Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Харків
20.10.2020 р. справа №520/11067/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., за участі: секретаря судового засідання - Стрєлка О.В., представника позивача - Шевцова О.М., представника відповідача - Потапенко І.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О Морозова" до Головного управління ДПС у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень , -
встановити:
Позивач, Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О Морозова" (далі за текстом - заявник, платник, ТОВ, Товариство, ДП ХКБМ ), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.08.2018р. №00003451402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 9.597.873,00грн. (основний платіж - 7.334.638,00грн.; штраф - 2.263.235,00грн.); 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.08.2018р. №00003461402 про зменшення суми від`ємного значення податку на прибуток в загальному розмірі 955.922,00грн.; 3) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.08.2018р. №00003471402 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 3.161.100,00 грн.; 4) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.08.2018р. №00003481402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднаннями) в загальному розмірі 9.167.224,00 грн.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що викладених в акті податкової перевірки протиправних діянь не вчиняв. Наполягав на помилковості та хибності тверджень контролюючого органу про заниження грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ. Стверджував, що у зносинах із контрагентами-постачальниками правильно обчислював податок на додану вартість за діючими правочинами та у межах реальних господарських операцій.
Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом - контролюючий орган, владний суб`єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління; залучений до участі у справі у якості фактичного та юридичного правонаступника ГУ ДФС у Харківській області), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що проведена перевірка показала, що господарська діяльність платника була спрямована на штучне формування валових витрат та мінімізацію податкових зобов`язань з податку на додану вартість по операціях, які не мають реального характеру, за рахунок первинних документів виданих контрагентами: ТОВ ЛИСТЕХПОСТАВКА , ТОВ ФІРМА ВЕКТОР-ХХІ , ТОВ ЕЛЕКТРОН-ЕКСПЕРТ . Наголошував, що до перевірки платником не надано жодного документу з приводу транспортування ТМЦ, у той час як аналізом відомостей Єдиного реєстру податкових накладних показав відсутність придбання контрагентами - постачальниками заявника тих товарно-матеріальних цінностей, котрі були задекларовані як поставлені на користь заявника. Наполягав, що документально оформлені операції носили безтоварний характер, не відповідали дійсним умовам ведення господарської діяльності. Стверджував, що окрім цих епізодів, платник припустився також і інших порушень у формуванні розміру валових витрат і доходу, а саме: за епізодами невключення до складу доходу штрафів, сплачених неплатникам податку на прибуток (Міністерство оборони України); не включення до складу доходів кредиторської заборгованості із протермінованим строком давності; збільшення складу витрат за рахунок списання видатків на незавершене виробництво, продовження виконання якого припинено через відсутність попиту тощо.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у якості юридичної особи приватного права під ідентифікаційним кодом - 14310299.
З 02.07.2018 р. по 27.07.2018 р. владний суб`єкт, ГУ ДФС у Харківській області, здійснив планову виїзну перевірку діяльності заявника з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.01.2015р.-31.03.2018р., повноти сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період 01.01.2015р.-31.03.2018р.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 03.08.2018р. №3158/20-40-14-02-08/14310299 (далі за текстом - Акт) (т.1, а.с. 14-84).
У тексті Акту викладені судження контролюючого органу про вчинення особою низки податкових правопорушень, а саме:
- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, за результатами чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7.334.638,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 2.808.168,00грн., за І квартал 2016 року на суму 224.530,00грн., за ІІ квартал 2016 року на суму 464.184,00 грн., за ІІІ квартал 2016 року на суму 169.716,00грн., за IV квартал 2016 року на суму 331.511,00грн., за І квартал 2017 року на суму 270,00 грн., за ІІІ квартал 2017 року на суму 115.467,00грн., за IV квартал 2017 року на суму 3.220.792,00 грн.;
- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в наслідок чого занижено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 955.922,00грн. за І квартал 2018 року;
- п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (затверджено постановою КМУ від 23.02.2011р. №138 зі змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №138) в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями заниження всього у сумі 9.167.224,00грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 1.736.078,00 грн., за 1 квартал 2016 року у сумі 767.144,00 грн., за 3 квартал 2016 року у сумі 2.165.824,00 грн., за 4 квартал 2016 року у сумі 453.065,00 грн., за 1 квартал 2017 року у сумі 369,00 грн., за 3 квартал 2017 року у сумі 485,00 грн., за 4 квартал 2017 року у сумі 4.044.259,00 грн.;
- п.п. а п.п.198.1, абз.1 і 2 п.198.3 ст.198, п.198.5 ст.198, п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за березень 2018р. на загальну суму 3.161.100,00грн.
23.08.2018 р. з посиланням на Акт контролюючим органом було видано податкові повідомлення - рішення:
- №00003451402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 9.597.873,00 грн. (основний платіж - 7.334.638,00 грн.; штраф - 2.263.235,00 грн.) (т.1 а.с.151);
- №00003461402 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 955.922,00 грн. (т.1 а.с.153);
- №00003471402 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 3.161.100,00 грн. (т.1 а.с.148);
- №00003481402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднаннями) в загальному розмірі 9.167.224,00 грн. (т.1 а.с.155).
Заявник оскаржив перелічені податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку, проте рішенням Державної фіскальної служби України №35991 податкові повідомлення - рішення залишенні без змін, а скаргу ДП ХКБМ від 07.09.2018р. залишено без задоволення. (т.1, а.с.157-164)
Не погодившись із правомірністю перелічених податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
По епізоду формування витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ у межах господарських операцій, кваліфікованих контролюючим органом у якості нереальних до виконання контрагентами-постачальниками.
Суд зазначає, що з 01.01.2011 року правовідносини з приводу справляння податку на прибуток унормовані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України, а правила справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. регламентуються положеннями розділу V Податкового кодексу України.
Так, згідно з п.п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на 01.01.2015р.) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до з п.п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції Закону України №1797-VIII від 21.12.2016р.) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
З наведених приписів кодексу слідує, що вирішальне значення для обчислення податку на прибуток мають саме правила обрахування показників фінансової звітності, а відтак, правила обчислення доходу і витрат за ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні .
При цьому, оскільки нормами Податкового кодексу України не надано чіткого та поза розумним сумнівом достатньо конкретизованого визначення ані терміну прибуток , ані суміжному терміну дохід , то суд вважає за можливе керуватись у даному питанні нормами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
Відповідно ж до змісту ст. 1 згаданого закону доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
З приписів наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що для обрахунку показника розміру доходу особи обов`язково належить з`ясувати як вартість активу, котра залежить від умов конкретної господарської операції, так і розмір зобов`язань та вимушеність їх виникнення, а також існування причинно-наслідкового зв`язку між подією понесенням витрат і ймовірністю (вірогідністю) одержання доходу унаслідок настання цієї події.
У свою чергу, відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ''Витрати'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
У податковому обліку операції з постачання товарів (послуг), витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ в ціні товару (послуг), які були предметом постачання, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесені у зв`язку з цією операцією фінансові витрати. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.
Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та відповідає сутності податкового обліку, який відповідно до частини другої статті 3 цього Закону ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. .
Разом із тим, суд вважає, що при обчисленні податку на прибуток мають також додатково враховуватись як положення п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (стосовно змісту господарської діяльності особи), так і положення ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України і ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України (стосовно юридичних наслідків вчинення особою нікчемних правочинів), адже доведений намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди як за рахунок штучного проведення умисно збиткових господарських операцій, так і за рахунок відображення в обліку показників документів за нереальними господарськими операціями у межах нікчемних правочинів припиняє (нівелює) право особи на віднесення понесених видатків на розрахунки із Державою по податку на прибуток.
Відносини з приводу справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. регламентовані, насамперед, приписами розділу V Податкового кодексу України.
Так, згідно з п.п. б п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
У розумінні п.п.14.1.185 ст.14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності об`єкта оподаткування нормами Податкового кодексу України не передбачена.
Окрім того, аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України (а саме: ст.ст.185, 187, 188, 198, 201) у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд доходить висновку про те, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вимоги до змісту та форми первинних документів викладені законодавцем у ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , де передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
До того ж у силу вимог абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.
Таким чином, і за приписами ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , і за приписами абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна у якості первинного документа повинна містити відомості, котрі поза розумним сумнівом детально висвітлюють зміст та обсяг господарської операції і є достовірними.
На виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019 р. по справі №826/16776/18 (адміністративне провадження №К/9901/29228/19) "Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.
Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.".
При цьому, суд зважає, що за визначенням ч.1 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі №819/1250/17 Норми Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною. .
Назване рішення Верховного Суду є останнім у часі, де викладена правова позиція з приводу наслідків власної необізнаності, необачності, необережності платника податків у контексті наміру на безпідставне отримання податкової вигоди, а тому у силу ч.5 ст.242 КАС України має пріоритет над іншими судовими актами з даного питання.
Вирішуючи спір в частині даного епізоду, суд зважає, що за твердженням контролюючого органу проведена податкова перевірка показала на існування події формування заявником витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ за епізодами зносин із контрагентами - постачальниками: ТОВ ЛИСТЕХПОСТАВКА (ідентифікаційний код - 35774330; показник сформованих витрат з податку на прибуток - 22.733,00грн.; показник сформованого податкового кредиту з ПДВ - 5.584,00; сума визначеного контролюючим органом основного платежу з податку на прибуток - 4.092,00 грн.; сума зменшеного від`ємного значення з податку на додану вартість - 5.584,00; сума зменшеного контролюючим органом від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток - 12.700,36грн.; сума застосованого контролюючим органом штрафу за заниження податку на прибуток - 2.046,00грн.); ТОВ ФІРМА ВЕКТОР-ХХІ (ідентифікаційний код - 33289091; показник сформованих витрат з податку на прибуток - 1.798.174,00грн.; показник сформованого податкового кредиту з ПДВ за наданими на вимогу суду розрахунками - 326.328,00 грн. (в акті зазначено - 359.661,00грн. а.с. 45 т. 1); сума визначеного контролюючим органом основного платежу з податку на прибуток - 323.671,00 грн.; сума зменшеного від`ємного значення з податку на додану вартість за наданими на вимогу суду розрахунками - 326.328,00 грн. (в акті зазначено - 359.661,00 грн. а.с. 45 т. 1); сума зменшеного контролюючим органом від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток - 843.850,60 грн.; сума застосованого контролюючим органом штрафу за заниження податку на прибуток - 113.904,00грн.); ТОВ ЕЛЕКТРОН-ЕКСПЕРТ (ідентифікаційний код - 37094728; показник сформованих витрат з податку на прибуток - 7.172.650,00 грн.; показник сформованого податкового кредиту з ПДВ - 1.434.530,00 грн.; сума визначеного контролюючим органом основного платежу з податку на прибуток - 1.291.077,00 грн.; сума зменшеного від`ємного значення з податку на додану вартість - 1.434.530,00 грн.; сума зменшеного контролюючим органом від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток - 2.447.779,95 грн.; сума застосованого контролюючим органом штрафу за заниження податку на прибуток - 286.380,00 грн.).
За твердженням заявника 10.04.2016р. було вчинено письмовий правочин у формі договору поставки №3057-ХКБМ (т.1, а.с.90), за яким ТОВ Листехпоставка (постачальник) зобов`язується поставити і передати у власність ДП ХКБМ (покупець) кабель (продукцію) в кількості, по цінам, в строки, відповідно до специфікацій.
При виконанні зобов`язань ТОВ Листехпоставка були складені податкові накладні: №2 від 01.08.2016р. всього на суму 4.721,64 грн. (з яких ПДВ на суму 786,94 грн.) (т.5, а.с.170), №5 від 01.08.2016р. всього на суму 1.232,16 грн. (з яких ПДВ на суму 205,36 грн.) (т.5, а.с.171), №6 від 01.08.2016р. всього на суму 8.420,94 грн. (з яких ПДВ на суму 1.403,49 грн.) (т.5, а.с.172), №13 від 03.08.2016р. всього на суму 4.737, грн. (з яких ПДВ на суму 789,50 грн.) (т.5, а.с.44), № 40 від 12.08.2016р. всього на суму 4.045,54 грн. (з яких ПДВ на суму 674,260 грн.) (т.5, а.с.173), № 42 від 15.08.2016р. всього на суму 690,76 грн. (з яких ПДВ на суму 115,12 грн.) (т.5, а.с.174), № 20 від 10.02.2017р. всього на суму 1.800,00 грн. (з яких ПДВ на суму 300 грн.) (т.5, а.с.183), № 40 від 22.02.2017р. всього на суму 5.494,50 грн. (з яких ПДВ на суму 915,75 грн.) (т.5, а.с.184), № 48 від 25.07.2017р. всього на суму 2.364,00 грн. (з яких ПДВ на суму 394 грн.) (т.5, а.с.185).
