Рішення

від 30.10.2020 по справі 573/1420/20

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1420/20

Номер провадження 2/573/365/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Федорченко Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Коваленко Т.М. про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2020 року поштою до Білопільського районного суду Сумської області надійшла вказана позовна заява. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що 03 червня 2005 року між ФГ Коваленко Т.М. та її матір`ю ОСОБА_2 укладено договір оренди, яким передано у строкове платне користування ФГ Коваленко Т.М. земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,9725 га з кадастровим номером 5920688200:02:002:0174, що розташована на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області. Вона успадкувала вказану земельну ділянку після смерті матері. Відповідно до п. 40 вищевказаного договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання договору. 15 травня 2020 року вона як новий власник повідомила відповідача про офіційне набуття нею права власності на спірну земельну ділянку та про своє бажання розірвати договір оренди земельної ділянки. Однак, вказаний лист залишився проігнорований відповідачем. Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 03 червня 2005 року укладений між ФГ Коваленко Т.М. та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 11 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Борох В.М. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на їх задоволенні наполягали.

Представник відповідача ФГ КоваленкоТ.М. - адвокат Ломака Ю.М. заперечував проти позову, зазначив, що у 2017 році між матір`ю позивачки та відповідачем укладений інший договір оренди на спірну земельну ділянку, а тому договір оренди, який є предметом спору у цій справі, втратив свою чинність і провадження у справі підлягає зкриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Заслухавши сторони, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 03 червня 2005 року між ОСОБА_3 та ФГ Коваленко Т.М. укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір) площею 3,97 га, яка знаходиться на території Супрунівської сільської ради. Вказаний договір 22 грудня 2006 року зареєстровано у Білопільському відділі Сумської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №4493. Договір укладено строком на 20 років з 03 червня 2005 року до 03 червня 2025 року (а. с. 5-8).

З пункту 40 спірного Договору оренди вбачається, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичною особи-орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 , позивачка у справі, є власником земельної ділянки площею 3,9725 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920688200:02:002:0174, яка розташована на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області і яку вона успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 (а. с. 10-11).

15 травня 2020 року позивач як новий власник спірної земельної ділянки повідомила орендаря про офіційне набуття нею права власності на землю та просила розірвати договір оренди (а. с. 12).

Як вбачається з оригіналів примірників спірного договору оренди, які суду надані позивачкою та відділом у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, у п. 40 зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичною особи-орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору. При цьому в словосполученні є (не є) потрібне не підкреслено.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди щодо змісту пункту 40 договору, на який посилається позивачка, тобто сторони договору не досягли згоди про те, що перехід права на орендовану земельну ділянку до іншого власника може бути підставою для розірвання договору.

Щодо позиції представника відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, то суд зазначає таке.

Як вбачається з договору без номеру від 16 лютого 2017 року, між ОСОБА_3 та ФГ Коваленко Т.М. укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,97 га, кадастровий номер 5920688200:02:002:0174, яка знаходиться на території Супрунівської сільської ради. Вказаний договір 17 липня 2017 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису 21418189. Договір укладено строком на 20 років до 16 лютого 2037 року (а. с. 39-43).

Але у вказаному договорі не зазначено, що з моменту його укладення розривається, скасовується, втрачає чинність тощо попередній договір оренди земельної ділянки від 03 червня 2005 року.

Окрім того, суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Саме такий правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17.

Отже, якщо б спірний договір оренди і втратив свою чинність, але суд все рівно повинен спір розглянути по суті, підстав для закриття провадження у справі, як про це зазначив представник відповідача, немає.

Згідно зі ст. 19 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, беручи до уваги те, що сторони не дійшли згоди щодо змісту пункту 40 Договору, а ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, інше спірним договором оренди не встановлено, тому підстави, на які посилається позивачка, для розірвання договору оренди відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року справа №587/755/17, від 27 березня 2019 року справа №190/949/17, від 23 травня 2018 року №647/1460/17.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи усі докази, які були досліджені у судовому засіданні у їх сукупності та приймаючи до уваги те, що сторони договору не досягли згоди про те, що перехід права на орендовану земельну ділянку до іншого власника може бути підставою для розірвання договору, тому суд вважає, що вимоги позивачки необґрунтовані, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-78, 81, 258, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фермерського господарства Коваленко Т.М." (Сумська область, Білопільський район, с. Ганнівка-Тернівська, код 21119432) про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складений 02 листопада 2020 року.

Суддя