Постанова

від 26.10.2020 по справі 910/12809/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. Справа№ 910/12809/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Полякова Б.М.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря Звершховської І.А.

та представників:

від ТОВ "Європа-Авто" - Рибарук М.М. ордер КС №782496 від 21.08.2020р.;

від ТОВ "Базіс-Авто" - Зьома В.О. дов. б/н від 10.12.2019р.;

від ТОВ "Іновейшин Груп" - Антонова Г.І. ордер АА №1006462 від 23.09.2019р.;

арбітражний керуючий Тищенко Н.П. - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Європа-Авто" і ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Базіс-Авто" арбітражного керуючого Тищенко Наталії Петрівни

на ухвалу господарського суду м.Києва від 05.08.2020р.

(повний текст складено 07.08.2020р.)

у справі №910/12809/16 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою ТОВ "Європа-Авто"

до 1) ТОВ "Базіс-Авто"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Іновейшин Груп"

про визнання Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16.10.2015р. недійсним

в межах справи №910/12809/16

за заявою ТОВ "Європа-Авто"

до ТОВ "Базіс-Авто"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м.Києва від 05.08.2020р. по справі №910/12809/16 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Європа-Авто" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16.10.2015р., укладеного між ТОВ "Базіс-Авто" та ТОВ "Іновейшин Груп", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яворською Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 636.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, 01.09.2020р. ТОВ "Європа-Авто" подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м.Києва від 05.08.2020р., в якій просить суд задовольнити апеляційну скаргу, ухвалити постанову, якою скасувати ухвалу господарського суду м.Києва від 05.08.2020р. у справі №910/12809/16 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити повністю заяву ТОВ "Європа-Авто" про визнання недійсним правочину у межах справи про банкрутство: визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилої будівлі (літ. Т; загальною площею 2823,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Закревського, буд. 22; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15140880000) від 16.10.2015р., укладений між ТОВ "Базіс-Авто" та ТОВ "Іновейшин Груп", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яворською Н.В. та реєстровано в реєстрі за №636; застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ч.3 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, та зобов`язати ТОВ "Іновейшин Груп" повернути нежитлову будівлю (літ. Т; загальною площею 2823,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Закревського, буд. 22; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15140880000) у ліквідаційну масу банкрута - ТОВ "Базіс-Авто".

Також, не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, 03.09.2020р. ліквідатор ТОВ "Базіс-Авто" арбітражний керуючий Тищенко Наталія Петрівна подала апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м.Києва від 05.08.2020р., в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу ухваливши нове рішення, яким задовольнити повністю заяву ТОВ "Європа-Авто" про визнання недійсним правочину у межах справи про банкрутство: визнати недісним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (літ. Т; загальною площею 2823,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Закревського, буд.22; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15140880000) від 16.10.2015р., укладений між ТОВ "Базіс-Авто" та ТОВ "Іновейшин Груп", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яворською Н.В. та реєстровано в реєстрі за №636; застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені частиною третьою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та зобов`язати ТОВ "Іновейшин Груп" повернути нежитлову будівлю (літ. Т; загальною площею 2823,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Закревського, буд.22; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15140880000) у ліквідаційну масу банкрута - ТОВ "Базіс-Авто".

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Іновейшин Груп" просить апеляційну скаргу ТОВ "Європа-Авто" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м.Києва від 05.08.2020р. по справі №910/12809/16 залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Європа-Авто" на ухвалу господарського суду м.Києва від 05.08.2020р. по справі №910/12809/16 та призначено її до розгляду на 05.10.2020р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Базіс-авто" арбітражного керуючого Тищенко Наталії Петрівни на ухвалу господарського суду м.Києва від 05.08.2020р. по справі №910/12809/16 та призначено її до розгляду на 26.10.2020р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020р. апеляційну скаргу ТОВ "Європа-Авто" на ухвалу господарського суду м.Києва від 05.08.2020р. по справі №910/12809/16 прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду та призначено її розгляд на 26.10.2020р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020р. об`єднано апеляційні скарги ТОВ "Європа-Авто" і ліквідатора ТОВ "Базіс-Авто" арбітражного керуючого Тищенко Наталії Петрівни на ухвалу господарського суду господарського суду м.Києва від 05.08.2020р. по справі №910/12809/16 в одне апеляційне провадження.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ТОВ "Європа-Авто", ТОВ "Базіс-Авто", ТОВ "Іновейшин Груп", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим КУзПБ, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.08.2016р. було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Базіс-Авто", призначено розпорядником майна ТОВ "Базіс-Авто" арбітражного керуючого Тищенко Наталію Петрівну.

31.10.2016р. до суду першої інстанції ТОВ "Європа-Авто" була подана заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16.10.2015р., укладеного між ТОВ "Базіс-Авто" та ТОВ "Іновейшин Груп", на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду м.Києва від 10.04.2017р. заяву ТОВ "Європа-Авто" (04655, м. Київ, просп. Московський, 28, ідентифікаційний код 32044782) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16.10.2015р., який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яворською Н.В. та зареєстрованого у реєстрі за №636 було задоволено, визнано недійсним Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (літ. Т; загальною площею 2 823,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 22; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15140880000) від 16 жовтня 2015 року, укладений між ТОВ "Базіс-Авто" та ТОВ "Іновейшин Груп", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яворською Н.В. та зареєстровано у реєстрі за №636; застосовано наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 2 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та зобов`язано ТОВ "Іновейшин Груп" повернути нежитлову будівлю (літ. Т), загальною площею - 2823,8 кв. м, яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Закревського, 22, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15140880000 у ліквідаційну масу банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Авто" та інше.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019р. апеляційну скаргу ТОВ "Іновейшин Груп" було залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 10.04.2017р. у справі № 910/12809/16 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.08.2019р. касаційну скаргу ТОВ „Іновейшин Груп" було задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019р. та ухвалу господарського суду м.Києва від 10.04.2017р. у справі № 910/12809/16 скасовано, справу № 910/12809/16 у скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.09.2019р. прийнято до провадження для нового розгляду справу №910/12809/16 за заявою ТОВ Європа-Авто до ТОВ Базіс-Авто та ТОВ Іновейшин Груп про визнання Договору від 16.10.2015 недійсним у межах справи про банкрутство ТОВ Базіс-Авто .

21.10.2019р. введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство повинен здійснюватися відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах повинно здійснюватися відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 статті 42 КУзПБ передбачено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду відзначає, що положення ст. 20 Закону про банкрутство, яку було визначено заявником в якості правової підстави для визнання недійсним спірного правочину, та положення ст. 42 КУзПБ за своєю суттю є аналогічними, за винятком збільшення періоду, протягом якого можуть бути поставлені під сумнів угоди, укладені боржником, та наявності умови завданих боржнику або кредиторам збитків.

За наслідками нового розгляду справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 05.08.2020р. у задоволенні заяви ТОВ Європа-Авто про визнання недійсним Договору від 16.10.2015р. у межах справи №910/12809/16 про банкрутство ТОВ Базіс-Авто відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2019р. власником майна боржника ТОВ Базіс-Авто Міничем А.В. проведено розрахунки з усіма кредиторами ТОВ Базіс-Авто , внесеними до реєстру вимог кредиторів боржника, у тому числі з ТОВ Європа-Авто , що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2019р. №TR.10216916.7313.9047 на суму 881 180,00 грн. (отримувач - ТОВ Європа-Авто ), а відтак судом встановлено, що станом на день розгляду справи кредиторські вимоги ТОВ Європа-Авто з грошовими вимогами на суму 881 180,00 грн, що внесені до реєстру вимог кредиторів ТОВ Базис-Авто , погашені повністю.

