Рішення

від 03.11.2020 по справі 380/6633/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6633/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства Львівська Мрія-Буд уповноважена особа Договору про спільну діяльність від 06.06.2016 року №1308 про стягнення заборгованості з рахунків у банках та готівкових коштів, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ: 43143039) до Приватного підприємства Львівська Мрія-Буд уповноважена особа Договору про спільну діяльність від 06.06.2016 року №1308 (81070, Львівська область, м. Пустомити, вул. Глянська,54, код ЄДРПОУ 39067005) про стягнення заборгованості з рахунків у банках та готівкових коштів.

Ухвалою судді від 20 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 27 травня 2020 року № 22894/10/52.09-13 заборгованість ПП Львівська Мрія - Буд становить 73 559, 43 грн., а саме з податку на додану вартість. Вказує, що зазначену заборгованість відповідача становлять несплачені у встановлений строк самостійно задекларовані суми, зазначені у поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість. Повідомляє, що на адресу відповідача надсилалась податкова вимога форми Ю № 237948-55 від 13 серпня 2019 року. Позивач зазначає, що на даний час суми податкових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу. Оскільки платником податків не вживаються заходи щодо погашення заборгованості, просить стягнути її у судовому порядку.

Відповідач у встановлений судом строк (з врахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) відзив на позовну заяву суду не надав та жодних клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

На адресу суду повернувся конверт з копією ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 20.08.2020, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання поштового відправлення".

Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, враховуючи частину 11 статті 126 КАС України, такі обставини вказують, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно довідки про банківські рахунки ПП Львівська Мрія - Буд (код ЄДРПОУ 39067005) у відповідача наявні відкриті рахунки в установах банків.

Як слідує з наявної у матеріалах справи довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області від 27 травня 2020 року № 22893/10/52.09-13 станом на 25 травня 2020 року за договір про спільну діяльність від 06.06.2016 № 1308 - уповноважена особа Приватного підприємства Львівська Мрія - Буд наявна заборгованість в сумі 73 559, 43 грн., в тому числі: з податку на додану вартість.

Суд встановив, що податковий борг відповідача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 73 559, 43 грн. виник на підставі:

- податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року від 16 жовтня 2019 року на суму 20 650,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року від 16 вересня 2019 року на суму 23 245,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року від 16 серпня 2019 року на суму 10 913,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року від 16 липня 2019 року на суму 9676, 00 грн.;

податкового повідомлення-рішення №0069665512 від 16.08.2019 на суму 5563,40 грн.;

податкового повідомлення-рішення №0053235512 від 21.06.2019 на суму 48 000,00 грн., залишок несплаченої суми становить 956, 00 грн.;

податкового повідомлення-рішення №0063615204 від 25.09.2019 на суму 967,60 грн.;

податкового повідомлення - рішення №0063685204 від 26.09.2019 на суму 13,60 грн.

Згідно даних інтегрованої картки платника податків - Договір про спільну діяльність від 06.06.2016 року № 1308 - уповноважена особа ПП Львівська Мрія - Буд (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)) залишок несплаченої заборгованості становить 73 559,43 грн.

Відомості про сплату податкового боргу Договору про спільну діяльність від 06.06.2016 року № 1308 - уповноважена особа ПП Львівська Мрія - Буд у матеріалах справи відсутні.

Вважаючи, що суми грошових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, контролюючий орган звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 41.1 цієї ж статті, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суми грошових зобов`язань відповідача, які самостійно задекларовані ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) є узгодженими, однак у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано. Судом таких обставин на час розгляду справи та прийняття рішення не встановлено.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено в абзаці 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу наведених положень слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими.

Таким чином, враховуючи, що доказів оскарження податкових повідомлень -рішень Головного управління ДФС у Львівській області № 0069665512 від 16 серпня 2019 року, № 0053235512 від 21 червня 2019 року, № 0063615204 від 25 вересня 2019 року в судовому порядку відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та станом на момент розгляду даної справи, заявлені позивачем до стягнення грошові зобов`язання відповідача вважаються узгодженими.

У той же час, зазначені грошові зобов`язання не сплачені у встановлений строк, що підтверджується обліковими даними, та, відповідно, набули статусу податкового боргу.

Відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

Судом встановлено, що позивач на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслав відповідачу податкову вимогу форми Ю від 13 серпня 2019 року № 237948-55 відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків відповідача станом на 12 серпня 2019 року становить 48033, 40 грн., у тому числі основний платіж: 9676,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи): 38324, 00 грн., пеня: 33,40 грн. Вказана податкова вимога вручена відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового перекладу № 8105301065553 .

Після направлення податкової вимоги відповідачу сума податкового боргу відповідача збільшилася, але оскільки податковий борг не був погашений в повному обсязі, то відповідно до пункту 59.9 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога повторно позивачем не надсилалася.

Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 Податкового кодексу.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу платника податків за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Отже, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, а відтак і дотримана встановлена Податковим кодексом України процедура, яка передує зверненню до суду із позовом про стягнення податкового боргу, а тому вимоги позивача про стягнення податкового боргу за рахунок грошових коштів на банківських рахунках платника податків, відповідають приписам чинного законодавства.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення контролюючим органом податкової вимоги, зважаючи на відсутність доказів добровільної сплати визначеної суми податкового боргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення до бюджету з відповідача коштів в розмірі 73 559, 43 гривень., які знаходяться на рахунках в банках, обслуговуючих такого платника податків, з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та за рахунок готівкових коштів.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Натомість, відповідач по справі не надав жодного доказу на спростування позовних вимог.

Отже, з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги належить задоволити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) до Приватного підприємства Львівська Мрія-Буд уповноважена особа Договору про спільну діяльність від 06.06.2016 року (81070, Львівська область, м. Пустомити, вул. Глянська,54, код ЄДРПОУ 39067005) про стягнення заборгованості, - задоволити повністю.

Стягнути до бюджету з Приватного підприємства Львівська Мрія-Буд уповноважена особа Договору про спільну діяльність від 06.06.2016 року №1308(100003786) (адреса: 81070, Львівська область, м. Пустомити, вул. Глянська,54, код ЄДРПОУ 39067005) грошові кошти в розмірі 73 559,43 грн., які знаходяться на рахунках в банках, обслуговуючих такого платника податків, з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та за рахунок готівкових коштів.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.11.2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна