Ухвала

від 04.11.2020 по справі 902/700/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" листопада 2020 р. Cправа №902/700/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., розглянувши без виклику представників сторін заяву позивача про забезпечення позову у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Боржемського Юрія Вікторовича, с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея-Центр", м.Вінниця

про стягнення 241516,00 грн заборгованості згідно договору оренди майна та витребування переданого в оренду майна

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа за позовом фізичної особи-підприємця Боржемського Юрія Вікторовича про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея-Центр" грошової заборгованості із орендної плати за договорами оренди обладнання: №13/01 від 13.01.2019, №14/08 від 14.08.2019 в сумі 241516,00 грн та витребування переданого в оренду майна.

15.10.2020 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання у даній справі до 05.11.2020.

04.11.2020 відповідачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Ідея-Центр" в розмірі 377 346,40 грн.

Обґрунтовуючи вказану вимогу позивач зазначає наступне:

"... Договір №13/01 від 13.01.2019 року та Договір №14/08 від 14.08.2019 року не виконуються з боку Відповідача. Протягом дії договорів Позивач не сплатив жодної грошової суми за користування орендованим майном та всіма способами ухилявся від переговорів щодо врегулювання стану заборгованості. Крім того, після порушення провадження в справі №902/700/20 Відповідач умисно, нехтуючи вимогами суду та Позивача, відмовляється отримувати процесуальні документи (копію позову, та доданих до неї документів, та ухвали суду) у відділенні УкрПошти.

Дії Відповідача направлені на ухилення від виконання своїх обов`язків за договором №13/01 від 13.01.2019 року та договором №14/08 від 14.08.2019 року ..."

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 4 ст.137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Водночас, відповідно до пункту 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Так, суд зазначає, що право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (п.1 ч.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26 грудня 2011 року).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Разом з тим, позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову, не дотримав вищезазначених положень Кодексу та не довів факту утруднення чи неможливості виконання майбутнього, можливого рішення суду. При цьому в заяві останній самостійно зазначає:

"В даному випадку, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань, що виникли із договору №13/01 від 13.01.2019 року та договору №14/08 від 14.08.2019 року, після подання позову до суду, а саме витрачання коштів не для здійснення розрахунків з Позивачем, а за іншими напрямками".

Водночас суд констатує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження викладеного позивачем твердження про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань за договорами, що є предметом судового дослідження у даній справі.

Щодо визначеної позивачем підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а саме твердження, що відповідач по справі ухиляється від виконання обов`язку за договорами (№13/01 від 13.01.2019, №14/08 від 14.08.2019), про що свідчить умисне нехтування останнім вимог суду та позивача з огляду на відмову отримувати процесуальні документи (копію позову, та доданих до неї документів, та ухвали суду) у відділенні УкрПошти слід зазначити, що матеріали справи не містять докази на підтвердження викладеного.

При цьому слід відмітити, що в матеріалах справи наявний поштовий конверт з відміткою служби поштового зв`язку про невручення судової кореспонденції відповідачу, із зазначенням причини: "за закінченням терміну зберігання".

Поряд з тим, вказана причини поштового повернення не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду, про що наголошено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17 та від 12.02.2019 у справі № 906/142/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача ґрунтуються на припущеннях про ймовірність того, що у разі задоволення позову позивач не буде мати змоги стягнути з відповідачів присуджену до стягнення суму заборгованості.

Таким чином, наявні матеріали справи не дають підстави для висновку щодо наміру відповідача ухилятися від виконання майбутнього, можливого рішення у справі №902/700/20 у разі задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи зазначене, слід зазначити, що судом не встановлено наявність підстав для вжиття запобіжних заходів, визначених позивачем, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

При цьому суд зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 136, 140, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Боржемського Юрія Вікторович від 04.11.2020 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №902/700/20 відмовити.

2. Дана ухвала суду від 04.11.2020 у справі №902/700/20 підписана суддею та набрала законної сили 04.11.2020.

3. Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-256, пункту 4 розділу X Прикінцевих положень та підпункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

4. Копію ухвали надіслати згідно переліку рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Українська, буд.32, с.Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька обл., 23234);

3 - відповідачу (вул.Київська, буд.14, оф.604, м.Вінниця, 21009)