Також були складені видаткові накладні: №593 від 11.08.2016 року всього на суму 4.721,64 грн. (з яких ПДВ на суму 786,94 грн.) (т.1, а.с.96), №592 від 11.08.2016 року всього на суму 1.232,16 грн. (з яких ПДВ на суму 205,36 грн.) (т.1, а.с.95), №595 від 11.08.2016 року всього на суму 8.378,70 грн. (з яких ПДВ на суму 1.396,45 грн.) (т.1, а.с.99), №594 від 11.08.2016 року всього на суму 4.737 грн. (з яких ПДВ на суму 789,50 грн.) (т.1, а.с.97), №596 від 12.08.2016 року всього на суму 4.045,54 грн. (з яких ПДВ на суму 674,26 грн.) (т.1, а.с.98), №62 від 10.02.2017 року всього на суму 1.800,00 грн. (з яких ПДВ на суму 300 грн.) (т.1, а.с.100), №477 від 28.07.2017 року всього на суму 2.364,00 грн. (з яких ПДВ на суму 394,00 грн.) (т.1, а.с.94).
На підтвердження надходження продукції в розпорядження підприємства позивачем надані картки складського обліку матеріалів (т. 5 а.с. 50 -103) та витяги з журналів та книг реєстрації довіреностей (т. 5 а.с.240-250, а.с. 1-7).
Також, до матеріалів справи позивачем надані складені ТОВ Листехпоставка рахунки на оплату (т. 5 ас. 115-137).
Оплата проведена у серпні 2016 року у сумі 23.848,04 грн. (т.5, ас.104, т. 6, а.с.12-15), у лютому 2017 року у сумі 7.294,50 грн.(т.6, а.с.25-26), у липні 2017 року у сумі 2.364,00 грн. (т.6, а.с. 27).
Обставини стану виконання заявником обов`язку з оплати ТМЦ не покладені контролюючим органом в основу оскаржених рішень.
Суд відзначає, що перелічені документи не містять явних та очевидних дефектів форми, змісту чи походження або інших недоліків, котрі б однозначно позбавляли певний первинний документ юридичної сили.
Між тим, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У силу спеціального правила абз.1 п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
До перевірки платником не були подані документи, котрі опосередковують фізичний рух матеріальних активів, зокрема, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості і походження тощо, а опитані судом у якості свідків працівники платника повідомили, що під час отримання товарно-матеріальних цінностей не перевіряли особи тих громадян, котрі діяли від імені постачальників.
Тому, суд відзначає, що відомості цих документів об`єктивно не здатні підтвердити обставини надходження товарно-матеріальних цінностей саме від контрагента - постачальника, у зносинах з якими контролюючим органом було виявлено випадки порушення податкової дисципліни.
Відтак, факт надходження у розпорядження заявника товарно-матеріальних цінностей саме від тих суб`єктів господарювання, котрі згадані у документах обов»язкової податкової звітності платника, слід визнати недоведеним.
Отже, подію вчинення податкового правопорушення за цим епізодом слід визнати доведеною.
Також, за твердженням заявника 25.11.2014р. та 10.04.2015р. були вчинені письмові правочини у формі договорів поставки №2269-ХКБМ (т.2, а.с.206-217) та №2454-ХКБМ (т.3, а.с.90-95), за якими ТОВ ФІРМА ВЕКТОР-ХХІ (постачальник) зобов`язується виготовити по конструкторській документації поставити і передати у власність ДП ХКБМ (покупець) продукцію - комплекти кулезахисних безосколкових склопакетів в кількості, по цінам, в строки, відповідно до специфікацій.
При виконанні зобов`язань в межах договору поставки від 25.11.2014 №2269-ХКБМ ТОВ ФІРМА ВЕКТОР-ХХІ були складені видаткові накладні: №3 від 02.06.2015 року всього на суму 11.400,00 грн. (з яких ПДВ на суму 1.900,00 грн.) (т.3, а.с.16), №4 від 02.06.2015 року всього на суму 79.887,06 грн. (з яких ПДВ на суму 13.314,51 грн.) (т.1, а.с.17), №2 від 02.06.2015 року всього на суму 59.940,00 грн. (з яких ПДВ на суму 9.990,00 грн.) (т.3, а.с.15), №6 від 07.07.2015 року всього на суму 202.620,00 грн. (з яких ПДВ на суму 33.770,00 грн.) (т.3, а.с.19), №5 від 07.07.2015 року всього на суму 270.048,54 грн. (з яких ПДВ на суму 45.008,09 грн.)
На підтвердження надходження продукції в розпорядження підприємства позивачем надані картки складського обліку матеріалів (т. 3 а.с. 48-51) та витяги з журналів та книг реєстрації довіреностей (т. 3 а.с.53-56).
Оплата проведена у січні 2015 року у сумі 273.960,00 грн., у липні 2015 року у сумі 365.129,28 грн. (т. 3а.с.58-59).
Обставини стану виконання заявником обов`язку з оплати ТМЦ не покладені контролюючим органом в основу оскаржених рішень.
Окрім того, за твердженням заявника у межах договору поставки від 10.04.2015р. №2454-ХКБМ при виконанні зобов`язань ТОВ ФІРМА ВЕКТОР-ХХІ були складені видаткові накладні: № 14 від 17.06.2016р. всього на суму 542.400,00 грн. (з яких ПДВ на суму 90.400,00 грн.) (т.3, а.с.130), № 12 від 15.04.2016р. всього на суму 433.920,00 грн. (з яких ПДВ на суму 72.320,00 грн.) (т.3, а.с.131), №11 від 07.04.2017р. всього на суму 542.400,00 грн. (з яких ПДВ на суму 90.400,00 грн.) (т.3, а.с.132).
На підтвердження надходження продукції в розпорядження підприємства позивачем надані картки складського обліку матеріалів (т. 3, а.с. 140,143) та витяги з журналів та книг реєстрації довіреностей (т. 3, а.с.145-148).
Оплата проведена у червні 2015 року у сумі 1.063.104,00 грн., у травні 2016 року у сумі 455.616,00 грн. (т. 3 а.с. 149-151).
Обставини стану виконання заявником обов`язку з оплати ТМЦ не покладені контролюючим органом в основу оскаржених рішень.
Також на виконання вказаних договорів, були складені податкові накладні: №1 від 14.01.2015 року всього на суму 273.960,00 грн. (з яких ПДВ на суму 45.660,00 грн.) (т.3, а.с.30), №10 від 20.04.2015 року всього на суму 1.063.103,90 грн. (з яких ПДВ на суму 177.184,00 грн.) (т.3, а.с.135), №11 від 02.06.2015 року всього на суму 80.000,00 грн. (з яких ПДВ на суму 13.333,33 грн.) (т.3, а.с.25), №12 від 02.06.2015 року всього на суму 15.240,00 грн. (з яких ПДВ на суму 2.540,00 грн.) (т.3, а.с.26), №22 від 07.07.2015 року всього на суму 270.048,54 грн. (з яких ПДВ на суму 45.008,09 грн.) (т.3, а.с.27), №17 від 23.05.2016 року всього на суму 200.000,00 грн. (з яких ПДВ на суму 33.333,33 грн.) (т.3, а.с.134), №18 від 07.06.2016 року всього на суму 255.616,00 грн. (з яких ПДВ на суму 42.602,67 грн.) (т.3, а.с.133).
Суд відзначає, що перелічені документи не містять явних та очевидних дефектів форми, змісту чи походження або інших недоліків, котрі б однозначно позбавляли певний первинний документ юридичної сили.
Між тим, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У силу спеціального правила абз.1 п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
До перевірки платником не були подані документи, котрі опосередковують фізичний рух матеріальних активів, зокрема, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості і походження тощо, а опитані судом у якості свідків працівники платника повідомили, що під час отримання товарно-матеріальних цінностей не перевіряли особи тих громадян, котрі діяли від імені постачальників.
Тому, суд відзначає, що відомості цих документів об`єктивно не здатні підтвердити обставини надходження товарно-матеріальних цінностей саме від контрагента - постачальника, у зносинах з якими контролюючим органом було виявлено випадки порушення податкової дисципліни.
Відтак, факт надходження у розпорядження заявника товарно-матеріальних цінностей саме від тих суб`єктів господарювання, котрі згадані у документах обов`язкової податкової звітності платника, слід визнати недоведеним.
Отже, подію вчинення податкового правопорушення за цим епізодом слід визнати доведеною.
Також, за твердженням заявника 20.04.2015р. та 19.01.2016 року були вчинені письмові правочини у формі договорів поставки №2465-ХКБМ (т.3, а.с.159-162) та №2787-ХКБМ (т.3, а.с.209-213), за якими ТОВ ЕЛЕКТРОН-ЕКСПЕРТ (постачальник) зобов`язується поставити і передати у власність ДП ХКБМ (покупець) продукцію в кількості, по цінам, в строки, відповідно до специфікацій.
При виконанні зобов`язань в межах договору поставки від 20.04.2015р. №2465-ХКБМ ТОВ ЕЛЕКТРОН-ЕКСПЕРТ була складена видаткова накладна №122 від 05.05.2015 року всього на суму 4.788.780,00 грн. (з яких ПДВ на суму 798.130,00 грн.) (т.3, а.с.188)
Оплата проведена у квітні 2015 року у сумі 4.309.902,00 грн. (т. 3, а.с.208)
Обставини стану виконання заявником обов`язку з оплати ТМЦ не покладені контролюючим органом в основу оскаржених рішень.
В межах договору поставки від 19.01.2016 року №2787-ХКБМ при виконанні зобов`язань ТОВ ЕЛЕКТРОН-ЕКСПЕРТ була складена видаткова накладна: № 14 від 12.06.2016р. всього на суму 1.324.680,00 грн. (з яких ПДВ на суму 220.780,00 грн.) (т.3, а.с.234).
Оплата проведена у лютому 2016 року у сумі 1.192.212,00 грн. (т. 4 а.с. 5).
Обставини стану виконання заявником обов`язку з оплати ТМЦ не покладені контролюючим органом в основу оскаржених рішень.
На підтвердження надходження продукції в розпорядження підприємства позивачем надані картки складського обліку матеріалів (т. 3, а.с. 198-204) та витяги з журналів та книг реєстрації довіреностей (т. 3, а.с.205-206).
Проте, суд відзначає, що відомості цих документів об`єктивно не здатні підтвердити обставини надходження товарно-матеріальних цінностей саме від контрагента - постачальника, у зносинах з якими контролюючим органом було виявлено випадки порушення податкової дисципліни.
Також, за вказаними договорами були складені податкові накладні: №39 від 22.04.2015 року всього на суму 4.309.902,00 грн. (з яких ПДВ на суму 718.317,00 грн.) (т.3, а.с.193), №1 від 05.05.2015 року всього на суму 478.878,00 грн. (з яких ПДВ на суму 79.813,00 грн.) (т.3, а.с.194), №11 від 04.02.2016 року всього на суму 1.192.212,00 грн. (з яких ПДВ на суму 198.702,00 грн.) (т.3, а.с.235), №16 від 02.02.2016 року всього на суму 1.324.680,00 грн. (з яких ПДВ на суму 220.780,00 грн.) ( т.3, а.с.236).
Крім того, за твердженням заявника 27.04.2016 року був вчинений письмовий правочин у формі договору поставки за № 2968-ХКБМ, за якими ТОВ ЕЛЕКТРОН-ЕКСПЕРТ (постачальник) зобов`язується поставити і передати у власність ДП ХКБМ (покупець) прибор БПК-242 в кількості 9 (дев`ять) шт. (т. 4 а.с.7-10).
В межах договору поставки від 27.04.2016 року № 2968-ХКБМ ТОВ ЕЛЕКТРОН-ЕКСПЕРТ були складені видаткові накладні: №78 від 01.06.2016 року всього на суму 1.384.400,00 грн. (з яких ПДВ на суму 230.900,00 грн.) (т.4, а.с.26), №91 від 06.07.2016 року всього на суму 1.108.320,00 грн. (з яких ПДВ на суму 184.720.00 грн.) (т.4, а.с.27)
Також, за вказаним договором були складені податкові накладні: №3 від 01.06.2016 року всього на суму 1.385.400,00 грн. (з яких ПДВ на суму 230.900,00 грн.) (т.4, а.с.28), №7 від 06.07.2016 року всього на суму 1.108.320,00 грн. (з яких ПДВ на суму 184.720,00 грн.) (т.4, а.с.29).
На підтвердження надходження продукції в розпорядження підприємства позивачем надані картки складського обліку матеріалів (т. 3, а.с. 198-204) та витяги з журналів та книг реєстрації довіреностей (т. 3, а.с. 205-206, 240-241, т. 4, а.с.34-38).
Оплата проведена у червні 2016 року у сумі 1.385.400,00 грн., у липні 2016 року у сумі 1.108.320,00 грн. (т. 4, а.с.39-40).
Обставини стану виконання заявником обов`язку з оплати ТМЦ не покладені контролюючим органом в основу оскаржених рішень.
Суд відзначає, що перелічені документи не містять явних та очевидних дефектів форми, змісту чи походження або інших недоліків, котрі б однозначно позбавляли певний первинний документ юридичної сили.
Між тим, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У силу спеціального правила абз.1 п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
До перевірки платником не були подані документи, котрі опосередковують фізичний рух матеріальних активів, зокрема, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості і походження тощо, а опитані судом у якості свідків працівники платника повідомили, що під час отримання товарно-матеріальних цінностей не перевіряли особи тих громадян, котрі діяли від імені постачальників.
Тому, суд відзначає, що відомості цих документів об`єктивно не здатні підтвердити обставини надходження товарно-матеріальних цінностей саме від контрагента - постачальника, у зносинах з якими контролюючим органом було виявлено випадки порушення податкової дисципліни.
Відтак, факт надходження у розпорядження заявника товарно-матеріальних цінностей саме від тих суб`єктів господарювання, котрі згадані у документах обов`язкової податкової звітності платника, слід визнати недоведеним.
Отже, подію вчинення податкового правопорушення за цим епізодом слід визнати доведеною.
Підсумково за даним епізодом суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України та правового висновку постанови Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі №819/1250/17, а також зважаючи на юридичний статус заявника як державного підприємства до предмету доказування у цьому спорі входять обставини дотримання платником засад належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку.
На вимогу суду заявником не надано жодного доказу дотримання цих правил у зносинах із переліченими контрагентами.
Указана обставина у поєднанні з подією неподання заявником до податкової перевірки документів про походження товару та про фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі з огляду на приписи п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України та відсутність заперечень заявника з приводу правильності арифметичних обрахунків контролюючого органу схиляє суд до відхилення заявленої у цій частині вимоги.
По епізоду віднесення до складу витрат видатків за припиненими виконанням господарськими операціями через відсутність попиту та по доводу платника відносно витрат за резервами
Як зазначено в Акті перевірки, ДП ХКВМ завищено показник Інших операційних витрат у ряд. 2180 Звіту про фінансові результати у сумі 26.632.423,00грн. за рахунок списання у бухгалтерському обліку витрат понесених за рахунок власних коштів підприємства, які рахуються на незавершеному виробництві, вартість яких сформовано у попередніх звітних періодах та відносно яких відсутній попит.
Так, за результатами опрацювання первинних бухгалтерських документів (актів списання, службових записок), даних оборотів рахунка 26 Готова продукція за 2015, 2016, 2017 рік у розрізі заказів у кількісному та сумовому обліку контролюючим органом у ході перевірки виявлено списання незавершеного виробництва (у бухгалтерському обліку ДП ХКВМ незавершене виробництво обліковується на бухгалтерському рахунку 26 Готова продукція , замість 23 Виробництво ), вартість яких сформовано у попередніх звітних періодах на бухгалтерський рахунок 949 Інші витрат операційної діяльності у сумі 26.632.423 грн., що відображено наступною бухгалтерською проводкою Дт 949 інші витрати операційної діяльності Кт 26 Готова продукція .
Даний епізод на поданими контролюючим органом на вимогу суду розрахунками спричинив заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток - 4.793.836,00 грн., сума застосованого контролюючим органом штрафу за заниження податку на прибуток - 1.533.834,00 грн., сума зменшеного контролюючим органом від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток - 5.430,529,08 грн.
Як зазначено позивачем у письмових поясненнях, станом на 01.01.2015 (початок періоду перевірки) на бухгалтерському обліку ДП ХКБМ в складі активів підприємства (а саме: в складі запасів) обліковувались об`єкти незавершеного виробництва (рахунок 23 Виробництво ) у вигляді не закінчених обробкою і складанням виробів та незакінчених технологічних процесів, які складаються з витрат на виконання незакінчених робіт і послуг, щодо яких підприємством ще не визнано доходу, в розмірі 35.808.781,96 грн. (оборотно-сальдова відомість по рахунку 231 за січень 2015 року - грудень 2017 року (т. 2 а.с. 119-138)).
На підтвердження списання в 2015 році об`єктів незавершеного виробництва, позивачем надані до матеріалів справи акти списання товарів/видатків (т.2, а.с.139-142, 151-154, 160-161,169, 174-182, 192-200), службові записки начальника планово-економічного відділу (т.2, а.с.144-150, 162-166, 183-191) та бухгалтерська довідка від 31.12.2015 №1359 (т.2, а.с. 143).
Окремо суд відмічає, що тексті Акту перевірки відсутній епізод неправильного включення заявником до валових витрат у цілях обчислення податку на прибуток показнику сформованих страхових резервів.
Проте, заявник наполягає на тому, що якби контролюючий орган взяв до обчислення цей показник, то його арифметичне значення нівелювало б наслідки усіх викладених в Акті порушень.
Суд відмічає, що у розумінні п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Згідно з п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі №819/1250/17 Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
У свою чергу, господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. .
Господарські операції заявника, за якими було припинено подальше виконання зобов`язань у зв`язку із втратою доцільності, а також господарські операції заявника, за якими відбувались усунення недоліків раніше виготовленої продукції (так званий страховий резерв) не спрямовані на одержання доходу, адже є явно та очевидно збитковими.
Віднесення на розрахунки з Державою по податках збитків від власної господарської діяльності за умови недоведеності їх вимушеності та розумної непередбачуваності суперечить меті запровадження податку на прибуток і призводить до штучного заниження загального показника фінансового результату.
Отже, задля обґрунтування права на задіяння збитків у процедурі обчислення податку на прибуток платник повинен подати контролюючому органу усі документи (але насамперед, ті, котрі належать до кола первинних) стосовно конкретної господарської операції та довести неминучість настання збитків незалежно від волі платника та незважаючи на реально вжиті ним заходів до попередження їх настання.
У силу спеціального правила абз.1 п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9); первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За визначенням 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88; далі за текстом - Положення №88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Як з`ясовано судом, до перевірки за даним епізодом заявник подав лише службові записки бухгалтерської служби та акти на списання витрат.
Але суд відзначає, що за своєю правовою суттю, підставами створення та метою призначення ці документи не можуть бути визнані первинними, позаяк у даному випадку до кола первинних документів, належать саме документи про придбання товарно-матеріальних цінностей.
Проте, як достеменно установлено судом, до перевірки платником не були подані ані документи про вимушеність та неминучість збитків, ані первинні документи про формування показників видатків.
Відтак, подію вчинення за цими епізодами податкового правопорушення слід визнати доведеною.
При цьому, довід заявника про те, що загальна сума списаних протягом 2015-2017р.р. об`єктів незавершеного виробництва у дійсності склала 28.255.407,36грн. ( а не 26.632.423,00грн. як помилково, на думку платника податків, вважає контролюючий орган) на увагу суду не заслуговує, оскільки визначення контролюючим органом суми заниженого платником грошового зобов`язання у меншому від правильного розмірі не входить до предмету доказування у спорі, а також не засвідчує протиправності обрахованої недоплати, котра виходячи із цього доводу платника має бути більшою).
Стосовно доводу заявника про вплив не прийнятих контролюючим органом до обчислення страхових резервів (16.378.780,00грн.) на визначення розміру податку на прибуток суд зазначає, що згідно з п.п.139.1.1 ст.139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до п.п.139.1.2 ст.139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
За правилами п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) (п.п.139.2.1 ст.139); фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (п.п.139.2.2 ст.139).
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Під час розгляду справи заявник не подав суду взагалі жодних доказів самостійного включення показників сформованих резервів (окрім показника у 4.221.116,00грн. із загальної суми наявних за твердженням заявника у 16.378.780,00грн.) до декларації з податок на прибуток, а також доказів формування показників резервів саме за тими господарськими операціями, котрі були об`єктивно спрямовані на одержання доходу, де платник діяв із належною обачністю та обережністю і завдяки власній волі виключив ймовірність створення штучних підстав для збільшення валових витрат.
До того ж, як достеменно установлено судом, до перевірки платником не були подані саме первинні документи, за якими відбулось формування страхових резервів.
Відтак, у силу спеціального правила п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України та наведеного у п.п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України визначення господарської діяльності цей довід на увагу суду не заслуговує і невідповідності закону самостійно визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання з податку на прибуток не доводить.
По епізоду не формування доходу за господарськими операціями, де сплив строк позовної давності за вимогами кредиторів
За результатами перевірки господарської діяльності позивача, контролюючим органом встановлено, що в порушення П(С)ВО 11 Зобов`язання , П(С)ВО 15 Дохід , з урахуванням п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ДП ХКБМ не відображено в бухгалтерському обліку у складі інших операційних доходів прострочену безнадійну кредиторську заборгованість у сумі 1.399.316,00 гри., у т.ч. за 2015 рік у сумі 917,00 грн., 4 квартал 2016 рік у сумі 39.819,00 гри., 4 квартал 2017 рік у сумі 1.358.580,00 грн.
В наслідок наведених порушень, були занижені доходи від здійснення діяльності, що призвело до заниження, фінансового результату до оподаткування на загальну суму 1.399.316,00 гри., визначених у фінансової звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, по ряд. 02 податкової декларацій з податку на прибуток за 2015 рік у сумі 917,00 грн., 4 квартал 2016 рік у сумі 39.819,00 грн., 4 квартал 2017 рік у сумі 1.358.580,00 грн.
Даний епізод на наданими на вимогу суду розрахунками контролюючого органу спричинив заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі - 251.877,00 грн., сума застосованого контролюючим органом штрафу за заниження податку на прибуток - 125.811,00 грн., сума зменшеного контролюючим органом від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток - 344.199,00 грн.
Так, на вимогу суду заявником у порядку ч.1 ст.78 КАС України визнані обставини відображення в бухгалтерському обліку ДП ХКБМ протермінованої кредиторської заборгованості перед: ТОВ Еластомар на суму боргу 918,24 грн., ТОВ КРОК на суму боргу 3.196,16 грн., ТОВ Машиприбореомплект на суму боргу 38 .970,00грн., Судокомпозит на суму боргу 848,50грн., ДП Феодосійський казенний оптичний завод на суму боргу 37.000,00грн. та 1.318.383,56грн., про що зазначено в акті перевірки (т. 1, а.с.48).
У ході розгляду справи заявником у порядку ч.1 ст.78 КАС України визнані ці обставини, але заперечено набуття боргом статусу безнадійного.
Між тим, у п.п.14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України указано, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.
Оскільки нормами Податкового кодексу України не надано чіткого та поза розумним сумнівом достатньо конкретизованого визначення ані терміну прибуток , ані суміжному терміну дохід , то суд вважає за можливе керуватись у даному питанні нормами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
Відповідно до змісту ст. 1 згаданого закону доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
З приписів наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що для обрахунку показника розміру доходу особи обов`язково належить з`ясувати як вартість активу, котра залежить від умов конкретної господарської операції, так і розмір зобов`язань та вимушеність їх виникнення, а також існування причинно-наслідкового зв`язку між подією понесенням витрат і ймовірністю (вірогідністю) одержання доходу унаслідок настання цієї події.
Настання події минування (збігу) строку позовної давності призводить до виникнення правової підстави для зменшення розміру невиконаних зобов`язань боржника перед кредитором безвідносно до волі або наміру боржника здійснювати виконання цих зобов`язань у майбутньому.
У ході розгляду справи заявником у порядку ч.1 ст.78 КАС України визнані обставини минування строку позовної давності за усіма епізодами, викладеними на стор. 36 Акту. (т. 1, а.с.48)
Відтак, саме в аспекті норм Податкового кодексу України уся заборгованість заявника перед цими кредиторами набула статусу безнадійної і повинна бути віднесена на арифметичне збільшення показника доходу платника незалежно від погашення такого боргу у майбутньому за власною ініціативою заявника.
Тому, подію вчинення заявником податкового правопорушення - заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток за цим епізодом слід визнати доведеною.
По епізоду не відображення у декларації суми витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків
За результатами перевірки господарської діяльності позивача, контролюючим органом встановлено заниження різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, рядок 03 Податкових декларації з податку па прибуток підприємств у сумі 3.048.650,00 грн. (у тому числі за період 3 квартал 2017 року у суму 639.516,00 грн., 4 квартал 2017 року у сумі 3.048.650,00 грн., 1 квартал 2018 року у сумі 955.922,00 грн.) за рахунок не відображення у рядку 3.1.11 Сума витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України (підпункт 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України) додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств суми сплачених штрафів підприємств, що не є платниками податку.
За наданими на вимогу суду розрахунками контролюючого органу показник заниженого грошового зобов`язання з податку на прибуток за вказаним епізодом склав - 376.691,00 грн., а сума застосованого контролюючим органом штрафу за заниження податку на прибуток - 188.346,00 грн.
Як з`ясовано судом, заявник взагалі не оскаржує цього епізоду, окрім 1 кварталу 2018 року у сумі 955.922,00грн..
При цьому, у порядку ч.1 ст.78 КАС України заявником у ході розгляду справи були визнані ті обставини, що виправлення помилки в обчисленні розміру податку на прибуток за І квартал 2018р. за цим епізодом відбулось вже у податковій декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2018р.
Суд вважає, що вчинення платником згаданого діяння не нівелює факту заниження (недоплати) податку на прибуток саме за наслідками 1 кварталу 2018р. і призводить виключно до невірного обчислення податку на прибуток 1 півріччя 2018р. у спосіб завищення грошового зобов`язання, але не звільняє від відповідальності за раніше вчинені у часі податкові правопорушення, позаяк переплата, котра виникла хронологічно пізніше за недоплату (заниження), об`єктивно нездатна забезпечити задоволення майнового інтересу Держави як отримувача публічного платежу.
Тому, подію вчинення заявником податкового правопорушення - заниження грошового зобов»язання з податку на прибуток за цим епізодом слід визнати доведеною.
По епізоду завищення витрат на суму податку на прибуток по попередньому акту перевірки.
За результатами перевірки господарської діяльності позивача, контролюючим органом встановлено завищення ДП ХКБМ Інших операційних витрат у ряд. 2180 Звіту про фінансові результати за 1 квартал 2016 року у сумі 143.488,00 грн., за рахунок включення сум податку на прибуток, нарахованих за результатами планової перевірки ГУ ДФС у Харківській області (акт від 31.12.2015 № 69/20-40-22-01-07/14310299), які не є економічними санкціями у відповідності до законодавства.
За наданими на вимогу суду розрахунками контролюючого органу показник заниженого грошового зобов`язання з податку на прибуток за вказаним епізодом склав - 25.828,00,00 грн., а сума застосованого контролюючим органом штрафу за заниження податку на прибуток - 12.914,00 грн.
Як з`ясовано судом, заявник взагалі не оскаржує цього епізоду.
Тому, подію вчинення заявником податкового правопорушення - заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток за цим епізодом слід визнати доведеною.
По епізоду заниження різниці, за рахунок не відображення 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів
За результатами перевірки господарської діяльності позивача, контролюючим органом встановлено заниження різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, рядок 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік у сумі 4.485.087,00 грн. за рахунок не відображення у рядку 3.1.7 Сума 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів, що зареєстровані у державах (па територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 розділу І Податкового кодексу України (підпункт 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України) додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік отримання від Фірми "Maltipa Trade Limited Honq Konq агентських послуг відповідно акту виконаних робіт №1 від 26.08.2015 року у сумі 224.700 доя,СIIIА/4.954.926,00 грн. по договору STE-4-110-D/K-14/1438-НКВМ від 21.04.14р. з комісіонером ДП »Спецтехекспорг", звіт комісіонера від 31.08.2015 року. Внаслідок чого, встановлено заниження різниці. Які виникають відповідно до Податкового Кодексу України за 2015 рік у сумі 1.486.478,00 грн. (4.485.087,00 грн. * 30% = 1.486.478,00 грн.)
За наданими на вимогу суду розрахунками контролюючого органу показник заниженого грошового зобов`язання з податку на прибуток за вказаним епізодом склав - 267.566,00 грн.
Як з`ясовано судом, заявник взагалі не оскаржує цього епізоду.
Тому, подію вчинення заявником податкового правопорушення - заниження грошового зобов»язання з податку на прибуток за цим епізодом слід визнати доведеною.
Згідно п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 138, (в редакції із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 710 від 24.12.2014, № 1156 від 30.12.2015) частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб`єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами. Під час розрахунку чистого прибутку (доходу) за 2014 рік його розмір збільшується на суму дооцінки необоротних активів, яка підлягала перенесенню до нерозподіленого прибутку у звітні періоди 2010-2013 років, але не менше суми дооцінки необоротних активів, включеної до складу витрат у звітному періоді, які включають у тому числі амортизацію.
Державними підприємствами енергетичної галузі чистий прибуток, з якого розраховується та сплачується частина чистого прибутку (доходу), зменшується на суму цільових коштів (обсяг інвестиційної складової), що надійшли у складі тарифу і спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів, рішення щодо яких приймаються Кабінетом Міністрів України, та на обсяг повернення кредитних коштів (у складі тарифу), що були запозичені для фінансування капітальних вкладень на будівництво (реконструкцію, модернізацію) об`єктів згідно з відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України.
Державними підприємствами електроенергетичної галузі, фінансування яких здійснюється в межах кошторису, що затверджується НКРЕ, відрахування частини чистого прибутку (доходу) провадяться із суми перевищення фактично отриманих кошторисних доходів над фактично здійсненими кошторисними видатками у звітному періоді.
При цьому, відповідно до п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 1381 (в редакції із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ , № 724 від 19.10.2016) частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків.
На часткову зміну абзацу першого пункту 1 установлено, що частина чистого прибутку (доходу), що відраховується адміністратором єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, до державного бюджету за відповідний період, визначається у розмірі 30 відсотків, за умови спрямування ним 45 відсотків чистого прибутку (доходу) від своєї діяльності на доопрацювання, супроводження програмного забезпечення таких реєстрів та створення умов для їх технічного і технологічного функціонування. Використання 45 відсотків чистого прибутку (доходу) підлягає щоквартальному державному фінансовому аудиту. Див. пункт 1 Постанови КМ № 597 від 08.09.2016 - діє до 31.12.2018 з урахуванням змін, внесених Постановою КМ № 683 від 13.09.2017. Абзац другий пункту 1 виключено на підставі Постанови КМ № 1156 від 30.12.2015. Абзац третій пункту 1 виключено на підставі Постанови КМ № 1156 від 30.12.2015.
З урахуванням підтверджених судовим розглядом епізодів доведеності фактів заниження заявником складу доходу і завищення заявником складу витрат як податкових правопорушень, а також відсутності взагалі будь-яких заперечень заявника з приводу правильності визначення контролюючим органом грошового зобов`язання по платежу з відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, вимогу позову у цій частині належить відхилити.
Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтверженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував з достатньою повнотою, скоєне заявником діяння кваліфікував правильно, норму закону визначив належну, положення цієї норми права витлумачив вірно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності узгоджується з характером, змістом та наслідками вчиненого особою протиправного діяння.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, у спірних правовідносинах факт порушення суб`єктивного права заявника за викладеними у тексті Акту епізодами не знайшов підтвердження у ході розгляду справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» , від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії» , від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії» , від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України» , від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії» , від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії» , від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії» ) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
З метою вжиття додаткових заходів, спрямованих на встановлення об`єктивної істини, судом за ініціативою заявника ухвалою від 19.02.2019р. було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових економічних експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Згідно з висновком експертного дослідження №5154/5547/5548, яке надійшло до суду 12.08.2020р., викладено наступні відповіді на питання суду: щодо донарахування з податку на прибуток всього у сумі 7334638 грн. (у тому числі за 2015 ріку сумі 2808168 грн., 1 кв. 2016 року у сумі 224530 грн., 2 кв. 2016 року у сумі 464184 грн., З кв. 2016 року у сумі 169716 грн., 4 кв. 2016 року у сумі 331511 грн., 1 кв. 2017 року у сумі 270 грн., З кв. 2017 року у сумі 115467 грн., 4 кв. 2017 року у сумі 3220792 грн.), а також в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 955922грн., у тому числі за 1 квартал 2018 року у сумі 955922 грн. - підтверджуються; щодо донарахування частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями всього у сумі 9167224 грн. (у тому числі за 2015 рік у сумі 1736078 грн., 1 кв. 2016 року у сумі 767144 грн., З кв. 2016 року у сумі 2165824 грн., 4 кв. 2016 року у сумі 453065 грн., 1 кв. 2017 року у сумі 369 грн., З кв. 2017 року у сумі 485 грн., 4 кв. 2017 року у сумі 4044259 грн.) - підтверджуються; щодо завищення за період 01.01.2015 р. - 31.03.2018 р. від`ємного значення різниш між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ на 3 161 100,00 грн. - підтверджуються; щодо донарахування з податку на прибуток всього у сумі 7334638 грн. (у тому числі за 2015 ріку сумі 2808168 грн., 1 кв. 2016 року у сумі 224530 грн., 2 кв. 2016 року у сумі 464184 грн., 3 кв. 2016 року у сумі 169716 грн., 4 кв. 2016 року у сумі 331511 грн., 1 кв. 2017 року у сумі 270 грн., 3 кв. 2017 року у сумі 115467 грн., 4 кв. 2017 року у сумі 3220792 грн.), а також в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 955922 грн., у тому числі за 1 кв. 2018 року у сумі 955922 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.1.1 розділу 3 акта перевірки - підтверджуються; щодо донарахування частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями всього у сумі 9167224 грн. (у тому числі за 2015 рік у сумі 1736078 грн., 1 кв. 2016 року у сумі 767144 грн., З кв. 2016 року у сумі 2165824 грн., 4 кв. 2016 року у сумі 453065 грн., 1 кв. 2017 року у сумі 369 грн., З кв. 2017 року у сумі 485 грн., 4 кв. 2017 року у сумі 4044259 грн.) в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.1 розділу 3 акта перевірки - підтверджуються; щодо завищення за період 01.01.2015 р. - 31.03.2018 р. від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ на 3161100,00 грн., які відображено в п.3.1.1 розділу 3 акта перевірки - підтверджуються.
Отримання саме такого висновку експерта, визнана заявником і підтверджена матеріалами справи, а відтак, доведена подія неподання заявником до перевірки саме первинних документів по решті епізодів, окрім кваліфікованих у якості нереальних господарських операцій, та дія спеціального правила п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України остаточно переконує суд саме у наявності підстав для постановлення рішення про відмову у позові.
Решта доводів заявника спростовується як змістом п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, так і змістом правового висновку постанови Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі №819/1250/17.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз`яснити, що рішення виготовлено у повному обсязі 02 листопада 2020 року у порядку ч. 3. ст. 243 КАС України з урахуванням перебування судді на лікарняному протягом 5 робочих днів; підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.10.2020 |
Оприлюднено | 05.11.2020 |
Номер документу | 92594667 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні