Рішення

від 30.10.2020 по справі 320/4302/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 року 320/4302/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2019 №0020311413 та №0020301413.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару між ним та контрагентом мали реальний характер, товар поставлено, прийнято та оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договору, укладеного між позивачем та контрагентом у періоді, що перевірявся, а відтак, вважає твердження податкового органу про безпідставне завищення ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, необґрунтованими.

Крім того, позивач вказав на те, що при укладенні та виконанні договору з контрагентом він діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності, та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагента, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом у періоді, що перевірявся, вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагент позивача має ознаки фіктивності та задіяний у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

З урахуванням наведеного контролюючий орган вважає, що позивач протиправно сформував податковий кредит, в результаті чого безпідставно занизив свої зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 зупинено провадження в адміністративній справі №320/4302/19 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №320/2647/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 поновлено провадження в адміністративній справі на призначено підготовче засідання на 30.09.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2020.

Судове засідання, призначене на 05.10.2020, знято з розгляду у зв`язку з розглядом виборчої справи, та призначено наступне засідання на 12.10.2020.

У судове засідання, призначене на 12.10.2020, з`явився представник відповідача та подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, натомість подав до суду про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, суд вважає за необхідне здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" зареєстроване в якості юридичної особи 13.09.1999 (ідентифікаційний код 30531000), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10691200000006766, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №816875.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.12.2015, ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" знаходиться за адресою: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Києво-Мироцька, буд. 170-В.

Позивач з 17.09.1999 зареєстрований платником податку на додану вартість із індивідуальним податковим номером 305310026548.

Видами діяльності ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" за КВЕД 2010 є: 28.29 Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н. в. і. у. (основний); 28.25 Виробництво промислового холодильного та вентиляційного устатковання; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 42.21 Будівництво трубопроводів.

Позивач володіє ліцензію серії АГ №575702 на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури: систем опалювання, котелень, теплопунктів, приладів обліку енергоносіїв, теплотехнічного обладнання, енерготехнічного обладнання, газопостачання та газообладнання, теплотехнічного устаткування, що застосовується у технологічних системах та устаткування, що використовується у процесах видобутку та переробки сировини, у тому числі нафти і газу.

Також, позивач має дозвіл №909.12.32 Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві на виконання робіт з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту та технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, зокрема, технологічного устаткування та лінійних частин магістральних газопроводів, лінійних частин та їх елементів систем газопостачання природним і зрідженим газом суб`єктів господарювання та населених пунктів, а також газовикористовуючого обладнання понад 100 кВт на виконання робіт підвищеної безпеки.

Позивач також має виробничі та складські приміщення, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 .

За період, що перевірявся, штатна чисельність працюючих у позивача склала 126 осіб.

У період з 28.05.2019 по 03.06.2019 відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 24.05.2019 №1108, направлень від 28.05.2019 за №1378 та №1379 посадовими особами Головного управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" (код за ЄДРПОУ 30531000) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Саф-Альянс" (код за ЄДРПОУ 40849596) за грудень 2016 року.

Результати перевірки оформлені актом про результати документальної позапланової перевірки від 10.06.2019 №462/10-36-14-13/30531000 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу "г" пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 373324 грн., в тому числі по періодам, у грудні 2016 року на суму 373324 грн., та завищено залишок від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) на загальну суму 458129 грн., в тому числі по періодам, у грудні 2016 року на суму 458129 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов встановивши, що позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2016 року був віднесений податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ "Саф-Альянс", фінансово-господарським операціям з яким притаманні ознаки ризикових та/або нереальних.

У свою чергу висновки про ризиковість та/або нереальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Саф-Альянс" ґрунтуються на аналізі ланцюгів постачання, результати яких свідчать, що товар, кінцевим покупцем якого виявився позивач, на законних підставах жодним з учасників ланцюга постачання не придбавався.

До перевірки не надано договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, сертифікати відповідності товарів, обороно-сальдові відомості, картки бухгалтерських рахунків 631, 209 та інші документи, як то передбачено умовами договорів та є доказами їх виконання.

