Рішення

від 03.11.2020 по справі 734/4322/19

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/101/20 Справа № 734/4322/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 листопада 2020 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Іванюка Т.І.,

при секретарі - Дідовець М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Державного реєстратора Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

у суд із позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та державного реєстратора Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області, у якій просить скасувати реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на право приватної власності на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , на номером запису про право власності 29528322 від 14 грудня 2018 року, відкритого на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №1725607074220 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до постанови Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року. Вимоги позивачка мотивує тим, що рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2018 року було визнано за ОСОБА_2 право власності на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , яка складається з Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 . 14 грудня 2018 року за заявою ОСОБА_2 , державним реєстратором Козелецької районної державної адміністрації було проведено державну реєстрацію права власності на весь житловий будинок. Однак за життя мати позивачки ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно, до складу якого у тому числі входить і частина вищевказаного домоволодіння, заповіла позивачці ОСОБА_1 . Державна реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_2 на весь житловий будинок, порушує законні права та інтереси позивача щодо оформлення належної їй частини спадкового майна. Крім цього, постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року рішення Козелецького районного суду від 05 листопада 2018 року про визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , скасовано, та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У судове засідання позивач не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач державний реєстратор Щербина Г.В. у судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи у її відсутності та визнання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду у відповідності до ч.11 ст.128ЦПК України. При цьому відповідач не повідомив про причини неявки, заяву про розгляд справи у його відсутності не подав.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

У судовому засіданні встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини:

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області позовні вимоги були задоволені. Даним рішенням визнано за ОСОБА_2 право власності на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №150147142 від 19.12.2018 року за реєстраційним номером 1725607074220 зареєстровано об`єкт нерухомого майна житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за власником ОСОБА_2 , розмір частки - 1. Підстава виникнення права власності: рішення Козелецького районного суду від 05 листопада 2018 року;

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , було встановлено факт батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , та визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 .

згідно листа начальника відділу адміністративних послуг та державної реєстрації Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області №01.1.03/41 від 22.11.2019 року, за суб`єктом ОСОБА_2 14.12.2018 року вчинено державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вцілому. Підставою для вчинення реєстрації права власності є рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05.11.2018 року по справі №734/3257/18. Вказаним рішенням визнано право власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , отже дійсно в записі ДРРП про право власності №29528322 була допущена технічна помилка державного реєстратора Козелецької районної державної адміністрації Орлової Тетяни Геннадіївни в частині розміру частки власності на нерухоме майно;

Рішенням державного реєстратора прав власності на нерухоме майно Козелецької районної державної адміністрації Петренко В.Ю. №49811882 від 22.11.2019 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 29528322 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1725607074220 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки із заявою звернулася неналежна особа;

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року рішення Козелецького районного суду від 05 листопада 2018 року було скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_2 до Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно, яке складається з Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , відмовлено.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Державного реєстратора Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно є обґрунтованим, і таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного:

статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 321 ЦК України, у якій закріплений конституційний принцип непорушності права власності, проголошує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна право має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі власника будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та існування перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право, та з яких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових правна нерухоме майно та їх обтяжень-офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За ст.33 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам підлягає обов`язковій державній реєстрації, що випливає зі ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 4 статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно ч. 1ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частиною 2 статті 13 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до ст. 15 Закону України Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених ст.14 цього Закону.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2018 року визнано за ОСОБА_2 право власності на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в записі ДРРП про право власності №29528322 була допущена технічна помилка державного реєстратора Козелецької районної державної адміністрації Орлової Тетяни Геннадіївни в частині розміру частки власності на нерухоме майно, тобто право власності на майно зареєстровано за ОСОБА_2 вцілому, замість Ѕ частини. Факт допущення технічної помилки визнаний державним реєстратором у листі №01.1.03/41 від 22.11.2019 року, та іншими учасниками не заперечувався.

Крім цього, рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , було встановлено факт батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 та визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 .

Суд також бере до уваги, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року рішення Козелецького районного суду від 05 листопада 2018 року було скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_2 до Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно, яке складається з Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , відмовлено.

Таким чином, допущена технічна помилка державним реєстратором в записі ДРРД про реєстрацію право власності №29528322 на житловий будинок з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 вцілому за ОСОБА_2 , порушує права та законні інтереси позивача ОСОБА_1 , оскільки унеможливлює реєстрацію належного їй спадкового майна.

Частиною 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тобто, чинне законодавство не передбачає порядку вилучення помилкового запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, єдиним способом приведення записів у відповідність до Закону є рішення суду про скасування рішення державного реєстратора та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

За таких обставин, порушене право позивача підлягає захисту, шляхом скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на право приватної власності на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 29528322 від 14 грудня 2018 року, відкритого на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №1725607074220 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст.16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст.12, 13, 30, 76-89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Державного реєстратора Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на право приватної власності на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 29528322 від 14 грудня 2018 року, відкритого на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №1725607074220 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя