Рішення

від 02.11.2020 по справі 606/1970/20

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/1970/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мельник А.В.

за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання права власності на будинковолодіння як спадкове майно за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог, вказує на те, що ОСОБА_2 04 лютого 2017 року склала заповіт, за яким належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заповіла позивачці.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все належне їй майно, зокрема на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 позивач не може через те, що на вказаний житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами відсутні правовстановлюючі документи.

Враховуючи вказані обставини, позивач звернулась до суду для визнання права власності на вказаний житловий будинок за рішенням суду.

Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 07 жовтня 2020 року, розгляд справи було відкладено на 20 жовтня 2020 року та 02 листопада 2020 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, однак подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до вимог частини третьої статті 200 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За вказаних обставин, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно копії довідки, виданої Теребовлянським бюро технічної інвентаризації № 137 від 03 квітня 2017 року, власником житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , однак право власності не зареєстроване (а.с.15).

Відповідно до копії погосподарської книги, копій довідок №1217 від 09 вересня 2020 року, №1683 від 23 жовтня 2020 року, виданих виконкомом Дарахівської сільської ради Тернопільської області, станом на 15 квітня 1991 рік в будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 та відноситься до колгоспного двору, проживали і були зареєстровані: голова колгоспного двору ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть №16 від 15.05.2000), її онук ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис про смерть №48 від 17.08.2005), син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 12.05.2010), невістка ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 06.02.2017) (а.с. 38, 17, 36).

За даними технічного паспорту, виготовленого 21 квітня 2017 року Теребовлянським бюро технічної інвентаризації житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 має загальну площу 53,3 кв.м., в т.ч. житлову - 34,8 кв.м (а.с.11-14)

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності положення статей 17, 18 Закону Про власність щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно зі статтею четвертою Постанови Верховної Ради України Про введення в дію Закону України Про власність загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Статус майна колгоспного двору був врегульований статтями 120-126 ЦК УPCP 1963 року в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно частини другої статті 120 ЦК УРСР (1963 року) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 належав до суспільної групи колгоспний двір , членами якого були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 .

Відтак, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 належало по 1/4 частки житлового будинку кожному.

Згідно прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (пункти 4, 5), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української PCP 1963 року.

Оскільки, голова колгоспного двору ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть №16 від 15.05.2000), тому до правовідносин щодо спадкування після її смерті застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу УРСР (далі ЦК УРСР) в редакції 1963 року.

Згідно статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Статтею 524 ЦК УРСР передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до статті 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

Оскільки відповідно до частин першої та другої статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої, частини другої статті 549 ЦК УРСР (редакція 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 померли не склавши за життя заповіту та не встигли оформити право власності на належну їм частку свого майна як членів колгоспного двору так і у порядку спадкування за законом після смерті один одного.

Згідно довідки №1269 від 17 вересня 2020 року, виданої виконкомом Дарахівської сільської ради Тернопільської області, ОСОБА_2 проживала у житловому будинку по АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_3 до дня смерті вели спільно господарство. ОСОБА_2 вступила в оперативне управління майном після смерті ОСОБА_3 (а.с.22).

14 лютого 2012 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, яким заповіла належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями в селі Дарахів Теребовлянського району Тернопільської області, земельну ділянку площею 1,86 га, яка призначена для ведення сільськогосподарського виробництва, розташована на території Дарахівської сільської ради та все своє майно в користь ОСОБА_1 (а.с. 5).

Даний заповіт на день смерті ОСОБА_2 не змінювався і не скасовувався.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільській області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Дарахів, Теребовлянського району, Тернопільської області (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 хоч і вступила в оперативне управління майном після смерті ОСОБА_3 , зокрема житловим будинком по АДРЕСА_1 , однак не встигла належним чином оформити право власності на належне їй майно.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Мєшкової Н.Ф. за № 1167/02-31 від 20 липня 2018 року, вбачається, що у приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу Мєшкової Н.Ф. заведена спадкова справа за №31-2017 від 04 квітня 2017 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за заявою спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 , інші спадкоємці не зверталися. При розгляді документів, а саме: свідоцтва про смерть, заповіту від 14 лютого 2012 року, довідки, виданої Теребовлянським бюро технічної інвентаризації 03 квітня 2017 року за № 137, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна номер 131517811, 131517765, було встановлено, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 на ім`я померлої ОСОБА_2 (а.с.18).

Відповідно до висновку про вартість майна: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , станом на 04 вересня 2020 року становить 99700 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот) грн (а.с.16).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до частини першої статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_2 04 лютого 2017 року за заявою спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 у приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу Мєшкової Н.Ф. заведена спадкова справа за №31-2017 від 04 квітня 2017 року, інші спадкоємці не зверталися. Отримати в нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом позивач ОСОБА_1 не може через те, що на даний житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами відсутні правовстановлюючі документи.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що право позивача має бути захищено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.

За умовами частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів частини 1 статті 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Пунктом 1 частиною 2 статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи вищенаведене, визнання позову відповідачем, а також те, що через відсутність державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, позивач не може реалізувати свого права, її права підлягають судовому захисту, а позов до задоволення шляхом: визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 4, 12, 200, 247, 265, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 392, 1216, 1217, 1218, 1268, 1270 ЦК України, ЦК України, статтями 120-126, 524, 525, 52 6 , 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання права власності на будинковолодіння як спадкове майно за заповітом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Дарахівська сільська рада Теребовлянського району Тернопільської області, місцезнаходження: село Дарахів, Теребовлянський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04394562.

Повний текст рішення суду складено 02 листопада 2020 року.

Суддя А.В.Мельник