Рішення

від 03.11.2020 по справі 380/7389/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №380/7389/20

03 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (місцезнаходження: 81152 Львівська область, Пустомитівський район, с.Миколаїв, код ЄДРПОУ 04369558), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо нерозгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 1, 9992 га для ведення особистого селянського господарства;

-зобов`язати Миколаївську сільську раду Пустомитівського району Львівської області розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 1,9992га для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка 22.05.2020 звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,9992га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради. 01.06.2020 відповідач листом №188 повідомив про неможливість надання земельної ділянки для ведення ОСГ на зазначеній позивачкою площі , так як надана площа перебуває у користуванні громадян села з 2000року для ведення ОСГ та на даний час розробляються проекти землеустрою. Таку відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивач вважає протиправною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства України, оскільки Земельним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позивачка зазначає, що виконала усі вимоги чинного земельного законодавства щодо отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства: подала відповідне клопотання, додала графічні матеріали, на яких зазначила бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта, копію документу про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою від 16.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Ухвалу від 16.09.2020 відповідач отримав 29.09.2020.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав.

Інших заяв до суду не надходило.

Суд встановив таке.

22.05.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1, 9992 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради.

До клопотання позивачка долучила наступні документи: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; копію документа, що посвідчує особу; копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів.

Миколаївська сільська рада листом від 01.06.2020 №188 повідомила позивача про неможливість надання земельної ділянки для ведення ОСГ на зазначеній позивачкою площі , так як надана площа перебуває у користуванні громадян села з 2000року для ведення ОСГ та на даний час розробляються проекти землеустрою.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту в ч.3 ст.116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації визначено ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.6, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 10 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 Земельного кодексу України.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що орган місцевого самоврядуваннязобов`язаний розглянути у визначений законодавством строк заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою або відмовити у такій . Затвердження технічної документації або мотивована відмова у її затвердженні, оформляється рішенням, що узгоджуються з приписами ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Розгляд заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою повинно відбуватись в порядку, визначеному Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , тобто на пленарному засіданні із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.

Як встановлено судом, у відповідності до ст.118 Земельного кодексу України позивачка 22.05.2020 подала до сільської ради клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1, 9992га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради, долучивши до нього всі необхідні додатки (графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорта та ідентифікаційного коду).

Згідно з листом відповідача від 01.06.2020 №188 позивачці відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по причині ті, що земельна ділянка для ведення ОСГ на зазначеній позивачкою площі надана громадянам села ще у 2000року для ведення ОСГ та на даний час розробляються проекти землеустрою.

Лист не містить відомостей про розгляд заяви ОСОБА_1 на сесії та прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду.

Документальних доказів прийняття одного із рішень, які передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні), відповідачем не надано і судом не здобуто.

Вказане свідчить про те, що відповідач, отримавши клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,9992га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради, всупереч вимогам ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та ч.2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні не розглянув її на сесії та відповідного рішення за результатами її розгляду не прийняв, тобто вчинив протиправну бездіяльність.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що неприйняття Миколаївською сільською радою будь-якого рішення за клопотанням позивачки від 22.05.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,9992га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради призвело до правової невизначеності, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує конституційні права позивача щодо розгляду її звернення органом місцевого самоврядування.

Саме така правова позиція в подібних правовідносинах сформована Верховним Судом в постанові від 17.04.2018 у справі № 826/8107/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, яка відповідно до п.5 ч.2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності його бездіяльності щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1, 9992га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Миколаївської сільської рад.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею приблизно 1, 9992га для ведення особистого селянського господарств, суд дійшов висновку, що поведінка органу місцевого самоврядування не відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст. 2 КАС України, вимогам Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до такого роду поведінки у спірних правовідносинах, тому її необхідно визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.

Позовна вимога щодо зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею приблизно 1,9992га для ведення особистого селянського господарства, є похідною від першої позовної вимоги, тому також підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши обставини справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не спростовано встановлені судом обставини та не доведено правомірності своїх дій, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (місцезнаходження: 81152, Львівська область, Пустомитівський район, с. Миколаїв, код ЄДРПОУ 04369558) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею приблизно 1, 9992га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Миколаївську сільську раду Пустомитівського району Львівської області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею приблизно 1,9992га для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути з Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (місцезнаходження: 81152, Львівська область, Пустомитівський район, с. Миколаїв, код ЄДРПОУ 04369558) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Лунь З.І.