За висновком місцевого суду, ст. 42 КУзПБ містить умову завдання збитків боржнику або кредиторам укладенням спірного правочину, проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кредиторам або боржнику було завдано збитків внаслідок укладення спірного договору та реалізації боржником майна на його виконання. Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи, та надані учасниками доводи, місцевий суд дійшов висновку про те, що майновий стан боржника внаслідок укладення та виконання спірного договору не змінився.

Суд першої інстанції встановив, що станом на цей час заборгованість перед ТОВ Європа-Авто і перед іншими кредиторами у справі, а також будь-які інші зобов`язання ТОВ Базіс-Авто перед кредиторами, в тому числі перед ТОВ Європа-Авто , відсутні.

Таким чином, мотивуючи відмову у задоволенні заяви ТОВ Європа-Авто про визнання недійсним Договору від 16.10.2015р. у межах справи про банкрутство ТОВ Базіс-Авто суд першої інстанції посилався на відсутність належних та допустимих доказів завдання збитків кредитору або боржнику внаслідок укладення боржником Договору від 16.10.2015р., відсутність на дату розгляду справи порушених прав або охоронюваних законом майнових інтересів заявника - ТОВ Європа-Авто , відсутність переконливих доказів продажу майна за цінами, нижче ринкових станом на дату укладання спірного правочину.

Проте колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2019р., якою скасовано попередні судові рішення, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховним Судом вказано, що суди обох інстанцій не в повній мірі з`ясували обставини, що мають суттєве значення для розгляду заяви, які є ключовими та важливими при розгляді відповідної заяви, а саме дійсної реальної вартості майна банкрута на дату його відчуження за спірним правочином.

З метою з`ясування обставин, що мають суттєве значення для розгляду заяви ТОВ Європа-Авто , які є ключовими та важливими при розгляді цієї заяви, а саме, встановлення дійсної реальної вартості майна боржника на дату його відчуження, суду першої інстанції було необхідно надати правову оцінку таким взаємосуперечливим доказам:

- доданому заявником при первісному розгляді справи у суді першої інстанції до матеріалів справи Звіту про оцінку нежитлової будівлі від 20.01.2017р., згідно з яким ринкова вартість об`єкта оцінки - нежитлової будівлі, загальною площею 2 823,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 22, (літ. Т), станом на 16.10.2015р. (без ПДВ) становила 20 808 900,00 грн.;

- доданому ТОВ Іновейшин Груп при первісному розгляді справи на стадії апеляційного розгляду Звіту від 25.09.2015р. про оцінку майна - нежитлової будівлі, загальною площею 2 823,8 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 22, згідно з яким ринкова вартість спірної будівлі станом на 25.09.2015р. складає 12 275 482,00 грн.;

- висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №10781-42 від 17.04.2018р., згідно з яким ринкова вартість вищезазначеного об`єкта нерухомого майна в цінах станом на 16.10.2015р. складає 13 814 000,00 грн.;

- висновку експертів ОНДІСЕ №18-2706 додаткової судової оціночно-будівельної експертизи від 26.12.2018р., відповідно до якого ринкова вартість об`єкта нерухомого майна: нежитлової будівлі (літ. Т ), загальною площею 2 823,8 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 22, в цінах станом на 16.10.2015р. складала 24 000 000,00 грн.

Проте судом першої інстанції в порушення норм процесуального права, а саме ст. 236 та ст. 316 ГПК України, не виконано вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 21.08.2019р., та не надано в оскаржуваній ухвалі правової оцінки жодному з вищенаведених доказів, як і не надано оцінки будь-яким іншим доказам щодо вартості майна банкрута на дату його відчуження за спірним правочином.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами Договору від 16.10.2015р. відбулося відчуження вищевказаного майна за 12 350 000.00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, за результатами проведення незалежної оцінки (Звіт про оцінку нежитлової будівлі від 20.01.2017р. міститься в матеріалах справи) встановлено, що ринкова вартість вищевказаного майна станом на 16.10.2015р. становила 20 808 900,00 грн.

В свою чергу, згідно звіту від 25.09.2015р. про оцінку майна - нежитлової будівлі, загальною площею 2 823,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 22, (літ. Т), складеного на підставі договору №63/09 від 21.09.2015р., який долучено до матеріалів справи, встановлено, що ринкова вартість вказаної будівлі станом на 25.09.2015р. складає 12 275 482,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Київським апеляційним господарським судом під час первісного розгляду даної справи двічі призначалася судова експертиза для встановлення вартості вказаного майна.

Так, відповідно до наявного у матеріалах справи висновку експерта КНДІСЕ судової оціночно-будівельної експертизи №10781/17-42 від 17.04.2018р. ринкова вартість вказаної будівлі в цінах та станом на 16.10.2015р. складала 13 814 000,00 грн.

Разом з тим, за наслідками проведення вказаної експертизи судом було встановлено суперечності у висновку експерта КНДІСЕ №10781-42 від 17.04.2018р., а тому було призначено повторну оціночно-будівельну експертизу, за результатами якої отримано висновок експертів ОНДІСЕ №18-2706 від 26.12.2018р.

Відповідно до висновку експертів ОНДІСЕ №18-2706 додаткової судової оціночно-будівельної експертизи від 26.12.2018р., складеного судовими експертами Шеремет М.С. та Мартин А.Г., ринкова вартість об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. „Т"), загальною площею 2 823,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 22, в цінах та станом на 16.10.2015р. складала 24 000 000,00 грн.

Згідно із ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ст. 107 ГПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову або повторну експертизу, в справі вже наявна додаткова експертиза, яка приймається судом апеляційної інстанції як належний доказ.

Отже, оскільки колегією суддів Північного апеляційного господарського суду не встановлено підстав для твердження про необ`єктивність висновку експертів ОНДІСЕ №18-2706 додаткової судової оціночно-будівельної експертизи від 26.12.2018р., останній є належним доказом в розумінні статей 73, 76 ГПК України.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що єдиним належним і допустимим доказом дійсної реальної вартості майна банкрута на дату його відчуження за спірним правочином є висновок експертів ОНДІСЕ №18-2706 додаткової судової оціночно-будівельної експертизи від 26.12.2018р., згідно з яким ринкова вартість об`єкта нерухомого майна: нежитлової будівлі (літ. Т ), загальною площею 2 823,8 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 22, в цінах станом на 16.10.2015р. складала 24 000 000,00 грн.

У свою чергу висновок суду першої інстанції про те, що у матеріалах справи відсутні переконливі докази продажу майна за цінами, нижче ринкових станом на дату укладання спірного правочину, є необґрунтованим та безпідставним.

Виходячи з того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали не з`ясовано повно і всебічно усіх тих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, не досліджено в судовому засіданні усіх наявних у матеріалах справи доказів, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, як того вимагає стаття 236 ГПК України, оскаржувана ухвала від 05.08.2020 є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі також вказано, що в матеріалах справи містяться докази, що на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2019р. власником майна боржника ТОВ Базіс-Авто Міничем А.В. проведено розрахунки з усіма кредиторами ТОВ Базіс-Авто , внесеними до реєстру вимог кредиторів боржника, у тому числі з ТОВ Європа-Авто , що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2019р. №TR.10216916.7313.9047 на суму 881 180,00 грн. (отримувач - ТОВ Європа-Авто ), а відтак судом встановлено, що станом на день розгляду справи кредиторські вимоги ТОВ Європа-Авто з грошовими вимогами на суму 881 180,00 грн, що внесені до реєстру вимог кредиторів ТОВ Базис-Авто , погашені повністю.

Отже, місцевим господарським судом було встановлено, що станом на цей час заборгованість перед ТОВ Європа-Авто і перед іншими кредиторами у справі, а також будь-які інші зобов`язання ТОВ Базіс-Авто перед кредиторами, в тому числі перед ТОВ Європа-Авто , відсутні.

Проте колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає такі висновки недоведеними та такими, що не відповідають матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2019р. до господарського суду м. Києва надійшла заява засновника боржника ОСОБА_1 про намір задовольнити вимоги кредиторів боржника, в якій останній, посилаючись на статті 31, 39 Закону про банкрутство, який був чинним на момент подання заяви, повідомив суд про намір та бажання задовольнити вимоги конкурсних кредиторів, внесених до реєстру вимог кредиторів ТОВ Базіс-Авто .

За наслідками розгляду поданої заяви, ухвалою господарського суду м. Києва від 07.10.2019р. заяву ОСОБА_1 про намір задовольнити вимоги кредиторів задоволено, встановлено ОСОБА_1 строк до 07.11.2019р. для проведення розрахунків з усіма кредиторами та зобов`язано ліквідатора банкрута до 11.11.2019р. подати суду письмовий звіт в порядку, встановленому ч. 5 статті 31 Закону про банкрутство.

Із матеріалів справи також вбачається, що 15.10.2019р. ОСОБА_1 перераховано на користь ТОВ Європа-Авто грошові кошти на суму 881 180,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №TR.10216916.7313.9047 від 15.10.2019р.

У подальшому, ухвалою господарського суду м. Києва від 11.11.2019р. судом ухвалено закрити провадження у справі №910/12809/16 про банкрутство ТОВ Базіс-Авто , припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, вважати ТОВ Базіс-Авто таким, що не має боргів і може продовжувати свою діяльність.

Проте постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020р., залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10.06.2020р., ухвалу господарського суду м. Києва від 11.11.2019р. у справі №910/12809/16 скасовано, справу постановлено направити до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

Таким чином, на даний момент справа №910/12809/16 про банкрутство ТОВ Базіс-Авто розглядається судом першої інстанції та перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

Стосовно процедури погашення кредиторських вимог колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Частина 1 статті 61 КУзПБ, яка визначає повноваження ліквідатора, зокрема передбачає, що ліквідатор з дня свого призначення, серед іншого: формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

За умовами частини 2 статті 61 КУзПБ у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Частиною 3 статті 61 КУзПБ встановлено, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов`язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Виходячи з наведених положень законодавства колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що погашення кредиторських вимог відбувається шляхом внесення грошових коштів або іншого майна до ліквідаційної маси, яка включає в себе усі види майнових активів банкрута, а вже потім відбувається задоволення ліквідатором вимог кредиторів в порядку черговості, встановленої статтею 64 Кодексу.

Таким чином, ОСОБА_1 , як засновник (учасник) ТОВ Базис-Авто , маючи на меті погасити вимоги кредиторів зобов`язаний був внести грошові кошти до ліквідаційної маси на ліквідаційний рахунок банкрута, а вже потім, після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого мали здійснюватися виплати кредиторам у порядку черговості, встановленої статтею 64 Кодексу, після чого ліквідатором мав бути складений та поданий до суду на затвердження ліквідаційний звіт.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимога подання та затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу передбачена Кодексом з процедур банкрутства та є важливою дією, яка підсумовує хід ліквідаційної процедури, що відображає обставини, які мають значення для справи (вчинення належних дій з виявлення активів та пасивів боржника, зокрема виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника тощо).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором за наслідками перерахування грошових коштів ОСОБА_1 не було складено та не було подано до суду на затвердження ліквідаційний звіт. При цьому, як також вбачається з матеріалів справи, винагорода арбітражного керуючого, яка за умовами ч. 3 статті 61 КУзПБ має бути оплачена в першу чергу, тобто до початку здійснення виплат кредиторам, є неоплаченою й досі.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що розрахунки з кредиторами здійснювалися всупереч процедури банкрутства, визначеної законодавством про банкрутство, що не може вважатися належним задоволенням кредиторських вимог.

Північним апеляційним господарським судом також встановлено, що ОСОБА_1 перераховано на рахунок ТОВ Європа-Авто грошові кошти в сумі 881 180,00 грн.

Разом з тим, кредиторські вимоги ТОВ Європа-Авто до ТОВ Базис-Авто відповідно до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду м. Києва від 31.10.2016р. у справі №910/12809/16, складають більшу суму та становлять 901 800,00 грн.

Наведене підтверджується ухвалою господарського суду м. Києва від 15.12.2016р. у справі №910/12809/16, пунктом 5 та 6 резолютивної частини якої судом ухвалено:

5. Виправити описку, допущену в ухвалі попереднього засідання Господарського суду м. Києва від 31.10.2016 у справі №910/12809/16, а саме абзац 2 пункту 1 резолютивної частини ухвали викласти в наступній редакції: "- Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа-Авто" з грошовими вимогами на суму 901 800,00 грн., з яких 13 780,00 грн. - вимоги першої черги, 667 400,00 грн. - вимоги четвертої черги, 220 000,00 грн. - вимоги шостої черги".

6. Дану ухвалу вважати невід`ємною частиною ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі № 910/12809/16 .

Таким чином, ОСОБА_1 в якості погашення кредиторських вимог перераховано грошові кошти для ТОВ Європа-Авто не у повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 перераховано 881 180,00 грн., тоді як кредиторські вимоги ТОВ Європа-Авто до ТОВ Базис-Авто відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів становлять 901 800,00 грн.

Отже, встановлені судом першої інстанцій в оскаржуваній ухвалі обставини щодо того, що власником майна боржника ТОВ Базіс-Авто Міничем А.В. проведено розрахунки з усіма кредиторами, внесеними до реєстру вимог кредиторів боржника, у тому числі з ТОВ Європа-Авто , а також щодо того, що станом на цей час заборгованість перед ТОВ Європа-Авто , а також будь-які інші зобов`язання ТОВ Базіс-Авто перед кредиторами, в тому числі перед ТОВ Європа-Авто , відсутні, є недоведеними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Крім цього, за висновком місцевого суду в оскаржуваній ухвалі, стаття 42 КУзПБ містить умову завдання збитків боржнику або кредиторам укладенням спірного правочину, проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кредиторам або боржнику було завдано збитків внаслідок укладення спірного договору та реалізації боржником майна на його виконання. Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи, та надані учасниками доводи, місцевий суд дійшов висновку про те, що майновий стан боржника внаслідок укладення та виконання спірного договору не змінився.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки в матеріалах справи містяться відповідні докази, які підтверджують нанесення збитків саме боржнику.

Так, за умовами частини першої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, за наявності відповідних підстав.

Отже, диспозицією наведеної статті КУзПБ встановлено обов`язкову умову для визнання правочину недійсним - наявність завданих збитків, але не лише кредиторам, а також і боржнику.

Таким чином, виходячи з наведеного положення КУзПБ, не лише ті правочини можуть визнаватися недійсними, якими завдано збитків кредиторам, а також і ті, якими завдано збитків боржнику.

Матеріали справи свідчать про те, що Договором від 16.10.2015р. завдано збитків боржнику, зокрема, із матеріалів справи вбачається, що укладення боржником спірного правочину призвело до його неплатоспроможності, а причинно-наслідковий зв`язок між укладенням цього правочину, взяттям боржником зобов`язань за ним та його неплатоспроможністю і неможливістю виконати зобов`язання перед кредиторами підтверджується висновками наявного у матеріалах справи Звіту про фактичні результати аналізу фінансово-господарської діяльності боржника №12-2017/1 від 27.01.2017р.

Так, за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності боржника аудитор дійшов до наступних висновків: фінансовий стан підприємства характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності; ознаки приховування банкрутства на підприємстві відсутні; ознаки фіктивного банкрутства на підприємстві відсутні; задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури; на підприємстві наявні ознаки доведення до банкрутства.

Проаналізувавши матеріали справи та дослідивши у сукупності наявні в них докази колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що укладенням Договору від 16.10.2015р. та переведенням отриманих на його підставі коштів на рахунки засновників (учасників) боржника та афілійованих з ними осіб, боржника позбавлено єдиного майнового об`єкту, право на задоволення вимог з вартості якого належало заявнику та іншим кредиторам, на погашення яких не було вжито жодних заходів, й виконання грошових зобов`язань боржника перед кредиторами повністю стало неможливим.

Так, укладення спірного договору призвело до неплатоспроможності боржника, а причинно-наслідковий зв`язок між укладенням цього правочину, взяттям боржником зобов`язань за ним та його неплатоспроможністю і неможливістю виконати зобов`язання перед кредиторами підтверджується висновками наявного у матеріалах справи Звіту про фактичні результати аналізу фінансово-господарської діяльності боржника №12-2017/1 від 27.01.2017р. та висновком додаткової судової оціночно-будівельної експертизи №18-2706 від 26.12.2018р.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність завданих збитків боржнику або кредиторам укладенням спірного правочину, а також про те, що майновий стан боржника внаслідок укладення та виконання спірного договору не змінився, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки укладенням спірного правочину збитків завдано передовсім самому боржнику.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції також посилався і на відсутність на дату розгляду справи порушених прав або охоронюваних законом майнових інтересів заявника.

Проте, таке посилання місцевого суду колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає недоречним, необґрунтованим та безпідставним з огляду на норму права, положення якої заявником визначено як підставу для визнання недійсним спірного правочину.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 42 КУзПБ встановлено обов`язкову умову для визнання правочину недійсним - наявність завданих збитків.

Разом з тим, ч. 1 ст. 42 КУзПБ також визначає, що наявність збитків, як обов`язкова умова для визнання правочину недійсним, стосується не лише кредиторів, але і боржника, тобто для визнання правочину недійсним на підставі ст. 42 КУзПБ необхідним є наявність нанесених збитків: або кредиторам, або боржнику.

Таким чином, виходячи з наведеного положення КУзПБ не лише ті правочини можуть визнаватися недійсними, якими завдано збитків кредиторам, а також і ті, якими завдано збитків боржнику.

Крім цього, ч. 1 ст. 42 КУзПБ також визначає, що правочин, вчинений боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, може бути визнаний недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство не лише за заявою кредитора, але і за заявою арбітражного керуючого.

Стаття 61 КУзПБ, яка визначає повноваження ліквідатора, також наділяє його правом подавати до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що виходячи з умов ст. 42 КУзПБ у спорі щодо визнання недійсним правочину на підставі вказаної статті місцевим судом мало бути з`ясовано такі питання: коли вчинено оспорюваний правочин, чи є належним заявник; чи завдано збитків боржнику або кредиторам укладенням оспорюваного правочину; чи є підстави для визнання недійсним такого правочину, передбачені умовами положень ч. 1 та 2 ст. 42 КУзПБ.

Отже, умовами ст. 42 КУзПБ передбачено дещо інший (особливий) порядок розгляду спору щодо визнання недійсним правочину у межах справи про банкрутство, який є дещо відмінним від розгляду спору про визнання недійсним правочину за загальними правилами господарського процесуального та цивільного законодавства.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає необхідним відзначити, що на даний момент провадження у справі №910/12809/16 про банкрутство ТОВ Базіс-Авто не закрито, питання розрахунку банкрута з кредиторами не вирішено у повному обсязі. У справі, яка наразі розглядається, оспорюваною угодою завдано збитків як боржнику, так і його кредиторам, а тому, як ліквідатор банкрута, так і кредитори мають право подати заяву про визнання господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство недійсним такого правочину.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність на дату розгляду справи порушених прав або охоронюваних законом майнових інтересів заявника є таким, що суперечить нормам матеріального права, а саме ст. 42 КУзПБ, положення якої у даному випадку виходячи з предмету спору покладено в основу спірних правовідносин щодо визнання недійсним правочину.

За умовами ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з того, що під час прийняття місцевим судом ухвали від 05.08.2020р. мало місце нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в ухвалі, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що за умовами ст. 277 ГПК України наявні усі правові підстави для скасування цієї ухвали з прийняттям нового рішення у справі.

Стосовно наявності правових підстав для задоволення заяви ТОВ Європа-Авто Північний апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, за наявності відповідних підстав, зокрема, якщо боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірний правочин вчинено 16.10.2015р., тобто протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, право ініціюючого кредитора звернутися до суду із заявою про визнання недійсним вказаного правочину було передбачено як ст. 20 Закону про банкрутство (який був чинним на момент подання заяви), так і статтею 42 КУзПБ, отже ТОВ Європа-Авто є належним заявником в розумінні ст. 42 вказаного Кодексу, наявність завданих збитків як боржнику, так і кредиторам підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, особливою підставою для визнання недійсним Договору від 16.10.2015р., передбаченою умовами ч. 1 ст. 42 КУзПБ, слугує те, що боржник за спірним правочином здійснив відчуження майна за ціною, значно нижчою від ринкової, внаслідок чого майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, відтак цей правочин призвів до неплатоспроможності боржника та призвів до неможливості виконання зобов`язань перед кредиторами.

Обставини щодо відчуження боржником майна за ціною, значно нижчою від ринкової, підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема висновком експертів ОНДІСЕ №18-2706 додаткової судової оціночно-будівельної експертизи від 26.12.2018р., відповідно до якого ринкова вартість об`єкта нерухомого майна, яке було предметом спірного правочину, в цінах станом на 16.10.2015р. складала 24 000 000,00 грн., тоді як боржником відчужено вказане майно за 12 350 000,00 грн.

Таким чином, беручи до уваги усе вищевикладене в сукупності, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що наявні усі правові підстави для задоволення заяви ТОВ Європа-Авто про визнання недійсним Договору від 16.10.2015р. у межах справи про банкрутство ТОВ Базіс-Авто .

За умовами ч. 3 статті 42 КУзПБ у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

За таких обставин, виходячи із наведених положень законодавства, у разі визнання недійсним спірного правочину ТОВ Іновейшин Груп зобов`язане повернути у ліквідаційну масу майно, яке воно отримало за недійсним правочином.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За наведених обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги ТОВ "Європа-Авто" і ліквідатора ТОВ "Базіс-Авто" арбітражного керуючого Тищенко Наталії Петрівни підлягають задоволенню, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Європа-Авто" про визнання недійсним у межах справи №910/12809/16 про банкрутство ТОВ "Базіс-Авто" договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16 жовтня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ТОВ "Європа-Авто" і ліквідатора ТОВ "Базіс-Авто" арбітражного керуючого Тищенко Наталії Петрівни задовольнити.

Ухвалу господарського суду м.Києва від 05.08.2020р. у справі №910/12809/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Європа-Авто" про визнання недійсним у межах справи №910/12809/16 про банкрутство ТОВ "Базіс-Авто" договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16 жовтня 2015 року.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (літ. Т; загальною площею 2823,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 22; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15140880000) від 16.10.2015р., укладений

між ТОВ "Базіс-Авто" та ТОВ "Іновейшин Груп", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яворською Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №636.

Зобов`язати ТОВ "Іновейшин Груп" повернути у ліквідаційну масу банкрута - ТОВ "Базіс-Авто" нежитлову будівлю (літ. Т; загальною площею 2823,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 22; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15140880000).

Справу № 910/12809/16 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 03.11.2020р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді Б.М. Поляков

С.В. Сотніков