Рішення

від 03.11.2020 по справі 903/626/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 листопада 2020 року Справа № 903/626/20

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: Стасюк І.О. - ордер серія ВЛ №000,014337 від 03.11.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №1043 від 31.07.2020, посвідчення адвоката №1043 від 31.07.2020

від відповідача-1: н/з

від відповідача-2: Коваль І.В. - довіреність №31/3-65 від 12.06.2020

від третьої особи-1: н/з

від третьої особи-2: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/626/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лучеськ Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» , Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна і розшук майна та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лучеськ Трейд» звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» , Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» в якому просить зняти арешти та зняти з розшуку з належного на праві власності ТОВ «Лучеськ Трейд» автомобіля марки IVECO модель STRALIS 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що накладений постановами в рамках виконавчого провадження№52182571 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/23436/15 від 22.12.2015 та виконавчого провадження №51190233 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/23476/15 від 08.04.2016. Зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області в особі Територіального сервісного центру 0741 провести перереєстрацію транспортного засобу марки IVECO модель STRALIS 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 за ТОВ «Лучеськ Трейд» .

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.08.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лучеськ Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» , Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» про зняття арешту з майна і розшук майна та зобов`язання вчинити дії залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду: докази сплати судового збору в сумі 4204,00 грн.; докази направлення відповідачам та третім особам копії позовної заяви і доданих до неї документів (опис вкладення, розрахункова квитанція або касовий чек).

07.08.2020 позивач подав до суду клопотання про усунення недоліків, якою долучив до матеріалів справи докази сплати судового збору в сумі 4204,00 грн. та докази направлення відповідачам та третім особам копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 08.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі в справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) та відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області (відповідач-2) 17.09.2020 надіслав на адресу суду відзив, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

14.09.2020 відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направив на адресу суду лист, в якому повідомив, що ухвала суду від 08.09.2020 скеровується за належністю до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 06.10.2020 закрито провадження у справі №903/626/20 в частині вимог до Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» . Розгляд підготовчого засідання відкладено.

Протокольною ухвалою від 27.10.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-1 в призначене судове засідання не з`явився. Ухвала суду від 27.10.2020 була направлена на адресу, вказану позивачем в позовній заяві: вул.Коміса Рикова, 2А, офіс 10, м.Київ, 03148, однак, не була отримана відповідачем, оскільки як слідує з витягу щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4301039062504: відправлення не вручене під час доставки.

Водночас, ухвала суду від 27.10.2020 надіслана на електронну адресу відповідача, яка вказана у відзиві Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області (а.с.74).

Представник відповідача-2 в судовому засіданні подала результат аналітичного пошуку ТЗ по НАІС ДДАІ МВС України станом на 03.11.2020 та результат пошуку обмеження та їх зняття станом на 03.11.2020, в задоволенні позову просить відмовити.

Представник Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) в призначене судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату підготовчого судового засідання, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" № 4301039062512.

Представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в призначене судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату підготовчого судового засідання, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" № 4301039062520.

Разом з тим, ухвала суду від 27.10.2020 надіслана на офіційну електронну адресу третіх осіб.

Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-1 та третіх осіб, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 22.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лучеськ Трейд" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Лізинг" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 22/09/16, згідно з умовами котрого ТОВ "Український Лізинг" взято на себе зобов`язання щодо передачі у власність ТОВ "Лучеськ Трейд" в обумовлений договором строк, транспортний засіб марки IVECO модель STRALIS, що був у використані, у кількості 1 (одна) одиниця (надалі - Товар), а Покупцем, в свою чергу, зобов`язання стосовно прийняття товару та оплати його вартості у визначеному угодами порядку.

Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу від 22.09.2016 №22/09/16 найменування, одиниця виміру, загальна кількість Товару, що підлягає передачі за цим договором, його комплектність, номенклатура визначаються відповідно до Специфікації (Додаток №1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною).

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу від 22.09.2016 №22/09/16 визначено, що вартість Товару та ціна договору складає 64000,00 грн. (шістдесят чотири тисячі гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 10 666,67 грн. (десять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 67 коп.)

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу від 22.09.2016 №22/09/16 визначено обов`язок Покупця здійснити оплату 100% вартості товару, встановленої в п. 3.1 договору, в строк до 30.09.2016.

Відповідно до п 5.1 договору передача Товару за цим договором здійснюється за адресою: 45621, Волинська область, Луцький район, с. Буяни, вул. Волі. 8.

Згідно п. 5.2 договору продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується отримати товар протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання продавцем оплати в розмірі 100% вартості товару, встановленої п.3.1. Договору.

Пунктом 5.5 договору купівлі-продажу від 22.09.2016 №22/09/16 передбачено, що право власності на придбаний за цим договором товар, а також ризики випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) Товару переходить до покупця з моменту оплати повної вартості Товару.

На виконання умов договору позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Український Лізинг" 64000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 10666.67 грн., що підтверджується платіжним дорученням №319 від 22.09.2016 на суму 64 000,00 грн.

Пунктом 5.4 договору купівлі-продажу від 22.09.2016 №22/09/16 встановлено, що продавець зобов`язується передати товар Покупцеві в місці передачі за актом прийому передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (за наявності).

22 вересня 2016 року на підставі акта прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 22.09.2016 №22/09/16 ТОВ "Український Лізинг" передав, а ТОВ "Лучеськ Трейд" прийняв товар, а саме транспортний засіб: вантажний сідловий тягач марки IVECO модель STRALIS 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 .

Після отримання довідки про перебування транспортного засобу на військовому обліку ТОВ "Лучеськ Трейд" звернулось до Територіального сервісного центру 0741 (структурний відділ Регіонального сервісного центру МВС у Волинській) з метою перереєстрації спірного автомобіля, однак у реєстрації автомобіля стороні було відмовлено, про що повідомлено ТОВ "Лучеськ Трейд" довідкою від 04.02.2017 №31/31-231. З даної довідки вбачається, що на транспортний засіб накладено арешти та заборони на відчуження постановами ДДВС ДПВР м. Києва від 04.11.2016 та ВДВС Печерського РУЮ м. Києва від 09.12.2016.

З метою здійснення засобів захисту своїх прав та інтересів ТОВ "Лучеськ Трейд" звернулось до суду з вимогами про визнання за позивачем права власності на транспортний засіб: марки IVECO модель STRALIS 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 та про зобов`язання Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області в особі структурного відділу Територіальний сервісний центр 0741 провести перереєстрацію транспортного засобу марки IVECO модель STRALIS 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лучеськ Трейд" (45621, Волинська обл., Луцький р-н, с. Буяни, вул. Волі, 8, код ЄДРПОУ 38768120).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.06.2018 (а.с.12-14) визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лучеськ Трейд" (45621 Волинська область, Луцький район, с. Буяни, вул. Волі, 8, код ЄДРПОУ 38768120) право власності на транспортний засіб марки IVECO модель STRALIS 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Рішення набрало законної сили 04.07.2018, що підтверджується листом від 06.07.2018 №903/180/18/3635/18 (а.с.16).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як визначено ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Територіального сервісного центру 0741 для перереєстрації автомобіля.

Однак, у відповідності до довідки від 04.02.2017 №31/3/1-231 (а.с.15) Територіальний сервісний центр 0741 у Волинській області повідомив ТзОВ Лучеськ Трейд про те, що перереєструвати транспортний засіб марки IVECO STRALIS, заводський номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , технічно не можливо в зв`язку з наявністю арештів та заборон на відчуження:

- ДДВС ВПВР м.Києва від 04.11.2016;

- ВДВС Печерського РУЮ м.Києва від 09.12.2016.

Позивач стверджує, що відповідно до витягу щодо пошуку обтяжень та їх зняття вбачається, що на транспортний засіб IVECO модель STRALIS, 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 накладено арешти та заборони на відчуження постановами:

1. ДДВС ВПВР м. Києва від 17.10.2016, в рамках виконавчого провадження №52182571 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/23436/15 від 22.12.2015. За інформацією Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України, виконавче провадження № 52182571 з виконання наказу господарського суду міста Києва №910/23436/15 від 22.12.2015 було відкрите 09.09.2016 та станом на день підготовки позову завершено.

2. ДДВС ВПВР м. Києва від 20.04.2016р. в рамках виконавчого провадження №50792189 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/23436/15 від 22.12.2015. Однак за інформацією Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України, виконавче провадження № 50792189 з виконання наказу господарського суду міста Києва №910/23436/15 від 22.12.2015 станом на день підготовки позову не знайдено записів результату пошуку виконавчих проваджень.

3. ДДВС ВПВР м. Києва від 04.11.2016р. в рамках виконавчого провадження №52182571 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/23436/15 від 22.12.2015. За інформацією Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України, виконавче провадження № 52182571 з виконання наказу господарського суду міста Києва №910/23436/15 від 22.12.2015 було відкрите 09.09.2016 та станом на день підготовки позову завершено.

4. ВДВС Печерського районного управління юстиції міста Києва від 09.12.2016р в рамках виконавчого провадження №51190233 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/23476/15 від 08.04.2016. За інформацією Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України, виконавче провадження №51190233 з виконання наказу господарського суду міста Києва №910/23476/15 від 08.04.2016 було відкрите 20.05.2016 та станом на день підготовки позову завершене.

Позивач направив лист 02.08.2018 на адресу начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коблошу Олександру Йосиповичу (а.с.17-18), в якому просив винести постанову якою зняти арешт та заборону відчуження з транспортного засобу марки IVECO модель STRALIS 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , який накладено постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Києва від 09.12.2016р ВП №51190233 Наказ №910/23476/15 від 08.04.2016. Жодної відповіді на даний лист на час подання позову позивачем не отримано.

Також, позивач направив лист 02.08.2018 на адресу начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Подолянка Івана Андрійовича (а.с.19-20), в якому просив зняти арешт та заборону відчуження з транспортного засобу марки IVECO модель STRALIS 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , який накладено постановою державного виконавця ДДВС ВПВР м. Києва від 04.11.2016р. ВП №52182571 Наказ №910/23436/15 від 22.12.2015.

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві листом від 09.08.2018 №12122 (а.с.21) повідомило, що виконавчі провадження відкриті на підставі виконавчих документів за якими стороною є ТОВ Український лізинг (код ЄДРПОУ 38291386) - на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві не надходили, на виконанні не перебувають та не перебували.

Враховуючи вищевикладене, позивач обмежений у здійсненні свого права власності, в тому числі у правах володіння, користування та розпорядження майном.

Положенням ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатися своєю власністю.

У справі "Спорррінг і Льонрот проти Швеції" Європейський суд з прав людини звернув увагу, що принцип мирного володіння майном для держави означає не лише обов`язок утримуватися від дій, що можуть призвести до втручання у право особи на мирне володіння майном, а і певних позитивних дій, які необхідні та є умовами мирного володіння, що випливає з того, що держава зобов`язана гарантувати кожному, хто перебуває під юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном, які він здійснює на свій розсуд (частина перша статті 317 та частина перша статті 319 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Частинами 1-3 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Так, Закон України Про дорожній рух регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Статтею 34 Закону України Про дорожній рух визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов`язок щодо їх реєстрації.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, затверджена Постановою №1388 від 07.09.1998 Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів .

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Тобто, з системного аналізу наведених правових норм вбачається обов`язок власника (тобто, особи яке вже набула майнові права на об`єкт) здійснити його реєстрацію. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 13.02.2018 Верховного Суду по справі №910/11266/17.

Суд звертає увагу, що вимог щодо обов`язкової державної реєстрації договорів купівлі - продажу транспортних засобів чинне законодавство не містить, законодавством не встановлюються спеціальні вимоги щодо моменту переходу права власності на транспортні засоби, а тому в такому випадку для визнання моменту набуття позивачем прав на автомобіль, судом застосовуються положення саме ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, в даному випадку у відповідності зі ст. 334 ЦК України та п. 5.5. Договору до позивача на підставі долучених доказів (акту прийому передачі від 22.09.2016 та платіжного доручення №319 від 22.09.2016) перейшло право власності на спірний вантажний сідловий тягач марки IVECO модель STRALIS, 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , тобто з моменту оплати коштів (дані обставини встановлені рішенням господарського суду Волинської області від 11.06.2018, яким визнано за ТОВ "Лучеськ Трейд" право власності на спірний автомобіль і рішення набрало законної сили).

Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку щодо наявності в матеріалах справи належних та достатніх доказів наявності у позивача права власності на спірне майно.

Водночас, згідно ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 цього Закону визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено обов`язковість судових рішень. Зокрема, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення Суду у справі "Савіцький проти України", no. 38773/05, від 26.07.2012).

Суд засвідчує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі "Глоба проти України", no. 15729/07, від 05.07.2012).

Виконання судових рішень здійснюється у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені частиною 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Зі змісту наведених норм вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/11266/17, від 21.05.2019р. у справі №912/1426/18).

Судом встановлено, що позивач як власник транспортного засобу марки IVECO модель STRALIS 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 обмежений у здійсненні свого права власності, а саме у здійсненні реєстрації транспортного засобу, оскільки останній перебуває в арешті та розшуку на підставі постанов Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві та ДДВСДПВР м. Києва про арешт та про розшук майна боржника в рамках виконавчого провадження № 51190233.

Враховуючи вищенаведене, подані докази підтверджують факт правомірного набуття право власності на спірний об`єкт з такої передбаченої законом підстави як укладення договору купівлі-продажу спірного об`єкту та прийнятого рішення господарським судом Волинської області (до накладення арешту на оспорюваний автомобіль), з огляду на що наявні достатні правові підстави для задоволення заявлених вимог про зняття арешту з майна та зняття з розшуку майна.

Отже, з наведеного вбачається, що виконавче провадження №52182571 та №51190233 закінчено, при цьому, арешт з майна на даний час не знято, відповідно суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, в особі структурного відділу Територіальний сервісний центр 0741 провести перереєстрацію транспортного засобу марки IVECO модель STRALIS 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лучеськ Трейд" суд вважає, що в цій частині позову провадження слід закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спори такого характеру не підвідомчі господарським судам.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді («Руїс Торіха проти Іспанії» ).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами («Ван де Гурк проти Нідерландів)» .

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті («Гірвісаарі проти Фінляндії» ).

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткового задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, на думку суду, слід залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю Лучеськ Трейд .

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зняти арешти та зняти з розшуку з належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Лучеськ Трейд (45621, Волинська обл., Луцький район., с. Буяни, вул. Волі, 8, Код ЄДРПОУ 38768120) автомобіля марки IVECO модель STRALIS 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що накладений відповідно до:

- постанови ДДВС ВПВР м. Києва від 17.10.2016, в рамках виконавчого провадження № 52182571 з виконання наказу господарського суду міста Києва №910/23436/15 від 22.12.2015;

- постанови ВДВС Печерського районного управління юстиції міста Києва від 09.12.2016, в рамках виконавчого провадження № 51190233 з виконання наказу господарського суду міста Києва №910/23476/15 від 08.04.2016.

3. В частині позовних вимог щодо зобов`язання Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області в особі структурного відділу Територіальний сервісний центр 0741 провести за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лучеськ Трейд" (45621 Волинська область, Луцький район, с. Буяни, вул. Волі, 8, код ЄДРПОУ 38768120) перереєстрацію транспортного засобу марки IVECO модель STRALIS 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.11.2020.

Суддя І. О. Гарбар