Постанова

від 04.11.2020 по справі 911/1382/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2020 р. Справа№ 911/1382/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Довбні А.Л.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2019 (повний текст підписано 16.08.2019)

у справі №911/1382/19 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"

до Приватного підприємства "Лотос" (відповідач-1)

ОСОБА_1 (відповідач-2)

про стягнення 63459,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Лотос", ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № Б/Н від 03.03.2017 у розмірі 63459,03 грн., з яких: 11131,37 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 27000,00 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 25327,66 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем - 1 зобов`язань за кредитною угодою, укладеною 03.03.2017 через систему інтернет-клієнт-банкінгу, із використанням електронного цифрового підпису, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг "КУБ", у зв`язку з чим за відповідачем - 1 обліковується заборгованість у стягуваному розмірі, та оскільки виконання відповідачем - 1 зобов`язань за кредитною угодою від 03.03.2017 забезпечено договором поруки №POR1488529608528, укладеним 03.03.2017 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , позивач просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором з відповідачів солідарно.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2019 у справі №911/1382/19 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Лотос" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" 8275,21 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 27000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 23989,13 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та 1794,03 грн. судового збору.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та з часткової доведеності вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог в сумі 4194,69 грн. та прийняти в цій частині нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом помилково не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012.

Апелянт вважає, що суд довільно витлумачив п.п. 35, 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про те, що з припиненням кредитного договору б/н від 03.03.2017, тобто з 28.03.2018 банк втратив можливість нарахування та стягнення з позичальника відсотків за неправомірне користування кредитом, нарахованих за ставкою 4 % на місяць від суми заборгованості.

Апелянт вказує, що суд не дослідив належним чином ту обставину, що сторони дійшли згоди, погодивши умову про стягнення пені, а саме у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 Заяви сплачується неустойка в розмірі згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.

На переконання скаржника, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 2 856,16 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих за процентною ставкою 4 % на місяць за період з 29.03.2018 по 27.06.2018 та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1 338,53 грн. за період з 29.03.2018 по 25.04.2019 є такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин та зібраних у справі доказів, доводів учасників справи.

Вважає, залишивши без задоволення позовні вимоги в частині стягнення 4 194,69 грн., суд ухилився від розгляду справи по суті, чим позбавив позивача реалізувати своє право на отримання судового захисту у вказаній частині.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 12.09.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі №911/1382/19 апеляційну скаргу позивача залишено без руху з огляду на неподання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі та не надання належних доказів надсилання копії апеляційної скарги відповідачу-1 у справі.

28.09.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема додано опис вкладення до цінного листа на підтвердження доказів надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам у справі, а саме: Приватному підприємству "Лотос", яке є відповідачем-1 та надано платіжне доручення №PROM7BDV2J від 27.09.2019 про сплату судового збору в розмірі 100,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2019 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

03.03.2017 ПП "Лотос" (клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінгу, із використанням електронного цифрового підпису підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" (далі - умови), що підтверджується протоколом використання електронного цифрового підпису від 03.03.2017. Відповідно до анкети-заяви ПП "Лотос" приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг "КУБ", які розміщені в мережі Інтернет на сайті http://pb.ua.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

З урахуванням положень ст.ст. 11, 627, 634, 639 ЦК України, ст. 174 ГК України, відповідач - 1, підписавши 03.03.2017 анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг "КУБ", по суті уклав з банком кредитний договір б/н від 03.03.2017 на умовах, запропонованих банком.

Відповідно до п.п. 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8. Витягу з Умов та правил надання банківських послуг банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50000,00 грн. до 1000000,00 грн.

За умовами п. 1 анкети-заяви істотними умовами кредитного договору є:

- вид кредиту - строковий (п. 1.1);

- розмір кредиту - визначається ПриватБанком, вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua (п. 1.2);

- строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів (п. 1.3);

- проценти (комісія) за користування кредитом - 2% в місяць від початкового розміру кредиту (п. 1.4);

- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5);

- у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому, сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг. Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг (п. 1.6).

Повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених в заяві (п. 3.2.8.3.1. Умов).

Відповідно до п. 3.2.8.3.2. вказаних Умов зазначено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору відповідно до п. 3.2.8.6.2.).

Згідно з п. 3.2.8.5.2. Умов передбачено, що клієнт зобов`язаний оплатити щомісячні проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 3.2.8.9.1. Умов у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1., 3.2.8.3. цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.8.9.2. Умов).

Зобов`язання за цим Договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п. 3.2.8.5.14 цього Договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим Договором проводиться не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.8.9.3. цього Договору. У разі несплати процентів у відповідні дати сплати, визначені в цьому Договорі, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат Банку згідно з п. 3.2.8.5.14. цього Договору за згодою сторін можлива зміна термінів погашення кредиту (п. 3.2.8.9.6. Умов).

Розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в Заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання Клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту (п. 3.2.8.9.7. Умов).

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши 28.03.2017 відповідачу - 1 кредитні кошти у розмірі 150000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи відповідною банківською випискою по рахунку. Факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів відповідачами не заперечується.

З огляду на те, що кредитні кошти за кредитним договором від 03.03.2017 відповідачу - 1 були надані 28.03.2017, строком на 12 місяців, остаточне повернення кредиту Позичальник був зобов`язаний здійснити до 28.03.2018.

Проте, всупереч умовам п. 1.5 анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" відповідач 1 свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконував, остаточне повернення кредитних коштів здійснив 27.06.2019.

Також відповідач - 1 не виконав зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим станом на 25.04.2019 за відповідачем - 1 обліковується стягувана сума заборгованості по процентам за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії за період з 03.04.2017 по 28.03.2018 в сумі 27 000,00 грн. та заборгованість за відсотками за порушення строку погашення заборгованості за кредитом нарахованими на прострочену заборгованість за період з 30.04.2017 по 27.06.2018 в сумі 11 131,37 грн.

Прострочення погашення заборгованості за тілом кредитом, невиконання зобов`язань з виплати процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії та відсотків за порушення строку погашення заборгованості за кредитом стало підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 25 327,66 грн.

Крім того, згідно п. 3.2.8.8.2 Умов забезпечення виконання зобов`язань клієнтом - юридичною особою за цим Договором є укладення договору поруки.

Судом встановлено, що 03.03.2017 між Банком (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №POR1488529608528, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП "Лотос" зобов`язань за угодою приєднання до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг "Кредит "КУБ" (далі - угода 1).

Зі змісту п. 1.1.1 договору поруки вбачається, що поручитель відповідає за зобов`язаннями відповідача - 1 по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно угоди 1 - 2,0 % від суми кредиту щомісяця; - за період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.8.5.3 угоди 1 - 4,0 % від суми кредиту щомісяця; б) кредиту у розмірі, що вказаний в угоді 1.

Відповідно до пункту 1.2 договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою 1 у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 договору).

Крім того, згідно з п. 4.1. договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору.

У зв`язку із невиконанням відповідачами своїх зобов`язань за кредитною угодою та договором поруки, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 63459,03 грн., з яких: 11131,37 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 27 000,00 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 25327,66 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо вимог позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 27000,00 грн. та стягнення пені у розмірі 25327,66 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач - 1 у відзиві на позов визнав суму заборгованості по процентам за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в сумі 27000,00 грн.

Як встановлено місцевим судом, відповідач - 2 не заперечував проти задоволення позову в цій частині в судовому засіданні в суді першої інстанції.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч. 1 ст. 191 ГПК України).

У ч. 4 ст. 191 ГПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи визнання позову відповідачем - 1 в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в сумі 27 000,00 грн., судом першої інстанції було правомірно прийнято заяву відповідача - 1 про часткове визнання позову, оскільки вона не суперечить закону та не порушує прав сторін або будь-яких інших осіб відповідно.

Щодо вимог позивача по заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 11 131,37 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у п. 53 постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 з подібними правовідносинами, щодо застосування абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, положення зазначеної норми про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За умовами п. 1.3 анкети - заяви про приєднання до умов кредитного договору строк кредиту становить 12 місяців з моменту видачі коштів, тобто до 28.03.2018, з огляду на те, що кредитні кошти за кредитним договором від 03.03.2017 відповідачу - 1 були надані 28.03.2017.

За умовами укладеного між сторонами у справі кредитного договору клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банках, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту (п. 3.2.8.3.1.3 договору).

За користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом у розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2. договору) (п. 3.2.8.3.2 договору).

Отже за умовами кредитного договору сплату відсотків відповідач - 1 мав здійснювати щомісячно на протязі всього терміну кредиту (до 28.03.2018).

Оскільки за умовами укладеного між сторонами кредитного договору, а саме п.п. 1.3, термін користування кредитом встановлений 12 місяців (до 28.03.2018), то нарахування відсотків за користування кредитом вбачається підставним саме до 28.03.2018, а тому продовження нарахування банком відсотків за користування кредитом до моменту повернення суми кредиту, є безпідставним, з огляду на висновки, що викладено вище.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з простроченням відповідачем - 1 виконання зобов`язання з погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, та процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії визначені кредитним договором та Умовами, позивачем нараховано пеню в сумі 25327,66 грн. за період з 30.04.2017 по 25.06.2019.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі, встановленому у заяві. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1., клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний календарний день прострочення (п. 3.2.8.3.3. Умов).

У разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1., 3.2.8.9., 3.2.8.3.1. цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.2.8.10.1. Умов).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Заперечуючи проти задоволення позову в частині вимог про стягнення пені, відповідач - 1 посилався на те, ще обґрунтованим є розмір пені у 2 844,64 грн., що розраховано ним за період з 02.03.2018 по 12.07.2018 на суму заборгованості у розмірі 33 200,00 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 25327,66 грн. підлягає частковому задоволенню розмірі 23 989,13 грн.

Різниця у розрахунках обумовлена продовженням нарахування банком відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування, тобто після 28.03.2017, що є складовою бази для нарахування банком пені.

Відносно доводів апелянта про встановлення в п.п. 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.3, 3.2.8.5.2, 3.2.8.9, 3.2.8.9.1, 3.2.8.9.2, 3.2.8.9.6, 3.2.8.9.7 умов кредитного договору можливості нарахування процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості та посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, суд зазначає наступне.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України.

Тлумачення умов укладеного сторонами кредитного договору щодо наслідків порушення відповідачем-1 строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за п.22 ч.1 ст.92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/2 та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

У постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 з приводу застосування приписів ст. 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору депозиту і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

У постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі ст. 599, ч. 4 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц.

Тобто, у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 ЦК України.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

У пункті 3.2.8.6.2 договору сторони погодили, що за певних умов банк має право вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення, що тягне за собою зміну умов видачі та надання кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 8275,21 грн. та 23 989,13 грн. відповідно.

Щодо солідарного стягнення суми заборгованості з відповідачів, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалося, 03.03.2017 між Банком (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №POR1488529608528, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП "Лотос" зобов`язань за угодою приєднання до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг "Кредит "КУБ".

Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

За умовами п. 2.1.2 Договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього Договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Враховуючи викладене, позивач обґрунтовано звернувся до суду із вимогами про солідарне стягнення суми заборгованості з відповідачів.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що банк до закінчення строку кредитного договору не використав своє право вимагати дострокового повернення кредиту позичальником, а строк кредитування є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, аргументи позивача про помилковість висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення 2 856, 16 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих за процентною ставкою 4 % на місяць за період з 29.03.2018 по 27.06.2018, та в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені в сумі 1338,53 грн. за період з 29.03.2018 по 25.04.2019 колегією суддів відхиляються з вищевикладених підстав.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Під час перегляду даної справи, колегією суддів враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, та Верховного Суду у постанові від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012.

Судом першої інстанції було належним чином оцінено всі аргументи учасників справи.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2019 у справі №911/1382/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2019 у справі №911/1382/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2019 у справі №911/1382/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1382/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко