Ухвала

від 03.11.2020 по справі 320/4569/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 320/4569/19

адміністративне провадження № К/9901/26900/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - ГУ ДПС) (правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 320/4569/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Вперше касаційна скарга у цій справі подана позивачем 10 липня 2020 року, яку Верховний Суд ухвалою від 17 вересня 2020 року повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки скаржник у касаційній скарзі не зазначає про наявність підстав касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 320/4569/19, які передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, Суд зазначив, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема пункт 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.5 статті 177 Податкового кодексу України та без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм в постанові від 13 березня 2018 року (справа № 826/13138/15). Проте, зазначена ГУ ДПС підстава касаційного оскарження не знайшла підтвердження, з огляду на неподібність правовідносин у справах № 320/4569/19 та № 826/13138/15.

Верховним Судом у вказаній ухвалі вказано, що у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2018 року у справі № 826/13138/15 Суд зробив висновок щодо застосування пункту 167.1 статті 167, пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України у правовідносинах щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою-підприємцем від здійснення систематичних операцій з продажу об`єктів нерухомого майна. У справі ж № 320/4569/19 спір виник щодо ставки, за яким фізична особа, яка не має статусу суб`єкта підприємницької діяльності, зобов`язана сплатити податок на доходи, отримані від систематичного продажу об`єктів нерухомості. Отже, Суд дійшов висновку про те, що наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.

19 жовтня 2020 року до Верховного Суду вдруге надійшла зазначена касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - ГУ ДПС) (правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 320/4569/19.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 КАС України, суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Як на підставу до відкриття касаційного провадження у цій справі заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, покликаючись на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме п. 177.1, 177.2 та 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, прийняв рішення без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 826/13138/15, від 09 липня 2018 року у справі № 810/919/18, а також у постанові Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року у справі № 826/14630/14.

Слід звернути увагу на те, що скаржник посилається на ту саму постанову Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 826/13138/15, посилання на яку ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року вже визнано таким, що не доводить застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, в тому числі які викладені у цій постанові.

Крім того, у скарзі зроблено вказівку на постанову Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року у справі № 826/14630/14. Однак, Суд звертає увагу, що в частині четвертій статті 328 КАС України мова йде лише про постанови Верховного Суду , отже обґрунтування підставою для касаційного оскарження судового рішення постановами Вищого адміністративного суду України не передбачено .

Скаржник посилаючись на постанову Верховного Суду від 09 липня 2018 року у справі № 810/919/18, з відтворенням у касаційній скарзі частини цієї постанови присвяченої оцінці доказів та доктринальним положенням принципу обачності, без зазначення норми (норм) які неправильно застосовані судом апеляційної інстанції та викладення подібності правовідносин у цій справі та справі, яка заявлена до касаційного перегляду.

Аналіз висновків суду апеляційної інстанції у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежно від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Крім того, скаржник не зазначає, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постановах Верховного Суду. У скарзі викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання на постанови Верховного Суду в частині надання правової оцінки доводам контролюючого органу не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах цього Суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - ГУ ДПС) (правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 320/4569/19 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко