Рішення

від 02.11.2020 по справі 640/3822/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року м. Київ № 640/3822/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо (далі також - позивач, ТОВ НВКФ Донбас-Термо ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про виправлення технічної описки, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.02.2020 року №0003910504, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 483 836,00 (чотириста вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять шість гривень) 00 копійок.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що в акті перевірки відповідачем не наведено фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути безпідставну податкову вигоду, оскільки реальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ Спец-Альянс Груп підтверджується відповідними первинними документами, а саме договором, який не визнано нечинним у судовому порядку, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, податковою накладною. Крім того, позивачем перевірялося, що на момент здійснення господарських операцій контрагент перебував у реєстрі платників податкові на додану вартість.

Враховуючи викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через канцелярію суду 31.03.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що під час спірної перевірки податковим органом встановлено неможливість підтвердження операцій ТОВ Спец-Альянс Груп щодо врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності. Крім того, відповідно до протоколу допиту громадянина ОСОБА_1 про непричетність до створення та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Спец-Альянс Груп , підписи якого начебто містяться на первинній документації, поданій на перевірку податковому органу позивачем, ОСОБА_1 невідомо хто підписував від його довіреності та фінансову звітність ТОВ Спец-Альянс Груп .

Враховуючи обставини, які свідчать про фіктивність контрагента позивача, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Через канцелярію суду 31.03.2020 року відповідачем подано клопотання, в прохальній частині якого, зокрема, просить здійснити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судовому засіданні та викликати в судове засідання свідків.

Через канцелярію суду 13.04.2020 року позивачем подано відповідь на позовну заяву, в якій позовні вимоги підтримано, та зазначено, що сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом підтвердження відсутності реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених між таким підприємством - контрагентом та платником податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 року клопотання відповідача про здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судовому засіданні повернуто без розгляду. Клопотання відповідача про виклик свідків повернуто без розгляду.

Через канцелярію суду 28.05.2020 року позивачем подано клопотання про пришвидшення розгляду справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Через систему "Електронний суд" 28.10.2020 року позивачем подано клопотання про виправлення технічної описки в прохальній частині позовної заяви в зазначенні абревіатури відповідача.

Ознайомившись із обґрунтуванням клопотання, судом встановлено відповідність останнім матеріалам справи, оскільки оскаржуване позивачем рішення винесено ГУ ДПС у м. Києві, з огляду на що, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У період з 09.01.2020 року по 11.01.2020 року на підставі направлення від 28.12.2019 року №72081/10/26-15-05-04-03, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у м. Києві ( код ЄДРПОУ 43141267) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства і обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма Донбас- Термо (код ЄДРПОУ 31445803) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на за грудень 2017 року та квітень, травень, червень та липень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Спец-Альянс Груп (код ЄДРПОУ 41163865) за результатами якої складено Акт №49/26-15-05- 04-03/31445803 від 15.01.2020 року (далі також - Акт перевірки).

Висновками до Акту перевірки встановлено порушення ТОВ НВКФ Донбас - Термо вимог зокрема: пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6. статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету на загальну суму 322 557 грн., у т. ч.: за грудень 2017 року на суму 28894 грн.; за квітень 2018 року на суму 176663 грн.; за травень 2018 року на суму 54478 грн., за червень 2018 року на суму 40102 грн.; за липень 2018 року на суму 22420 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою не підтверджено документально реальність здійснення ТОВ НВКФ Донбас-Термо господарських операцій у перевіряємому періоді з ТОВ Спец-Альянс Груп (код ЄДРПОУ 41163865).

На підставі Акту перевірки №49/26-15-05-04-03/31445803 від 15.01.2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2020 року № 0003910504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: за податковими зобов`язаннями 322 557 грн.; за штрафними санкціями 161 279, 00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом з метою захисту порушених прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно із статтею 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Згідно з пунктом 85.1. та абзацу 1 пункту 85.2, пунктів 85.4, 85.8 статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пункту 86.1, абзацу 1 пункту 86.3 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Відповідно до абзацу 1 пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 86.8. та 86.10 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки, складено Акт від 15.01.2020 року №49/26-15-05-04-03/31445803.

Відповідно до змісту Акту перевірки, контролюючим органом досліджено взаємовідносини позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю Спец-Альянс Груп , та першою підставою для висновку податкового органу щодо нереальності операцій між позивачем та контрагентом є неможливість підтвердження врахування контрагентом реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також, основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Між ТОВ НВКФ Донбас-Термо (Замовник) та ТОВ Спец-Альянс Груп (Виконавець) укладено Договір від 11.12.2017 року №1211, відповідно до пункту 1.1. якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання за завданням Замовника виконати роботи, надати послуги, поставити товар, які визначені в обсязі, вказаному в актах прийому-передачі робіт та накладних, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, товар.

Відповідно до змісту наданих позивачем податковому органу та суду документів, а саме рахунками, актами приймання, податковими накладними, контрагентом виконувалися послуги з будівельних робіт, ремонтних робіт, монтажних робіт у 2017 році та у 2018 році.

Доказів визнання Договору від 11.12.2017 року №1211 у судовому порядку недійсним сторонами не надано, з огляду на що, у суду відсутні підстави вважати його укладеним із порушенням вимог законодавства.

Відповідно до пункту 3.3. вказаного Договору, справжнім Виконавець підтверджує і гарантує Замовнику професійну компетентність своїх та залучених спеціалістів для проведення робіт.

Тобто, із змісту цього пункту висновується, що Виконавець має право залучати до виконання послуг за Договором від 11.12.2017 року №1211 інших спеціалістів, а не тільки своїх працівників.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а- 15124/11/2670 (К/9901/612/18), від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а: …відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. .

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року по справі №820/4648/13-а /№К/9901/873/18): ...Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ... . Більш того, законодавство не ставить у обов`язок суб`єкту господарювання наявності працівників саме у штаті такого суб`єкту для можливості здійснення ним господарської діяльності. Так, працівники можуть працювати на умовах найму, аутсорсингу, на підставі цивільно-правових та інших договорів тощо. Зазначені факти також не перевірялися Податковим органом, отже не є підтвердженою їх відсутність. При цьому, необхідно звернути увагу на специфіку самих договорів, адже вони за своїх предметом не є договорами надання послуг чи виконання робіт, які безпосередньо пов`язані з особами, які такі послуг надають/роботи виконують. Договори постачання за своєю природою не потребують великої кількості працівників, адже у процесі постачання не задіяно великої кількості осіб та виконання договорів з таким предметом напряму чи опосередковано не пов`язане з конкретними особами, їх професійними якостями тощо, тобто поставка може у будь-який час виконана залученою для цього особою. .

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність у контрагентів платника податків необхідних трудових та виробничих ресурсів не знаходять свого правового обґрунтування у відповідності до норм чинного законодавства та у відповідності із вже усталеною практикою Верховного Суду, позаяк не можуть бути основою висновку щодо нереальності господарських операцій.

Зокрема, із змісту Акту перевірки встановлено, що висновок про неможливість підтвердження операцій сформовано на підставі даних ІС Податковий блок .

Необхідно зазначити, що процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а зазначено, що будь - яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Податковий орган як орган державної влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стосовно права платника на податковий кредит це означає, що податковий орган може посилатись на неправомірність включення платником податків суми ПДВ до складу податкового кредиту лише у випадках, визначених законом, і лише з посиланням на норми Податкового кодексу України.

У Податковому кодексі України відсутня будь - яка норма, яка б позбавляла платників ПДВ права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника ПДВ не декларують та/або не сплачують ПДВ за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (статті 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (статті 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (статті 129 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення у постановах Верховного Суду України від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі 21-14-а10, від 31.01.2010 року у справі № 21-47а10, у яких встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.

Згідно із статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-VI Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини (далі також - Суд) вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяженню компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини викладено у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії.

Також, у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Судом у пункту 38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання .

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, Європейським судом з прав людини застосовано принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Судом визнано, що справедливий баланс не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит / бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо / повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Судом констатовано факт порушення статті 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Права на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податку, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Рішенням Суду по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгари (заява №6689/03) у пункті 23 вказано, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника (позиція підтримано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 року провадження К/800/15845/14, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року у справі №822/5413/15, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 року у справі №804/4983/15).

Крім того, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми попередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.01.2018 року у справі № 826/1244/13-а, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника. за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Також, Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними .

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а.

Крім того, суд зауважує наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами і доповненнями) (в редакції, чинній на момент здійснення господарський операцій між позивачем та ТОВ Мелк Трейд ) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця. Дослідивши зміст Акту перевірки, позивачем до спірної перевірки надано наступні копії документів: Договору №1211 від 11.12.2017; Акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ДОНБАС-ТЕРМО та ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП ; Журнал-ордер по рахунку 631 із ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП за період грудень 2017 року, квітень-липень 2018 року; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2017 року за формою КБ-3; Акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2017 року за формою КБ-2в; Підсумкової відомості ресурсів за грудень 2017 року; Розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2в за грудень 2017року; Акту приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2017 року за формою КБ-2в; Підсумкову відомість ресурсів за грудень 2017 року; Розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2в за грудень 2017року; Акту приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2017 року за формою КБ-2в; Підсумкову відомість ресурсів за грудень 2017 року; Розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2в за грудень 2017року; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2018 року за формою КБ-3; Акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за квітень 2018 року за формою КБ-2в; Підсумкову відомість ресурсів за квітень 2018 року; Розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2в за квітень 2018 року; Акту прийому-передачі робіт №51 від 27.04.2018 року; Акту прийому-передачі робіт №58 від 27.04.2018 року; Акту прийому-передачі робіт №86 від 27.04.2018 року; Акту прийому-передачі робіт №88 від 27.04.2018 року; Акту прийому-передачі робіт №89 від 27.04.2018 року; Акту прийому-передачі робіт №90 від 27.04.2018 року; Видаткової накладної від 03.05.2018 року №5031; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2018 року за формою КБ-3; Акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за травень 2018 року за формою КБ-2в; Підсумкову відомість ресурсів за грудень 2017 року; Розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2в за грудень 2017року; Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2018 року за формою КБ-3; Акту приймання виконаних будівельних робіт №2 за травень 2018 року за формою КБ-2в; Підсумкову відомість ресурсів за грудень 2017 року; Розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2в за грудень 2017 року; Акт прийому-передачі робіт №2 від 05.06.2018 року; Акту прийому-передачі робіт №3 від 05.06.2018 року; Акту прийому-передачі робіт №29 від 18.06.2018 року; Акту прийому-передачі робіт №8 від 02.07.2018 року; Платіжних доручень по проведенню розрахунків із ТОВ Спец-Альянс Груп : від 27.04.2018 року №65, від 26.04.2018 року №593, від 25.05.2018 року №715, від 31.05.2018 року №735від 04.06.2018 року №755, від 17.05.2018 року №666, від 17.05.2018 року №665, від 16.05.2018 року №663, від 12.07.2018 року №951, від 12.07.2018 року №952, від 13.06.2018 року №820.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, висновки контролюючого органу мають базуватися за результатами проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документів, тим паче, що платником податку були пред`явлені необхідні первинні документи, які є підставою для належного формування складу податкового кредиту.

Натомість, податковий орган не посилається навіть на результати перевірки контрагентів, а наводить, як докази нереальності операцій лише податкову інформацію, повністю ігноруючи первинні документи платника податку у їх сукупності та взаємозв`язку.

Надані позивачем первинні документи свідчать про здійснення позивачем господарських операцій із контрагентом ТОВ Спец-Альянс Груп у період 2017 року та 2018 року, разом з тим, єдиною підставою невідповідності вказаних документів вимогам Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податковим органом вказано, що копії первинних документів підписано директором ТОВ НВКФ Донбас-Термо Гришом О.М. та директором ТОВ Спец-Альянс Груп ОСОБА_1 .

На переконання відповідача, вищенаведені операції ТОВ Спец-Альянс Груп не можливо підтвердити оскільки директором, головним бухгалтером та засновником підприємства надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Спец-Альянс Груп , що свідчить про нереальність господарських операцій.

Також, згідно інформаційних баз даних ГУ ДПС у м. Києві, а саме: ІС Податковий блок встановлено, що по ТОВ Спец-Альянс Груп внесена картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 14.05.2018 року в результаті порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України та зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Зокрема, відповідачем надано суду для долучення до матеріалів справи копію протоколу допиту ОСОБА_1 від 23.12.2017 року та копію супровідного листа заступника начальника СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.07.2018 року №2986/10/26-55-23-01, в якому на запит начальника відділу ГУ ДФС у м. Києві від 25.07.2018 року №4980/26-15-14-04-05-13 повідомлено, що в СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві перебуває кримінальне провадження №32018220000000118 від 18.05.2018 року, в межах якого допитано директора ТОВ Спец-Альянс Груп ОСОБА_1 .

У цьому супровідному листі також зазначено: Відповідно до вимог частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України надаю дозвіл на розголошення наданих матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №32018220000000118 під час проведення контрольно-перевірочних заходів стосовно ТОВ Спец-Альянс Груп (код 41163865) та їх використання в матеріалах перевірки .

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши на предмет належності та допустимості наданих відповідачем протокол допиту свідка та супровідний лист заступника начальника СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві як доказів в адміністративній справі №640/3822/20, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Судом встановлено, що дозвіл на розголошення матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №32018220000000118, зокрема, протоколу допиту свідка від 23.12.2017 року, під час проведення контрольно-перевірочних заходів щодо ТОВ Спец-Альянс Груп (код 41163865) та їх використання в матеріалах перевірки, надано заступником начальника СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в той час, як положеннями статті 222 Кримінального процесуального кодексу України такими повноваженнями наділено виключно слідчого або прокурора.

Із змісту вказаних супровідного листа та змісту протоколу допиту свідка судом встановлено відсутність відомостей про перебування заступника начальника СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у статусі слідчого у кримінальному провадженні №32018220000000118, що не спростовано відповідачем, та свідчить про неналежність та не допустимість доказів, наданих відповідачем, оскільки останні одержані з порушенням порядку, встановленого частиною другою статті 222 Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги долучені відповідачем у якості доказів протокол свідка допиту свідка від 23.12.2017 року у кримінальному провадженні №32018220000000118 та супровідний лист заступника начальника СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.07.2018 року №2986/10/26-55-23-01.

Правову позицію щодо необхідності дослідження прийнятності протоколу допиту, як належного доказу у справі, висловлено у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі №520/8681/18.

Крім того, відповідно до частини першої статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частиною другою цієї статті визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічну правову позиція викладено в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18, від 08.08.2018 року у справі №820/4428/17 від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17.

Суд звертає увагу, що вироку суду щодо посадових осіб контрагента позивача відповідачем не надано, про наявність у Акті перевірки не зазначається.

Інших доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, податковим органом не надано.

Верховним Судом у своїй постанові від 13.03.2018 року у справі № 809/1062/17 зроблено висновок про обґрунтованість відхилення доводів контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача, зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача. При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит. Інформаційні бази даних ОДПІ не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачено належність таких баз до засобів доказування.

Аналогічну позицію висловлено у постановах Вищого адміністративного суду України від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11.

Таким чином, дослідивши Акт перевірки в частині взаємовідносин позивача із ТОВ Спец-Альянс Груп судом встановлено, що висновки податкового органу про відсутність у контрагентів платника податків необхідних трудових та виробничих ресурсів та нереальності господарських операцій, про що свідчить, на переконання відповідача, протокол допиту свідка, не знаходять свого правового обґрунтування у відповідності до норм чинного законодавства та у відповідності із вже усталеною практикою Верховного Суду, тому не можуть бути основою висновку щодо нереальності господарських операцій.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені висновки суду, відповідач на виконання наведених вимог Кодексу, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесених на підставі Акту перевірки від 13.06.2018 року №1755/28-10-14-01/36511938 оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 07.02.2020 року №0003910504, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 483 836, 00 грн.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи містяться платіжні доручення від 18.02.2020 року №1238 на суму 4 838, 36 грн. та від 10.02.2020 року №1224 на суму 2 419, 18 грн., якими підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 7 257,54 грн.

З огляду на задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення сплаченої суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь ТОВ НВКФ Донбас-Термо .

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.02.2020 року №0003910504, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 483 836,00 (чотириста вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять шість гривень) 00 копійок.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) суму судового збору у розмірі 7 257, 54 грн. (сім тисяч двісті п`ятдесят сім грн. 54 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо (код ЄДРПОУ 31445803, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо (код ЄДРПОУ 31445803, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12).;

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19);

Повне судове рішення складено 02.11.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна