечення працюючого персоналу засобами радіаційного та хімічного захисту (КПЗУ віл 02 жовтня 2012р. №5403-VІ, п. 2 частина 1, стаття 20; ПТБ розділ V, глава 4).

Гаражні бокси.

- не здійснюється технічне обслуговування вогнегасників (Розділ V, глава 3 п. 3.17 ППБУ ),

- приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки (Розділ II, п.8 ППБУ ),

- для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння не встановлені вказівні знаки (Розділ V, глава 3 п. 3.10 ППБУ ),

- бокси не доукомплектовані первинними засобами пожежогасіння (Розділ V, глава 3 п. 3.6 ППБУ ),

- будівлю та приміщення не обладнано системою протипожежного захисту згідно ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (Розділ V, глава 1,п. 1.2 ППБУ ).

Харчоблок.

- допускається підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, а також експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами) (Розділ IV, глава 1,п.1.18 ППБУ ),

- будівлю та приміщення не обладнано системою протипожежного захисту згідно ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (Розділ V, глава 1, п.І.2 ППБУ ),

- зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням (Розділ III глава 2, п.2.3І ППБУ ),

- приміщення не доукомплектовані первинними засобами пожежогасіння згідно з Типовими нормами належності вогнегасників (Розділ V, глава 3 п. 3.6 ППБУ ),

- для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння не встановлені вказівні знаки (Розділ V, глава 3 п. 3.10 ППБУ ).

З метою недопущення спричинення шкоди життю та здоров`ю людей позивач просить застосувати відповідні заходи реагування, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Окремо судом досліджено надані представником відповідача на підтвердження здійснення заходів щодо усунення порушень, встановлених позивачем в Акті від 17.12.2019 року № 57, а саме: інструкції про заходи пожежної безпеки; акту здачі-приймання робіт №12 від 26.06.2019 року по технічному обслуговуванню та перезарядці вогнегасників; договір від 05.03.2020 року №28 на придбання ламп та світильників; договір від 18.03.2020 року №2 та накладну на придбання вогнегасників; експертний звіт від 02.10.2018 року серії АА №012046 щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва за робочим проектом Капітальний ремонт дитячого інфекційного боксованного відділення КЛПУ Міська інфекційна лікарня м.Костянтинівка , експертний звіт від 17.12.2018 року серії АА №017300 щодо розгляду проектної документації за робочим проектом Капітальний ремонт головного корпусу КЛПУ Міська інфекційна лікарня м.Костянтинівка , експертний звіт (коригування) від 14.06.2019 серії ДП №596076 року щодо розгляду проектної документації за робочим проектом Капітальний ремонт (термомодернізація) будівель КЛПУ Міська інфекційна лікарня м.Костянтинівка ; додаток до Постанови КМУ № 1204 від 27.12.2018 року (Перелік проектів, що фінансуються в 2019 році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та спів фінансування з місцевих бюджетів на реалізацію проектів в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України ; наказ Донецької ОДА № 179/81 від 19.03.2020 року про віднесення КЛПУ Міська інфекційна лікарня м.Костянтинівка до закладів охорони здоров`я І черги реагування; звіт про кількість пацієнтів з коронавірусною хворобою станом на 03.07.2020 року, наказ № 01-10/28 від 02.01.2019 року про проведення тимчасових тимчасових пожежонебезпечних робіт в лікарні; наказ № 01-10/33 від 02.01.2019 року про встановлення протипожежного режиму в лікарні; наказ № 1070 від 27.12.2019 року Про затвердження мережі комунального некомерційного підприємства Інфекційна лікарня м. Костянтинівка на 2020 рік; наказ № 01-10/32 від 02.01.2019 року про створення добровільної пожежної охорони в лікарні; наказ № 01-10/29 від 02.01.2020 року про недопущення куріння на об`єктах на території лікарні; лист Донецької ОДА від 02.07.2020 року № 01-29/2180/0/07/20 щодо планів фінансування проекту капітального ремонту.

Водночас, 15 вересня 2020 року позивачем надано Акт комісійного обстеження Комунального некомерційного підприємства Міська інфекційна лікарня м.Костянтинівка від 14.09.2020 року на предмет усунення порушень, вказаних в Акті від 17.12.2019 року №57.

За результатом обстеження встановлено, що підприємством не усунуті наступні порушення:

Адміністративно-лікувальна будівля.

- будівлю та приміщення не обладнано системою протипожежного захисту згідно ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту ,

- сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням,

- плани евакуації не виконані на основі фотолюмінісцентних матеріалів згідно ДСТУ 7313:2013 п.10,

- з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів,

- пожежний гідрант на території лікарні не виконаний справним і не утримується таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями (виконано закупівлю гідранту, орієнтовна дата монтажу 15.09.2020),

- приміщення лікарні не обладнані фотолюмінісцентною системою евакуації згідно ДСТУ 7313:2013 Додаток А, А2 (н),

- біля місця розташування пожежного гідранту не встановлені покажчики (об`ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них:

для пожежного гідранта -літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева),

- на першому поверсі будівлі лікарні встановлені глухі грати на вікнах не зроблені такими щоб розкривалися, розсувалися або знімалися,

- двері виходів до сходових кліток обладнані пристроями для само зачинення та ущільненнями впритул не в повному обсязі,

- не приведено у відповідність до встановлених вимог забезпечення працюючого персоналу засобами радіаційного та хімічного захисту,

- не організовано проведення ідентифікації, не складено Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки,

- доросле відділення не забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі з розрахунку на максимальну кількість хворих (стаціонар) та окремо для обслуговуючого персоналу.

Харчоблок

- будівлю та приміщення не обладнано системою протипожежного захисту згідно ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту ,

- проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням.

Окрім того, в акті зазначено, що Дитяче боксоване відділення та гаражні бокси КНП Інфекційна лікарня м. Костянтинівка з 02.09.2020 року знаходиться у стадії капітального ремонту згідно робочого проекту, у зв`язку з цим обстежити ці будівлі та приміщення немає можливості.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V), державний нагляд (контроль) є діяльністю уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 64 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 7403-VI встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (частина 2 статті 64 Кодексу цивільного захисту України).

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи (частина 3 статті 64 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі - Положення №1052), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

У пункті 3 вказаного Положення визначено, що основними завданнями ДСНС України є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Пунктом 6 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого указом Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013 Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій передбачено, що ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Пунктом 4 Положення Про Державну службу України з надзвичайних ситуацій затвердженого постановою КМУ від 16 січня 2015 року №1052 передбачено, що ДСНС виконує покладенні на неї завдання, у тому числі складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту (підпункт 48 п. 4 Положення).

Пунктом 7 вказаного положення передбачено, що ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно п.п. 27 п. 4 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 № 3 (у редакції Наказу ДСНС України від 21.09.2017 №507) Головне управління відповідно до покладених на нього завдань на відповідній території організовує і здійснює безпосередньо та через підпорядковані підрозділи державний нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання;

В силу пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожеже небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до частини 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Положеннями статті 70 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Пункт 2 розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014р. № 1417, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (далі - Правила пожежної безпеки): Ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Пункт 4 розділу І Правил пожежної безпеки: пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Пунктом 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки визначено: Будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту .

Пункт 1.6 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки визначає, що з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів. Місця з`єднання жил проводів і кабелів, а також з`єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Втрати опору ізоляції на стиках повинні бути не більше втрат опору ізоляції на цілих жилах цих проводів і кабелів.

Відповідно до пункту 2.31 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки, сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей.

Згідно пункту 8 розділу II Правил пожежної безпеки, територія об`єкта, а також будинки, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности .

Підпунктом 2, пункту 2.1 глави 2 розділу V Правил пожежної безпеки, визначено, що пожежні гідранти та пожежні резервуари повинні бути справними і утримуватися таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями.

Підпункт 9, пункту 2.1 глави 2 розділу V Правил пожежної безпеки визначає, що біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм повинні бути встановлені (відповідальні за встановлення - згідно з підпунктом 8 цього пункту) покажчики (об`ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них:

для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева);

для пожежної водойми - літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.

Відповідно до пункту 2.16 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки, у разі необхідності встановлення на вікнах приміщень, де перебувають люди, ґрат останні повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під час перебування в цих приміщеннях людей ґрати мають бути відчинені (зняті).

Установлювати глухі ґрати дозволяється у квартирах, банках, касах, складах, коморах, кімнатах для зберігання зброї і боєприпасів, а також на інших приміщеннях, розрахованих на одночасне перебування до 50 осіб (крім навчальних закладів), та в інших випадках, передбачених нормами і правилами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно пункту 1.19 глави 1 розділу III Правил пожежної безпеки, керівник об`єкта та/або підприємства своїм розпорядчим документом визначає спеціальні місця для куріння, які необхідно позначити відповідним знаком або написом, і місця, де встановлюють урну або попільницю з негорючих матеріал.

Пункт 3.2 глави 3 розділу VI Правил пожежної безпеки, лікарні та інші заклади охорони здоров`я з постійним перебуванням хворих, не здатних самостійно пересуватися, повинні забезпечуватися ношами з розрахунку: одні ноші на 5 хворих та засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі з розрахунку на максимальну кількість хворих (стаціонар) та окремо для обслуговуючого персоналу.

З наявних у справі доказів судом установлено, що відповідачем частково усунуті виявлені позивачем порушення вимог законодавства.

Разом з тим, за результатами аналізу ст. ст. 67, 68, 70 КЦЗ України, суд установив, що застосування заходів реагування судом здійснюється шляхом:

повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць;

повного або часткового зупинення експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів;

зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

При цьому, суд звертає увагу, що законодавець розмежовує об`єкти застосування таких заходів реагування, однак також потрібно відмітити, що ч. 12 ст. 67 КЦЗ України передбачає зупинення експлуатації об`єктів та зупинення роботи підприємств, ч. 2 ст. 68 КЦЗ України передбачає зупинення роботи підприємств, щодо об`єкту вказівка відсутня, ч. 2 ст. 70 КЦЗ України розмежовує зупинення роботи підприємств та зупинення експлуатації об`єктів.

ГУ ДСНС у Донецькій області просить суд застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) Комунального некомерційного підприємства «Інфекційна лікарня м. Костянтинівна» , розташованого за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівна, вул. Європейська, 17, до повного усунення порушень, шляхом заборони експлуатації вищезазначеного об`єкту.

Отже, суд вважає, що положення ст. ст. 67-70 КЦЗ України не передбачено, як спосіб реалізації заходів реагування, заборону експлуатації.

Суд вважає, що правові наслідки зупинення експлуатації та заборони експлуатації є різними. Заборона експлуатації є більш суворим заходом, що виключає можливість здійснення будь-яких дій у певному об`єкті, як-то з метою його збереження, охорони, технічної підтримки тощо.

Більше того, обсяг повноважень суду обмежений заходами передбаченими ч. 2 ст. 70 КЦС України, якими є повне або часткове зупинення роботи, експлуатації, зокрема, об`єкту/будівлі, виконання робіт, надання послуг.

Суд тлумачить вказану норму ґрунтуючись на граматичному (лексичному) способі тлумачення вважає, що зупинення (як віддієслівний іменник) виконує роль дієслова та стосується усіх перелічених іменників таких як: робота підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг.

Проте, суд не уповноважений законом застосовувати заходи реагування шляхом заборони експлуатації.

З викладеного суд робить висновок, що позивачем, суб`єктом владних повноважень, обрано неналежний спосіб реалізації владних повноважень.

Більше того, суд вважає, що формулювання позовних вимог у подібний спосіб створює ситуацію правової невизначеності, оскільки передбачає застосування одразу двох заходів реагування: зупинення роботи Комунального некомерційного підприємства «Інфекційна лікарня м. Костянтинівна» , як підприємства та зупинення експлуатації будівель Комунального некомерційного підприємства «Інфекційна лікарня м. Костянтинівна» .

У ситуації, що склалася потребує вирішення питання щодо повноважень суду на самостійне обрання способу захисту.

Стаття 245 КАС України визначає повноваження суду при вирішенні справи.

1. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

2. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

Отже, процесуальний закон не уповноважує суд на зміну способу реалізації владних повноважень позивача - суб`єкта владних повноважень.

Також суд бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 28.11.2018 року справа № 814/2742/17 про те, що повноваження адміністративного суду у разі задоволення позову визначені у ч. 2 ст.245 КАС України. Однак, наведений у ній перелік не є вичерпним. Повноваження адміністративного суду можуть бути передбачені також іншими законами. Одним із таких є Кодекс цивільного захисту України, який передбачає судовий порядок застосування заходів реагування (ст. 67, 68, 70).

Як відзначалося вище, КЦЗ України передбачає застосування заходів реагування виключно у вигляді зупинення роботи/експлуатації/надання послуг.

У продовження вказаного, Верховний Суд, аналізуючи проблематику спорів за позовами суб`єктів владних повноважень дійшов таких висновків (постанова від 07.09.2018 справа № 824/2473/15-а).

Спільною ознакою вимог, які можуть бути предметом позову суб`єкта владних повноважень, є правообмежувальний характер. Завдання адміністративного судочинства у таких справах досягається шляхом усунення загрози необґрунтованого втручання та порушення прав з боку суб`єкта владних повноважень.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно у межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.

Логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 КАС України (у чинній редакції ст. 46, прим.суду) дозволяє колегії суддів дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб`єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Звернення до суду є способом здійснення повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень, під час якого суд здійснює попередній судовий контроль, перевіряючи наявність законних підстав для втручання суб`єкта владних повноважень (позивача), а отже запобігаючи можливим порушенням прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб. Звернення суб`єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання, та не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 09 жовтня 2012 року у справі № 21-177а12, 22 вересня 2015 року у справі № П/811/3781/14 та постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 826/7962/16, 06 червня 2018 року у справі № П/811/289/16, 13 червня 2018 року у справі № 815/332/17 та 22 серпня 2018 року у справі № 818/1735/17.

Звідси, суд робить висновок, що звернення до суду із позовом про застосування певного заходу реагування є способом реалізації владних управлінських функцій ГУ ДСНС у Донецькій області, водночас відповідні повноваження є дискреційними, оскільки закон наділяє правом саме ГУ ДСНС за результатами державного нагляду (контролю) на обрання заходу, який би був співмірним щодо встановлених порушень та звернутися до суду із відповідним позовом.

Суд у даному випадку, з одного боку не може втручатись у дискреційні повноваження, а з іншого - процесуальний закон не передбачає обрання іншого способу захисту у справах за позовами суб`єктів владних повноважень.

Водночас суд має здійснити превентивний контроль (як вказано вище) та перевірити на відповідність закону й фактичним обставинам захід реагування, що є предметом позову.

Отже, суд установив, що захід реагування реалізація якого відбувається шляхом заборони експлуатації КЦЗ України не передбачено, як і не передбачено це Законом № 877.

У цьому контексті потрібно наголосити, що виключно законами встановлюються: повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг (ч. 4 ст. 4 Закону № 877).

Захід реагування у вигляді повного зупинення роботи/екплуатації є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Позивач, звертаючись із цим позовом з урахуванням принципу співмірності не обґрунтував чи можливе застосування інших заходів реагування окрім повного зупинення експлуатації/роботи Комунального некомерційного підприємства «Інфекційна лікарня м. Костянтинівна» шляхом заборони експлуатації, а якщо неможливо - то чому.

Окрім наведеного, суд бере до уваги наступне.

Статтею 4 Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачено, що основними принципами охорони здоров`я в Україні є, зокрема, визнання охорони здоров`я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України.

Частиною першою ст. 12 вказаних Основ законодавства визначено, що охорона здоров`я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров`я в Україні та забезпечує її реалізацію.

Статтею 30 вказаних Основ законодавства передбачено, що держава забезпечує планомірне науково обґрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань.

Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою в разі потреби допомоги по соціальному страхуванню. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.

У разі загрози виникнення або поширення епідемічних захворювань Кабінетом Міністрів України у порядку, встановленому законом можуть запроваджуватися особливі умови і режими праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях, спрямовані на запобігання поширенню та ліквідацію цих захворювань.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування зобов`язані активно сприяти здійсненню протиепідемічних заходів.

Перелік особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань та умови визнання особи інфекційно хворою або носієм збудника інфекційного захворювання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я і публікуються в офіційних джерелах.

Частиною першою ст. 22 Закону України від 6 квітня 2000 року № 1645-III Про захист населення від інфекційних хвороб передбачено, що особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та бактеріоносії, які створюють підвищену небезпеку зараження оточуючих, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичному нагляду та обстеженням. Особи, які хворіють на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, є носіями збудників цих хвороб або перебували в контакті з такими хворими чи бактеріоносіями, а також хворі на інші інфекційні хвороби у разі, якщо вони створюють реальну небезпеку зараження оточуючих, підлягають лікуванню, медичному нагляду та обстеженням у стаціонарах відповідних закладів охорони здоров`я чи наукових установ.

Відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою установлено карантин на усій території України з 12 березня до 03 квітня 2020 року.

Дія карантину на території України продовжується до теперішнього часу.

Україна є членом Всесвітньої організації охорони здоров`я - спеціалізованої установи ООН, яка 12.03.2020 оголосила про початок пандемії COVID-19 (http://www.euro.who.int/ru/health-topics/health-emergencies/coronavirus-covid-19 / news / news/2020/3/who-announces-covid-19-outbreak-a-pandemic).

У рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , введеному в дію Указом Президента України від 13.03.2020 № 87, констатовано, що епідемічна ситуація в Україні у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, набула надзвичайно загрозливого характеру.

Разом з тим, Верховним Суду у постанові від 21.10.2019 справа № 810/4274/17 зазначено: позовні вимоги заявлено щодо часткового зупинення діяльності медичного закладу районного рівня - центральної районної лікарні, що передбачає обмеження конституційного права громадян, передбаченого ст. 49 Конституції України та може вплинути на реалізацію обов`язків держави щодо створення умов для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. .

У свою чергу згідно зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Стаття 49 Конституції України. Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року справа № 1-11/2012 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Також суд вважає релевантним до даної справи висновок Конституційного Суду України, викладений у цьому ж рішення про те, що згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Поряд із цим, у даній справі відсутні підстави вважати, що обмеження прав особи на доступ до медичного обслуговування будуть у належний спосіб компенсовані державою, що в умовах епідемії коронавірусної інфекції COVID-19 є абсолютно неприпустимим.

Необхідність врахування обставин, які існують на час розгляду справи підтверджена постановою Верховного Суду від 19.05.2020 року справа № 420/5156/18: … під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. .

Також судом встановлено, що відповідачем частково усунуті виявлені позивачем порушення вимог законодавства, що, на думку суду, свідчить про добросовісність намірів відповідача щодо проведення роботи по усуненню порушень та вжиття відповідних заходів та доводить відсутність підстав для застосування крайнього заходу реагування у вигляді зупинення роботи відповідача, виходячи з вимог принципу співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи.

Виходячи з вимог принципу співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також з огляду на те, що призначенням відповідача є забезпечення медичного обслуговування громадян, що є суттєвим в умовах карантину, установленого на усій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , суд дійшов висновку, що з метою дотримання прав та інтересів всіх осіб, яких стосуються спірні правовідносини, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - шляхом зобов`язання відповідача вжити заходи щодо усунення не усунутих порушень, що встановлені актом від 14.09.2020 року.

Оскільки витрати позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертиз, відсутні, тому відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню на користь позивача - суб`єкта владних повноважень не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (ЄДРПОУ 38652962, адреса: 87547, м.Маріуполь, вул.Митрополитська, 175) до Комунального некомерційного підприємства «Інфекційна лікарня м.Костянтинівка» (ЄДРПОУ 03096940, адреса: 85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська, 17), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент охорони здоров`я Донецької обласної Державної адміністрації (84313, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 02012556) про застосування заходів реагування - задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Інфекційна лікарня м.Костянтинівка» (ЄДРПОУ 03096940, адреса: 85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська, 17) вжити заходи щодо усунення не усунутих порушень, що встановлені Актом від 14.09.2020 року.

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті 29 жовтня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 3 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова