Постанова

від 04.11.2020 по справі 922/908/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2020 р. Справа № 922/908/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А. , суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 1900 Х/1)

на рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2020, ухвалене у складі судді Смірнової О.В.

у справі №922/908/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Кив

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітень-2011", м. Харків

про стягнення 1079,46 грн

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітень-2011" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 2074/16-ТЕ-32 від 21.12.2015 в загальному розмірі 1079,46 грн, з яких: 974,98 грн - пеня, 68,26 грн - 3% річних та 36,22 грн - інфляційні втрати, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем строків оплати за переданий позивачем у власність відповідача природний газ.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.06.2020 у справі №922/908/20 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітень-2011" про стягнення 1079,46 грн відмовлено.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач, який просить рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2020 у справі №922/908/20 скасувати повністю та ухвалити нове, яким вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити повністю. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості у відповідності до вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", таким чином списання заборгованості є незаконним.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2020 у справі №922/908/20 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме: надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн.

25.08.2020 на виконання вимог ухвали апеляційного суду в межах встановлених строків від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли докази сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2020 у справі №922/908/20. Встановлено відповідачу строк до 23.09.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2020 у справі №922/908/20 ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Відзив від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітень-2011" до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали апеляційного суду від 08.09.2020 позивач ухвалу про відкриття апеляційного провадження отримав 11.09.2020.

Поштове відправлення ухвали апеляційного суду від 08.09.2020 про відкриття апеляційного провадження, що надсилалося відповідачу за адресою: вул. Фісановича, 6, м. Харків, 61038 повернулося до апеляційного суду неврученим відповідачу. Відповідно до довідки організації поштового зв`язку причини невручення - адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до інформації, що міститься у відкритому доступі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місця реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітень-2011", ЄДРПОУ 37657671: Україна, 61038, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ФІСАНОВИЧА, будинок 6.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою апеляційного суду від 08.09.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження.

Як вже зазначалось вище, вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заперечень щодо розгляду справи без повідомлення учасників справи від сторін не надходили.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Квітень-2011" (покупець, відповідач) було укладено договір № 2074/16-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору (пункт 1.1).

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 Договору.)

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.

Згідно пункту 3.4 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.12.2015 до Договору).

Згідно з пунктом 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору, покупець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати за наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити продавцеві, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.12 Договору).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача протягом січня-березня 2016 року природний газ на загальну суму 21435,32 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2016 на суму 8622,05 грн, від 29.02.2016 на суму 5855,16 грн, від 31.03.2016 на суму 6958,11 грн, які є узгодженими, мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій.

Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Зобов`язання щодо оплати за поставлений відповідачу газ останній повинен був виконати за актом від 31.01.2016 на суму 8622,05 грн до 15.02.2016, від 29.02.2016 на суму 5855,16 грн до 14.03.2016, від 31.03.2016 на суму 6958,11 грн до 14.04.2016.

Відповідач здійснив оплату газу в повному обсязі, однак з порушенням умов п.6.1. Договору.

Так відповідачем було здійснено оплату за поставлений природний газ: 30.03.2016 на суму 5000,00 грн, 06.04.2016 на суму 2000,00 грн, 18.04.2016 на суму 5000,00 грн, 26.04.2016 на суму 3000,00 грн, 27.04.2016 на суму 2000,00 грн, 23.05.2016 на суму 4435,32 грн.

У зв`язку з чим позивач вимагає стягнути з відповідача спірні суми пені, 3% річних та інфляційні втрати.

Як зазначалося, рішенням господарського суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Мотивуюче своє рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що основна заборгованість за поставлений природний газ була погашена відповідачем до 30.11.2016, дати, з якої набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (надалі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Частиною 3 статті 7 зазначеного Закону законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників (споживачів) від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування їм неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат та 3% річних на суму основної заборгованості за договорами купівлі-продажу (поставки) природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом, та списання цих нарахувань (припинення зобов`язань).

Відтак, вимоги про стягнення з відповідача, як споживача природного газу для виробництва теплової енергії, спірних сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, який погашено споживачем у квітні-травні 2016 року, тобто до набрання Законом чинності (30.11.2016), є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню у повному обсязі.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу природного газу згідно договору №2074/16-ТЕ-32 від 21.12.2015.

На виконання договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 21435,32 грн.

За умовами укладеного сторонами договору (п. 1.2) газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Як встановлено судом, сторонами у п. 6.1 погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

30.11.2016 набрав чинності Закон № 1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Як вказувалось, відповідач придбавав природний газ з метою виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, тобто в розумінні Закону № 1730-VIII є теплопостачальною організацією.

За приписами частини першої статті 5 Закону № 1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Згідно із статтею 7 Закону № 1730-VIII на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, послуг централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб: неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено відповідно до статті 4 цього Закону, підлягають списанню; неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, щодо якої відповідно до цього Закону укладено договір про реструктуризацію, підлягають списанню, за умови повного виконання підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, частиною 3 статті 7 Закону № 1730-VIII визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річні не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому, застосування приписів частини 3 статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом № 1730-VIII, застосовуються положення частини 3 статті 7 Закону № 1730-VIII. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річні, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цього Закону, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону № 1730-VIII.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18, від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18.

Правова позиція про можливість застосування норм Закону № 1730-VIII до ОСББ, викладена також Верховним Судом у справі № 908/2055/17.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач за поставлений природний газ розраховувався з порушенням строків встановлених договором.

При цьому, заборгованість за поставлений позивачем газ, на виконання договору, по актах з січня по березень 2016 року, повністю погашена відповідачем до 30.11.2016, тобто до набрання чинності Законом № 1730-VIII.

Зважаючи на зазначене та з врахуванням вимог ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що пеня, 3% річних та інфляційні втрати, що нараховані позивачем за порушення відповідачем зобов`язань за придбаний у січні-березні 2016 року природний газ, не підлягають стягненню.

З огляду на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що є безпідставним нарахування позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат по актах поставки природного газу з січня-березня 2016 року, у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого позивачем природного газу, оскільки відповідач є теплопостачальною організацією, зазначена заборгованість, яка виникла за договором погашена відповідачем до набрання чинності Законом № 1730-VIII, а тому, неустойка (штраф, пеня), інфляційні втрати, проценти річні на вказану заборгованість не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону, з дня набрання чинності цим Законом. При цьому, судом правомірно вказано у судовому рішенні, що відповідач не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Колегія суддів звертається до практики Європейського суду з прав людини, який вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", заява №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, доводи скаржника щодо необґрунтованості і незаконності судового рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2020 у справі №922/908/20 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2020 у справі №922/908/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.С. Хачатрян