Рішення

від 28.10.2020 по справі 520/7837/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 жовтня 2020 р. справа № 520/7837/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника Державної екологічної інспекції у Харківській області - Полухіна А.В.,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ" - Очеретька Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за первісним позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 6, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999518) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ" (просп. Індустріальний, буд. 104-А, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 37576996) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ" (просп. Індустріальний, буд. 104-А, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 37576996) до Державної екологічної інспекції у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 6, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999518) про визнання протиправним і скасування припису в частині, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі - Інспекція, позивач) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ" (далі - Товариство, відповідач), в якому просить суд:

- застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ТОВ КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ у вигляді повного зупинення роботи джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 14 Б-3 а саме: заторно-сусловарного котлу (V=l м3), Фільтру-чан/вір пул (V=l м3); 9 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива; 5 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива; Парогенератору АПЕ 240 б/в до отримання ТОВ КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на зазначені джерела утворення викидів шляхом опломбування (опечатування) вказаного Державною екологічною інспекцією у Харківській області.

В обґрунтування позову вказано, що проведеним заходом контролю встановлено низку порушень чинного законодавства України, а саме порушення ст.ст. 7, 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , якою передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу. Вимоги припису відповідачем не виконані, що є підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ" 21.07.2020 до суду надійшов зустрічний позов до Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому відповідач просить суд визнати протиправним і скасувати пункт перший припису Державної екологічної інспекції У Харківській області № 15/02-13 від 07.02.2020.

В обґрунтування вимог зустрічного позову зазначено, що Інспекцією не вжито передбачених законодавством заходів, зокрема, встановлених положенням про Державну екологічну інспекцію, щодо здійснення відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, а тому висновок Інспекції про те, що Товариство здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є недоведеним припущенням, оскільки в акті перевірки відсутнє як обґрунтування факту здійснення викидів, так і назви забруднюючих речовин. Матеріали перевірки не містять жодних даних, які б дали змогу ідентифікувати обладнання, яке входить до Переліку типів устаткування № 317 та за висновком перевірки здійснює викиди забруднюючих речовин. За таких обставин, на думку ТОВ "КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ", винесення припису у частині зобов`язання Товариства отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викиду без підтвердження експертною установою є передчасними та такими, що не ґрунтуються на належних і допустимих доказах.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ" про визнання протиправним і скасування припису в частині прийнято до розгляду з первісним позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом та призначено подальший розгляд справи №520/7837/2020 за правилами загального позовного провадження.

Позивачем надано відзив на зустрічний позов, в якому вказано, що джерела утворення викидів підпадають під поняття стаціонарне джерело забруднення атмосфери, оскільки вони є установками, які свої просторові координати не змінюють протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Обов`язок отримання дозволу визначений ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря : викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Також позивач вказує, що у Інспекції відсутнє належне обладнане місце відбору проб на стаціонарних джерелах викидів згідно вимог КНД 211.2.3.063-98, в зв`язку із чим Інспекція не мала можливості здійснити інструментально-лабораторні вимірювання.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити первісний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні первісного позову відмовити, підтримав правову позицію, викладену у зустрічному позові, та просив суд його задовольнити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив таке.

Судом встановлено, що Інспекцією на підставі ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , наказу від 24 січня 2020 року за № 103/11-02, в термін з 27.01.2020 по 07.02.2020 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ТОВ КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ .

За насідками перевірки ТОВ КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ Інспекцією складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 103/11-02/02-06 від 07.02.2020, який отримано та підписано уповноваженою особою підприємства.

Актом перевірки зафіксовано, що за адресою здійснення господарської діяльності підприємства а саме: м. Харків, вул. Героїв Праці, 14 Б-3 здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел а саме від: заторно-сусловарного котлу (V=l м3) (джерело викиду - зонт, що приєднаний до вентиляційної системи); Фільтру-чан/вір пул (V=l м3) (джерело викиду - зонт, що приєднаний до вентиляційної системи); 9 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива (джерело викиду - труба вентиляційної системи); 5 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива (джерело викиду - труба вентиляційної системи); Парогенератор АПЕ 240 б/в, за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст. 7, 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , якою передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу.

Інспекцією винесено припис від 31 січня 2020 року № 22/03-13, пунктом 1 якого зобов`язано директора підприємства отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з первісним позовом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно із положеннями ч.4 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виключно законами встановлюються, зокрема, повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

Відповідно до приписів п.7 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275.

Відповідно до п. 2 розділу 2 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 №312, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, природоохоронного законодавства.

Як передбачено положеннями ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи. її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Згідно із приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному у зустрічному позову рішенню суб`єкта владних повноважень, суд зазначає, що відповідно до ч.8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Як встановлено судом вище, вимогою п.1 припису зобов`язано директора підприємства отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме: заторно-сусловарного котлу (V=l м3); Фільтру-чан/вір пул (V=l м3); 9 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива ; 5 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива; Парогенератор АПЕ 240 б/в.

Стаття 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря визначає, що джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин; забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

Відповідно до ст.10 Закону України Про охорону атмосферного повітря підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 цього закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Проаналізувавши положення чинних актів законодавства з питань захисту атмосферного повітря, суд дійшов висновку, що законодавець не сформулював вичерпного переліку джерел викидів, що обумовлено об`єктивною неможливістю передбачити наперед технологічні процедури та пристрої, котрі можуть бути задіяні у виробничих процесах.

При цьому визначення у ст.1 Закону України Про охорону атмосферного повітря забруднення атмосферного повітря та забруднюючої речовини, що у поєднанні з викладеним у цій же статті визначенням джерела викидів дає всі підстави для висновку про те, що як джерело викиду може бути кваліфікований будь-який об`єкт, існування (функціонування) якого не відкидає беззаперечно зміну стану атмосферного повітря внаслідок надходження фізично та хімічно непритаманних повітрю речовин.

Відповідно до пункту 1.15.5 наказу Міністерства навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві № 7 від 10.02.1995 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 1995 р. за № 61/597, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Вищевказане свідчить про те, що заторно-сусловарний котел (V=l м3); Фільтр-чан/вір пул (V=l м3); 9 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива; 5 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива; Парогенератор АПЕ 240 б/в є стаціонарними джерелами викидів у розумінні вказаних вище норм права.

Такі висновки суду спростовують аргументи позивача щодо невіднесення вищевказаних об`єктів до Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 N 317.

Додатково суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел затверджений на виконання Порядку розроблення та затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1780, що визначає вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітрянихсумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел.

Вищевказані нормативно-правові акти прийняті законодавцем з метою розроблення нормативів гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела та не встановлюють режиму правового регулювання отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а тому аргументи відповідача в цій частині є неприйнятними.

З урахуванням змісту Інструкції про зміст та порядок складання звіту про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві (затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.02.1995р. №7, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.1995р. за №61/597; далі за текстом - Інструкція №7), зокрема, п.18, п.1.9, п.1.13, суд вважає, що законодавець саме суб`єкта господарювання обтяжив обов`язком довести той факт, що будь-який пристрій, обладнання, устаткування, інша аналогічна річ тощо або не є джерелом викидів, або не вимагає одержання відповідного дозволу на експлуатацію з інших причин.

Відповідач, посилаючись виключно на нездійснення Інспекцією відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення повітря, не довів суду, що заторно-сусловарний котел (V=l м3); Фільтр-чан/вір пул (V=l м3); 9 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива; 5 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива; Парогенератор АПЕ 240 не є джерелами викидів та використання цих об`єктів не вимагає отримання відповідних дозволів.

При цьому суд зазначає, що здійснення відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря є правом Інспекції, яке вона реалізує під час встановлення факту наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Інспекція, здійснюючи державний нагляд за додержанням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, уповноважена досліджувати як питання щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин, так і щодо додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря.

У акті перевірки відсутня інформація про те, що відповідачем здійснюються наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, до суду не надано доказів проведення позивачем розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, саме з метою здійснення якого проводиться відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря.

Суд наголошує, що спірні правовідносини між сторонами склались саме щодо відсутності у відповідача необхідних дозволів, при цьому, як вказано у акті перевірки та не спростовано відповідачем у ході розгляду справи, на Товаристві відсутні місця відбору проб, що унеможливлює здійснення інструментально-лабораторних вимірювань.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін щодо законності або протиправності оскаржуваного пункту припису вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки висновків суду щодо правомірності п.1 припису не спростовують, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення вимог зустрічного позову.

Правова позиція відповідача у цьому спорі ґрунтується виключно на тому, що заторно-сусловарний котел (V=l м3); Фільтр-чан/вір пул (V=l м3); 9 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива; 5 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива; Парогенератор АПЕ 240 не є стаціонарними джерелами викидів, з посиланням на норми права, які регулюють процедуру встановлення нормативів викидів та розрахунок понаднормових викидів у атмосферне повітря, у той же час відповідачем не наведено жодного правового обґрунтування правомірності відсутності у нього необхідних дозволів, що прямо передбачено законом, у той час як Інспекція на виконання покладених на неї завдань щодо здійснення державного контролю щодо дотримання природоохоронного законодавства у межах спірних правовідносин діяла на підставі, в межах та у спосіб, що визначені чинними нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 50 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно пункту 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Згідно з ч.5 ст.4 вказаного Закону, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Пунктом 5 розділу ІІ Положення, визначено що до функцій Інспекції належить звернення до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

На підставі викладеного вбачається, що чинним законодавством передбачено право Інспекції на звернення до суду із позовом про застосування заходів реагування в сфері державного нагляду (контролю), а саме: щодо повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

При цьому доказів одержання спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелами до суду не надано, тобто, відповідачем не надано до суду доказів щодо усунення порушень, встановлених актом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до норм ст.3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється, зокрема, за принципом пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Згідно з положеннями ч.11 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» , у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів, які свідчать про те, що відповідачем не усунуті порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, з урахуванням приписів норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов Державної екологічної інспекції у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 6, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999518) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ" (просп. Індустріальний, буд. 104-А, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 37576996) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду - задовольнити.

Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ" (просп. Індустріальний, буд. 104-А, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 37576996) у вигляді повного зупинення роботи джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 14 Б-3 а саме: заторно-сусловарного котлу (V=l м3), Фільтру-чан/вір пул (V=l м3); 9 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива; 5 Циліндро-конічних танків (ЦКТ) об`ємом V=2,5 м3, що розміщені на дільниці бродіння охмеленого сусла та доброджування молодого пива; Парогенератору АПЕ 240 б/в до отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ" (просп. Індустріальний, буд. 104-А, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 37576996) відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на зазначені джерела утворення викидів шляхом опломбування (опечатування) вказаного Державною екологічною інспекцією у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 6, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999518), поклавши контроль за виконанням рішення суду на Державну екологічну інспекцію у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 6, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999518).

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЇ І КОМФОРТ" (просп. Індустріальний, буд. 104-А, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 37576996) до Державної екологічної інспекції у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 6, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999518) про визнання протиправним і скасування припису в частині - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 03 листопада 2020 року.

Суддя О.Г. Котеньов