Постанова

від 28.10.2020 по справі 554/9095/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9095/19 Номер провадження 22-ц/814/1986/20Головуючий у 1-й інстанції Троцька А.І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого: Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

секретар: Ачкасова О.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 14 липня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста, треті особи: Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна організація №2 , Дочірнє підприємство Електромотор-побут Приватного акціонерного товариства Електромотор , про встановлення факту проживання та реєстрації на законних підставах та визнання права користування жилим приміщенням ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2019 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської радипро встановлення факту проживання та реєстрації на законних підставах та визнання права користування жилим приміщенням.

Позов обгрунтовано тим, що вона в період часу з 30.07.1990 року по 29.04.1997 року працювала на Полтавському електромеханічному заводі Електромотор . За місцем роботи, згідно розпорядження Полтавського електромеханічного заводу Електромотор На вселення в гуртожиток № 1 від 27 липня 1990 року за №7, їй для проживання у гуртожитку по АДРЕСА_1 надано кімнату за АДРЕСА_2 , в якій 27 липня 1990 року зареєструвала своє місце проживання. На даний час управителем, виконавцем та/або замовником послуг з житлово-експлуатаційного обслуговування і утримання гуртожитку визначено КП ЖЕО № 2 . Рішенням позачергової двадцять п`ятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 12.07.2019 року Про надання дозволу на приватизацію жилих та допоміжних приміщень у гуртожитках за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 залишено житлові комплекси гуртожитків за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 у статусі гуртожиток та дозволено приватизацію їх жилих та допоміжних приміщень. Водночас, у позивача виникли перешкоди в реалізації її права на приватизацію жилого приміщення у гуртожитку, що викликані відсутністю ордеру на вселення в надану жилу площу гуртожитку, і як наслідок, неможливості внесення повних відомостей про місце реєстрації її постійного проживання у конкретній кімнаті гуртожитку, оскільки реєстрація місця проживання не містить номера кімнати та підтвердження правомірності її вселення, проживання в гуртожитку та користування ним, тому була змушена звернутись до суду.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила встановити факт її постійного проживання та реєстрації на законних підставах з 27 липня 1990 року у житловому приміщенні - кімнаті під № НОМЕР_1 , яка складається з кімнати (1) загальною площею 11,1 кв. м., вбудованої шафи (2) загальною площею 0,5 кв.м., в загальній власності: 2,5 кв.м.; всього по кім. АДРЕСА_2 , загальна площа приміщень складає 14,1 кв.м., житлова (основна) площа 11,1 кв.м., допоміжна (підсобна ) площа 0,5 кв.м., площа приміщень загального користування 2,5 кв.м.; у загальному користуванні: коридор (І) площею 2,2 кв.м., санвузол (ІІ) площею 3,8 кв.м., в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та визнати право користування на законних підставах ОСОБА_1 житловим приміщенням - кімнатою під АДРЕСА_2 , яка складається з кімнати (1) загальною площею 11,1 кв.м., вбудованої шафи (2) загальною площею 0,5 кв.м., в загальній власності: 2,5 кв.м.; всього по кім. АДРЕСА_2 загальна площа приміщень складає 14,1 кв.м., житлова (основна) площа 11,1 кв.м., допоміжна (підсобна) площа 0,5 кв.м., площа приміщень загального користування 2,5 кв.м.; у загальному користуванні: коридор (І) площею 2,2 кв.м., санвузол (ІІ) площею 3,8 кв.м., в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 з 27 липня 1990 року.

Ухвалою суду від 06.12.2019 року в якості співвідповідача залучено Управління майном комунальної власності міста.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 14 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста про встановлення факту проживання та реєстрації на законних підставах та визнання права користування жилим приміщенням - відмовлено.

З рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 , яка його оскаржила, просила скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, оскільки вважає, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до законності і правомірності набуття нею права користування кімнатою АДРЕСА_4 , окрім того, звертає увагу, що судом не було враховано наданий нею доказ на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема, постанову сумісного засідання правління ПАТ Електромотор та профспілкового комітету про виділення житла в гуртожитку №13 від 09.12.2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період часу з 30.07.1990 року по 29.04.1997 року працювала на Полтавському електромеханічному заводі Електромотор , що вбачається із наданої копії трудової книжки (а.с.18-21).

27 липня 1990 року ОСОБА_1 була зареєстрована у гуртожитку по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою КП ЖЕО № 2 № 2995 від 13.09.2019 року та відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті (а.с.27, 15-16).

Однак, запис про реєстрацію місця проживання не містить відомостей по номер кімнати в гуртожитку.

На виконання вимог Закону України Про приватизацію державного майна та згідно Наказу Фонду державного майна України № 30-АТ від 11 травня 1994 року Державне підприємство Полтавський електромеханічний завод Електромотор було перетворено у Відкрите акціонерне товариство Електромотор , яке з 15 липня 2011 року перейменовано в Публічне акціонерне товариство Електромотор (наказ № 75 від 15.07.2011 року), а останнє з 04 грудня 2017 року перейменовано у Приватне акціонерне товариство Електромотор , наказ № 82 від 04.12.2017 року. Вказані обставини підтверджуються довідкою ПАТ Електромотор № 07/728 від 18.09.2019 року та витягом із Статуту ПрАТ Електромотор (а.с. 23, 28-29).

01 листопада 1998 року ВАТ Електромотор , як засновник, передало на баланс Дочірнього підприємства Електромотор-побут гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , копія акту від 01.11.1998 року ( а.с.30).

Рішенням двадцять першої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 19.02.2019 року Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Полтава гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 прийнято у комунальну власність територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради гуртожиток за адресою: вул. Київське шосе, 58 в м.Полтава, залишивши цілісний майновий комплекс у статусі гуртожиток (а.с.31).

Управителем, виконавцем та/або замовником послуг з житлово-експлуатаційного обслуговування і утримання гуртожитку по АДРЕСА_1 визначено Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна організація № 2 .

Згідно акту приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність за адресою: АДРЕСА_1 від 11.04.2019 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 98 від 22.05.2019 року, ДП Електромотор-побут ПрАТ Електромотор передав, а КП ЖЕО № 2 Полтавської міської ради прийняв документацію відповідно до переліку (а.с.32 на звороті - 33).

Рішенням позачергової двадцять п`ятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 12.07.2019 року Про надання дозволу на приватизацію жилих та допоміжних приміщень у гуртожитках залишено житлові комплекси гуртожитків за адресою, зокрема, АДРЕСА_1 у статусі гуртожиток та дозволено приватизацію їх жилих та допоміжних приміщень (а.с.32).

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради № 290 від 10.12.2019 року ОСОБА_1 , як користувачу кімнати № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 погоджено виконані перепланування та дозволено зареєструвати як об`єкт нерухомості кімнату № НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1 в складі приміщень: кімната (1) площею 11,1 кв.м, шафа (2) площею 0,5 кв.м., в загальному користуванні знаходиться коридор (І) площею 2,2 кв.м., санвузол (І) площею 3,8 кв.м. (а.с.121).

Згідно з технічним паспортом, виготовленим ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор станом на 12.11.2019 року, з урахуванням погоджених перепланувань, про що свідчить відмітка у вказаному технічному паспорті датована 10.12.2019 року, кімната під № 802 складається з приміщень: кімната (1) площею 11,1 кв.м., шафа (2) площею 0,5 кв.м., в загальному користуванні знаходиться коридор (І) площею 2,2 кв.м., санвузол (І) площею 3,8 кв.м. (а.с.122-124).

З довідки ПАТ Електромотор № 07/728 від 18.09.2019 року вбачається, що видати дубліка ордеру, який був підставою для вселення ОСОБА_1 до кімнати АДРЕСА_2 неможливо, у зв`язку із тим, що його було видано Полтавським електромеханічним заводом Електромотор , а книги обліку таких ордерів через реорганізацію підприємства за зазначений період у правонаступника ПрАТ Електромотор в архіві не збереглися (а.с.23).

Як на підставу вселення та подальшого проживання у кімнаті гуртожитку позивач надала суду розпорядження № 7 Полтавського електромеханічного заводу Електромотор . (а.с. 201).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив із їх недоведеності, зокрема, неналежності і недостовірності наданого позивачем доказу у вигляді розпорядження №7 Полтавського електромеханічного заводу Електромотор на вселення ОСОБА_1 в кімнату гуртожитку.

Проте, апеляційна інстанція з таким висновком суду погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується принципом пропорційності, тобто дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплює право кожного на повагу до його приватного і сімейного життя, житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права інакше, ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі Прокопович проти Росії Європейський суд з прав людини визначив, що концепція житла за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. Житло - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання житлом , що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі Баклі проти Сполученого Королівства від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Кожному гарантується недоторканність житла (стаття 30 Конституції України).

У частині четвертій статті 9 ЖК УРСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку (стаття 129 ЖК України).

Згідно з частиною першою статті 130 ЖК УРСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог бо заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Як вбачається із копії розпорядження №7 Полтавського електромеханічного заводу Електромотор від 27.07.1990 року на вселення в гуртожиток АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 була зарахована 27.07.1990 року у кімнату № НОМЕР_1 . Дане розпорядження засвідчене підписом керівника підприємства та відповідною печаткою. Внесені виправлення у даті видачі розпорядження не дають достатніх висновків щодо його сумнівності, оскільки зроблені в результаті технічних помилок, окрім того, достовірність змісту розпорядження не оспорювалось відповідачем ДП Електомотор-побут , а його копія належним чином засвідчена представником підприємства. (а.с 201).

Відповідно до постанови сумісного засідання правління та профкому ПАТ Електромотор про виділення житла в гуртожитку від 09.12.2014 року №13, у зв`язку з необхідністю підтвердження та закріплення права відокремленого користування конкретними кімнатами та житловими секціями гуртожитку по АДРЕСА_1 за громадянами, ОСОБА_1 виділено/закріплено на склад сім`ї - 1 чол. окрему кімнату під № НОМЕР_1 (житловою площею 11,6 кв.м) з правом відокремленого користування цією кімнатою, якою вона користується з 27.07.1990 року. (а.с. 206).

Також згідно листа-відповіді директора ДП Електомотор-побут ПрАТ Електромотор від 10.07.2020 року, товариство підтверджує факт вселення ОСОБА_1 в кім. 802 27.07.1990 року, проживання її по даний час та не заперечує щодо задоволення її позову. (а.с. 202).

Колегія суддів, установивши, що позивач з відома колишнього власника Полтавського електромеханічного заводу Електромотор , з яким перебувала у трудових відносинах, а у подальшому ПрАТ Електромотор , добросовісно користується кімнатою № НОМЕР_1 з 1990 року по сьогоднішній день, відкрито безперервно користується нею протягом 19 років, іншого житла не має, при цьому інші особи не заявляли свої права на зазначене нерухоме майно, дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Отже, оскільки, місцевий суд встановив, що позивач вселилася у кімнату в гуртожитку з відома та на підставі рішення власника, тривалий час проживає в кімнаті, не має іншого житла, є підстави стверджувати, що вона має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначена кімната у гуртожитку є її житлом у розумінні статті 8 Конвенції.

Відсутність ордера на вселення у жиле приміщення само по собі не є підставою для висновку, що займане протягом 31 року житло за таких фактичних обставин справи, за наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання, не є житлом у розумінні пункту 1 статті 8 Конвенції та, що право позивача не підлягає захисту.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 645/2528/17 (провадження № 61-7539св19).

З урахуванням викладеного, колегія судді приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, ст. 376, 382 ЦПК України, колегія суддів -,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 14 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста, треті особи: Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна організація №2 , Дочірнє підприємство Електромотор-побут Приватного акціонерного товариства Електромотор , про встановлення факту проживання та реєстрації на законних підставах та визнання права користування жилим приміщенням - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання та реєстрації на законних підставах ОСОБА_1 з 27 липня 1990 року у житловому приміщенні - кімнаті під № НОМЕР_1 , яка складається з кімнати (1) загальною площею 11,1 кв. м., вбудованої шафи (2) загальною площею 0,5 кв.м., в загальній власності: 2,5 кв.м.; всього по кім. АДРЕСА_2 , загальна площа приміщень складає 14,1 кв.м., житлова (основна) площа 11,1 кв.м., допоміжна (підсобна ) площа 0,5 кв.м., площа приміщень загального користування 2,5 кв.м.; у загальному користуванні: коридор (І) площею 2,2 кв.м., санвузол (ІІ) площею 3,8 кв.м., в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право користування на законних підставах житловим приміщенням - кімнатою під АДРЕСА_2 , яка складається з кімнати (1) загальною площею 11,1 кв.м., вбудованої шафи (2) загальною площею 0,5 кв.м., в загальній власності: 2,5 кв.м.; всього по кім. АДРЕСА_2 загальна площа приміщень складає 14,1 кв.м., житлова (основна) площа 11,1 кв.м., допоміжна (підсобна) площа 0,5 кв.м., площа приміщень загального користування 2,5 кв.м.; у загальному користуванні: коридор (І) площею 2,2 кв.м., санвузол (ІІ) площею 3,8 кв.м., в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 з 27 липня 1990 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов