Постанова

від 03.11.2020 по справі 200/7115/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року справа №200/7115/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,

секретар Сізонов Є.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року по справі № 200/7115/20-а (суддя Циганенко А.І., повний текст складено 04 вересня 2020 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс про визнання протиправними та скасування постанов, -

УСТАНОВИВ:

У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс , в якому просив визнати протиправними та скасувати: постанову про відкриття виконавчого провадження від 02 квітня 2020 року ВП № 61707134; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02 квітня 2020 року ВП № 61707134; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 02 квітня 2020 року ВП №61707134; постанову про арешт коштів боржника від 02 квітня 2020 року ВП № 61707134; постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15 травня 2020 року ВП №61707134.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач є приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, а тому відповідно до частини 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження мав право на відкриття виконавчого провадження лише за місцезнаходженням позивача у м. Києві. Позивач зазначає, що він не проживає в м. Києві, тому при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №61707134 відповідачем допущено порушення чинного законодавства, а тому дії щодо відкриття виконавчого провадження поза межами свого виконавчого округу, а також дії щодо вчинення інших виконавчих дії є неправомірними.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано неправомірними та скасовані: постанову про відкриття виконавчого провадження від 02 квітня 2020 року ВП №61707134; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02 квітня 2020 року ВП №61707134; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 02 квітня 2020 року ВП №61707134; постанову про арешт коштів боржника від 02 квітня 2020 року ВП №61707134; постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15 травня 2020 року ВП №61707134. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що діяв у спосіб визначений Законом України Про виконавче провадження . Винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2020 року ВП № 61707134 є законною та такою, що не підлягає скасуванню, а інші постанови винесені у рамках виконавчого провадження №61707134 є правомірними та не суперечать вимогам Закону України Про виконавче провадження . Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що у заяві про відкриття виконавчого провадження та виконавчому написі № 205 від 13.02.2020 року, виданому приватним нотаріусом Мажугою В.Ю., було зазначено місце проживання боржника АДРЕСА_1 , що і було підставою для вчинення виконавчих дій, зокрема відкриття виконавчого провадження в окрузі міста Києва.

Під час апеляційного розгляду позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, відповідач до суду не прибув.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

13 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. вчинений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс заборгованості по кредитному договору 041964/0000XSGF від 07 квітня 2012 року за період з 22 лютого 2018 року по 30 січня 2020 року в сумі 17962,83 гривень. Адреса місця реєстрації боржника: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 51-52).

02 квітня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс (стягувач) до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клименка Р.В. подана заява про примусове виконання рішення. Згідно заяви стягувач просив відкрити за місцем проживання (перебування) ОСОБА_1 (боржника) виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю., накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках боржника в межах суми заборгованості. В додатках до заяви вказані: платіжне доручення про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису, копія довіреності представника стягувача (а.с. 47-48).

02 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Клименком Р.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 61707134 з примусового виконання виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 18462,83 гривень. Згідно з постановою при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець керувався статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження (а.с. 55).

02 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Клименком Р.В. винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №61707134. Згідно з постановою для боржника ОСОБА_1 визначена загальна сума мінімальних витрат - 300,00 гривень (а.с. 58-59).

02 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Клименком Р.В. винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 61707134 (а.с. 61-62).

02 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Клименком Р.В. винесена постанова про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 61707134 про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках у банках (а.с. 64-65).

15 травня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Клименком Р.В. винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 69-70).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

За приписами частини 2 статті 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України від 02.06.2016р. № 1403-VIII Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі Закон № 1403-VIII) фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом № 1404-VIII.

За правилами ч. 1, 2 ст.24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 25 Закону № 1403- VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і Закон № 1404-VIII, і Закон № 1403-VIII визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Отже, у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Згідно приписів п.1 ч.1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстр.в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за №489/20802, в редакції чинної у спірний період, (далі - Інструкція №512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження для їх виконання, якщо не виявлено жодної з передбачених законом підстав для повернення виконавчого документу стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження.

Слід зазначити, що ні Законом № 1404-VIII, ані Інструкцією № 512/5 не передбачено проведення приватним виконавцем виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Матеріали справи свідчать,що ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс звернулося до відповідача із заявою № 512/ПВ/20 від 12.03.2020 року про примусове виконання рішення, з проханням відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 205 від 13.02.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київський міський нотаріальний округ Мажугою В.Ю. про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс заборгованості у розмірі 18462,83 грн., де місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання боржника зазначено: АДРЕСА_1 .

У доданому до заяви виконавчому напису № 205 від 13.02.2020 року містяться наступні відомості стосовно боржника ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Як стверджує приватний виконавець, саме зазначене у заяві про відкриття виконавчого провадження та виконавчому написі № 205 від 13.02.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю., місце проживання боржника і було підставою для вчинення виконавчих дій, зокрема відкриття виконавчого провадження в окрузі міста Києва.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2020р. ВП №61707134, оскільки відповідач діяв у відповідності до вимог ст.ст. 24, 26 Закону України Про виконавче провадження та підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на час відкриття виконавчого провадження не мав.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення ст.24 Закону №1404-VIII, за приписами якої право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить безпосередньо стягувачу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клименка Романа Васильовича від 02.04.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 61707134.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 25.01.2019 у справі №511/1342/17.

Статтею 42 Закону № 1404-VIII встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця: авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно до п. 6 Розділу І Інструкції №512/5 під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до п.1 Розділу VI Інструкції, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Пунктом 2 Розділу VI вказаної Інструкції, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 наведеної статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Приписами ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 3 ст. 45 цього ж закону визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Статтею 31 Закону № 1403-VIII встановлено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Крім того, ч. 7 ст. 31 цього ж закону передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2020р. за виконавчим провадження № 61707134 відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, в якій, постановлено стягнути з позивача основну винагороду приватного виконавця в сумі 1846,28 грн., тобто у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Статтею 48 Закону № 1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2020р. відповідачем у відповідності до ст. 56 Закону України Про виконавче провадження прийнята постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкрити після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Так, наведені норми встановлюють обов`язок приватного виконавця вчиняти певні виконавчі дії, направленні на виконання виконавчого документу, в тому числі і під час відкриття виконавчого провадження.

Положеннями ч.3 ст. 56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Матеріали справи свідчать, спірною постановою від 02.04.2020р. відповідачем було накладено арешт на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 20609,11 грн..

Крім того, наведеною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкрити після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Наведеною постановою не визначався розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, а тому підстави для скасування цієї постанови відсутні.

15.05.2020 року відповідачем за виконавчим провадження № 61707134 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід від особи, якою є: Приватне акціонерне товариство Глини Донбасу , код ЄДРПОУ/ІПН 23354002, адреса місця реєстрації 85053, Донецька область, Добропільський район, селише Дорожнє, станція Мерцалово (а.с. 24).

Слід зазначити, що суд першої інстанції, встановивши ті обставини, що приватним виконавцем відкрито з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, в тому числі визнав протиправною та скасував постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, оскільки визначальним у межах спірних правовідносин є саме правомірність відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем в межах відповідного округу, який не має обов`язку перевіряти місце проживання (перебування, знаходження) боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі. Саме адреса проживання боржника в м. Києві була підставою для відкриття виконавчого провадження, що зазначено у відповідній постанові. При цьому, законом не заборонено звертати стягнення, зокрема, на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції на виконання положень ст. 317 КАС України та прийняти нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При цьому відповідачу - суб`єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.

Отже, апеляційним судом розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року по справі № 200/7115/20-а - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.

Повне судове рішення складено 03 листопада 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді: А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць