Ухвала

від 01.10.2020 по справі 761/26951/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26951/20

Провадження № 1-кс/761/16848/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ДЕЛЬТА СТРОЙ ПЛЮС», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09.10.2018 у кримінальному провадженні № 42016000000002035 від 04.08.2016,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло зазначене клопотання, яке мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09.10.2018 у кримінальному провадженні № 42016000000002035 від 04.08.2016 накладено арешт, в тому числі, на грошові кошти, які у безготівковому вигляді обліковуються на рахунках ТОВ «ДЕЛЬТА СТРОЙ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 41640796) № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851, юридична адреса: 04070, м. Київ, вулиця Андріївська, 4) та № НОМЕР_2 , відкритого в ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» (МФО 305880, юридична адреса: 49101, м. Дніпро, проспект Пушкіна, 15).

Враховуючи, що власник майна не був присутнім під час розгляду клопотання про арешт майна, а також відсутність доказів щодо причетності ТОВ «ДЕЛЬТА СТРОЙ ПЛЮС» до обставин, з приводу яких здійснюється досудове розслідування в даному кримінальному провадженні, а також доказів причетності грошових коштів вказаного товариства в якості речового доказу у згаданому кримінальному провадженні, а також зважаючи на те, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, враховуючи тривалий час застосування, у зв`язку з чим просить скасувати зазначений арешт.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 просив клопотання задовольнити та скасувати арешт, а також долучив належним чином завірену копію ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09.10.2018, якою було накладено арешт та копію ухвали Київського апеляційного суду від 16.01.2020, якою було частково скасовано ухвалу слідчого судді від 09.10.2018.

Слідчий був належним чином повідомлений про розгляд клопотання, в судове засідання не з`явився та про причини неявки суд не повідомив.

Слідчий суддя, вислухавши адвоката, дослідивши клопотання, додані до нього матеріали, дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ДЕЛЬТА СТРОЙ ПЛЮС» звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про скасування арешту у кримінальному провадженні за №42016000000002035 від 04.08.2016, який був накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09.10.2018 на майно, в тому числі і грошові кошти ТОВ «ДЕЛЬТАСТРОЙ ПЛЮС»,що знаходятьсяна рахункаху ПАТ «ПУМБ»та уПАТ «КБ«ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» з метою збереження речових доказів.

У відповідності дост. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов протии Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов протии Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

В судовому засіданні встановлено, що арешт було накладено на грошові кошти, які у безготівковому вигляді обліковуються на рахунках ТОВ «ДЕЛЬТА СТРОЙ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 41640796) № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851, юридична адреса: 04070, м. Київ, вулиця Андріївська, 4) та № НОМЕР_2 , відкритого в ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» (МФО 305880, юридична адреса: 49101, м. Дніпро, проспект Пушкіна, 15) з метою збереження речових доказів в кримінальному провадженні 42016000000002035 від 04.08.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 КК України.

Згідно частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною другоюстатті 170КПК Українипередбачено,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Статтею 3 зазначеної статті визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Інші випадки арешту майно законодавством віднесено лише до майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Таким чином, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна грошових коштів, яка належить на праві користування ТОВ «ДЕЛЬТА СТРОЙ ПЛЮС», враховуючи тривалість арешту майже два роки та встановлену необґрунтованість накладення арешту, зважаючи на те, що, згідно ухвали Київського апеляційного суду міста Києва від 16.01.2019 визнання грошових коштів підприємства шляхом винесення відповідної постанови слідчим не було здійснено, оскільки в клопотанні про арешт майна така постанова була відсутня, а тому оцінка грошових коштів вказаного товариства як речового доказу є сумнівною в розумінні його оцінки в порядку статті 94 КПК України, згідно якої слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання у правомірне володіння ТОВ «ДЕЛЬТА СТРОЙ ПЛЮС» належними йому майном на підставі зазначених обставин, оскільки представником власника майна доведено, що арешт накладено необґрунтовано та в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, враховуючи існування заходу забезпечення у вигляді арешту майна майже два роки.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ("Іатрідіс проти Греції", заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот протии Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші протии Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Приймаючи до уваги наведене, слідчий суддя вважає, що існує правова підстава для скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09.10.2018 на грошові кошти, які у безготівковому вигляді обліковуються на рахунках ТОВ «ДЕЛЬТА СТРОЙ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 41640796) № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851, юридична адреса: 04070, м. Київ, вулиця Андріївська, 4) та № НОМЕР_2 , відкритого в ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» (МФО 305880, юридична адреса: 49101, м. Дніпро, проспект Пушкіна, 15), а отже, клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.170,171,172,173,174,379 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт майна, а саме грошових коштів, які у безготівковому вигляді обліковуються на рахунках ТОВ «ДЕЛЬТА СТРОЙ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 41640796) № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851, юридична адреса: 04070, м. Київ, вулиця Андріївська, 4) та № НОМЕР_2 , відкритого в ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» (МФО 305880, юридична адреса: 49101, м. Дніпро, проспект Пушкіна, 15), який був накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2018.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя : ОСОБА_1