Під час перевірки встановлено, що відповідно до протоколів огляду від 04.09.2018 старшим оперуповноваженим четвертого відділу оперативного управління головного управління ДФС у м. Києві проведено огляд банківських рахунків коштів підприємства ТОВ "Саф-Альянс", відкритих в банківській установі ПАТ "Універсал Банк" та ПАТ "КБ "Приватбанк", та під час огляду руху коштів по банківських рахунках, які належать ТОВ "Саф-Альянс" встановлено одну кредитну операцію з ТОВ "Техпромсервіс ЛТД", а саме: 11.01.2017 ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" Оплата за металопрокат згідно рахунку №12 від 29.12.2016 на суму 5000720,10 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 833453,35 грн. Інших операцій не виявлено.

За результатами аналізу даних ЄРПН контролюючим органом встановлено, що ТОВ "Саф-Альянс" за період з 01.11.2016 (реєстрація платником ПДВ) по 31.12.2016 не придбавались товари (лист г/к, труба, швелер), документальну реалізацію яких у подальшому було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ "Техпромсервіс ЛТД", що свідчить про те, що ТОВ "Саф-Альянс" сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання за грудень 2016 року шляхом маніпулювання показниками податкової звітності.

Крім того, при дослідженні ланцюга постачання, згідно зареєстрованих податкових накладних протягом грудня 2016 року, контролюючим органом встановлено, що підприємством ТОВ "Саф-Альянс" оформлено реалізацію товарів, відмінних від придбаних, що ставить під сумнів реальність господарських операцій.

Крім того контролюючий орган спирається на інформацію, отриману ним з кримінального провадження №22017240000000017 (зареєстрованого в ЄРДР 17.05.2017), відповідно до якої ТОВ "Саф-Альянс" є учасником кримінального провадження та провадить діяльність несумісну з легальною підприємницькою діяльністю, шляхом надання незаконних переваг при сплаті податків підприємствам реального сектору економіки внаслідок документального оформлення господарських операцій з продажу товарів (робіт/послуг), які у дійсності не відбулись.

Контролюючий орган також узагальнено вказує про наявність у контрагента ознак, що свідчать про його фіктивність: відсутність найманих кваліфікованих працівників, відсутність основних фондів, відсутність витрат, пов`язаних із здійсненням звичайної господарської діяльності, ухилення контрагентом від подання податкової звітності.

Зазначає, що в результаті проведення судово-економічної експертизи, експертом документально не підтверджено здійснення фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Саф-Альянс".

Зазначені факти, на думку відповідача, свідчать про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій на адресу ТОВ "Техпромсервіс ЛТД", а лише проведення їх документального оформлення.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 09.07.2019 №0020311413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 559986,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 373324,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 186662,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 09.07.2019 №0020301413, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 458129,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями та висновками, які містяться в Акті перевірки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Саф-Альянс", податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

28 грудня 2016 року між ТОВ "Техпромсервіс ЛТД", як покупцем, та ТОВ "Саф-Альянс", як постачальником, укладений договір поставки за №2, у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити його оплату.

Як вбачається зі змісту видаткових накладних: від 28.12.2016 №10 на суму 328250,00 грн., в т.ч. ПДВ 54708,33 грн.; від 28.12.2016 №17 на суму 321750,01 грн., в т.ч. ПДВ 53625,00 грн.; від 28.12.2016 №16 на суму 338500,02 грн., в т.ч. ПДВ 56416,67 грн.; від 28.12.2016 №12 на суму 349860,01 грн., в т.ч. ПДВ 58310,00 грн.; від 28.12.2016 №19 на суму 344715,01 грн., в т.ч. ПДВ 57452,50 грн.; від 29.12.2016 №27 на суму 337855,01 грн., в т.ч. ПДВ 56309,17 грн.; від 29.12.2016 №24 на суму 344715,01 грн., в т.ч. ПДВ 57452,50 грн.; від 29.12.2016 №29 на суму 347559,00 грн., в т.ч. ПДВ 57926,50 грн.; від 29.12.2016 №22 на суму 323117,00 грн., в т.ч. ПДВ 53852,83 грн.; від 29.12.2016 №31 на суму 343281,00 грн.,в т.ч. ПДВ 57213,50 грн.; від 30.12.2016 №43 на суму 355005,01 грн., в т.ч. ПДВ 59167,50 грн.; від 30.12.2016 №37 на суму 311142,50 грн., в т.ч. ПДВ 51857,08 грн.; від 30.12.2016 №40 на суму 330995,00 грн., в т.ч. ПДВ 55165,83 грн.; від 30.12.2016 №33 на суму 324360,00 грн., в т.ч. ПДВ 54060,00 грн.; від 30.12.2016 №35 на суму 299615,51 грн., в т.ч. ПДВ 49935,92 грн.; на виконання вимог договору поставки від 28.12.2016 №2 ТОВ "Саф-Альянс" поставило позивачу товар на загальну суму 5000720,09 грн., у тому числі ПДВ 833453,33 грн.

За фактом поставки товарів, ТОВ "Саф-Альянс" складено на ім`я позивача та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, а саме: від 28.12.2016 №5 на суму 328250,00 грн., в т.ч. ПДВ 54708,33 грн.; від 28.12.2016 №2 на суму 321750,01 грн., в т.ч. ПДВ 53625,00 грн.; від 28.12.2016 №3 на суму 338500,02 грн., в т.ч. ПДВ 56416,67 грн.; від 28.12.2016 №4 на суму 349860,01 грн., в т.ч. ПДВ 58310,00 грн.; від 28.12.2016 №1 на суму 344715,01 грн., в т.ч. ПДВ 57452,50 грн.; від 29.12.2016 №8 на суму 337855,01 грн., в т.ч. ПДВ 56309,17 грн.; від 29.12.2016 №7 на суму 344715,01 грн., в т.ч. ПДВ 57452,50 грн.; від 29.12.2016 №9 на суму 347559,00 грн., в т.ч. ПДВ 57926,50 грн.; від 29.12.2016 №6 на суму 323117,00 грн., в т.ч. ПДВ 53852,83 грн.; від 29.12.2016 №10 на суму 343281,00 грн.,в т.ч. ПДВ 57213,50 грн.; від 30.12.2016 №14 на суму 355005,01 грн., в т.ч. ПДВ 59167,50 грн.; від 30.12.2016 №13 на суму 311142,50 грн., в т.ч. ПДВ 51857,08 грн.; від 30.12.2016 №15 на суму 330995,00 грн., в т.ч. ПДВ 55165,83 грн.; від 30.12.2016 №11 на суму 324360,00 грн., в т.ч. ПДВ 54060,00 грн.; від 30.12.2016 №12 на суму 299615,51 грн., в т.ч. ПДВ 49935,92 грн.; загалом на суму 5000720,09 грн., у тому числі ПДВ 833453,33 грн.

На підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ "Саф-Альянс" у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач сформував податковий кредит у розмірі 833453,33 грн.

На підтвердження факту перевезень придбаного товару, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні: від 28.12.2016 №5; від 28.12.2016 №10; від 28.12.2016 №9; від 28.12.2016 №8; від 28.12.2016 №11; від 29.12.2016 №17; від 29.12.2015 №15; від 29.12.2016 №18; від 29.12.2016 №13; від 29.12.2016 №20; від 30.12.2016 №27; від 30.12.2016 №24; від 30.12.2016 №25; від 30.12.2016 №21; від 30.12.2016 №23 на вантажоперевезення автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_2 та причепом з державним номерним знаком НОМЕР_3 , на замовлення ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" та від вантажовідправника ТОВ "Саф-Альянс", водій ОСОБА_1 . Пункт навантаження в них визначений, як Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 21.

ТОВ "Саф-Альянс" виставлено позивачу рахунок від 28.12.2016 №12 на оплату товару на загальну суму 5000720,09 грн., у тому числі ПДВ 833453,33 грн.

Згідно платіжного доручення №10 від 11.01.2017 позивачем здійснена оплата за договором 28.12.2016 №2 на суму 5000720,09 грн.

Таким чином, судом встановлено, що загалом на підставі складених податкових накладних за результатами господарських операцій у грудні 2016 року із ТОВ "Саф-Альянс" позивачем сформований податковий кредит у сумі 833453,33 грн.

Згідно протоколу огляду від 04.08.2018 наявного в матеріалах справи, старшим оперуповноваженим четвертого відділу оперативного управління головного управління ДФС у м. Києві проведено огляд банківського рахунку коштів підприємства ТОВ "Саф-Альянс", відкритому в банківській установі ПАТ "КБ "Приватбанк", та під час огляду руху коштів по банківському рахунку, який належить ТОВ "Саф-Альянс", встановлено одну кредитну операцію з ТОВ "Техпромсервіс ЛТД", а саме: 11.01.2017 ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" Оплата за металопрокат згідно рахунку №12 від 29.12.2016 на суму 5000720,10 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 833453,35 грн. Інших операцій не виявлено.

Згідно інформації, отриманої від голови правління ПрАТ "Київуніверсал" відповідно до листа від 09.11.2018 вих. №09/11, за адресою пункту навантаження товару від ТОВ "Саф-Альянс", зазначеної у товарно-транспортних накладних, приміщення в оренду ТОВ "Саф-Альянс" не надавались.

Відповідно до висновку аналітичного дослідження ГУ ДФС у Київській області від 23.04.2018 №19/10-36-16-00-12/30531000 "Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" та ТОВ "МАНУ" щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням зброї масового знищення та/або інших правопорушень за період з 01.01.2017 по 31.10.2017", ймовірно посадові особи, зокрема ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" із залученням, зокрема, ТОВ "Саф-Альянс", не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність з метою досягнення економічної вигоди від їх діяльності, а свою діяльність спрямували на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту та наданням послуг по обготівкуванню коштів, а отже просліджується наявність ознак фіктивної діяльності суб`єкта господарювання.

В матеріалах справи наявний висновок судово-економічної експертизи №1-02/2018-се, підписаний 09.10.2018, по кримінальному провадженню №22017240000000017, виконаної ОСОБА_2 , експертом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр", яка має вищу економічну освіту та кваліфікацію судового експерта (свідоцтво №1163, видане Міністерством юстиції України 26.09.2007), на підставі постанови від 01.10.2018 старшого слідчого ОВС ГСУ Національної поліції України майора поліції Чмир А.А.

На проведення експертизи винесене наступне питання: "Чи підтверджується документально висновки аналітичного дослідження ГУ ДФС у Київській області "Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" та ТОВ "МАНУ" щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням зброї масового знищення та/або інших правопорушень за період з 01.01.2017 по 31.10.2017" щодо завищення підприємствами ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" та ТОВ "МАНУ" податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.10.2017 по здійсненню фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами ТОВ "Саф-Альянс", ТОВ "Шефілтон-ЛТД", ТОВ "Розек-Люкс-Сервіс", ТОВ "Батіаль Груп", ТОВ "Терекс Інвест" на загальну суму 3561672,35 грн., у т.ч. по підприємству ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" у сумі 2625602,35 грн., по підприємству ТОВ "ТВП "МАНУ" у сумі 936070,00 грн.?".

У дослідницькій частині висновку експертом зазначено про те, що "ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" (ЄДРПОУ 30531000) в порушення п.200.1, п.200.2 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України за період січень-лютий 2017 року було не нараховано та не перераховано до Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі 2624237 грн.".

Таким чином, за результатами проведення судово-економічної експертизи, експерт констатує, що висновки аналітичного дослідження ГУ ДФС у Київській області "Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" та ТОВ "МАНУ" щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням зброї масового знищення та/або інших правопорушень за період з 01.01.2017 по 31.10.2017" щодо завищення підприємствами ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" та ТОВ "МАНУ" податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.10.2017 по здійсненню фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами ТОВ "Саф-Альянс", ТОВ "Шефілтон-ЛТД", ТОВ "Розек-Люкс-Сервіс", ТОВ "Батіаль Груп", ТОВ "Терекс Інвест" на загальну суму 3561672,35 грн., у т.ч. по підприємству ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" у сумі 2625602,35 грн., по підприємству ТОВ "ТВП "МАНУ" у сумі 936070,00 грн. підтверджуються експертом документально.

В матеріалах справи міститься копія протоколу допиту свідка, здійсненого в межах кримінального провадження №22017240000000017, а саме, тимчасово непрацюючої ОСОБА_3 .

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 17.05.2017 здійснено реєстрацію кримінального провадження №22017240000000017 про досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 209 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, під час якого встановлено, що в період 2016-2017 р.р. невстановлена група осіб створили та придбали ряд "фіктивних" та "транзитних" суб`єктів підприємницької діяльності, серед яких є, зокрема, ТОВ "Саф-Альянс", які складали та видавали підробленні первинні фінансово-господарські документи про безтоварні операції з продажу (придбання) товарів в адресу суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Також за клопотанням відповідача до матеріалів справи долучено інформацію з бази ДПС, відповідно до якої свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Саф-Альянс" від 01.11.2016 №200288977 анульовано 31.05.2018 по причині неподання декларацій протягом року.

Таким чином, відповідач вважає, що контрагент позивача має ознаки фіктивності та задіяний у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам. Оскільки господарські операції позивача з контрагентом вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань та не мають реального характеру, стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеними з урахуванням норм чинного законодавства, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Статтею 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість віднесений до загальнодержавних податків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від`ємне значення податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ "Саф-Альянс" сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

Контролюючий орган не ставить під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за вказаними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та відзив відповідача також не містять зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку.

Зокрема, відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагент супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Суд звертає увагу сторін на положення пункту 200 1.3 статті 2001 Податкового кодексу України за вимогами якого, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену із зазначеною в цьому пункті формулою.

Зі змісту формули вбачається, що визначальною умовою для виникнення права платника податків зареєструвати складену ним податкову накладну є недосягнення або рівність суми податку, зазначеної у податковій накладній, що реєструється, сумі податку за отриманими платником податковими накладними, разом з сумою податку сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України, разом з сумою поповнення поточного рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку.

Таким чином, відсутність розміру необхідної суми, розрахованої за формулою, в тому числі з урахуванням суми на поточному рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку, унеможливлює реєстрацію податкової накладної продавцем товару.

Отже, контролюючий орган ще на стадії реєстрації податкової накладної наділений повноваженнями здійснювати контроль за відповідністю суми податкового кредиту, що буде сформована покупцем на підставі податкової накладної, сумі, яка в системі електронного адміністрування податку належить продавцеві та є достатньою для забезпечення виконання ним своїх податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

В силу положень абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що всі податкові накладні, складені ТОВ "Саф-Альянс" за результатами господарських операцій з позивачем, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже є підставою для нарахування позивачем сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під час перевірки відповідачем не досліджувались докази, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані не уповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз, зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ "Саф-Альянс", у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваних (контрольованих) ними підприємств.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача та ОСОБА_3 про те, що будь-яких документів від імені ТОВ "Саф-Альянс" вона не підписувала, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 є керівником товариства по теперішній час (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result). Будь-яких доказів про припинення трудових відносин між ОСОБА_3 та ТОВ "Саф-Альянс", матеріали справи не містять. Крім того, під час перевірки позивача, контролюючим органом дане питання взагалі не досліджувалось.

А відтак, у суду не виникає сумнівів, що станом на дату виникнення оспорюваних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Саф-Альянс", директором останнього була ОСОБА_3 .

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ "Саф-Альянс" спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення і виконання описаного правочину і формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Водночас відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день розгляду цієї справи по суті, ТОВ "Саф-Альянс" (код ЄДРПОУ 40849596) зареєстроване як юридична особи, знаходиться за зареєстрованою адресою та не перебуває в процесі припинення (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).

Щодо зауважень контролюючого органу з приводу неналежного оформлення товарно-транспортних накладних для підтвердження маршруту перевезення, відсутності на місці навантаження товарів приміщень, що орендувались ТОВ "Саф-Альянс", суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та контролю за їх перевезенням автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт перевезення, а не реальність господарської операції в цілому.

Водночас, з метою встановлення або спростування факту реальності спірних господарських операцій позивача, судом досліджені товарно-транспортні накладні вантажного автомобіля КАМАЗ державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , та встановлено, що вони містять всі реквізити, передбачені відповідними нормативно-правовими актами.

Аналіз змісту товарно-транспортних накладних вантажного автомобіля, наявних в матеріалах справи, спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення перевезень позивачем придбаного ним товару, оскільки за один день могло відбуватись два і більше перевезення, в тому числі за межами Київської області.

Так, судом встановлено, що згідно даних товарно-транспортних накладних, позивачем 28.12.2016, 29.12.2016 та 30.12.2016 на свою адресу здійснено по п`ять перевезень в один день з м. Вишневе Київської області. Як вбачається із загальнодоступних даних мережі інтернет, відстань між м. Вишневе Київської області та м. Буча Київської області становить 28 кілометрів. Таким чином, вантажний автомобіль при здійсненні вказаних перевезень із середньою швидкістю 50 км/год має пройти відстань біля 600 кілометрів за 12 годин, що не спростовує факту здійснення перевезення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем факту перевезення придбаного товару за спірними господарськими операціями.

Щодо наявності кримінального провадження, порушеного відносно контрагента позивача, та вплив цих обставин на юридичне значення первинних документів, що слугували підставою для отримання спірних податкових вигод, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що стверджуючи в Акті перевірки про фіктивність ТОВ "Саф-Альянс" внаслідок вжиття органами досудового розслідування до вказаної юридичної особи заходів кримінально-процесуального характеру, контролюючий орган будь-яких доказів, здобутих у рамках таких кримінальних проваджень, крім протоколу від 19.09.2018 допиту свідка - ОСОБА_3 , згідно якого вона відмовилась надавати свідчення, не досліджував.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-який доказ підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України вина посадових осіб ТОВ "Саф-Альянс" у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, ухиленні від сплати податків має підтверджуватись відповідними доказами.

Сама по собі наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій з платником податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру.

Верховний Суд у низці своїх постанов сформував правовий висновок, відповідно до якого навіть факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи. (постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16 та від 16.05.2018 у справі № 2а-0870/12052/11, від 08.11.2018 у справі № 826/15028/17).

У судовому засіданні суд також неодноразово пропонував відповідачу надати (повідомити про відомі йому факти) вироки відносно посадових осіб ТОВ "Саф-Альянс" за фактами фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, копії письмових пояснень/протоколів допиту посадових осіб ТОВ "Саф-Альянс" у рамках кримінальних проваджень із яких вбачаються факти фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків тощо.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вину посадових осіб ТОВ "Саф-Альянс" у фіктивному підприємництві або ухиленні від сплати податків

В матеріалах справи також відсутні докази того, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, які посвідчують факт придбання товарів.

Водночас відповідно до інформації, що міститься в Єдиному держаному реєстрі підприємств та організацій України станом на дату розгляду цієї справи по суті, ТОВ "Саф-Альянс" зареєстроване як юридична особа, знаходиться за зареєстрованою адресою, щодо нього відсутня процедура припинення, а підписантами зазначені особи, що підписували документи по результатам господарських операцій із позивачем. Відтак, твердження про фіктивність зазначеного підприємства є припущенням та не можуть бути покладені в обґрунтування висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Щодо висновку судово-економічної експертизи №1-02/2018-се по кримінальному провадженню №22017240000000017, виконаної ОСОБА_2 , то суд констатує, що її виконано експертом ТОВ "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр", тобто атестованим судовим експертом, що не працює у державних спеціалізованих експертних установах.

Особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, а також порядок здійснення контролю за дотриманням цими експертами вимог нормативно-правових актів, що регулюють питання судово-експертної діяльності визначені Інструкцією про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3505/5.

Підпунктом третім пункту четвертого розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що судовому експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта, а також для з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Всупереч цієї вимоги, здійснюючи дослідження стосовно формування податкового кредиту ТОВ "Техпромсервіс ЛТД", судовим експертом здійснено надання правової кваліфікації діям суб`єктів господарювання та надано оцінку законності проведення позивачем процедур, пов`язаних із формуванням його податкових зобов`язань, регламентованих Податковим кодексом України. За таких обставин, суд не вправі враховувати висновок судово-економічної експертизи №1-02/2018-се по кримінальному провадженню №22017240000000017, як належний та допустимий доказ у справі.

Щодо обриву ланцюга постачання товарів, робіт і послуг, то суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява N803/02), "Булвес АД проти Болгарії" (2009 рік, заява N3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява N6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагенти чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Крім того, як вбачається зі змісту Акта перевірки, висновок про неможливість придбання товарів контрагентом позивача, зроблений контролюючим органом на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних. Водночас, отримання податкової накладної від продавця товару є правом суб`єкта господарювання, а не його обов`язком. Господарські операції контрагента позивача щодо придбання товарів за якими податкові накладні на їх ім`я не складались, контролюючим органом не досліджувались.

Відтак, відсутність інформації про отримання контрагентом позивача податкових накладних із переліком товарів, що у подальшому реалізовувались позивачу, само по собі не означає відсутності факту такого придбання товару, а отже не є достатнім та допустимим доказом безтоварності господарської операції.

Зміст вчиненого між позивачем та його контрагентом правочину та інформація із офіційних джерел свідчить про те, що контрагент позивача не є виробниками товарів і лише здійснює посередницьку діяльність, специфіка якої полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов`язань. Даний вид діяльності може здійснюватися без попереднього зберігання товару, а перевезення виконуватися транспортними засобами, що належать третім особам.

Стверджуючи про об`єктивну недостатність адміністративно-господарських засобів для поставки товарів, відповідач в акті перевірки не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, що засвідчені наданими до перевірки та матеріалів справи первинним бухгалтерським документами.

Зокрема, Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, були необхідні для поставки товарів на користь позивача, але були відсутні у ТОВ "Саф-Альянс" чи його контрагентів.

З цих же підстав суд критично ставиться до посилань відповідача на інформацію ПрАТ "Київуніверсал" про відсутність у ТОВ "Саф-Альянс" права оренди на майно за адресою, зазначеної у товарно-транспортних накладних, оскільки платне використання складських чи інших приміщень не є єдиною формою для забезпечення зберігання товарів за місцем відвантаження для передачі їх покупцеві.

Узагальнені посилання контролюючого органу на протиправний характер діяльності ТОВ "Саф-Альянс" без конкретизації фактів вчинення ним податкових правопорушень та його впливу на подальші правовідносини із позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Як зазначено в Акті перевірки, ТОВ "Саф-Альянс", як на момент здійснення господарських відносин з ТОВ "Техпромсервіс ЛТД", так і на час перевірки, було і залишається юридичною особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, має керівний склад, відомості про який внесені до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За переконанням суду, підприємство, яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення податкового зобов`язання на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за протиправні діяння своїх контрагентів.

Між тим, не можна брати до уваги посилання контролюючого органу, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки є лише припущенням без належної перевірки діяльності самих суб`єктів господарювання.

Крім того, суд зауважує, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи або її відсутність за місцезнаходженням, самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Згідно даних, що містяться у Єдиному реєстрі платників податку на додану вартість (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv), свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Саф-Альянс" анульовано 31.05.2018. Тобто, на момент виникнення оспорюваних господарських операцій, зазначений контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Судом встановлено факт наявності у позивача ліцензії на провадження господарської діяльності зі створенням об`єктів архітектури та дозволу на виконання робіт з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту та технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, а матеріали справи не містять спростовування тверджень позивача про використання ним спірного товару у господарській діяльності. На підтвердження факту використання товару у своїй господарській діяльності, позивачем надані оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 та картки аналітичного обліку 631.

За таких обставин, суд дійшов висновку про використання позивачем придбаних у ТОВ "Саф-Альянс" товарів у власній господарській діяльності задля досягнення економічного результату.

Що стосується тверджень відповідача про безтоварність господарських операцій внаслідок відсутності сертифікатів якості на товар, засвідчені заводом-виробником та, як наслідок, неможливість встановлення виробника вказаних товарів, суд зазначає, що така відсутність не доводить безумовно безтоварність операції, а може бути лише складовою у ряді наданих відповідачем належних та допустимих доказів. За переконанням суду, вимога однієї сторони надати та обов`язок іншої сторони передати сертифікати якості на товар, засвідчений заводом - виробником, є правом покупця, з однієї сторони та обов`язком продавця - з іншої. Водночас, відсутність вимоги покупця надати документи, породжує право продавця їх не передавати, оскільки, в даному випадку відсутній предмет спору між сторонами.

За твердженням позивача, сертифікати якості на товар, засвідчені заводом - виробником, ним не вимагались та не отримувались, що, за переконанням суду, не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій, оскільки наявність придбаної продукції на складах позивача не перевірялась, а твердження про її використання ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" у власній господарській діяльності під час перевірки та у подальшому контролюючим органом під сумнів не ставилось.

За таких обставин, суд констатує про встановлення фактичного руху активів за результатами здійснення оспорюваних господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Водночас докази які можуть свідчити про неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особами, які значяться продавцями товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не придбавалися або не могли бути придбані в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, в матеріалах справи відсутні.

Висновки відповідача про неналежне оформлення документів та його сумніви в їх достовірності ґрунтуються виключно на аналізі самих документів, який не супроводжувався будь-якими діями по перевірці обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідач задля доведення своєї позиції мав би здійснити таку перевірку та з`ясувати обставини, однак, як вбачається із матеріалів справи, такої перевірки він не провів, доказів суду не представив, обмежився інформацією з власних баз даних, достовірність інформації в яких не підтверджена жодними об`єктивними доказами.

Водночас, на підтвердження реальності виконання умов договорів, позивач надав копії первинних документів, зокрема договору поставки, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжного доручення, оборотньо-сальдові відомості, тощо.

Надаючи оцінку вказаному, суд застосовує вже напрацьовану Верховними Судом позицію з даного питання (постанова від 16.05.2018, справа №813/552/15, провадження №К/9901/25877/18), постанова від 06.02.2020, справа №806/1339/15, провадження №К/9901/27277/18).

Крім того, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 09.07.2019 №0020311413, від 09.07.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів, робіт і послуг.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.07.2019 №1331. Доказів понесення інших витрат суду не надано.

Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2020 року, становить 2102,00 грн.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру про скасування податкового повідомлення-рішення на загальну суму 1018115,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 15271,73 грн. (1018115,00 грн. х 1,5%).

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 15271,73 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Суд зазначає, що судовий збір у сумі 3938,27 грн. за подання даного адміністративного позову сплачений позивачем надмірно, проте за умови відсутності заяви позивача про повернення судового збору це питання вирішенню не підлягає та може бути вирішено за окремою заявою позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.07.2019 №0020311413 та №0020301413.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" (код ЄДРПОУ 30531000) сплачений судовий збір у розмірі 15271 (п`ятнадцять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 73 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.