Рішення
від 02.11.2020 по справі 640/11848/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 листопада 2020 року справа №640/11848/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства КРИСТИНА (далі по тексту - позивач, ПП КРИСТИНА ) доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2019 року №07622615140105 та №07612615140105 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з того, що господарські операції із контрагентами ТОВ АРЕНА ІНТЕРНЕШИНАЛ та ТОВ ІНТЕР КОМФОРТ підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ПП КРИСТИНА дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/11848/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому додатково наголосив на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 10 червня 2019 року №07622615140105 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 44.1 та 44.2, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПП КРИСТИНА збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 112308,00 грн., у тому числі за основним платежем на 89 846,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 462,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 10 червня 2019 року №07612615140105 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ПП КРИСТИНА збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 121 293,00 грн., у тому числі за основним платежем на 80 862,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 431,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 11 травня 2019 року №286/26-15-14-01-05/30278305 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ КРИСТИНА (код 30278305) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ АРЕНА ІНТЕРНЕШИНАЛ (код 40537339) за листопад 2016 року, з ТОВ ІНТЕР КОМФОРТ (код 41010057) за листопад, грудень 2017 року у податковій декларації з податку на додану вартість за 2016-2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у податковій декларації з податку на прибуток підприємств (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зазначено про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 80 862,00 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 22 523,00 грн., за 2017 рік у сумі 58 339,00 грн.; пунктів 44.1 та 44.2, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 89 846,00 грн., у тому числі за листопад 2016 року у сумі 25 025,00 грн., за листопад 2017 року у сумі 26 700,00 грн., за грудень 2017 року у сумі 38 121,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним завищенням витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2016-2017 року та заниженням податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з контрагентами ТОВ АРЕНА ІНТЕРНЕШИНАЛ та ТОВ ІНТЕР КОМФОРТ у зв`язку з відсутністю реальності вчинення господарських операцій із зазначеним контрагентом-постачальником; до перевірки не надано підтверджуючих первинних документів щодо постачання товару; встановлено відсутність у ТОВ АРЕНА ІНТЕРНЕШИНАЛ будь-яких основних засобів; проведення досудового розслідування кримінального провадження №32018200060000006 від 28 лютого 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205, Кримінального кодексу України стосовно ТОВ АРЕНА ІНТЕРНЕШИНАЛ та кримінального провадження №42017000000003630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 27 Кримінального кодексу України.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ АРЕНА ІНТЕРНЕШИНАЛ та ТОВ ІНТЕР КОМФОРТ ; мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи підтверджують, що ТОВ АРЕНА ІНТЕРНЕШИНАЛ виписало позивачу податкову накладну від 03 листопада 2016 року №7, згідно якої відвантажило такі товари: опалювач автономний, ремінь клиновий, фітинг, корпус пластиковий конденсатора, оливовідділювач, шків на загальну суму 150 151,00 грн., у тому числі ПДВ 25 025,17 грн.

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивач долучив банківську виписку.

Крім того, ТОВ ІНТЕР КОМФОРТ виписало позивачу податкові накладні від 09 листопада 2017 року №1, від 13 листопада 2017 року №2 та від 15 листопада 2017 року №4, згідно яких позивачу поставлено такий товар: компресор та камера горіння на загальну суму 183 725,80 грн., у тому числі ПДВ - 30 620,97 грн.; прокладки та свічки на загальну суму 160 200,00 грн., у тому числі ПДВ - 26 700,00 грн.; монтажний комплект на загальну суму 45 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 7 500,00 грн.

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивач долучив банківську виписку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом із цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як підтверджує витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач має право на заняття наступними видами господарської діяльності: код КВЕД 28.25 Виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування (основний); код КВЕД 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас; код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування.

На підтвердження правомірності формування витрат у межах спірних правовідносин позивач надав копії наступних документів: податкові накладні від 03 листопада 2016 року №7, від 09 листопада 2017 року №1, від 13 листопада 2017 року №2, від 15 листопада 2017 року №4, видаткові накладні від 03 листопада 2016 року №7, від 09 листопада 2017 року №1, від 13 листопада 2017 року №2, від 15 листопада 2017 року №4, податкові декларації за спірний період, оборотно-сальдові відомості по рахунку, виписки по рахунку, докази подальшого використання поставленого товару у власній господарській діяльності та його продаж третім особам.

В якості підтвердження придбання товарів, які в подальшому реалізовані позивачем контрагентам-покупцям позивачем долучено до матеріалів справи наступні копії документів:

договір поставки від 15 жовтня 2014 року №1510-п, укладений позивачем (постачальник) з ТОВ Бердянські ковбаси (покупець), акт надання послуг від 18 січня 2018 року №79, видаткову накладну від 18 січня 2018 року №79;

договір поставки від 19 листопада 2018 року №19112018/П, укладений позивачем (постачальник) з ТОВ Інноватор сістемс (покупець), акт надання послуг від 29 листопада 2018 року №1616, видаткову накладну від 18 січня 2018 року №1615, специфікацію до договору;

договір поставки від 27 жовтня 2017 року №271017/П, укладений позивачем (постачальник) з ТОВ Компанія Караван (покупець), акт надання послуг від 03 листопада 2017 року №1891, видаткову накладну від 18 січня 2018 року №1892, специфікацію до договору;

договір поставки від 14 листопада 2018 року №141118/П, укладений позивачем (постачальник) з ТОВ Придніпровський край (покупець), видаткові накладні від 26 листопада 2018 року №1581, від 26 листопада 2018 року №1585, від 26 листопада 2018 року №1557, специфікацію до договору;

договір поставки від 13 грудня 2016 року №131216/П, укладений позивачем (постачальник) з фермерським господарством Тетяна 2011 (покупець), акт надання послуг від 20 грудня 2018 року №1684, видаткову накладну від 20 грудня 2018 року №1683;

договір про надання послуг від 17 червня 2015 року №170615/П, укладений позивачем (постачальник) з ТОВ Молочна компанія Галичина (покупець), акт надання послуг від 10 квітня 2017 року №509;

договір про надання послуг від 30 березня 2015 року №300315/К, укладений позивачем (постачальник) з ТОВ МАГРОК (покупець), акти надання послуг від 27 червня 2017 року №962, від 30 травня 2017 року №799;

договір про надання послуг від 30 березня 2015 року №300315/К, укладений позивачем (постачальник) з ТОВ МАГРОК (покупець), акти надання послуг від 27 червня 2017 року №962, від 30 травня 2017 року №799;

договір про надання послуг від 27 квітня 2015 року №270415/Р, укладений позивачем (постачальник) з ТОВ УКРАВТОТРАНС-Н (покупець), акти надання послуг від 28 квітня 2017 року №609, від 14 серпня 2017 року №1320;

договір про надання послуг від 11 квітня 2016 року №110416, укладений позивачем (постачальник) з ТОВ Агропослуги України (покупець), акти надання послуг від 06 вересня 2017 року №1375, від 31 липня 2017 року №1145;

договір про надання послуг від 16 квітня 2014 року №1604-е, укладений позивачем (постачальник) з ПрАТ Білоцерківська промислова група (покупець), акт надання послуг від 30 липня 2018 року №1139;

договір про надання послуг від 01 листопада 2018 року №01112018/У, укладений позивачем (продавець) з ФОП ОСОБА_1 (покупець), акт надання послуг від 23 січня 2019 року №66;

договір про надання послуг від 01 листопада 2018 року №031114/1К, укладений позивачем (виконавець) з ТОВ МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРИ УКРАЇНА (замовник), акти надання послуг від 11 липня 2018 року №1071 та від 13 лютого 2017 року №184;

договір про надання послуг від 08 квітня 2019 року №08042019/У, укладений позивачем (виконавець) з ТОВ ПРОДЛОГІСТИК (покупець), акт надання послуг від 08 квітня 2019 року №214;

договір про надання послуг від 08 квітня 2016 року №0080416/К, укладений позивачем (виконавець) з ТОВ ФУД МАРКЕТ КОМПАНІ (замовник), акти надання послуг від 04 липня 2017 року №1001, від 20 лютого 2017 року №229, від 23 лютого 2017 року №239, 01 вересня 2017 року №1344, від 26 червня 2018 року №980;

договір про надання послуг від 29 січня 2016 року №290116/Р, укладений позивачем (виконавець) з ТОВ Глобинський м`ясокомбінат (замовник), акти надання послуг від 14 грудня 2016 року №1855, від 14 грудня 2016 року №1859, від 14 грудня 2016 року №1858;

договір на технічне обслуговування та ремонт обладнання від 20 жовтня 2014 року №201014/К, укладений позивачем (виконавець) з ТОВ Оптіма-Фарм, ЛТД (замовник), акт надання послуг від 02 червня 2017 року №818;

договір про надання послуг від 30 листопада 2014 року №031114/К, укладений позивачем (виконавець) з ТОВ БРІОШ (замовник), акт надання послуг від 28 серпня 2017 року №1336;

видаткові накладні виписані на адресу ОСОБА_2 , ТОВ Виробнича компанія Поліпласт , ТОВ БК Олівія , селянське (фермерське) господарство Мамине озеро , ТОВ Терекс Трейдінг , ТОВ УКРТРАНСРЕГІОН , ТОВ Українські логістичні системи , ТОВ Бердянські ковбаси , ТОВ Містобудівник-транс .

Як зазначено у позовній заяві, частина придбаних запчастин використана при ремонті автомобільного холодильного обладнання та опалювального устаткування, частина - при виробництві автомобільного холодильного та опалювального устаткування і потім реалізовані покупцям, ще частина - зберігається на складі.

Співставлення наявних в матеріалах справи доказів підтверджує, що позивач придбавав товар з метою використання у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано будь-яких доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин щодо не підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-покупцями, контрагентами-постачальниками.

Суд враховує, посилання відповідача на відсутність у видаткових накладних від 03 листопада 2016 року №7, від 09 листопада 2017 року №1, від 13 листопада 2017 року №2 та від 15 листопада 2017 року №4 посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, однак, зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є реальний рух активів.

У свою чергу окремі дефекти первинних документів не є самостійною підставою вважати господарські операції такими, що не мають реального змісту.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо наявності відкритих кримінальних проваджень у відношенні контрагентів позивача - ТОВ АРЕНА ІНТЕРНЕШИНАЛ та ТОВ ІНТЕР КОМФОРТ , оскільки такі доводи не підтверджуються документально.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток у 2016-2017 роках по взаємовідносинам із ТОВ АРЕНА ІНТЕРНЕШИНАЛ та ТОВ ІНТЕР КОМФОРТ є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 121 293,00 грн. є протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ АРЕНА ІНТЕРНЕШИНАЛ та ТОВ ІНТЕР КОМФОРТ , суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ АРЕНА ІНТЕРНЕШИНАЛ та ТОВ ІНТЕР КОМФОРТ у зв`язку із придбанням товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів, а виписані ними позивачу податкові накладні за перевіряємий період формально відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Оскільки вище позивачем доведено реальність господарських операцій по відносинам із поставки товарів від ТОВ АРЕНА ІНТЕРНЕШИНАЛ та ТОВ ІНТЕР КОМФОРТ та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства, суд приходить до висновку про правомірність формування податкового кредиту у межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за даним епізодом порушення є неправомірним.

Таким чином, позовні податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2019 року №07622615140105 та №07612615140105 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП КРИСТИНА підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо вимоги позивача стосовно встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом із тим, дане рішення не вимагає від ГУ ДФС у м. Києві вчинення будь-яких дій, а тому відсутні підстави для вжиття заходів судового контролю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства КРИСТИНА задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві 10 червня 2019 року №07622615140105 та №07612615140105.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства КРИСТИНА понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 5 425,02 грн. (п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять гривень дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приватне підприємство КРИСТИНА (02099, м. Київ, вул. Приколійна, буд. 21; ідентифікаційний код 30278305);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко

Дата ухвалення рішення02.11.2020
Оприлюднено04.11.2020
Номер документу92595686
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —640/11848/19

Ухвала від 26.08.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко В.А.

Ухвала від 24.03.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 22.02.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко В.А.

Постанова від 04.02.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бабенко Костянтин Анатолійович

Ухвала від 04.02.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бабенко Костянтин Анатолійович

Ухвала від 16.12.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бабенко Костянтин Анатолійович

Рішення від 02.11.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко В.А.

Ухвала від 05.07.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні